Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Проект Закону про Концепцію державної міграційної політики

Автор Повідомлення
Проект Закону про Концепцію державної міграційної політики
Проект Закону про Концепцію державної міграційної політики

Прийнято в першому читанні (16.02.2010)

Проект вносять народні депутати України Кармазін Ю. А. (посвідчення №389), Шаров І. Ф. (посвідчення №441), Гнаткевич Ю. В.(посвідчення №258), Бондик В. А. (посвідчення №129), Боднар О. Б. (посвідчення №260)

Концепція державної міграційної політики

Розділ І. Загальні положення

1. Сучасний стан міграційних процесів

Це Концепція відповідно до Конституції України визначає мету, правову основу, механізми, засоби, принципи, пріоритети й завдання державної міграційної політики.

На сьогоднішній день в Україні відсутній законодавчий акт, який би відображав засади державної політики з цього питання, без якого неможлива цілеспрямована й перспективна державна міграційна політика як така.

На жаль, у Верховній Раді України 5 скликання було відхилено проект Закону України «Про основні засади державної міграційної політики України», а у Верховній Раді України цього скликання було відхилено проект Закону України «Про засади державної міграційної політики України».

А тим часом ситуація, яку має Україна в міграційній сфері, наближається до критичної. Особливості географічного становища України як території, що перетинається світовими міграційними шляхами, а також внутрішні фактори економічного та соціального життя зумовлюють інтенсивні міграційні процеси як у середині України, так і за її межами.

Еміграція на постійне місце проживання в економічно розвинені країни кваліфікованих фахівців і молоді з високим рівнем освіти веде до ослаблення наукового, творчого й економічного потенціалу країни. До того ж, на території України діє велика кількість створених за участю іноземних держав навчальних закладів, які відкрито ставлять своєю метою підготовку молоді для їхньої подальшої інтеграції в економіку інші країн, при чому, із використанням коштів державного та місцевих бюджетів України.

Одним із напрямків мотивації кваліфікованих фахівців і молоді з високим рівнем освіти не переїжджати на проживання в економічно розвинені країни - пропозиція підтримати розвиток офшорного аутсорсінгу, який припускає передачу некритичних для бізнесу процесів компаніям, які перебувають у географічнім видаленні, для взаємовигідного співробітництва, при якім фізичне розташування офісів кожної з компаній не має значення, і є економія за рахунок різного рівня оплати праці. Одним з яскравих прикладів цього є діяльність у галузі інформаційних технологій, і в першу чергу, програмування.

У світовому рейтингу виробників програмного забезпечення Україна займає 15 місце. У нашій країні налічується більше тисячі компаній, що займаються розробкою програмного забезпечення: у сфері зайнято близько 30 тисяч українських фахівців. Більшість вітчизняних компаній орієнтовані на закордонні ринки. 55-60% аутсорсінгу — це продукція на експорт. Щорічний обіг світового ринку офшорного аутсорсінгу становить 315 млрд. доларів, а річна частка в ньому України складала ще у 2006 році приблизно 600 млн. доларів, у той час, як у Російської Федерації, де цій галузі увага й підтримка держави здійснюється на рівні Президента та Прем’єр-міністра країни, ця частка становить більш 2 млрд. доларів.

Велика частка іноземців - трудових мігрантів, які працюють в Україні нелегально здійснює свою трудову діяльність, що створює погрозу національному ринку праці й сприяє розвитку тіньової економіки.

2. Визначення термінів

1. У цій Концепції нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

1) державна міграційна політика України (далі - державна міграційна політика) – сукупність заходів, що здійснюються державою щодо регулювання міграційних процесів з метою захисту національних інтересів, безпеки та територіальної цілісності, забезпечення належного соціально-економічного, демографічного, науково-освітнього розвитку держави;

2) емігрант – громадянин України, який проживав на її території та вибув у встановленому законом порядку на постійне проживання до іншої держави;

3) еміграція – вибуття громадян України у встановленому законом порядку на постійне проживання до іншої держави;

4) змушений мігрант – особа, яка визнана біженцем або особа, яка прибула в Україну в умовах надзвичайних обставин та\або одержала тимчасовий притулок на території України;

5) іноземець – фізична особа, що має громадянство (підданство) будь-якої країни, крім України. Для цієї Концепції поняття «іноземець» містить у собі поняття «іноземний громадянин», «особа без громадянства», «біженець», «особа, яка отримала тимчасовий гуманітарний захист», за винятком випадків, коли цією Концепцією для осіб без громадянства, біженців чи осіб, які отримала тимчасовий гуманітарний захист, встановлюються спеціальні правила, що відрізняються від правил, установлених для іноземних громадян;

