Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Дитинство

Автор Повідомлення
Дитинство
Ділимся приємними(і не дуже)спогадами.
Пам'ятаю перший Майдан в Золочеві (в підтримку голодуючих студентів у Києві). Тоді учні старших класів усіх шкіл пішли з уроків і зібралися на Вічевій площі. Це було для нас шось нове, ґрандіозне, зовсім не те щорічне багатотисячне збіговисько сірої маси на сьоме листопада. Ми тоді з колєґами вилізли на той танк, шо стояв перед кінотеатром, і вимахуючи Українським Прапором, викрикували: "Слава Україні!"
А я памятаю як статую Ілліча скидали
А ще памятаю паради(тато брав мене завжди з собою), мені це дуже подобалось. Нове плаття, повітряні кульки, багато народу
О! То було видовище, коли голова леніна під кран закотилась!
а ще памятаю , як улюблені мамині джинси покроїла лялям на спіднички. Досталося ж мені потім!
Я також пам"я таю паради і ще я пам"таю очереді в яких я стояв за маслом і ковбасою. , пам"ятаю як до нас їздили поляки своїми "жучками" і ми на поляках купляли джинси і жвачку.
Пам'ятаю тепле літо, канікули і багато вільного часу.
Початок 90-х років: по центру було не пройти - черги були за всім: в "ПОСУД" за метровими "Прімами", в "ГАЛАНТЕРЕЮ", в "ІГРАШКИ", за хлібом черга аж до "ГАЛИЧАНКИ" (сучасний ПРИВАТБАНК), в "ВЗУТТЯ", в "ГАСТРОНОМІ" за маслом і т. д.
І поляків теж пам'ятаю, і як до них "перекупщики" за товаром ходили...
А от коли Іліча знімали не побачив, - був в Польщі... Прогавив історичну подію міста... Приїхав і якось незвично, пусто, чогось не хватало.
А я черг не пам'ятаю
Маленька ще була
Зате пам'ятаю, які в Гастрономі були чудові булочки
А ще сирки солодкі...
Так... шось я проголодалась... йду по харчі... а то в холодильнику"миш повісилась"
А я в той Гастроном сік ходив пити, різні соки були, смачні такі, натуральні. Березовий, томатний, різні в бутлях таких 3-літрових - смакота. А от булочки я в Пиріжковій на розі купляв.
Ті булочки були рогаликами.
Ще па'ятаю, як на перервах бігали на базар за жувачками.
А ще колись фонтан в "Гусях-Лебедях" і біля "Танка" працював.
Цікаво було, коли в іграшковий маг. привозили новий товар.
О, біля Танка був суперовий фонтан! Там навіть рибу часто запускали! Маленьку, правда. Ми тоді на великій перерві в універмазі купляли набір такий за 25 коп. троха волосіні намотаної, поплавок, грузилко і гачочок - все вже зачеплене! Береш кусочок тієї булочки, на той гачочок, інший кінець волосіні - на палець. І починалась рибалка! А скільки люду слизькаючись падало в той фонтан! Прикольно було!
І я фонтани пам'ятаю, і той час, коли танк зносили і постамент під землю закопали... Нехай танк звалили, поставили пам'ятник Шашкевичу - митцю нашого краю, це я розумію, але скажіть, кому фонтани заважали? Чому їх засипали землею?
Егеж. Капость зробили. Та й ту площу так вже шкарадно замостили.
Площу робили "на швидку руку", от і вийшло те, шо вийшло!
vaymut пише:
Площу робили "на швидку руку", от і вийшло те, шо вийшло!

Хотіли як краще, а вийшло ... ... як завжди все виходить ...
Польоти уві сні та наяву.
Розкажу про дивні відчуття, які були в мене до років 12-ти. Кажуть, що дитинство є дуже сенситивним періодом життя людини. Я в цьому впевнився. Вперше я відчув це в років 6. Простіше всього цього можна було добитися, лежачи на дивані горілиць, та щоб ніхто не заважав сконцентруватися. Вже не можу згадати, що я думав і робив для цього, але за якийсь час зявлялося відчуття відчудженості від цього світу, тіло ставало гарячим і я немов би спливав до гори. Тепер вже чужі голоси не мали такого впливу, і вони, та всі інші звуки було дуже дивно чути. Плин часу немов сповільнювався та сповивав мене густою патокою. Було мені це цікаво, окрім того, вийшовши з трансу, я себе досить бадьоро почував, так що вдавався до таких фокусів досить часто. Коли намагався розповісти це комусь, мене ніхто не розумів - запас слів в мене був малий, такий як і я сам.
Отож ви перші, хто знаєте такі речі про мене. А ще я боявся залишатися вдома один до 12 років.
А я дома одна з чотирьох років залишалася... І не страшно вроді було.... Але деколи бувало, шо якісь причуди в голову залізуть, і не знаєш куда дітися, бо здається, шо в хату хтось пробереться.....
Кот да Винчи пише:
чужі голоси не мали такого впливу, і вони, та всі інші звуки було дуже дивно чути. Плин часу немов сповільнювався та сповивав мене густою патокою.

