Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Дитинство

Автор Повідомлення
astrolik пише:
це намарно згаяний час.

для чого згаяний?
astrolik, ти як би хотів народитися? шо , зразу 22 річним?
пам"ятаю карнавал в школі в 10 класі)))
дуже гарно було, ялинка величезна в їдальні, кругом столи, компот замість вина, трошки шампанського втіхаря, щоб вчителі не бачили)))
гноми всякі, клоуни, відьми, снігові королеви, пірати, білосніжки і мій костюм русалки))) так смішно згадувати)))довге волосся розпущене до пояса, зелене плаття в обтяжку з декольте( яке мама р"яно закривала дуже легким зеленуватим довгим шарфіком)))а внизу величезна розпорка до середини бедра))мама строго-настрого заборонила шарфік знімати , мотивуючи це тим, що без нього плаття буде мати не той гарний вигляд))))))))
моя добра наївна мама))))
кругом білосніжки в міні а я в шарфіку)))
я його зняла одразу ж, як зайшла в школу)))
згадала про карнавал тому що, для мене це класне свято, магічне і казкове, незнаю чи зараз є щось таке але ТОДІ, це було дуже прикольно, танці і загадування бажань.....
Школа... Чесно кажучи, дуже яскравих спогадів про неї не залишилось, мабуть тому, що клас був не дуже дружній і забав в нас було малувато... Ну, в 10 класі ставили "вечір" 11 класу, всю "концертну программу"ми з подругою-однокласницею взяли на себе(активістки !)пам'ятаю, весело вийшло. По програмі, я пародіювала одного на той час знаменитого співака(яким я дуже захоплювалась)і так замаскувалась, що в залі ніхто не вірив, що я дівчина. А під кінець пародії я, по задумці, скинула капелюх і (о! жах!)з залу почали підходити люди і кидати в нього копійки ... Ше пам'ятається Снігуркою в 11 класі була(діткам 3 класу)ранок робили... Пам'ятаються "безкінечні" шкільні плакати, які мусила малювати. Також записки в щоденнику, для батьків:"малює на уроці, не слухає вчителя". А! І ше згадала один:"іла на уроці яблуко "... Згадався "Будинок школяра". КВН-и і інші роважальні заходи, в яких я завжди брала активну участь... Також пам'ятаю випускний, як на останній шкільній лінійці "втіхаря" сльози витирали, щоб ніхто їх не бачив... І своє плаття(модель сама придумала), яке визнали кращим в класі...
Золоті часи... здається, що це все так недавно було... і так давно...
lenhen пише:
Золоті часи... здається, що це все так недавно було... і так давно...

тааак...
для мене все так, ніби то було вчора, пам"ятаю кожну дрібничку, вплоть до того, хто в чому ходив взутий до школи. Людина має стільки років, на скільки себе почуває)))
Чи хочу повернутися в дитинство?
Напевно ні, тільки може в якісь конкретні випадки із життя, а загалом точно ні. Життя іде, для когось швидко минає, для когось повільно , для мене дитинство то і дуже погані часи і дуже хороші, пам"ятаю як дзвонила першокласницею в дзвоник на плечах одинадцятокласника і пам"ятаю випускні екзамени і ми стоїмо перед класом і переживаємо)))
Але скажу таке ще.
Якби мені в шкільні часи мозги такі, які я маю тепер то моє життя склалося б зовсім інакше. Подумаєте: жалію?
Аніскілечки.
Бо тоді я розминулася б з найкращою людиною на землі, з коханою до незтями, і немала б такого маленького дива)))
Дитинство дало путівку у життя, направило мою дорогу так, що в результаті я задоволена що зубрила книжки з геометрії, і що теорему піфагора пам"ятаю навіть коли мене розбудять серед ночі(вчитель був "щирий математик" по житті))), що поступила вчитися куди поступили мої подружки з класу, що вчилася пристосовуватися до життя у студентські роки....
Вище було сказано, що дитинство то надаремно згаяний час. Нічого подібного, особисто для мене.
Людина все життя вчиться а починає вчитися з дитинства.
"Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство і рання життєва зоря - то марнота!"
Екл. 11:10

Пам'ять людини має таку здатність до п'яти років тільки запам'ятовувати, вона запам'ятовує маму, тата, навколишнє середовище, певні об'єкти, а після 5и в дитини починає розвиватись аналітичне мислення... вийдіть на вулицю, послухайте дітей і ви зрозумієте що таке сучасне дитинство, думаю перспективи тут ніякої.
Памятаю біля мого підїзду стояла молода сімейка з малим синочком, і з своїми друзями, вгадайте що воно робили... вони навчали свого сина матюкам і веселились з того, як він їх вимовляв. Скажете одиночний випадок, поспостерігайте за поведінкою дітей, коли ті бавляться, як вони віддихають.
Думаю обговорювати дитинство з точки зору "Це було давно, і незабутньо..." просто самолюбство на публіку. В той час, як інші просто такого дитинства на матимуть.