6) мігрант – особа, яка свідомо та з власної волі перетинає державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни. За типовою ознакою може бути внутрішнім і зовнішнім (міжнародним), за правовою — законним та незаконним, за видовою — постійним і зворотним; за характерною — політичним, трудовим або пов’язаним зі зміною екологічного середовища тощо;

7) міграційний контроль – діяльність уповноважених державних органів, спрямована на реалізацію державної міграційної політики, захист державної безпеки та національних інтересів України у сфері міграції, забезпечення дотримання законодавства в цій сфері, ефективне управління міграційними процесами, боротьбу з незаконною міграцією,

міграційний облік іноземних громадян і осіб без громадянства (далі - міграційний облік) – діяльність по фіксації й узагальненню передбачених законом відомостей про іноземців та про їхні переміщення;

9) міграція – переміщення особи з метою зміни місця проживання/перебування, пов’язане з перетинанням державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць (внутрішня міграція);

10) надання притулку – захист іноземців, які є визначними державними, політичними або громадськими діячами, інших осіб, визначених законами України, які шукають захисту від переслідувань, що становлять загрозу їхньому життю або здоров’ю чи спрямовані на позбавлення волі в державі громадянства (підданства), або постійного проживання, за діяльність, що не суперечить цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй і спрямована на захист принципів демократії, прав і свобод людини, від застосування юрисдикції держави громадянства (підданства) або постійного проживання, що надається Україною на її території;

11) незаконна (нелегальна) міграція – незаконне перетинання державного кордону іноземців, перебування та ухилення від виїзду з України після закінчення визначеного терміну законного перебування та втрати підстав для подальшого перебування, а також самовільна зміна свого правового статусу під час перебування в Україні;

12) незаконний (нелегальний) мігрант – іноземець, який у будь-який спосіб (поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон, але з уникненням прикордонного контролю) незаконно перетнув державний кордон, а також іноземець, який законно прибув в Україну, але після закінчення визначеного строку перебування втратив підстави для подальшого перебування та ухиляється від виїзду з України або, який самовільно змінив свій правовий статус під час перебування в Україні;

13) офшорний аутсорсінг — один з видів аутсорсінгу, що припускає передачу некритичних для бізнесу процесів компаніям, які перебувають у географічнім видаленні, для взаємовигідного співробітництва, при якім фізичне розташування офісів кожної з компаній не має значення, і є економія за рахунок різного рівня оплати праці;
14) рееміграція – процес повернення емігрантів на батьківщину;

15) роботодавець – для цієї Концепції поняття «роботодавець» означає юридичну (у тому числі керівники та\або власники та посадові особи) чи фізичну особу України, яка запросила іноземця на постійну роботу в Україні в межах квот, що встановлені Кабінетом Міністрів України, або тимчасову роботу в Україні;

16) особа, яка шукає захисту в Україні – іноземець, який до прибуття на територію України в установленому законодавством порядку звернувся з клопотанням про надання йому притулку, статусу біженця чи тимчасового гуманітарного захисту в Україні;

17) тимчасова міграція – обмежене в часі переміщення особи, пов’язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць з наступним поверненням до місця проживання;

1 тимчасовий гуманітарний захист в Україні – надання права на тимчасове проживання в Україні іноземцям (до закінчення в державі їхнього постійного проживання дії перерахованих нижче обставин), які не мають, відповідно до законодавства України, права на надання притулку чи набуття статусу біженця, у зв’язку з небезпекою для їхнього життя або здоров’я, що існує на території держави їхнього постійного проживання й зумовлена наслідками соціальних, екологічних чи техногенних катастроф, або через обґрунтовані побоювання, що виникають в умовах збройного конфлікту (який охоплює всю територію держави їх постійного проживання) бути підданим тортурам, зазнати покарання, виникнення загрози життю або здоров’ю, безпеці або свободі людини та не можуть користуватися захистом на території такої держави, що має спільний кордон з Україною або, якщо це стало відомо в час їхнього прибуття в Україну або, якщо вони з цих причин не можуть залишити територію України;

19) трудова міграція – переміщення особи, пов’язане з перетинанням державного кордону, з метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи провадження будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненого законодавством держави працевлаштування й має на це відповідний дозвіл державного органу;

20) працівник-мігрант – особа, яка постійно проживає на території однієї держави та на законних підставах знаходиться й здійснює на території іншої держави, громадянином якої вона не є, і, де вона постійно не проживає, оплачувану трудову діяльність, маючи на це відповідний дозвіл державного органу;

21) трудовий мігрант – для цієї Концепції поняття «трудовий мігрант» означає поняття «працівник-мігрант - іноземець» – особа, яка в результаті перетинання державного кордону України змінила місце проживання/перебування з метою виконання на її території робіт, надання послуг на платній основі чи провадження будь-якого виду підприємницької діяльності.

