Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Ті спогади, яким нема числа...

Автор Повідомлення
Ті спогади, яким нема числа...
Згадуємо і пишемо спогади про найцікавіші моменти життя...
В мене трепіт душевний викликає згадка про дитинство, про ті літні дні. Сумно , але водночас радісно від того, що в мене було таке чудове дитинство. Пригадую дні в літньому таборі Бригантина, вилазки в Зозулі, перший велосипед, викреслені дні в календарі як символ часу, що залишався до кожного приїзду в Золочів, гра в теніс на Золочівському стадіоні, перше відчуття закоханості, смачнюші бабусині пироги з вишнею, друга Рому, дні під черешнею, перший поцілунок. І це лише маленька краплинка найкращих моментів життя.
А я от вчора була в гостях в подружки (на іменинах), так посідали ми там у неї і почали згадувати всі ті, найяскравіші моменти, що були у нашій групі, всіх одногрупників, вчителів... випускний був зовсім недавно, а ми вже сумуємо за тими часами...
Я себе памятаю десь з 83 року... дуже смутно, але якісь картини в памяті впливають... Крим, Севастополь, Балаклава...
а я помню як з подружкою в неї на квітнику квіти дерли.... ой, тоді мені роки три було.... але ми тоді дістали на горіхи за той квітник....
Ги-ги. Пам'ятається, нам муку в мішках привезли. Ну так ми з коліжанкою, один мішочок розвязали і почали в хаті робити "зиму"-посипали всьо ря-асно мукою(снігом). Навіть мого собаку "засніжили" . О-ой, шо ж нам було після того...
А_А_А_А!!! РЖУНІМАҐУ!!! Як же потім вигдядав процес уборки "снігу"? І шо на то сказав пес?
Процесу уборки я не застала, так як благорозумно втекла до коліжанки(з якою це все диво сотворили), щоб заспокоїти в мамі "звєря" якого мені вдалося розбудити. А собака... собака з радісним лаєм носилась по хаті, виражаючи свій восторг від "зими"... правда коли ми приступили до неї, то підібгавши хвіст під себе чкурнула під диван. Але то нічо, ми її і там дістали
витягали за хвоста і за лапи?

Я з братом часто встроювали драки подушками... І одного разу так усєрдно ковбасились, шо 1 бідна пудушка не витримала лихої долі і трісла... Подушкіні кишки зависли в повітрі і почали опадати як радіаційний сніг... Спочатку була секунда мовчання, а потім бій продовжився з ще більшим розмахом... А коли братова мама прийшла додому не по графіку (трошки раніше) і зовиділа результат ядерних воєн, то в кімнаті почалася уборка з швиткістю ультразвуку...
Я не додумалася в дитинстві шо то можна отаку зиму зробити вдома Пам"ятаю, як свою подружку , яка мала довге волосся до спини(я тоже таке мала), коли ми дивилися мультики я взяла і підстригла в себе вдома під мальчіка! моя мама котлети , пам"ятаю, жарила на кухні, і по її словам: чую, шо в кімнаті аж задуже тихо, приходжу і чуть не падаю в обморок Саме головне шо подружка сама попросила її підстригти а я як невідомо який практикант-першачок взялася за ножиці потім ходили на вулицю двоє:я з довгими патлами а вона як хлопчик я тоді була получила від мами конкретно, ви собі уявіть лице мами подружки
Мда.... А я от нічого такого, практично , не робила...

Коли батьків не було дома я, ще маленька зовсім, поскладала таку собі "вежу" з крісла, табуретки і маленького стільчика... вмлізла в тумбочку, витягла звідти вітамінки... аскорбінки здається, знаєте, кисленькі такі, я їх все любила... вони були в баночці... коротше я їх дістала і ми з Муською їх схавали, попередньо чесно поділивши між собою...

Пам"ятаю як втикала манікюрні ножниці в розетку і яке було розчарування коли ніякого результату не було... потім я замість ножниць туди пхала такі бабулені приколки... тоже нічого... і я того кинулась... Пам"ятаю як сусіда на поверх вище, який любив часом на балконі сидіти, оббризкала з шприца водою... поцілила йому прямо в око...