Класна трава! Вставляє "непадецки"! Де брав?

Кот да Винчи пише:
А ще я боявся залишатися вдома один до 12 років.

Як лікарство - слухай "Красная Плесень" - Спящая красавица ч.1, Вступление з 3:05
Я б так хотіла бути маленькою!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Не мати ніяких проблем, ні про що не думати, ходити спокійно в школу, десь так 7 клас, зробити за годинку уроки , і відпочивати!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Ух, як я сьогодні класно виспався! Як колись давно, до 12:00... Супер!
ДОБРЕ ТОБІ!!!! А Я ПІВ 7 ВСТАЛА
На вулиці дощ, тихо, ніхто не будить, немає куди йти, то чому б і не подрихнути?
ЯКИЙ ДОЩ? СЬОГОДНІ НЕ БУЛО НІЯКОГО ДОЩУ!
В Золочеві немає дощу, а в нас є.... і година 16:02
В ВАС ТО ДЕ?
Читай "Діаспора" "Хто де"
Вже прочитала.
chto znae Klavicha z posolku tysyvavsa z Slonom i Tarnavskum

додано через 40 секунд:

chu e xtos tyt
Я не знаю.
a chto znae Popovych Tania z zaricha
Попович Таня не з Зарічча, а з Вишневої або Пушкіна.
Вау! То тепер на форумі відкрився розділ пошукового бюро? А тут можна шукати лише людей чи ще може речі, які хто де загубив?!
Безперечно! Але лише загублені в дитинстві!
Сьогодні реально відчула ностальгію за дитинством...... Не знаю, але мені так страшно дорослішати
Дитинство... Як чудово було б туди повернутися, бо коли малий то тебе не цікавить навколишній світ, точніше всі його проблеми. Проте і покинути свою юність не хотілося б тому, що вона має ряд переваг.
А я себе ще не вважаю дорослою. І до речі згадала таку штуку:"Людина стає дорослою тоді, коли хоче повернутися в дитинство, а не виглядати старшою ніж вона є"
О, це про мене!
А я, коли "всьо погано" починаю в дєтство впадати Правда швидко беру себе "в руки" і дорослішаю
Якщо "Cтарість не радість", то "Молодість не
В твої роки це не страшно. А коли маразматики 80-річні в дєтство впадають, то вже не смішно Особливо, якщо з ними живеш.
Я пам'ятаю, як в дитинстві дуже любила босою ходити. Цілісінький день по подвір'ї. То так боса ходила аж в сусіднє село. Мала ще три колєжанки, то вони десь вичитали, що не можна ходити босою, бо стане великий розмір ноги. І що ви думаєте, в кого найбільший розмір ноги, аж цілий 34?? Одна, то взагалі не могла й ноги босої поставити на землю, то в неї 40 розмір. Правда і висока ростом.
я пам"ятаю смачнезне морозиво в стаканчику паперовому з паличкою спеціальною, ігри" вожатый, вожатый, подай пионера","море волнуеться раз...", пам"ятаю як давали в школі пити парене молоко з старкою, походеньки в ліс на золоту осінь коли вчителі незнали( це був прогул уроків ), пам"ятаю як зірочку жовтенятка причепили і як заставляли вірші вчити і розказувати на всяких святечках шкільних( розказувала найкраще в класі ), пам"ятаю кеди сині і сині штани спортивні ПУМА , лінійку яка переливалася картинками(рідкість на той час), наклейки барбі і ляльки які прислали дівчатам знайомим, які зібрали всі наклейки)))
з дитинства, каптьора , вєлік, на паску стріляли карбітом, на озеро їздили або ходили, а потім труси сушили щоб мама не взнала , рибалка на резинку, булочки по 3 копійки
Пригадались рогатки із грубого алюмінієвого дроту з білою ізоляцією і "скоблікі" для них. Цікаво чи їх зараз діти роблять?
Пам ятаю як їхав на ровері, була велика швидкість, і він тріснув навпіл, ото було крику
mops пише:
Цікаво чи їх зараз діти роблять?

І я пам'ятаю, як хлопці нас атакували. А діти зараз в інші ігри бавляться.
Ніяких динамічних ігор нема зараз, щоб генеза не атрофувала

А були казаки-розбійники, квач, хованки і навіть трохи соромно згадати - резинки.
Масово збирались грати на фантики - щосили лупили долонями по вкладках від жуйок, інтелектуали влаштовували партії в шахмати, або міждворові турніри в дурня.
ps:Доміно рахувалось грою дідів і алкоголіків.
пам"ятаю живий куточок в школі( в перших класах), резинки на перервах, вишні, з"іджені з кісточками і потім чекання що вони проростуть ( страшилки старших бабусь), сачок для ловлі метеликів , невивчені уроки і зубрення предмета під класом на перерві
Я вважаю, що дитинство - це намарно згаяний час.
astrolik пише:
Я вважаю, що дитинство - це намарно згаяний час.

Нема слів! Старість тоді напевно також намарно згаяний час