3. Мета державної міграційної політики

1. Метою державної міграційної політики є:

1) зміцнення національної безпеки та впровадження національних інтересів України у сфері міграції;

2) захист українського ринку праці;

3) подолання негативних наслідків та забезпечення ефективного державного управління міграційними процесам, сталого демографічного та соціально-економічного розвитку країни;

4) запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів та ліквідація їх наслідків;

5) соціальний і правовий захист громадян України, які працюють, перебуваючи за кордоном;

6) створення умов для реалізації мігрантами, які знаходяться й території України на законній основі, їхніх прав, свобод, законних інтересів та виконання обов’язків.

4. Правова основа державної міграційної політики

1. Правовою основою державної міграційної політики України є Конституція України, ця Концепція, закони України, міжнародні договори України щодо міграції, та інші нормативно-правові акти, видані на їхнє виконання.

2. Положення цієї Концепції є обов’язковими для врахування при розробці міграційного законодавства (надання статусу біженця, притулку чи захисту (тимчасового гуманітарного, допоміжного та інших форм тимчасового захисту, що можуть надаватись іноземцям в Україні), відповідних програм, вдосконалення системи органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання міграційних процесів

5. Механізми регулювання міграційних процесів

1. Регулювання міграційних процесів в Україні здійснюється з урахуванням соціально-економічного та демографічного розвитку України, необхідності оптимізації міграційних потоків та запобігання неконтрольованій міграції відповідно до Конституції України, цієї Концепції та законів України щодо міграції, інших нормативно-правових актів, виданих на їхнє виконання, а також міжнародних договорів, згоду, на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Засобами проведення державної міграційної політики в Україні є:

1) законодавство з питань міграції;

2) система державних органів, покликана забезпечити реалізацію державної міграційної політики;

3) державні та регіональні цільові програми в цій сфері;

4) міжнародне співробітництво у сфері міграції з іноземними державами та міжнародними організаціями;

5) інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики.

3. Роботу на території України іноземці можуть здійснювати лише за умови наявності дозволу на отримання статусу трудового мігранта, який надається лише особам, які за запрошенням роботодавця в'їжджають у країну на постійну роботу в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України квот на календарний рік.

4. Кабінет Міністрів України щорічно приймає постанову про розподіл квот для областей України на видачу іноземцям запрошень на в'їзд в Україну з метою здійснення трудової діяльності.

5. Розподіл квот здійснюється на підставі пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які сформовані із заявок роботодавців, які надали офіційну довідку державного органу з питань працевлаштування населення, про відсутність можливості заповнити трудові вакансії цих роботодавців за рахунок жителів цього чи інших регіонів України.

6. Роботодавці несуть кримінальну й адміністративну відповідальність за в’їзд, працевлаштування, перебування в Україні та своєчасний виїзд трудових іммігрантів з її території, оплату їхньої праці не нижче рівня встановленої мінімальної заробітної плати та оплату їхнього медичного, соціального та комунального обслуговування.

7. Іноземці несуть кримінальну та адміністративну відповідальність за порушення вимог статусу трудового іммігранта при в’їзді, працевлаштуванні, перебуванні в Україні та несвоєчасний виїзд із території після закінчення дозволу на роботу в Україні.

6. Принципи державної міграційної політики

1. Державна міграційна політика ґрунтується на таких принципах:

1) забезпечення безпеки України й захист її національних інтересів у співробітництві з іншими державами та міжнародними організаціями у сфері міграції;

2) взаємодія та координація діяльності органів державної влади у сфері міграції на загальнодержавному та міжнародному рівні;

3) забезпечення загальнодержавних підходів у проведенні міграційної політики;

4) контрольованість внутрішньої та зовнішньої міграції;

5) сприяння поверненню в Україну закордонних українців;

6) диференційований підхід держави до вирішення проблем різних категорій мігрантів;

7) територіальна збалансованість внутрішньої міграції, регулювання та диференціація імміграційних потоків в Україні, стимулювання раціонального територіального розподілу іммігрантів по території України;

взаємодія та координація діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері міграції на місцевому рівні.

9) застосування кращого світового досвіду законодавчого та інституціонального забезпечення реалізації державної міграційної політики;

10) захист прав і свобод людини на основі законності й неухильного дотримання норм міжнародного права та недопущення проявів дискримінації й ксенофобії.