Пам"ятаю як перестеляла ліжка то брала простиньку чи підодіяльник і робили такий собі "гамак" куда кидали одного з наших котиків і устроювали йому каруселі... вони звідти вилазили як п"яні....

Багато всякого було...
Pangea пише:
втикала манікюрні ножниці в розетку і яке було розчарування коли ніякого результату не було... потім я замість ножниць туди пхала такі бабулені приколки...

впала...
Ну... цікавість страшна річ...

А до того як перевірити чи буде шось з тою розеткою я показувала на неї, махала пальцем і казала "Наааааааай!"
Отак от...
Ага, то тіпа розетка слухалася тебе
Мда... ше було раз прикольно як я втикала такі гвоздіки з масажки в телевізар, ззаді там де решітка йде... То були в мене буд-матеріали для маленьких людей які жили в нашому ТВ і будували там мегаполіс...))))))))

Пам"ятаю як співала в садочку колискову принцу... І як була веселкою... Я співала а всі группи стояли збоку і махали такими кольоровими фігнями... типу як в группи підтримки... і хором часом підспівували...

Пам"ятаю як поки в всіх був сонний час я ходила на англійську мову... Як записувала уроки на диктофончик а потім вдома прослуховувала сидячи на дивані і читаючи якусь книжку тоже з англійської...
Як в мене той диктофончик зламався, я його розібрала, шось там поковирялась, повиправляла шо, на мою думку, було не так... і потім після того як я його зібрала він таки працював знов!
lenhen пише:
ми з коліжанкою, один мішочок розвязали і почали в хаті робити "зиму"-посипали всьо ря-асно мукою(снігом). Навіть мого собаку "засніжили"
я б до такого не додумався, то дуже сильний креатіФФ
а я згадала як перший раз в школу йшла.... така малееееееенька..... з двома хвостиками біленькими..... а нині йду на останнє перше вересня.... така на мене тоска напала....
Альонка чого на останнє, можеш і надалі ходити на перші вересня, спочатку в педуніверситеті, а потім знову в школі
Згадую, як маленькою в школі завжди розказувала вірші, заставляли прямо їх вчити, а так як дикція була якраз така як треба, то я постійно до якогось свята мусила зубрити вірші на 6 стовпчиків... і пам"ятаю, як завжди мені важко було підчинятися шкільним всяким правилам, слухатися вчителів, висидіти спокійно на уроках, бігати на фізкультурі. Через силу стояла на лінійках, через силу мовчки вчила теореми і аксіоми... і так радувалася коли закінчила школу, адже це була можливість вирватися з-під батьківської надмірної опіки і жити так, як вважаю я сама.... Ех, якісь того разу невеселі спогади получилися...

додано через 10 днів 19 хвилин 58 секунд:

Пам"ятаю як давно колись, ше в школі, почула про групу"РУКИ ВВЕРХ". Для мене і для моїх однокласниць, і для подружок з паралельних класів то було шось постійні наспівування пісень, ми слова знали всі напам"ять а вірші які задавали-незнали " Так вот какая тиии, а я даріл цвєтииии......", ех , впала я у дитинство і скачала собі всі їхні старі речі, і немовби стала я тою самою школяркою, яка колись слухала ці пісні про любов, нерозділену і взаємну, а пісня про "студента" чого варта була тоді!!! а "малиш"?
Може то і смішно зараз таке слухати, адже то є така попса шо дальше нєкуда, і прийшли уже фсякі Тієста, Ван Бюррени і прочєє, але на тій попсі пройшло моє дитинство, мої юнацькі навіть роки.
Пам"ятаєте, колись така пісня була" Королева снежная"?
"А теперь ты нежная, королева снежная, распустила волосы по белым по плечам.....", боже, та ту пісню кожен знав напам"ять у нас в школі
Музика чарівна.
Вона дає можливість поринути у приємні і не дуже часи.
Вона як запах.
От почуєш як пахне кориця, і пригадується як мама пекла блінчики фсякі , шоб в школі на перерві перекусити
А пісня"Ты назови его как меня"?
Та всі дєвки ходили в трансі від тих слів і від тої музики і від того кліпа
А взагалі, так співчували герою пісень завжди, так наїжджали на тих поганих дєвок які не дочекалися хлопців з армії
А пісня Іванушек" Кукла"?
А Петлюри" Клен зеленый"?" Ты одна стоишь у клена, рвешь руками лист зеленый....."
А "Ковыляй потихонечку"?
Так на сьогодні багато гарних серцю спогадів звалилося

