Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Оповідки, що збадьорюють

Автор Повідомлення
Оповідки, що збадьорюють
До анекдотів вони не відносяться. Оповідки - це смішні невеличкі твори відомих авторів. Або невідомих.
Якщо відомих, то бажано їх підписати. Якщо невідомих, то принаймні не підписуватися, що то ваші.
Задля звеличення української мови пропоную російську творчість перекладати...

додано через 1 хвилину 21 секунду:

ДУМКА.........

Программери і адміни

Программери - вони товсті. Тому що вони сидять. А адміни - вони худі. Тому що бігають. Втім, бувають і худі программери. Але не треба думати, що це виключення з правил - це перевчені адміни. Також зустрічаються і товсті адміни. Це вже обледащілі программери.

Программери курять швидко, тому що думка. Тому що вона піде і доведеться думати її знову. У адмінов думок немає, тому вони курять поволі. Вони роблять це в ті моменти, коли все працює і нічого не падає. Тому вони курять рідко.

Программери ходять на обід самі. Вони приносять багато їжі в офіс і смачно нею пахнуть. Вони їдять її прямо на клаві. Тому що думка. Адміни замовляють їжу в офіс. Тому що якщо вони за нею підуть, що-небудь впаде. І доведеться бігти в офіс з недоїденим гамбургером. Тому що адміни люблять харчуватися від Макдональдса. Тому що смачно, а потовщати їм не загрожує. Якщо вони ще не обледащіли программери.

Программери йдуть з роботи вночі. Тому що думка. Деякі з них йдуть увечері і думають думку удома. А деякі, у яких є ноутбук, думають її в метро. Адміни додому не ходять. Тому що якщо вони підуть додому, що-небудь впаде. І доведеться йти на роботу. А на роботу вони ходити не люблять. І не ходять.

Вони там живуть. У них звичайно є окреме кубло за окремими дверима, що часто замикаються на окремий замок.

Программери сплять у вихідний. Звичайне це середа або понеділок. Тому що думка. У понеділок думки ще немає. А в середу йде перехід від однієї думки до іншої. Адміни сплять в кублі. Із-за окремого замку в цей час іноді лунає хропіння. Адміни рідко сплять більше десяти хвилин. Тому що якщо проспати більше, що-небудь впаде. І доведеться прокидатися з потреби. А адміни люблять прокидатися самі, хай і через десять хвилин.

Программери п'ють пиво. В основному світле і багато. Тому що думка. Поки вона плаває - її можна думати. Головне, щоб не потонула. Адміни теж п'ють пиво.

Тому що якщо що-небудь впаде, їм буде пофіг. Адміни люблять коли їм пофіг.

І программери люблять, коли їм пофіг. Тому часто вони п'ють пиво разом. І їм разом пофіг. Після цього вони сплять. Але не разом. Адміни сплять в кублі, а программери - на клаві. Коли вони прокидаються, вони знову п'ють пиво. Тому що хочеться. Тому що вони адміни. І программери.
АААААА! Я сміявсь до сліз.
- Господь, я знаю, что сотворена тобою и дан мне этот прекрасный сад, все эти чудесные животные и эта уморительная змея, но я всё равно несчастна.
— Почему, Ева? — спросил голос свыше.
— Господи, я так одинока и мне до смерти надоели яблоки.
— Хорошо, Ева, в таком случае у меня есть решение. Я сотворю тебе мужчину.
— Что такое мужчина, Господь?
— Это будет такое испорченное создание с кучей вредных привычек. Он будет лживым и тщеславным, но будет сильнее, быстрее тебя и ему будет нравиться охотиться и убивать. Он будет выглядеть глупо в возбуждённом состоянии, но так как ты жалуешься, я сотворю его таким образом, что он сможет удовлетворять твои физические потребности. Он будет туповат и будет увлекаться такими детскими забавами, как драки и игры с мячом. Он не будет слишком умён, так что ему будут нужны твои советы, чтобы правильно думать.
Звучит замечательно, — ответила Ева, иронично подняв бровь. — В чём подвох, Господь?
— Ну... ты получишь его при одном условии.
— И каком же, Господь?
— Как уже говорилось, он будет гордым, высокомерным и самовлюблённым... Так что тебе придётся позволить ему верить, что он был создан первым. Просто помни, это наш маленький секрет... Ну, ты понимаешь, между нами, женщинами.
Клас)))
... дуже цікаво
Сама прочитала і афігєла
ПРО БІЗНЕСМЕНА ІВАНКА, ЦАРІВНУ І КОРИСТЬ ШОПІНГУ
Буде казка в нас недовга,
Досить коротенька,
А як буде вам цікава,
Слухайте гарненько.