Розділ ІІ. Пріоритети державної міграційної політики України

7. Загальні пріоритети державної міграційної політики України

1. Загальними пріоритетами державної міграційної політики України є:

1) захист прав і свобод українських громадян;

2) захист ринку праці в Україні від доступу на нього неконтрольованих державою трудових мігрантів;

3) створення в Україні сприятливої міграційної ситуації для сталого соціально-економічного й культурно-освітнього розвитку держави й збереження її трудового та інтелектуального потенціалу;

4) запобігання масовим стихійним та нерегульованим внутрішнім і зовнішнім міграціям населення;

5) заборона фінансування за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів функціонування навчальних закладів та організацій, діяльність яких направлена на сприяння виїзду громадян України до інших країн на постійне місце проживання;

6) розробки у встановленому порядку й реалізації заходів щодо регулювання міграційних процесів у рамках відповідних державних цільових програм;

7) розробка та реалізація регіональних міграційних програм;

сприяння реалізації прав зарубіжних українців та забезпечення їхнього рівного положення із громадянами держави проживання перед законом та поважного ставлення до їхніх духовних і інших зв'язків з Україною;
9) боротьба з незаконною імміграцією;

10) розвиток співробітництва України з іншими державами з метою попередження й запобігання конфліктів, наслідком яких є масова міграція населення;

11) удосконалювання законодавства України з питань міграції;

12) приєднання України до багатосторонніх міжнародних договорів, укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів щодо міграції, у тому числі, про:

а) регулювання процесу переселення й захисту прав переселенців, а також про захист прав українців за кордоном;

б) спрямованих на боротьбу з незаконною міграцією, повернення, приймання й транзит осіб, що незаконно перебувають на території договірних сторін (угоди про реадмісію);

в) заохочення двосторонніх і регіональних угод щодо врегулювання міграційних питань, прикордонної торгівлі, туризму, культурних, спортивних і інших поїздках, про гарантії соціальних і економічних прав мігрантів;

г) обмін інформацією щодо практики застосування імміграційного законодавства, нові методи імміграційного контролю, паспортно-візових технологій, статистики та обліку;

13) вироблення й реалізація міждержавних механізмів надання цільової фінансової й іншої допомоги особам, що шукають тимчасовий притулок на території України;

14) забезпечення для іноземців, які знаходяться в Україні на законних підставах, прав і свобод відповідно до законодавства України, загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

8. Пріоритети щодо забезпечення контролю над імміграційними процесами в Україні

1. Пріоритетами державної міграційної політики України (далі - Пріоритети) щодо забезпечення контролю над імміграційними процесами в Україні є:

1) розробка й створення єдиної системи імміграційного контролю на території України;

2) удосконалювання діяльності державних органів виконавчої влади, що здійснюють імміграційний контроль на території України, координація їх взаємодії з органами прикордонного й митного контролю;

3) автоматизація й уніфікація технологій паспортно-візового, податкового, митного, прикордонного й імміграційного контролю та створення й розвиток загальнодержавних:

а) систем обліку українських юридичних осіб, філій і представництв іноземних юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з організацією міжнародного туризму, прийманням іноземців для навчання й лікування, залученням і використанням іноземних працівників, а також із працевлаштуванням українських громадян за кордоном;

б) систем обліку іноземців, у тому числі, що перебувають у Україні з метою здійснення трудової діяльності, або навчаються в освітніх установах України;

в) автоматизованого банку даних дактилоскопічної реєстрації іммігрантів, підозрюваних у здійсненні карних злочинів та адміністративних правопорушеннях.

4) активізація договірного процесу з укладання двосторонніх угод з державами - учасниками Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), що встановлюють відповідальність, за заохочення або не протидію незаконної міграції, у тому числі порушення кордонів та незаконну трудову міграцію, а також узгодження порядку видачі віз;

5) посилення відповідальності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування України і їхніх посадових та службових осіб за порушення міграційного законодавства України;

6) підвищення відповідальності роботодавців незалежно від їхньої організаційно-правової форми за незаконне використання іноземних працівників;

7) розширення договірної бази та обмін з імміграційними органами іноземних держав інформацією з проблем, пов'язаних з незаконною міграцією, та інших питань в області регулювання міграційних процесів;

забезпечення прав іноземців і контроль над дотриманням ними своїх обов'язків, та своєчасне забезпечення повернення їх у місця їх колишнього проживання після закінчення дозволу на роботу в Україні;

