Олег's blog


Концепція суспільної безпеки

Концепція Суспільної Безпеки

матерія, інформація, міра – блог прибічника КСБ в Україні
Коротко про Концепцію

Коротко про Концепцію Суспільної безпеки

КСБ, Концепція суспільної безпеки (рос. Концепция общественной безопасности – КОБ) – філософсько-світоглядна система, розроблена в Росії з 80-х рр.. ХХ ст.. і направлена на подолання ВСІМ ЛЮДСТВОМ глобальної системної кризи.

Включає наукові та науково-популярні труди на різні теми: теорія управління, психологія, освіта, економіка та ін..

КСБ на теперішній час є найбільш відпрацьованою базою для реальної зміни життя суспільства – в будь-якій країні, а не лише в Росії.

Ні для кого не є секретом те, що сучасна цивілізація накопичила масу проблем, пов’язаних не лише з біосферними та екологічними факторами, алей й в соціальній сфері, де також ніяк не можна знайти благополуччя. І справа не тільки в чиїйсь персональної діяльності з пригнічення біосфери і народів – справа в бездіяльності всіх інших! А також у тому, що декларовані урядом цілі часто сильно відрізняються від цілей, які реально стоять перед ними. Але ж здійснення такого управління, в якому досягнуті цілі відрізняються від тих, на які нібито працює державний апарат (причому ці цілі не афішуються навіть після досягнення, а оголошені цілі проголошуються “тимчасово недосягненими “, в силу тих чи інших проблем, але те , що є з точки зору одних є проблемою, заважає досягти тієї чи іншої мети, може бути метою управління інших суб’єктів), можливе лише в суспільстві несвідомих в політичному та в керівничому сенсі людей. І відмовки на кшталт: “А що я сам можу зробити? “, Які звучать з вуст мільйонів, або “Ось нехай уряд зробить так, щоб усім було добре”, не допомагають вирішити проблему, вони лише показують те, що той, хто їх промовляє, згоден з поточним станом справ, згоден, щоб ним керували, щоб якась “еліта” жила краще нього, без особливих для того причин і заслуг; згоден нічого не розуміти в житті суспільства в цілому, так, наче його життя не залежить від життя всього людства. Але це не так.

Будь-яке суспільство так чи інакше є керованим, через що глобальний історичний процес можливо розглядати в якості глобального процеса керування, по-перше, охоплюючого безліч процесів регіональних управлінь (політик регіональних держав і міжнародних державно не оформлених сил: мафій, діаспор, тощо) і, по-друге такого, що протікає в ієрархічно вищих по відношенню до нього процесах життя Землі та Космосу.

Теоретичною основою Концепції Громадської Безпеки є Достатньо Загальна Теорія Управління є достатньо загальною для того, щоб на її основі описати будь-який процес керування або самокерування. З позиції ДЗТУ всі засоби управління людським суспільством можуть бути розділені на узагальнені групи, ієрархія пріоритетів яких будується від найбільш дієвих до найменш ефективним. Такими засобами впливу на суспільство, осмислене застосування яких дозволяє управляти його життям і смертю, є:

1. Інформація світоглядного характеру, методологія, освоюючи яку, люди будують – індивідуально та суспільно – свої “стандартні автоматизми” розпізнавання окремих процесів у повноті та цілісності Всесвіту і визначають у своєму сприйнятті ієрархічну впорядкованість їх у взаємній вкладеності. Вона є основою культури мислення і повноти управлінської діяльності, включаючи і внутрішньо-суспільне полновладдя як в межах регіону, так і в глобальних масштабах.

2. Інформація літописного, хронологічного, характеру всіх галузей культури та всіх галузей Знання. Вона дозволяє бачити спрямованість перебігу процесів і співвідносити один з одним окремі галузі культури в цілому і галузі Знання. При володінні відповідним до Всесвіту світоглядом, на основі почуття міри, вона дозволяє виділити окремі процеси, сприймаючи «хаотичний» потік фактів і явищ у світоглядне «сито» – суб’єктивну людську міру розпізнавання. (В цьому контексті під культурою розуміється вся інформація, в спадкоємності поколінь, що не передається генетично).

3. Інформація факто-описову характеру: опис приватних процесів та їх взаємозв’язків – сутність інформації третього пріоритету, до якого відносяться віровчення релігійних культів, світські ідеології, технології та фактологія всіх галузей науки.

4. Економічні процеси, як засіб впливу, підпорядковані суто інформаційним засобам впливу через фінанси (гроші), що є гранично узагальненими видом інформації економічного характеру.

