Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Чи легко бути молодим?

Автор Повідомлення
Чи легко бути молодим?
Ми - молоді. Здорові, сильні, здатні перенести будь-які труднощі. Саме так вважають ті, хто був молодим років 20-30 тому. І тому зрузять нас різноманітними тягарями. Молодий і попрацювати може понаднормово, і в армію його наз що ні про що забирають, і їдучи в трамваї може постояти, а не посидіти. І пенсій в нас нема, і проїзд мусимо оплачувати... Постійно чуєш слова "Нічооо! Він молодий, потерпить!".
Здається, люди тому і старіють, що їх грузять зі всіх боків. Ну то як, легко бути молодим?
Саме так! В нашому суспільстві процвітає дідівщина (і напевно, бабівщина). Ви спробуйте, наприклад, в суботу залізти в автобус поїхати до села. Ага! Дзузьки! Розчавлят, як фарш. Прокатают писком по даховому люку. Обматюгают до сьомого коліна. І все для того, шоб ті кляті кури-яйка з базару цілими і неушкодженими доправити. Так, ніби кінець світу!
а мене здивувавало інше(даруйте шо не в тему). Стояли ми на кордоні з Польщею, там де пішеходка. Черга велицьозна. Ну і причалапує до нас бабуся "божий одуванчик" і просится шоб її пустили, бо тяжко стояти і взагалі вона "ледво дихає". Ну звичайно пустили. Так ось, ця бабуся через 2 години, бігла назад з таки-ими великими тлумками, шо я б їх напевно не підняла. Вся очерідь но писки повідкривала від здивування. Ось така от "немічна бабуся"...
Легко бути дурним
Краще скажіт чи легко бути модератором!
Не легко. Але суть не в тому. Просто інколи юний вік сприймається як вада. І що лякає - ця "вада" з кожним роком зменшується!!!
Не лякайся. Як кажут: не бійся жити.........
так воно є, важко жити - шкода вмерти...
але як би там не було молодість - то напевно найкращий період нашого життя, а особливо дитинство
Кажуть, шо людський мозок навмисне губить в своїх лабіринтах неприємні спогади, залишаючи лише приємні. Судячи з цього моє дитинство було важким, оскільки я його майже не пам'ятаю.
Нарахунок спогадів я з тобою не згідна, адже дуже часто саме вони, на жаль, запам'ятовуються все на життя.
Ти не згадуєш про них навмисно, але вони самі тебе переслідують. Отак.
Не знаю, шо і сказати! Я більш-менш пам'ятаю себе років з десяти і не сказав би, шо то було шось жахливе чи катастрофічне. Це було таким скоріше для батьків і оточуючих.
А дуже неприємні спогади мені дійсно пам'ятаються досі. Це такі "кровні" образи. І часом як зараз пересікаюсь з тими людьми, усе знову повертається і досі не можу збагнути, чому вони так чинили з нами, малими пацанами, шо ше не мали жодних корисливих чи амбіційних мотивів у своїй бурхливій юності.
Малі хочуть стати дорослими, дорослі - малими... Підлітків роздражають і ті і другі... Проте є виключення... Вікові межі, які ми самі ставимо... І ті і інші кажуть, що їх не розуміють... Дорослі працюють і хочуть показати наскільки тяжко жити і тому всяко намагаються привчити молодих до цього "жорстокого світу". Молоді в свою чергу не хочуть щоб їм вказували, відкидають вчення старших і тримаються від них подалі... Молоді, зелені, дурні ще зовсім... Старі, маразматики, надто серйозно все сприймають, не вміють веселитись і жити на повну котушку...
Так було все і буде далі... Молодим бути далеко не легко
Проте дорослим не легше...
А що, хіба не буває дорослої молоді?
Ну я таких багатьох знаю, але вони всі поділяються на "ще дітей" і "вже дорослих"
І яка між ними різниця?
Перші - клуби, дівчата, танці, алкоголь, розваги...
Другі - робота, навчання, якесь більш серйозне ставлення до життя... принаймі інколи...
От ти до яких себе відносиш?
Мабуть таки до других. То виходить, що я "вже дорослий"? Ох життє, життє... Старість - не радість...
Ой йой... Стереотипи... Кожному стільки років скільки він хоче... Просто треба мати трохи здорового глузду і не ставати одним з перших чи других... а якось більш-менш поєднювати і урізноманітнювати своє жаття... Хіба ні?
Розумно пишеш.
Твоя правда, потрібно підтримувати в собі здоровий рівень "обєзбашеності"
Я так подумав, що якраз цього бракує нашим можновладцям. Бо вони навпаки нездорово дурачаться.
Краще щоб можновладці ВЗАГАЛІ не дурачилися, бо в них справи серйозні))
ВАЖКО І НАВІТЬ ДУЖЕ!
угу, як почула краєшком вуха в черзі.
одна жінка стояла старенька і говорила з продавцем що в неї хворе серце і все так тяжко, бла-бла-бла... а та в свою чергу каже їй: я теж хвора, тиск, голова.... а та старенька: а хіба вам не встидно таке казати що ви хворі як ви молода????
я така офігевша повертаюся і кажу: якщо молода-то зовсім не означає що здорова!!! і чого це їй(продавцю)має бути встидно що вона каже про свою хворобу??? всі хворі, просто хтось більше а хтось менше і то зовсім не залежить чи молодий чи старий!!
ну але не з криком а коректно так пояснила їй що та неправа і зла пішла додому.
що ж це виходить? якщо ти молодий то ти маєш забити на всі свої болячки і твердо доказувати старим що :так, так, ми молоді і сильні і нас нічого не бере, а от виии, старі і вас можна зрозуміти?
не розумію людей які вважають що молодим бути легко, зовсім нелегко чути зі сторони старших людей що вас не повинно нічого боліти бо ви-молоді!!! таке враження що вони самі позабували якими були.... або ніби молодні прилетіли з іншої галактики абсолютно здоровими і безтурботними!!!
Старі повинні уступати місце молодим! Не в транспорті, а в житті! Бо інакше не буде прогресу, а те, шо маємо. Я про політику.
Старі завжди жили старими закалками, вони просто не встигають за прогресуючою молоддю, тримаючись своїх застарілих принципів і не даючи "свіжого, нового, перспективного дихання" молодим.
може і важко інколи буває... та чомусь хочеться, щоб та молодість тривала вічно!!! поки ти молодий - ти можеш творити, ти можеш пізнавати цей світ!!!
Все у твоїх руках - лише дій та не стій на місці!!!
Бо інколи може бути і запізно...
А фіг його знає чи легко бути молодим... Кому так, а кому ні.... В принципі різниця полягає як на мене тільки в тому досвіді, який за життя ми набуваєм....
Так і старі і молоді хворіють і ше не знати хто більше... Моя бабуля не людина а звір ( в хорошому сенсі слова) вона здоровіша за всіх нас разом взятих... якшо ми якусь роботу робимо разом то коли ми вже дохлі такі і буквально з ніг валимось в неї ше повно сил і вона нас слабаками називає... Мені самій тоді якось встидно стає шо 67-річна жінка сильніша і витриваліша від мене...