P.S.
Я б зрадістю хотів би народитись 22 річним, для того, щоб в старості сказати -
"Я з гідністю прожив своє зріле життя"
раз ти взяв цитату з біблії то скажу тобі, що Христос теж був маленьким і вже точно його дитинство не було марним, так як він навчався змалечку всього, бо людині не дано досягнути чогось в 22 роки, перед тим не вивчившись)))

додано через 5 хвилин 9 секунд:

astrolik пише:
Я б зрадістю хотів би народитись 22 річним, для того, щоб в старості сказати -
"Я з гідністю прожив своє зріле життя"

а ти проживи його гідно, на старості тоді і скажеш таке собі, бо дитинство тут взагалі не причому.
Той малюк може вирости і хорошою людиною, навіть якщо в дитинстві матюкався)))

додано через 21 хвилину 19 секунд:

Та ж книга Еклезіястова каже ще і таке:
"Тішся , юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх, і ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду".

"І пам"ятай в днях юнацтва свого про свого Творця......."
ТОБТО.
Живи, завжди тішся, але пам"ятай що прийдуть дні темряви, що ти відповідатимеш за свої вчинки погані, пам"ятай про свого Творця і живи по його законах. Марнота весь світ а не тільки дитинство, так як ВСЕ пройде.

додано через 3 хвилини 20 секунд:

astrolik пише:
просто самолюбство на публіку. В

в людей дитинство було не тільки хороше, були і паршиві моменти, просто пам"ять хоче зберегти тільки прекрасні моменти і поділитися ними ще з кимось, просто ради того, щоб спогади були і в тій же твоїй старості , щоб можна було згадати ВСЕ і не тільки
astrolik пише:
з гідністю
а й помилки осознати. От.
Дитинство не є втраченим часом!!! Це певний етап життя, яке людина повинна пройти, винісши з нього щось для себе, чогось навчившись, щоб перейти до наступного!!!
astrolik пише:
Я б зрадістю хотів би народитись 22 річним, для того, щоб в старості сказати - "Я з гідністю прожив своє зріле життя"

а-а-а- а

а шо заважає прожити з гідністю зріле життя народженним немовлям

astrolik пише:
Думаю обговорювати дитинство з точки зору "Це було давно, і незабутньо..." просто самолюбство на публіку

де в обговоренні дитинства є признаки самолюбства, ти щось не так розумієш, в когось дитинство було гарне в когось погане, добре що в усіх дописувачів воно було гарним

astrolik пише:
В той час, як інші просто такого дитинства на матимуть.

в усі часи і в усіх народів були діти які дитинства не мали, але зараз у дітей є можливість мати справжнє дитинство, а от в мої часи для щасливого дитинства не було всіх складових, особливо в сім"ях де батьки не мали можливості красти.
Бідна мама...
astrolik пише:
Я б зрадістю хотів би народитись 22 річним, для того, щоб в старості сказати -
"Я з гідністю прожив своє зріле життя"

Йосип старенький!..
А може 70-річним?
Папір усе стерпить... а мама?
Пам'ятаю як в "ПІНГВІНІ" розвісне морозиво продавали в таких вазочках з нержавійки - високих і низеньких. Я весь час просив, щоб мені дали в низенькій... А ще були маленькі алюмінієві ложечки... Ними чомусь було смачніше їсти...
В мене малюнок не відкривається, massacra
Хочу на свій дитячий майданчик, там так весело було завжди - купа дітлахів, купа сміху... Шо ми тільки там не чудили
А ше я дуже любила з хлопцями бавитися - войнушки, футбол - хоча частенько м'яч вцілював в мене - боляче було інколи... Мама постійно шукала мене по всій вулиці, а я лазила по стройках, гаражах...
Еххх... дитинство...
Та не все так сумно, бо й зараз теж можу вчудити шось, ну точно як мала дитина
VIA пише:
В мене малюнок не відкривається,

І в мене
Ех-х... морозиво в "Пінгвіні" і справді було чудове. А ще був молочний коктейль, надзвичайно смачний...

додано через 3 хвилини 21 секунду:

LIFE пише:
бо й зараз теж можу вчудити шось, ну точно як мала дитина

Можеш-можеш!
LIFE пише:
Мама постійно шукала мене по всій вулиці, а я лазила по стройках, гаражах...