9) своєчасне забезпечення повернення в місця їх колишнього проживання біженців та осіб, які шукають захисту від переслідувань, що становлять загрозу їхньому життю або здоров’ю чи спрямовані на позбавлення волі в державі громадянства (підданства), у місця їх колишнього проживання, після припинення там підстав для отримання такого захисту;

10) реалізація заходів щодо видворення незаконних іммігрантів з України в держави громадянської приналежності або постійного проживання;

9. Пріоритети щодо оптимізації внутрішніх міграційних процесів і сприяння ефективному використанню трудових ресурсів

1. Пріоритетами щодо оптимізації внутрішніх міграційних процесів і сприяння ефективному використанню трудових ресурсів є:

1) вирішення проблем зайнятості населення й досягнення балансу між використанням внутрішніх трудових ресурсів і залученням іноземних працівників;

2) забезпечення пропорційного розвитку ринку житла й ринку праці для стимулювання міграції робочої сили;

3) розробка механізмів стимулювання територіального перерозподілу економічно активного населення для забезпечення збалансованості регіональних ринків праці;

4) визначення перспективних або не рекомендованих для розселення мігрантів територій і населених пунктів;

5) розробка заходів щодо створення нових і збереження існуючих робочих місць, а також основних умов життєзабезпечення населення в районах з високим відтоком населення й критичним станом ринку праці;

6) державна підтримка переселенців до безперспективних населених пунктів та проведення активної економічної й містобудівної політики в зазначених регіонах, включаючи розробку й реалізацію інвестиційних програм, розвиток соціальної, транспортної й ринкової інфраструктури;

7) розвиток міжбюджетних відносин, формування державного бюджету та місцевих бюджетів на основі обліку стану ринку праці в окремих регіонах країни;

оптимізація внутрішньої міграції на основі прогнозів соціально-економічного розвитку України й Генеральної схеми розселення на території України.

додано через 2 хвилини 3 секунди:

10. Пріоритети щодо створення умов для добровільного повернення в місця колишнього проживання українських громадян та вихідців з України, які проживають за її межами

1. Пріоритетами щодо створення умов для добровільного повернення в місця колишнього проживання українських громадян, що вимушено покинули місця свого постійного проживання в Україні або тимчасово перебувають на інших територіях країни є:

1) створення в Україні сприятливих соціально-економічних умов для зменшення еміграції її населення й для його рееміграції;

2) участь держави в процесі їх повернення, у тому числі шляхом розробки й реалізації відповідних програм;

3) забезпечення в районах їх колишнього проживання необхідних соціально-економічних умов життєдіяльності шляхом відновлення й розвитку економіки й соціальної сфери;

4) надання повної й об'єктивної інформації про ситуацію в місцях їх колишнього проживання.

5) створення сприятливих умов для повернення в Україну громадян України та їх інтеграції в українське суспільство;

6) створення сприятливих умов для повернення в Україну та інтеграції закордонних українців та їхніх нащадків;

7) створення реєстру осіб, депортованих з її території за національною ознакою, та належних умов для повернення в Україну та інтеграції їх та їхніх нащадків;

активізація зовнішньополітичної діяльності з метою укладення міжнародних договорів щодо фінансування та регулювання процесу переселення й захисту прав переселенців і утворення ефективних механізмів для реалізації цих міжнародних договорів України.

11. Пріоритети щодо громадян України, які виїхали за кордон у встановленому законом порядку

1. Пріоритетами щодо громадян України, які виїхали за кордон у встановленому законом порядку є:

1) забезпечення захисту прав громадян України, які на законних підставах перебувають або постійно проживають за її межами та сприяння поліпшенню їхнього соціально-економічного стану шляхом укладання Україною з державами їх проживання відповідних міжнародних договорів.

2) досягнення домовленості з державами – членами Європейського Союзу (далі - ЄС) та іншими державами щодо спрощення візового режиму для громадян України;

3) досягнення домовленості з державами - членами ЄС та іншими державами щодо застосування спрощеного режиму перетину державного кордону для мешканців прикордонних регіонів України;

4) досягнення домовленості з державами – учасницями СНД щодо збереження спрощеного порядку перетину кордонів держав – учасниць СНД громадянами держав - учасниць СНД;

5) створення умов для легальної трудової діяльності мігрантів;

6) запровадження державних соціальних гарантій громадянам України, які здійснюють зовнішню трудову міграцію відповідно до сплачених ними внесків до відповідних державних фондів України.