Жив собі на білім світі
Бізнесмен Іванко.
Працювать любив він дуже
Із ночі до ранку.



В чому бізнес полягав той -
Тайна комерційна,
Але мав нормальні гроші
Пан той емоційний.

Мав собаку, мав будинок
Та ще й лімузина.
І багато до машини
Купував бензину.



То був дебет двісті третій
Паливом же зветься,
Кредит триста одинадцять -
Звідти все береться.

Та почув наш пан Іванко,
Що цар їх – Кудлатий,
Свою доньку дуже хоче
Заміж видавати.

Для Іванка був то дебет
Та ще й двадцять перший,
Ну а кредит – то вже точно -
Шістсот тридцять перший.

Але був той цар хитрющий,
Дарма, що Кудлатий.
Не хотів даремно дочку
Заміж віддавати.

Та й сказав: ”Хто побудує
Корабель летючий,
Той для донечки моєї
Буде самий лучший!”

Бо вона у мене, знайте,
Мальована краля,
Ще й розумниця велика
Й звати її Галя.”

Довго думав наш Іванко
Звідки б гроші взяти,
Щоби корабель летючий
Царю збудувати.

Прораховував старанно,
Аж упрів він дуже,
Як не круть – не вистачає,
Тож Іванко тужить.

Довго думав, чи не зовсім,-
Я того не знаю,
Але вихід все ж знайшовся,
Як я пригадаю.

Була зранку у Іванка
Дуже кисла мина,
Вирішив наш бідолаха
Продать лімузина.

Дебет триста одинадцять –
Пан грошам радіє,
Кредит триста шістдесят перший –
То сумна подія.

Та не довго горювалось
Нашому Іванку,
Бо ще треба було брати
Кредита у банку.



Був це дебет для Іванка
Триста одинадцять,
Ну а кредит – шістсот перший –
То банкірів праця.

Назбирав тоді наш легінь
Грошенят чимало,
Але це його, скажу вам,
Ніц не врятувало.

Бо корабль отой летючий –
Не простенька штука
І його побудувати –
Велика наука.

”Тут грішми не обійтися”, -
Наш Іван подумав.
І подавсь тоді до тітки,
Що жила у Сумах.

Та сказати маю я,
Любий мій читаче,
Що ім’я її – Яга
І кмітлива вдача.

Баба та була не промах
Й дуже всім відома,
Влаштувала собі фірму
З консалтингу вдома.

Знала, чесно вам скажу,
Та Яга багато.
Її кликали не раз
Лекції читати.

Начитала їх вона
В Оксфорді багато,
Ще й у Кембріджі в Сорбоні
Мала викладати.



Працювала там вона
Не безплатно, звісно,
Дебет був триста дванадцять
Дуже їй корисний.

А для університетів
Теж було нешкода:
Кредит шістсот тридцять другий –
Бабі нагорода...

От прийшов тоді Іванко
До своєї тітки,
Щоб вона йому зробила
Креслення і мітки.

Ще вона слова чарівні
Йому написала
І систему гідравлічну
Чітко описала:

Де зробити й прикріпити
Рулі повороту,
Де садити стюардесу
Упродовж польоту.