5. Засоби геноциду, які вражають не тільки живих, але й наступні покоління, знищують генетично зумовлений потенціал освоєння і розвитку ними культурної спадщини предків: ядерний шантаж – загроза застосування; алкогольний, тютюновий та інший наркотичний геноцид, харчові добавки, всі екологічні забруднювачі, деякі медикаменти – реальне застосування; «генна інженерія» та «біотехнології» – потенційна небезпека.

6. Інші засоби впливу, головним чином силового, – зброя в традиційному розумінні цього слова, яка вбиває та нівечить людей, руйнує і знищує матеріально-технічні об’єкти цивілізації, речові пам’ятники культури і носіїв їх духу.

Хоча однозначних розмежувань між засобами впливу немає, оскільки багато з них володіють якостями, що дозволяють віднести їх до різних пріоритетів, але наведена ієрархічно впорядкована їх класифікація дозволяє виділити домінуючі фактори впливу, які можуть застосовуватися в якості засобів управління і, зокрема, в якості засобів придушення та знищення керувально-концептуально неприйнятних явищ у житті суспільства.

При застосуванні цього набору всередині однієї соціальної системи це – узагальнені засоби управління нею. А при застосуванні їх же однією соціальною системою (соціальної групою) по відношенню до інших, при неспівпадінні концепцій управління в них, це – узагальнена зброя, тобто засоби ведення війни, в самому загальному розумінні цього слова, або ж – засоби підтримки самоврядування в іншій соціальній системі, при відсутності концептуальної несумісності управління в обох системах.

Зазначений порядок визначає пріоритетність названих класів засобів впливу на суспільство, оскільки зміна стану суспільства під впливом засобів вищих пріоритетів має куди більші наслідки, ніж під впливом нижчих, хоча і протікає повільніше без «гучних ефектів». Тобто, на історично тривалих інтервалах часу швидкодія зростає від першого до шостому, а незворотність результатів їх застосування, багато в чому визначає ефективність рішення проблем у житті суспільства в сенсі раз і назавжди, – падає.

Для здійснення повного контролю над суспільством необхідно не тільки мати уявлення про вищі пріоритети засобів управління, але й впливати на них. І відповідно уникнути впливу інформаційних пріоритетів неможливо. Якщо від війни можна поїхати туди, де її немає, можна не сидіти на жодній голці, практично навіть є можливість відокремитись від життя в суспільстві і перейти до натурального господарства. Але ніхто з людей не може підмінити все суспільство своєю персоною, тому, залишаючись жити в суспільстві, хоч-не-хоч, а доведеться рахуватися з ним і з тими, хто ним керує. Позиція КСБ полягає в тому, що справжня демократія можлива лише тоді, коли кожен член суспільства розуміє, ЯК здійснюється управління всім суспільством в цілому, і ДЛЯ ЧОГО здійснюється це управління. Тобто, володіє всіма засобами управління та усвідомлено своєю діяльністю підтримує цілі стоять перед ним, як перед членом суспільства, і перед суспільством у цілому. Але для досягнення єдності цілей всього суспільства необхідно досягнення кожним його членом певної культури мислення і світорозуміння:

Якщо згадати загальношкільний курс біології, відомий усім, і зазирнути у власну психіку, то можна стверджувати, що інформаційно-алгоритмічне забезпечення поведінки людини включає в себе: 1) вроджені інстинкти й безумовні рефлекси (як внутрішньоклітинного і клітинного рівня, так і рівня видів тканин, органів, систем і організму в цілому), а також і їх оболонки, розвинуті в культурі; 2) традиції культури, що стоять над інстинктами; 3) власне обмежене почуттями і пам’яттю розуміння; 4) «інтуїцію взагалі» – те, що спливає з несвідомих рівнів психіки індивіда, приходить до нього з колективної психіки, є породженням навіювань ззовні і одержимості в інквізиторському розумінні цього терміна; 5) Ведення Боже в руслі Промислу, здійснюване на основі всього попереднього, за винятком навіювання і одержимості як прямих вторгнень ззовні в чужу психіку всупереч бажанням і усвідомленої волі її власника.

У психіці кожного індивіда є можливе або реальне місце всього цього. Але є і те, що виділяє людство з біосфери планети, однак на це біологія, психологія і соціологія уваги не звертають, і про це не пишеться ні в шкільних, ні в вузівських підручника. Сутність цього замовчування полягає в наступному:

Кожна особина біологічного виду «Людина розумна» може бути носієм одного з наступних більш-менш стійких протягом дорослого життя типів ладу психіки:

- Тваринний тип ладу психіки – коли все поведінка особи підпорядковане инстинктам та задоволенню інстинктивні потреб, не зважаючи на обставини.