12. Пріоритети щодо підтримки й розвитку взаємин із закордонними українцями

1. Пріоритетами щодо підтримки й розвитку взаємин зі співвітчизниками за кордоном є:

1) сприяння контактам і регулярним зустрічам на основі сімейних зв'язків;

2) розвиток прикордонного співробітництва, у тому числі здійснення спільних економічних і культурних проектів;

3) сприяння закордонним українцям в отриманні пріоритету, по відношенню до інших іноземців, при здійсненні ними на території України трудової діяльності, навчання, а також при реалізації інвестиційних проектів.

13. Пріоритети щодо створення умов для інтеграції змушених мігрантів у Україні

1. Пріоритетами щодо створення умов для інтеграції змушених мігрантів у Україні є:

1) установлення квот розподілу по суб'єктах України осіб, визнаних змушеними мігрантами, виходячи із заявок регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо потреб регіональних ринків праці;

2) розробка ефективного механізму використання коштів міжнародних організацій та бюджетів усіх рівнів, що направляються на приймання й облаштованість змушених мігрантів;

3) створення умов для соціально-побутової облаштованості змушених мігрантів, їх інтеграції на ринку праці, вступу в професійні союзи, реалізації їх конституційних прав і свобод людини й громадянина;

4) розвиток взаєморозуміння між місцевим населенням і змушеними мігрантами, забезпечення гармонічного врахування на території України прав і інтересів громадян України та змушених мігрантів;

5) створення соціально-економічних умов для виконання міжнародних зобов'язань України по прийманню осіб, що шукають тимчасовий притулок на території України, розробка й реалізація спеціальних програм по їхній культурній і язиковій адаптації;

6) створення регіональних і міжрегіональних систем обміну інформацією про можливості облаштованості змушених мігрантів;

7) державна підтримка в пріоритетному порядку соціально незахищених категорій змушених мігрантів;

забезпечення погодженості державної допомоги змушеним мігрантам з економічними можливостями країни.

14. Пріоритети щодо трудової міграції та сприяння залученню мігрантів на роботу в Україну, виходячи з необхідності забезпечення економіки країни трудовими ресурсами

1. Пріоритетами державної міграційної політики щодо трудової міграції та сприяння залученню трудових мігрантів на роботу в Україну, виходячи з необхідності забезпечення економіки країни трудовими ресурсами є:

1) забезпечення збалансованості національного ринку праці з урахуванням принципу переважного працевлаштування громадян України;

2) встановлення належного державного контролю за зовнішньою трудовою міграцією й залучення мігрантів на тимчасовій і постійній основі відповідно до обґрунтованої потреби регіонів України, у межах квот, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;

3) видача трудовому мігранту дозволу на роботу в Україні лише за на підставі виклику на роботу від роботодавця – резидента України, отриманого в межах квот, які встановлюються Кабінетом Міністрів України та за умови складання трудовим мігрантом спеціального державного іспиту для трудових мігрантів на знання української мови, історії, культури та звичаїв України;

4) визначення, що роботодавець забезпечує:

а) встановлення оплати праці трудового мігранта в не меншому розмірі, ніж мінімальна заробітна плата, яку отримує громадянин України при виконання аналогічної роботи;
б) оплату надання трудовому мігранту медичних і соціальних послуг відповідними установами органів державної влади та місцевого самоврядування;

5) виплату трудовим мігрантом органу місцевого самоврядування різниці між собівартістю наданих комунальних послуг і їхньої ціні для громадян України, зменшеної за рахунок органів державної влади чи місцевого самоврядування;

6) розробка механізму залучення мігрантів з урахуванням держави їх походження, професійних і інших характеристик;

7) розробка механізму управління розселенням іммігрантів та мігрантів по території країни, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням потреби регіональних ринків праці й демографічної ситуації;

розробка заходів щодо сприяння адаптації іммігрантів та мігрантів і інтеграції їх в українське суспільство;

9) створення соціально-економічних механізмів, які спроможні стимулювати імміграцію в Україну діячів науки та культури, висококваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких існує в державі.

10) створення соціально-економічних умов для інвестицій коштів іммігрантів та мігрантів у визначені Кабінетом Міністрів України галузі економіки України;

11) створення соціально-економічних умов для мінімізації зовнішньої трудової міграції громадян України;

12) створення сприятливих соціально-економічних умов для заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції;

15. Пріоритети щодо входження України в міжнародний ринок праці та регулювання економічної міграції

1. Пріоритетами щодо входження України в міжнародний ринок праці та регулювання економічної міграції є:

1) забезпечення взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування при вирішенні проблем трудової імміграції шляхом посилення контролю над залученням і використанням іноземних працівників з метою захисту українського ринку праці, а також забезпечення права українських громадян на заняття в пріоритетному порядку вакантних робочих місць у Україні;

