Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Я ніколи не жалкую за минулим...

Автор Повідомлення
Я ніколи не жалкую за минулим...
Як я вже десь писав, людина живе 20-30 тисяч днів. То чи варто жалкувати за тими днями, що минули? Чи варто мучити спогадами типу "Ох, були часи..."? Може краще хай про минуле нагадують тільки старі фотографії в альбомі? Що для вас значить минуле - те, що вже ніколи не повернеться?
Моменто морі.
А нашо жалкувати?

Песимісти будуть жалкувати за моментами, яких більше не буде, оптимісту ж буде приємно згадувати моменти, які ще обов'язково повторяться. Або будуть ще кращі.

Про себе б не сказав, що я поринаю в спогади, приємні чи неприємні. Швидше намагаюся жити сьогоднішнім днем та недалеким майбутнім.
Минулого нема. Воно не існує. Це фікція. За чим тут жалкувати, чи думати. Майбутнє - так. Воно теж не існує, але воно БУДЕ, воно ще попереду, і я насолоджуюсь передчуттям його настання.
Майбутнє принесе нам нові врвження, думки, відчуття. Треба по житті йти сміючись. І все бе ок
Якщо гарне минуле, то звичайно, що спогади самі спливають з-під свідомості.
в мене не буває такого що НІКОЛИ про минуле не жалкую: буває, згадаю деякі моменти і жалкую, наприклад шо можна було б в морду комусь дати а не змовчати, що можна було б поступити в інший вуз а не в той що поступила і вибрати професію по душі а не по тому що всі знайомі йшли в той вуз.... є речі про які шкодую, а є речі , які б я повторила ще раз у своєму житті якщо була б можливість, і інколи шкодую що такої можливості , на жаль, в мене немає
І ні в кого немає...
Звичайно , буває шкода, коли комусь шось не те сказав (або шось те не сказав ) і зробив комусь боляче або попсув стосунки - то все можна до певної міри виправити . А от якусь подію назад повернути - неможливо, і розуміючи це, в більшості випадків дуже швидко перестаєш себе картати і можеш сказати, шо не шкодуєш .
хто знає минуле, той володіє майбутнім
Найбільше про минуле знають історики, а найбільше за ним шкодують наші політики. Уявіть собі, якщо в політику приходить історик!
інколи згадуються окремі моменти з минулого... хочеться щось повторити, щось пережити знову і знову... щось хочеться назавжди забути... щось - тримати у пам'яті вічно... але ж ми знаємо, що минуле - неповернеш... те, що зроблено - не переробиш(хоча інколи і ... хто його зна...), те що втрачено - уже не спіймаєш...
жити спогадами... таке "життя" нічого не варте...
якщо важко - згадай приємне, що було колись... адже його насправді так багато!!!
боляче від спогадів, що інколи нахлинають на тебе... зумій боротися з ними, бо якщо зупинишся - то ти сам поставиш крапку на майбутньому... а воно насправді у твоїх руках!!!!
Нехотілося б жалкувати за минулим, але час ТАК швидко йде, спочатку незамітно проходить дитинствро, потім молодість, як можна за цим не шкодувати!?!
EMMIE пише:
час ТАК швидко йде

час не спішить, це ми поспішаємо (перевірено )
Ну як кажуть треба жити так, щоб радіти тепершнім, гордитись за минуле і бути впевненим в майбутньому... Я за своє майбуєтнє не жалію.. Не можу сказати, що все було на сто відсотків гллдко і безпроблемно... Але я би там не було то є життя, тобі потрібно його сприймати таким, яким воно є
як то кажуть що зроблено те зроблено час не повернути назад, треба взяти урок з помилок, і залишити радість з удач, але ніколи ні за що не шкодувати, бо все що стається не даремно....
з минулого потрібно робити висновки, а не жаліти за ним
А я от нічого не можу зробити і часом шкодую.... Є таких декілька моментів, які б дуже хотіла змінити.... а коли про них згадую то зразу так тоскно стає, хоть вовком вий.....
А нічого вже не зробиш...
я б не сказала, шо я не жалкую... бувають моменти, коли я розумію.... шо якби я в минулому зробила шось так, а не інакше, то результат би був дуже файний....
Ви всі так пишете(майже всі), що не треба за НИМ шкодувати, робити висновки, вчитись на помилках, погоджуюсь, але ж контролювати це неможливо, шкодуєш і все, хочеш чи не хочеш, хіба не так?
але ж свої думки можна контролювати
Ольку, людина слабка істота. То на словах легко говорити шо можна контролюватися а коли попадаєш у конкретну ситуацію і є всякі підходящі обставини шоб та людина все-таки зробила так як не треба, бо потім пожаліє, то дуууууже малий відсоток людей себе стримають. А хто зна, може потім і пожаліють шо того не зробили. Люди то ж такі дивні і непередбачувані створіння кожне по-своєму
Контролювати думки... хм... ну не знаю.... можливо.... до деякої міри... але не завжди вдається.. інколи просто лізе щось в голову.. незалежно від бажання..
AVB пише:
Уявіть собі, якщо в політику приходить історик!

маємо наразі аж три на місцевому рівні

додано через 11 годин 50 хвилин 35 секунд:

Якщо я помру, то просто не зможу шкодувати за минулим, усвідомлювати теперішнє і думати про майбутнє. Якщо не помру - перше почуття триватиме до певного часу, а потім зникне й залишаться два найкращі.