Не знаю... Чомунам має бути легко? По суті це не так вже і добре буде, бо тоді ми точно станем якоюсь розмазньою.... І от те шо МОЖЛИВО нам зараз зустрічаються якісь труднощі то в майбутньому скажеться на нас... Це все нас загартовує.

додано через 5 хвилин 47 секунд:

Йой... я вже тут писала...
певно шо молодим бути не леко, ніколи не буває легко, весь час купа справ, забов язань і т. ін.
Дійсно, як би не було важко молодим, але Молодість-найкраще, що може бути в житті. Так, що давайте нею насолоджуватись, поки є час)
Y.L. пише:
Молодість-найкраще, що може бути в житті. Так, що давайте нею насолоджуватись, поки є час)


живіть і тіштеся кожною хвилиною, довкола стільки всього, а часу буває інколи так мало...
То правда, часу дійсно мало, весь час його не вистарчає, а проходить він дуже швидко, не вспіваєш оглянутись як вже і школу закінчила, як проходить один навчальний курс за іншим, залишаються тільки спогади, і жалкування:"І чого я тоді сиділа вдома, треба було йти гуляти, насолоджуватись безтурботним, порівняно з студентським, шкільним життям, поки була вдома, біля мами". Бо чим дальше, тим менше буде того часу, а тут бамц... і не замітиш, як і вся молодість пройде.