Одним словом,- то не баба –
Авіаконструктор,
Інженер в одній особі,
Льотчик і інструктор.



За ті послуги чудові
Багато не взяла,
Бо племінника любила
Та і знижки мала.

Перевів тоді Іванко
На її рахунок
П’ятсот тисяч
Й холодильник – тітці в подарунок.

Дебет шістсот тридцять перший
Бабі оплатили,
Кредит триста одинадцять
Ваньці скоротили.

Тож пішов наш парубчина,
Купив деревину
Ще й цвяхів купив чимало
І міцну тканину.

Мав запасів-повний склад
Дебет двісті перший,
Кредит значить був ото
Шістсот тридцять перший.

Далі йшов робітників
Гарних винаймати,
Щоб до серпня корабель
Вже готовий мати.



Працювали хлопаки
І у ніч, і в сонце.
Й закінчили в липні
Останнє віконце.

Себто це ілюмінатор
На судні зоветься,
Але нам то нецікаво
Як у них ведеться.

Отже був наш пан прекрасний
Дуже задоволений,
Дав хорошу всім зарплату
Ще й по курсу долара.

Ту зарплату ще із вечір
До каси заховано.
То був дебет триста перший
З рахунку відомого.

А на ранок ту зарплату
Всю із каси видано:
Дебет шістсот шістдесят перший
Дуже людям вигідний.

Корабель той був на славу –
З цим – не сперечатись!
Наш Іванко до палацу
Вже почав збиратись.

Взяв костюмчик від Армані
І парфум улюблений.
(Той парфум у друга взяв,
А костюмчик – куплений.)

Як костюм отой купить,
Ви, панове, знаєте:
Дебет шістсот тридцять перший
Ви не забуваєте.

Тож прийшов Іван до царя –
Кудлатим аж тіпає:
Покататись дуже хоче
В кораблі над липою.

Але наш Іван не дурень:
”Хочу наречену!
Чи вже гарная вона?
Чи ж вона хрещена?”

Показав йому царівну
Той монарх знервований,
А Іван як закричить:
”Це? Краса? Мальована?



І кривенька, і кульгава,
Ще й до того ж лиса,
І коса, і груба страшно,
Ну її до біса!”

Так злякався бідолашний,
Що стрибнув до човна
Й полетів до Англії
Купувати вовну.

Дебет шістсот тридцять другий
Ті англійці мають,
Кредит вже триста дванадцять
Йванку закидають.

А Івану ніц не шкода
За покупки дати.
Кажуть, шопінг помагає
Нерви лікувати.

Після курсу лікування
Наш Іван лякливий
Оселився у Брістолі
І живе щасливо.

Автор Веселка
нуууу...... якийсь короткий курс бухгалтерії а не вірш
Коротеника оповідка:
В чорному-чорному місті був чорний-чорний замок. В тому чорному-чорному замку був довгий-довгий, чорний-чорний коридор. Той довгий-довгий, чорний-чорний коридор вів до великої-великої, чорної-чорної кімнати. В тій чорній-чорній кімнаті була чорна-чорна труна. В тій чорній-чорній труні чив чорний-чорний привид. Кожного разу, на повний місяць, о 12:00 ночі він виходив зі своєї чорної-чорної труни. Він підходив до чорного-чорного дзеркала, дивився на себе і казав: "Бозе-Бозе, на со я похозе?"
Притча о Карандаше

Прежде чем положить карандаш в коробку, карандашный мастер отложил его в сторону. «Есть 5 вещей, которые ты должен знать, - сказал он карандашу, - прежде чем я отправлю тебя в мир. Всегда помни о них и никогда не забывай, и тогда ты станеш лучшим карандашом, которым только можешь быть.

Первое: Ты сможешь сделать много великих вещей, но лишь в том случае, если ты позволишь Кому-то держать тебя в Своей руке.