ПИСИ. А взагалі-то, дякую Михайлу Массакровичу, за предоставлений такий гарний ностальгічний настрій сьогодні( він знає про шо ми нині говорили)Так шо це все він наробив
(Навіть напевно не сподівався сам )

додано через 8 хвилин 9 секунд:

massacra пише:
Я себе памятаю десь з 83 року

я тільки народилася
Згадується як я вперше спостерігав місячне затемнення.
Це ще було десь 1993 здається. На подвір'я повиходили сусіди і захопливо спостерігали за тим, як місяць обливався кровю.
Пізніше на другий день я робив замальовки цієї події. Малюнки десь навіть ше збереглися.
Тоді я простояв декілька годин піднявши говолу вверх, і спостерігав від і до.

додано через 2 хвилини 48 секунд:

Цікава подія була тоді, коли я розібрав свій перший вінчестер, ото були враження, який він чистий!!! а який зеркальний!!! .

Та взагалі багато цікавих подій було, всіх і не згадати...
st.fergi пише:
А пісня Іванушек" Кукла"?

Хе-хе-хе, то ж була моя любімая. А моя подружка від "Іванушек" просто шаленіла. А я... я від ЕЛь Кравчука . Ну просто божеволіла!!! Всі пісні знала на пам'ять, з газет-журналів вирізала його фото і клеїла в шкільний щоденник і т. д і т. п... Правда, з віком це пройшло

додано через 33 хвилини 56 секунд:

А! Ше-м подобався "Ляпіс Трубєцкой" і Ілья Лагутенко з "Мумітроля"
А мені ше фсякі на той час мамині улюблені речі подобалися: "ах какая женщіна, какая женщіна, мне б такууууююю....................", пам"ятаю завжди включала ту пісню по 100 раз вдень , то мама моя уже сварила і казала шо я з її улюбленої речі зробила неулюблену і шо її голова уже болить від неї
А мені згадався мамин любимий "Зимний сад":"Каторую неделю метут метели..."
Ех... і справді зима уявляється з снігом, морозом... наша...
або "снова зацветет вишньовий сад.....", так дивно, я була ж тоді мала-мала а пісні от пам"ятаю...
Мама каже: візьми там позаписуй мені ті наші старі пісеньки, ну ти пам"ятаєш їх
кароче, навіть не прийшлося їй нагадувати які саме пісні тре
а взагалі я пам"ятаю всіх людей, які були знайомі мені раніше і коли по вулиці бачила їх то завжди віталася а вони, на жаль, не пам"ятали мене більшість із них це тому, шо кажуть дуже ззовні помінялася...
"Снег кружится, летает, летает..." Таке теж було...

додано через 8 днів 14 годин 11 хвилин 50 секунд:

Згадалося як зимою навалило купу свіжого снігу і ниряли в нього з головами...
massacra пише:
Згадалося як зимою навалило купу свіжого снігу і ниряли в нього з головами...

А я так ниряла в кучу осіннього листя.... в саду в бабулі.... бо точно знала шо воно там чисте порівняно....
Оце так навіяли ви мене на спогади, аж на серці так радісно стало, і стільки моментів виплило з памяті...
Як в 3 роки зрання пішла з одним хлопчиком в роддом до його мами, так повернулася додому підвечір, ой схопила ж я тоді від батьків...
А ще памятаю, як в садіку запропонувала дітям помолитися Богу і попросити в Нього, щоб він дозволив нам попасти в казку! Уявіть картіну, ціла група дітей молиться і пхають ноги в книжки, щоб попасти в казку!..
мені шкода бідненьких діток)
st.fergi пише:
мені шкода бідненьких діток

чого? всі ж живі залишились...
дитяча наївність, вона така ніжна...))
Колись давно і новий рік сприймався інакше....
Зараз в місті стріляють, таке враження що війна в місті! Колись так не було.
massacra пише:
Колись давно і новий рік сприймався інакше....