2) дотримання роботодавцями умов, передбачених у дозволах на залучення й використання трудових мігрантів, а також в укладених між ними трудових договорах (контрактах);

3) протидія нелегальної трудової імміграції й контроль над рівнем оплати праці трудових мігрантів, який не повинен бути нижчим ніж для громадян України, що виконують аналогічні роботи;

4) проведення комплексних перевірок законності перебування трудових мігрантів на території України, їхньої трудової діяльності, дотримання ними податкового законодавства;

5) удосконалювання нормативної правової бази в області трудової еміграції українських громадян;

6) створення й забезпечення умов для впорядкування працевлаштування українських громадян за кордоном, забезпечення їхнього соціального й правового захисту;

7) стимулювання повернення в Україну емігрантів, що виїхали за кордон на постійне місце проживання або по трудових контрактах, у, першу чергу кваліфікованих фахівців;

створення в Україні системи підтримки в пріоритетному порядку кваліфікованих фахівців, діячів науки, культури, мистецтва та спорту.

16. Пріоритети щодо незаконної міграції

1. Пріоритетами щодо незаконної міграції є:

1) створення ефективного імміграційного контролю з метою недопущення на територію України незаконних мігрантів;

2) покращення координації роботи державних органів щодо боротьби з незаконною міграцією;

3) посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з незаконною міграцією та введення кримінальної відповідальності за незаконне перебування в Україні;

4) ефективна протидія незаконній міграції, поглиблення міжнародної співпраці в боротьбі з цим явищем та іншими злочинами, пов’язаними з незаконною міграцією, зокрема, з торгівлею людьми, розповсюдженням наркотиків.

5) забезпечення захисту жертв торгівлі людьми, особливо жінок і дітей.

17. Пріоритети щодо в’їзду в Україну іноземців для тимчасового перебування

1. Пріоритетами щодо в’їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування є:

1) створення ефективної системи державного міграційного контролю для своєчасного виявлення іноземців, які в’їхали та\або перебувають в Україні незаконно;

2) створення сприятливих умов для в’їзду й перебування в Україні іноземців, які в’їхали та перебувають там на законних підставах і їхньому своєчасному виїзду з України не пізніше часу закінчення цих підстав;

3) створення ефективної системи повернення незаконних мігрантів до держав їх походження, постійного проживання, транзитного проїзду та перебування (реадмісії), із забезпеченням віднесення витрат на це за рахунок коштів країн, що повернули цих незаконних мігрантів до України, країн, з яких ці незаконні мігранти попали до України та юридичних і фізичних осіб, що сприяли цьому;

4) створення ефективної системи повернення осіб, які шукають тимчасового гуманітарного захисту в Україні до держав їх походження, після закінчення в державі їх постійного проживання дій, що стали підставою для надання цим особам такого захисту, за рахунок коштів таких держав чи осіб;

5) забезпечення кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування в межах, визначених законними підставами для його перебування в Україні, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом, а також право вільно в’їжджати в Україну громадянам України;

6) забезпечення умов для реалізації мігрантами своїх прав і свобод та виконання встановлених законодавством України обов’язків, неприпустимості створення для іноземців і осіб без громадянства пільг чи переваг, які ставили б їх у привілейоване становище порівняно з громадянами України.

18. Пріоритети щодо вдосконалювання міграційного законодавства України

1. Пріоритетами щодо вдосконалювання законодавства України є:

1) свобода пересування, вибору місця проживання й перебування, дотримання прав і свобод людини й громадянина;

2) використання іноземних працівників за умови пріоритетного права громадян України на заняття вакантних робочих місць;

3) захист трудових прав українських громадян при тимчасовому працевлаштуванні за кордоном;

4) удосконалення законодавчої бази щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, регламентування в'їзду й наступного перебування на території України іноземних громадян і осіб без громадянства, у тому числі з метою здійснення трудової діяльності;

5) запобігання та припинення незаконної імміграції, процедури видворення з України іноземних громадян і осіб без громадянства (депортації) та посилення їхньої відповідальності за порушення правил перебування на території України;

6) посилення карної, адміністративної та матеріальної відповідальності за незаконну міграцію, організацію й порушення встановленого порядку в’їзду в Україну, виїзду за її межі та транзитного проїзду через її територію, перебування в Україні та самовільну зміну правового статусу іноземців чи осіб без громадянства у випадках, не передбачених законодавством, під час такого перебування, а також відповідальність юридичних і фізичних осіб в Україні, які сприяють іноземцям чи особам без громадянства в таких порушеннях;

7) введення обов’язку юридичних та\або фізичних осіб відшкодувати в порядку зворотної вимоги (регресу) відповідним органам державної влади всіх коштів, які з вини цих осіб були витрачені Україною на повернення, приймання й транзит осіб, що незаконно перебували на території договірних сторін (угоди про реадмісію). з заміною, у разі неможливості відшкодування, несплаченої суму покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами з розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

покращання прикордонного й імміграційного контролю та обліку й реєстрації населення;

9) зміцнення правової основи боротьби із транснаціональною організованою злочинністю, пов'язаною з незаконною міграцією та торгівлею людьми.