Второе: Ты будешь переживать болезненное обтачивание время от времени, но это будет необходимым, чтобы стать лучшим карандашом.

Третье: Ты будешь способен исправлять ошибки, которые ты совершаешь.

Четвертое: Твоя наиболее важная часть будет всегда находиться внутри тебя.

И пятое: На какой бы поверхности тебя не использовали, ты всегда должен оставить свой след. Независимо от твоего состояния, ты должен продолжать писать».

Карандаш понял и пообещал помнить об этом; он был помещен в коробку с призванием в сердце.

И теперь, ставя тебя на место карандаша, хочу сказать тебе: всегда помни эти 5 правил и никогда не забывай их, и ты станешь лучшим человеком, которым только можешь быть.

Первое: Ты будешь способен делать много великих вещей, но лишь в том случае, если позволишь Богу держать тебя в Своей руке и позволишь другим людям иметь доступ ко многим дарам, которыми ты обладаешь.

Второе: Ты будешь переживать болезненное обтачивание время от времени, проходя через различные проблемы. Но ты будешь нуждаться в этом, чтобы стать более сильным человеком.

Третье: Ты сможешь исправлять ошибки, которые ты совершил или сможешь «вырасти» из них.

Четвертое: Твоя наиболее важная часть будет всегда находиться внутри тебя.

И пятое: Везде, где бы ты ни шел, ты должен оставить свой след. Независимо от ситуации, ты должен продолжать служить Богу во всем.

Через понимание и напоминание давайте продолжим свою жизнь на этой земле, имея полное призвание в своем сердце и ежедневные отношения с Богом.

Помни следующее:

«Блаженны гибкие, потому что они не будет выходить из формы».

«Никогда не лишай кого-то НАДЕЖДЫ. Это можешт быть все, что у человека осталось!»

http://hamkke.borda.ru/?1-14-120-00000172-000-0-0-1170901141

додано через 4 хвилини 35 секунд:

Интервью с Богом
(можно также посмотреть и послушать - http://www.psylive.ru/talk-with-god.asp)

Однажды мне приснилось, что я беру интервью у Бога.

«Так ты хочешь взять у меня интервью?..» - Бог спросил меня…
«Если у тебя есть время» - сказал я…
Бог улыбнулся: «Мое время – это вечность. Какие вопросы ты хотел мне задать?»

«Что больше всего удивляет тебя в человеке?»

И Бог ответил:
-Им наскучивает детство, они спешат повзрослеть, а потом мечтают стать детьми опять.
- Они теряют здоровье, зарабатывая деньги…, а потом теряют деньги, восстанавливая здоровье.
- Они так много думают о будущем, что забывают настоящее…
- Они живут так, как будто никогда не умрут, а умирают, как будто никогда и не жили…

Его рука взяла мою и мы помолчали некоторое время…

И тогда я спросил: «Как родитель, какие уроки жизни ты хотел бы, чтобы твои дети выучили?»

- Пусть знают, что невозможно кого-то заставить любить их. Все, что они могут сделать, это позволить себе быть любимыми…
- Пусть знают, что это нехорошо, сравнивать себя с другими.
- Пусть учатся прощать, практикуя прощение.
- Пусть помнят, что ранить любимого человека занимает всего лишь несколько секунд, а лечение этих ран может занять долгие годы…
- Пусть поймут, что богат не тот, у кого больше, но тот, кто нуждается в меньшем.
- Пусть знают, что есть люди, которые их очень любят, просто они еще не научились выражать свои чувства…
- Пусть осознают, что два человека могут смотреть на одно и тоже, … а видеть это по-разному.
- Пусть знают, что простить друг друга недостаточно, надо также простить самих себя…

«Благодарю за твое время... - сказал я робко. – Есть еще что-то, что ты хотел бы передать своим детям?»

Бог улыбнулся и сказал: «Пусть знают, что я здесь для них … всегда»