Ех-х, як знайоме...
lenhen пише:
А ще був молочний коктейль

його почали продавати після "апгрейду" "ПІНГВІНУ"... а от рік не памятаю...
А я чогось пам"ятаю морозиво не в "Пінгвіні", а в "Лакомці". Та то і не морозиво навіть було - збиті вершки з горішками та чорносливом. Ще досі той смак за мною ходить А ще пам"ятаю жуйки по 7 тисяч на базарі... І каруселі на озері - човники... і поїзд маленький там же... і магазин "Іграшковий", коли там іграшки ше тільки і продавалися (на вітрині стояла лялька в українському строї - така файна)... і мультик "Ну погоди!" в кінотеатрі... і ше купу всього (всякі домашні спогади). Як же то гарно було........

додано через 5 хвилин 35 секунд:

о... і ше мультик "Мишки Гамми". Ото я дійсно любила
Оксанка пише:
ам"ятаю морозиво не в "Пінгвіні", а в "Лакомці". Та то і не морозиво навіть було - збиті вершки з горішками та чорносливом

Ех-х, і я теж. Особливо подобалось різнокольорове желе, з сиропом. Більше в нас нігде такого не було... мням...
"Буратіно" називалося воно, здається Смачненьке... тепер такого нема...
Оксанка пише:
"Буратіно" називалося воно, здається

Нє-е..."Буратіно" то з вершками. А то було просто желе, різнокольоровими слоями, ще й фігурно порізане... смакота!
Ну нічо, шо не "Буратіно"... було б файно, якби воно називалося "Мальвіна", але то вже навряд
lenhen пише:
Особливо подобалось різнокольорове желе, з сиропом

на рубля брали 2 морозива і 3 желе... обжираловка!!!
Хм... а я цін не пам"ятаю.. мала була - мама платила, ну чи тато
ви про таке смачне згадуєте що капєц з вами всіма класний був час хоч і не завжди і не у всьому
massacra пише:
на рубля брали 2 морозива і 3 желе... обжираловка!!!

ні фіга, желе було фруктове - 35 коп.
молочне десь 40 коп.
коктейлі класні
а було ше желе - багатослойна така гірка за 3 рублі.
Мені колись таке купили - за вухами лящало, був найщасливішим в світі!!! там десь грам 250-300 в тій порції було...
Хочу в 10-й клас! Просто тоді було дуже весело!
Оксанка пише:
збиті вершки з горішками та чорносливом
Це була "Білосніжка і сім гномів" - було моє найулюбленіше. Але "гномів" там все було чомусь не 7, а 5. Але одного разу замість 5-го "гнома" я виловив ... великого... рижого... таргана! Невдовзі "Лакомка" заглохла.
Лакомку я пам'ятаю, але чомусь разом із спогадами про чудовий чорнослив, в мене відклались і спогади про непривітних, я б навіть сказав озлоблених тітоньок-продавців, ти до неї "добрий день", а вона тобі "чого приперся?", ти їй "дякую", а вона тобі "жери, подавися"...
Та поголівно всі люди тоді такі були (і зараз бальшість залишилась). Я того не пам'ятаю, напевне, тому, що це було звично і нормально. Одним словом, не примітно.

А в Лакомці мені страшенно подобались шпалери у вигляді шоколадних плиток кавового коліру! Вони дуже швидко стали пообдираними ласими до шоколадної спокуси дітлахами.
Угу, а я постійно просив батьків, шоб мені відламали шматочок тої чукуляди...
Ах ти малий негідник був!

Мені подобалось, як вони терли на морозиво плитку шоколадну і кришеними корішками посипали...
А за парк "КаЗкА" біля озера, мене душа справді болить... так весело там було, а зараз... купа метелобрухту...
vaymut пише:
парк "КаЗкА"

... був колись такий...
Саме більше в ньому любила "чортове колесо"і качелі-лодочки. Мабуть до них і відстроювалась найбільша черга...
Подумалось:класно, шо в нас є шо згадати, всякі качелі-каруселі-розваги...
Але, от про що будуть згадувати наші діти? Про задрипаний парк "Гуси-лебеді"? Чи ту дитячу площадку-"пародію", про яку вже стільки чула?
Сумно...
[/quote]
wap87
Яке глибоке і головне, змістовне вираження своїх думок . І не тільки в цій темі...
Я б хотіла бути маленькою, безтурботною дівчинкою!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Y.L. пише:
Я б хотіла бути маленькою, безтурботною дівчинкою!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ой як я тебе розумію.... дитяча безтурботність-це мабуть одне із того, шо насправді більше не зустрінеться у житті...