- Лад психіки біоробота, «зомбі» – коли в основі поведінки лежать культурно зумовлені автоматизму, а внутрішній психологічний конфлікт «інстинкти» – культурно обумовлені автоматизми в поведінкових ситуаціях в більшості випадків дозволяється на користь культурно зумовлених автоматизму. Але якщо змінюються суспільно-історичні обставини вимагають відмовитися від традиційних в тій чи іншій культурі норм поведінки і виробити нові, то «зомбі» віддає перевагу склалася традиції і відмовляється від можливості творчості.

- Демонічний лад психіки характеризується тим, що його носії здатні до творчості і вольовим рішенням можуть переступити і через диктат інстинктів, і через історично сформовані норми культури, виробляючи нові способи поведінки та вирішення проблем, що виникають в їх особистому житті і в житті суспільств. Чи буде це добром або злом в житейському розумінні цих явищ оточуючими – залежить від їхньої реальної моральності. Здобуваючи ту чи іншу владу в суспільстві, демонізм вимагає беззастережно служіння собі, породжуючи найжорстокіші і витончені форми придушення оточуючих. Один з найбільш витончених варіантів прояви примусу оточуючих до чесноти, в якості зразка поведінки наведено Ф. М. Достоєвським в повісті «Село Степанчіково і його мешканці» (Фома).

- Опущений в протиприродне лад психіки – коли суб’єкт, який належить до біологічного виду «Людина розумна», одурманює себе різними психотропними речовинами: алкоголем, тютюном і більш важкими наркотиками наших днів. Це веде до протиприродного спотвореного характеру фізіології організму як в аспекті обміну речовин, так і в аспекті фізіології біопoля, що має наслідком численні та різноманітні порушення психічної діяльності у всіх її аспектах (починаючи від роботи органів почуттів і закінчуючи інтелектом і волевиявленням) [1], характерних для типів ладу психіки тварини, зомбі, демонічного (носії людяного типу ладу психики не одурманюють себе). Так людиноподібний суб’єкт стає носієм організації психіки, якій немає природного місця в біосфері, і за якістю своєї не відповідної обставинам, що складаються, поведінки виявляється гіршим з тварин [2]. І за це порушення ним самим зумовленого для нього статусу в біосферу Землі він невідворотно отримує відплату за Життя.

При цьому, якщо у суб’єкта виникає залежність від дурманів, то він набуває стійке спотворення свого біополя. І, відповідно, за параметрами свого духу він перестає належати до біологічного виду «Людина розумна». Крім того більшість дурманів є генетичними отрутами, тобто вони порушують роботу хромосомного апарату і руйнують хромосомні структури тих, хто їх приймає в свої організми. ДЕФЕКТНІ хромосомні структури передаються потомству, що так чи інакше підриває їх здоров’я, потенціал особистісного розвитку і творчості. Це тим більше має місце, якщо зачаття відбувається до того, як системи відновлення хромосомних структур, які діють в організмі, встигають виправити ушкодження. Але якщо генетичні отрути надходять в організм занадто часто і в таких кількостях, що системи відновлення хромосомних структур організму не встигають виправляти всі пошкодження, то потомство просто приречена на виродження.

Саме ці обставини і дозволяють назвати цей тип ладу психіки, – породжений самими людьми і відтворюваних культурою суспільства, – опущеним в протиприродне.

Для людського ладу психіки нормальною є неформальна, позадогматична і позарітуальна віра Богу по життю і дія в руслі Промислу Божого з своєї доброї волі, тобто для людини нормально язичество в Однобожності.

Тип ладу психіки обумовлений вихованням, тобто недосягнення особою до початку юності людяного типу ладу психіки – результат порочності культури суспільства і неправедного виховання з боку батьків. Тому будучи дорослим та усвідомлюючи цей факт, людина здатна перейти від будь-якого типу ладу психіки до людяного – основі для подальшого особистісного та суспільного розвитку.

В залежності від статистики розподілу людей за типами ладу психіки суспільство породжує і свою соціальну організацію, розвиває свою культуру, або сприяючи консервації досягнутого стану і рецидивів спроб рабоволодіння, або сприяючи тому, щоб людяний лад психіки був визнаний нормою і гарантовано відтворювався культурою при зміні поколінь в як основи для подальшого особистісного та суспільного розвитку народів і людства в цілому.

І без досягнення людяного ладу психіки, принаймні, більшістю членів суспільства неможливо осяження владності народом, як неможливо і вирішення тих глобальних проблем, пов’язаних з життєдіяльністю виду Homo Sapiens, що до початку XXI-го століття нависли над всією Землею.

