Золочів Плюс
Форум міста Золочів

А ти готовий зустріти свою СМЕРТЬ?

Автор Повідомлення
Ну вибач, якщо образив. Просто перед новим роком завжди пригадую одного свого знайомого - тоді він був на кілька років старший від мене, ну а зараз мені вже стільки років, скільки було йому, коли він помер. Він почав святкувати новий рік ше зранку 31 числа і до півночі уже не дожив - послизнувся на вулиці і розбив собі голову. Він помер у лікарні за кілька годин до нового року.
Смерть реальна річ... Знаєте, мене не дуже тішить перспектива бути похованою в дерев"яному ящику під кількома метрами землі... Краще нехай мене спалять... Тоді уж точно не буде якихось проблем, типу "а якщо я засну летаргічним сном?"
Мдяя, тема не дуже весела... а взагалі-то краще про неї(про Смерть) не думати, бо так і мозгами можна поїхати...
А мені здається що треба бути готовим морально до того, що колись помреш. А на рахунок такої теми я не думаю що можна мозгами поїхати. Адже смерть - це реалія нашого життя.
Сумна реалія...
Але вона є. І тому потрібно сприймати її спокійно. Адже це стосується кожного.
А ше кажуть: хто бачив Смерть, той і дідька за бороду тарбати буде!
А от на рахунок безсмертя, на вашу думку це подарунок, чи покарання?
Скоріше всього що покарання. Ти живий тоді коли нікого з твоїх рідних, близьких і знайомих вже не може бути поруч. Який сенс жити вічно, якщо ти будеш приречений на самотність
Ну, це хто як буде цей дар використовувати...
можливо і так
Ну припустим це дар, і як ви б його використали?
Чисто інтуіційно! Спочатку жодних гальм і правил. Потім, коли набридне, шукати смерті...
Я вже написав про це
див.: http://forum.zl.lviv.ua/viewtopic.php?p=4813#4813
Ну, вічне життя на землі нам не загрожує. Рано чи пізно стара з косою прийде до кожного... Щось треба зробити, щоб перебування на цьому світі не було марним. Є в когось якісь ідеї?
Ну, наприклад, коли я був малим, то хотів з даху свого будинку запустити саморобну самонавідну ракету в Білий дім. Ото би було видовише! Дійсно, марно я би тоді свої літні канікули не потратив...
І це все - запустити ракету і померти?
Нє. Я ше перед тим би в компартію вступив би!
А чого люди уявляють смерть як якусь стару\скелет з косою?
Смерт це преехід напевно до інакшого "Життя" в ефірі (можна назвати як хочеш), і я думаю до того життя яке людина заслужила собі на Землі.
Pangea пише:
А чого люди уявляють смерть як якусь стару\скелет з косою?

Мабуть тому, що приходить переважно до старих, а коса-це символ того, що людські життя для неї це лише трава...
Я вважаю, що смерть це своєрідне перенародження зі старого фізичного тіла, у нову форму, новий стан, новий вимір реальності.
Може смерть - це і новий вимір реальності, але не для померших. Хоча я і не дуже переконаний, але більше схиляюсь до думки, шо там вже ніякої реальності нема. Скорше це віртуальність, якою себе тішать живі.
Ми можемо тільки припускати, адже звідти ще ніхто не вертався і нічого не розказував
Це справді підтверджує, що там нічого нема. Але, хто його зна? Адже колись люди незнали шо є за Атлантикою, а хто туди відпливав, назад не вертався.
Хе-хе! А який йолоп буде вертатисі з Гамерики в середньовічну Європу?
ТОй шо її відкрив
А я все таки вважаю що життя після смерті існує, хоч це ще ніким так і не доказано
Дійсно, справжній йолоп!
Звичайно існує, але ми знов повертаємось до початку - чи готові ми зустріти свою смерть і перейти в це нове життя чи ні? Чесно вам скажу- я ще не готовий. Не маю на увазі те, що я не хочу вмирати - ніхто не хоче. Я про інше.
І я ще не готова, і мабуть ніхто не готовий, але ж хіба вона(Смерть)нас питати буде???
В принципі я вмирати не хочу, але морально готовий до того, адже як не крути колись воно таки станеться. Не потрібно боятися то, чого ми не бачимо, не чуємо, не відчуваємо, можливо воно зовсім і не страшне як ми собі думаєм.
Но-но! Ато зараз знову треба буде писати в тему про самогубство!
нє-нє все під контролем
Так-так... самогубство... ну і по якій причині ви б змогли підняти на себе руку? І чи б взагалі могли б???
Тема про самогубство "Самогубство: бути чи не бути?" Про суіцид прошу писати туди
Це звичайно смішно, але з боку ми виглядаємо, як збіговисько вар'ятів-некрофілів
AVB пише:
Це звичайно смішно, але з боку ми виглядаємо, як збіговисько вар'ятів-некрофілів

Мабуть таки-так
Я тут подумав і жахнувся! А може ми не тільки виглядаємо?
Но-Но, не говори так бо налякаєш
А що, цілком нормальна річ. Це тварини ні про що не думають і живуть доки живеться. А ми, гомо сапієнс, звикли думати наперед. Досить цікаве заняття - прикидати, хто прийде на твій похорон, а хто ні. Ніколи не пробували?
Колись читала Акуніна "Любовница смерти", так ось, в ній розповідалось про клуб"Любовникив смерті"і нібито смерть посилала їм якісь "знаки" і вони закінчували життя самогубством... жах, але думаю ці клуби і на справді колись існували(а може ще і десь існують)
mops пише:
прикидати, хто прийде на твій похорон, а хто ні. Ніколи не пробували?

Ага, а ще хто і скільки буде плакати
А! Так це вони таку пісню придумали "Червона рожа, троята"
таки смертi нiхто не боiться.
я знаю точно, наперед.
Сегодня кто нибудь умрет.
Я знаю где.
Я знаю как.
Я не гадалка.
Я маньяк.
а якщо без жартiв... я бы навiть вiд здорового розвороченого трупа... ввеее кинув би курити (я не курю хто ще може цим похвастатись
Ну а пити... див. -Алкоголь ВСI МИ П\'ЕМ

Posted from a Nokia mobile phone
Людина на тому світі є тимчасова особа і ми повинні тут на Землі залишити я думаю добрий слід після себе, своїх дітей які будуть поважати нас коли ми будемо в похилому віці, також ми повинні любти своїх батьків і пам"ятати то що ми тут тимчасові. Я думаю в Біблії все сказано про то, хто ми і для чого ми? І все бути готовими до смерті. Може я то все бачу зі свої точки зору, але чим старша стає людина тим більше вона задумується про життя після життя.
Людина на Землі - це труп у відрядженні... Я дуже люблю життя і живу кожен день так, ніби він останній... а до смерті ставлюсь цинічно...
і правильно робиш
Ну але деколи про то задумуватись потрібно? Просто чим стаєш старший тим більше задумуєшся про неї.

додано через 21 день 2 години 41 хвилину 21 секунду:

Я доречі мав клінічну смерть, тут нічого страшно не має. Вражень не пам"ятаю.
Я готова! Но ше зана-а-а-адто рано... Мені ше жити і жиити... всьо... Не хочу більше про то думати