хоча інколи дехто умудряється майже все життя так собі безтурботно жити... але хто його зна, може та безтурботність вже і не є такою безтурботною
LIFE пише:
але хто його зна, може та безтурботність вже і не є такою безтурботною

маєш на увазі, що людина може все життя нічого собі до голови не брати( показувати оточуючим таке)а насправді, вдома,"сивіти від всього"? Тоді я не бачу логіки в таких "показах"
В дитинстві також турботи є: як би то таку саму ляльку мати і як би то маму розкрутити на її купівлю, як би то Василю-третьокласнику з сусідньої парти сподобатися, як би то сидячи вдома через непослух вламати батьків пустити на вулицю з чесним-пречесним" я більше так не буду"(до наступного разу)
st.fergi пише:
маєш на увазі, що людина може все життя нічого собі до голови не брати( показувати оточуючим таке)а насправді, вдома,"сивіти від всього"? Тоді я не бачу логіки в таких "показах"

Ну є ж такі скритні люди, тримають все в собі... От є в мене одна подруга, яка виглядає і веселою, і безтурботною... але тільки виглядає. А насправді, життя в неї зовсім не медом мазане і я взагалі дивуюсь, як вона собі раду дає. Проте вона ніколи ні на що не жаліється і каже, шо в неї все добре... от так
То якесь самодурство і і обман інших людей можна жити життям не медом помазаним і давати раду але не обманювати що в тебе все ок, а просто надіятися на краще, вірити в це і таким уже макаром
lenhen пише:
не жаліється
є такі люди, які просто ніколи не показують своїх проблем - не виносять їх "назовні"... вони завжди усміхнені, завжди радіють життю... саме завдяки таким людям - іноді знову знаходиш спокій(або те, що тобі требау житті!!! вони наповнюють життя якимось оптимізмом чи як то назвати!

st.fergi пише:
То якесь самодурство і і обман інших людей

і насправді - це зовсім не обман, це щось інше... вони такі є - і в них теж є проблеми... проблеми, які вони не бажають показувати... а краще вирішать їх без великого розголосу...
вони живуть із посмішкою, яка може заставити посміхатися ще багато кого!!!
Я за таких людей справді рада. Але я маю на увазі що коли говорять :у мене все добре , а насправді всі ж знають що погано-то це неправильно по відношенні до інших людей, бо якщо хтось знає що мій тато алкаш кончєний а я кажу шо він не п"є, то хіба то не обман? Я підтримую людей які надіяться на краще, не жаліються всюди і всім, що живуть з посмішкою і наповнюють своє і чуже життя оптимізмом!!!! Але проти тої неправди.
Або є ще такий тип людей, коли говорять, що у них все добре, а насправді нічого доброго в їхньому житті нема, і коли оточуючі не знають правди про їхні проблеми, навіть уявлення не мають. Це взагалі не розумію, навіщо скривати справжню сутність, справжні свої проблеми? А може оточуючі допомогли б чимось, а не можуть, бо не знають нічого. Я називаю це фальшшю. Бо в душі такі люди хочуть допомоги, але через їхній гонор не просять.
VIA пише:
такі люди хочуть допомоги, але через їхній гонор не просять.

і такі бувають... але вони потім самі й жаліють... гонор - гонором, але інколи треба і самому про допомогу попросити
Дитинство не повернеться але на щастя не зникають з пам"яті дитячі роки.... і від цього так добре робиться, бо в тобі зберігається зовсім інша людинка, маленька з косичками дівчинка, з скакалкою в руках і посмішкою від вуха до вуха....
Ти нікому її саму не показуєш зате щиро розказуєш про неї, про її маленькі дитячі мрії, про плачі і радості
І вона всередині тебе залишиться назавжди, якою б ти не стала в тому житті, строгою бізнес-леді чи такою собі "домашньою" жіночкою...
Ти не викинеш ту дівчинку з себе і не зможеш забути, бо пам"ять така штука що здається дещо призабулося а насправді ні-ось воно як було!
Та дівчинка завжди нагадуватиме тобі про тебе, ти будеш бачити її у своїй донечці, її деякі манери чи деякі риси характеру ти помічатимеш в своєму синочку, вона бігтиме поруч з твоїми внуками і весело сміятиметься до тебе з розтопленою шоколадкою в роті
Дитинство -прекрасна пора, шкода тільки що це ми розуміємо коли стаємо старшими, адже в дитинстві час іде зоооовсім по-іншому, і віриться в казки, в добро, в щастя і у те, що завжди все буде добре, що тебе захистять твої мама чи тато щоб не сталося, і головне щоб та віра в ту казку не зникла з роками...
У мене вона не зникла... от тільки захист помінявся з мами на одну людину- на мого коханого, а я сама стала захисницею вже своїй дитині
Розумію, що
st.fergi пише:
Дитинство не повернеться
, а так хочеться... Тому, коли можливо, стараюсь поводитись адекватно своїй мрії . Декому то як серпом..., але більшість сприймає нормально.
"... а молодість не вернеться, не вернеться вона!"
Дитинство
massacra супер!!!
хіба не так воно було?
все так, ше хіба додати шо по стройках лазили