Що ж таке Концепція суспільної безпеки?

Концепція [лат. conceptio] – 1) система поглядів, те чи інше розуміння явищ, процесів; 2) єдиний, визначний задум, провідна думка якого-л. твору, наукової праці (Словник іншомовних слів. 12-е изд., стереотип. – М.: С48 Рус. яз., 1985, 608 с.). Концепція суспільної безпеки – це та ідея про побудову дійсно гідного звання людини суспільства людей, і певне розуміння світобудови, що дозволяє втілити цю ідею в життя.

Серед інформації по КСБ є й економічні дослідження і теорія, є роботи за ідеологією, і історичні аналізи (великий розділ основний книги «Мертва вода» називається «розгерметизація» і є історичним), і, що найважливіше, інформація з методології пізнання, здатна допомогти знайти лад із самим собою та з Богом, досягти людяного ладу психіки, навчитися пізнавати об’єктивний світ.

Концепція суспільної безпеки в тому складі праць, в якому вона існує до цього часу була розроблена, починаючи з 1987 р., громадською ініціативною групою, яка обрала для себе найменування «Внутрішній предиктор СРСР» (ВП СРСР). З тієї пори СРСР як держава зникла, але діяльність громадської ініціативи продовжується під тією самою назвою не лише тому, що вона стала своєрідною фірмовою маркою, але й тому, що ми не визнаємо (в правовому сенсі) ліквідації СРСР у виконання директив «світового закулісся», масонських лож, ЦРУ і Ради національної безпеки США.

Термін «предиктор-коректор» – назва одного з методів обчислювальної математики. У ньому послідовними наближення знаходиться рішення задачі. При цьому алгоритм методу являє собою цикл, в якому в послідовності один за одним виконуються дві операції: перша – прогноз рішення і друга – перевірка прогнозу на задоволення вимог до точності рішення задачі. Алгоритм завершується у випадку, коли прогноз задовольняє вимогам до точності рішення задачі.

Крім того, схема управління, в якій керуючий сигнал виробляється не лише на основі інформації про поточний стан системи, але й на основі прогнозу її подальшого поведінки, також іноді називається «предиктор-коректор» («Передуказник-виправлювач»). За схемою предиктор-коректор забезпечується в принципі найбільш висока якість керування, оскільки частина контурів циркуляції інформації замкнена не через минуле, що звершилось, а через прогнозоване майбутнє. Ця обставина й дозволяє звести запізнювання керування відносно збуджуючого впливу до нуля, а при необхідності перейти до керування, що попереджає, при якому керуючий вплив попереджає причину, що примушує до керування. При розгляді конфліктних ситуацій, з точки зору теорії управління схема «предиктор-коректор» достатньо широко розповсюджена серед спеціалістів математико-технічних профілів підготовки на Заході.

[1] При цьому не варто самоспокушатись тим, хто вживає алкоголь, курить нібито “в міру”, нібито коли хоче (а коли не хоче – той не п’є і не курить). Реально інтенсивність систематичного впливу різного роду дурманів на їх психіку така, що говорити про тверезість їх духу не доводиться (наслідки новорічного фужера шампанського при розгляді інтелектуальної діяльності на межі можливостей людини компенсуються через 2-3 роки, і те ж саме стосується впливу одноразового вживання півлітри пива). Тим самим індивід, який допускає у своєму раціоні різні дурмани і психотропні речовини в будь-якій кількості, – вже сходить з того шляху, на якому він може стати людиною і здійснювати Божий Промисел. Особливо це стосується тих, хто вже поінформований про це, але продовжує наполягати на тому, що може жити так, як йому захочеться. Більш докладно про це дивіться в роботі “Принципи кадрової політики”, більша частина якої розміщена також в якості Програми в постановочні матеріали курсу “Досить загальна теорія управління” факультету Прикладної математики – процесів управління С-Петербурзького державного університету та факультету Безпеки ІВТОБ С-Петербурзького державного політехнічного університету. В інтернеті названі роботи представлені на сайті www.dotu.ru.
[2] Чарльз Дарвін колись сказав: “Мавпа, одного разу зп’янівши від бренді, ніколи до нього більше не торкнеться. І в цьому мавпа значно розумніша за більшість людей” (наведено з публікації “Орангутани – культурне плем’я” в газеті “Известия” від 8 січня 2003 р.; Інтернет-адреса: http://www.izvestia.ru/science/article28471.

Переклад з російської

Джерело: http://www.kob.org.ua/o-kontseptsii-obschestvennoy-bezopasnosti-vkrattse.html