Олег пише:
Зараз в місті стріляють, таке враження що війна в місті! Колись так не було.

говорите як старі пердуни
Звиняй, st.fergi. Роки невблаганні.

Ну і для чого організм мордувати?...
ага, то так мій дідо каже: отовуго раньше не бууло, не буууло... раньше хлопці і дівчєта в клюбі співааали пісні гуртом, а тепер шо?... тепер вотя кавалєрка з голими задницями))))і комарі раньше були як коооні, а тепер шо, отово комарі хіба?)))))
а я пам"ятаю як мене тато вчив на машині їздити, я так доїздилась що машину в ремонт..... і стіну в гаражі трошки пом"яла....
після того два місяці до машини не підходила.....
ах! гарно тоді було...
А шо ж гарного? Вмятина в стіні? Чи тато, що чухає потилицю?
мала на увазі цей період мого життя.
шось згадалися прибалтійські жувачки... подушечки... по 4 в пачечці...
А мені - ті ПАЧКИ паличок круп'яних із зайчиками, лимоном, і ше якоюсь єрундою!!!
AVB пише:
ПАЧКИ паличок круп'яних із зайчиками

Я їх обожнювала... правда зараз вони не такі якісь добрі
вони зараз такі ванючі, ваня чимось таким непонятним((((
мені якось-то передали, то чайкам вони сподобались аж бились за них
AVB пише:
А мені - ті ПАЧКИ паличок круп'яних із зайчиками

st.fergi пише:
вони зараз такі ванючі, ваня чимось таким непонятним((((

мелена зайчатина з палочками...
От тому я й записав це в спогади. Приємні спогади дитинства...
Навіть не зважаючи на те, що деколи відкривши пачку, можна було знайти тих великих чорних тарганів!
Та ті чорні таргани, то взагалі шось страшне було! Не знаю, як в інших районах Золочева, а на Ентузах то було суцільне лихо. І головне, шо розплоджувалися вони в складі продуктового магазину на Львівській (правда, Олег?), а потім розповзалися по всіх багатоповерхівках теплотрасами котельні. Часом, пам'ятаю, йду зранку до школи, то зазирну в пральну машинку з вже заготовленою сірниковою коробкою. О то забава була на біології в Оливи!
Андре а то якийсь невідомий мені вид таракана))))) у нас інші таракани в місті живуть
Та то я "в попихах" не того типу таргана вліпив Хтів, шоб страшніше і противніше виглядало А таргани ЧОРНІ були.

А є ше інші спогади...
про гуртожиток.... і тарганів коричневих! Вони маленькі, але ПРОТИИИВНІІІІ! Фу!
AVB пише:
а на Ентузах то було суцільне лихо.

Оооооооо, знаю-знаю, в мене там подружка живе. Пам'ятаю, як вона племінника до садочку збирала і взяла з вішака його курточку, а в ній сидів... велицьозний, чорний тараканище. Я злякалась, а от подружка з самим нєвозмутимим видом витряхнула його і роздавила. От таке моє було перше знайомство з цим звіром . А потім... потім багато їх набачилась в гуртожитку. Один навіть заліз в магнітофон, вибратись не зміг і там і засох... А в моєї коліжанки по кімнаті взагалі від них істерика була... часто їй снилось ніби вона спить з відкритим ротом, а туда зі стелі їй падають тараканчики... Потім ми спецом від них засіб спеціальний купили. Спочатку вони ніби дохли, а ми радувались, що накінець позбавились... а потім... потім вони чогось зробились ще більшими... і полосатими... і гонили по нашому засобу як коні, без летального для них кінця
Всьо тараканів вже нема, вимирають.
Справді? А в гуртожитках?