Розділ ІІІ. Завдання

18. Завдання державних органів щодо реалізації засад державної міграційної політики

1. Реалізація засад державної міграційної політики (далі - Засади) передбачає вирішення державними органами таких першочергових завдань:

1) завершення формування законодавства з питань міграції відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

2) розвиток співпраці з іншими державами та міжнародними організаціями, які здійснюють свою діяльність у сфері міграції;

3) активізація діяльності представників України в міжнародних організаціях, що займаються питаннями міграції, просування в рішення цих організацій положень, які відповідають національним інтересам України;

4) активізація укладення двосторонніх міжнародних договорів про реадмісію з державами, з яких прибувають в Україну незаконні мігранти;
5) прискорення процесу завершення правового оформлення демаркації державного кордону України;

6) удосконалення системи органів виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері міграції;

7) координація дій законодавчих і виконавчих органів, спрямованих на оптимізацію міграційної ситуації;

організацію ефективного зовнішнього, прикордонного та внутрішнього міграційного контролю;

9) розробку загальнодержавних і регіональних міграційних програм, спрямованих на вирішення сформульованих у Концепції завдань;
10) врахування міграційної ситуації в загальнодержавних і регіональних програмах соціально-економічного розвитку;

11) розроблення й запровадження єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку та аналізу міграційних потоків;

12) запровадження у вищих навчальних закладах спеціалізації з підготовки фахівців у сфері міграції;

13) забезпечення проведення комплексних наукових досліджень міграційних процесів в Україні з прогнозуванням їх тенденцій і наслідків для всіх сфер суспільного життя;

14) забезпечення проведення спеціальних державних іспитів для трудових мігрантів на знання української мови, історії, культури та звичаїв України;

15) з метою захисту національного ринку праці прийняття нормативно-правових актів про врегулювання трудової міграції та порядку використання в Україні іноземної робочої сили;

16) забезпечення контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з посередництва в працевлаштуванні громадян України за кордоном, припинення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють незаконну діяльність у сфері зовнішньої трудової міграції;

17) проведення моніторингу порушення прав громадян України, які працюють на території інших держав;

1 проведення постійного моніторингу виконання міжнародних договорів з питань працевлаштування й соціального захисту громадян України в інших країнах;

19) розробку державної й регіональних програм заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції й еміграції;

20) сприяння розвитку в Україні підприємницької діяльності громадян України, яка пов’язана з наданням іноземним споживачам послуг офшорного аутсорсінгу, і, у, першу чергу у сфері інформаційних технологій;

21) сприяння соціальному захисту громадян України, що працюють за кордоном;

22) визначення регіонів України для розселення іммігрантів, їх працевлаштування, сприяння культурній і мовній адаптації в українське суспільство, розробку заходів, спрямованих на стимулювання поселення іммігрантів у цих регіонах;

23) розробка заходів, спрямованих на збалансованість національного складу регіонів розселення іммігрантів, запобігання формуванню моноетнічних поселень (районів, мікрорайонів) мігрантів;
24) створення й забезпечення діяльності мережі пунктів утримання незаконних мігрантів;

25) попередження виникнення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів у регіонах, де компактно проживають мігранти;

26) визначення порядку сплати роботодавцями медичного, соціального та комунального обслуговування працюючих у них, трудових іммігрантів;

27) концентрація фінансових і матеріальних ресурсів на реалізацію пріоритетних положень Засад з використанням коштів Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, залучення позабюджетних надходжень, у тому числі від міжнародних організацій;

2 залучення коштів міжнародних організацій для вирішення питань, пов’язаних з незаконною міграцією.

19. Інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики

1. Інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері міграції на підставі постійного моніторингу міграційних процесів у державі та за її межами й базується на принципах:

1) об’єктивності, реальності, доступності та відкритості;

2) формування суспільної думки, що сприяє ефективної реалізації політики в області регулювання міграційних процесів у Україні;
наданні доступу через офіційний веб-сайт населенню України, зарубіжним українцям та іноземним громадянам до необхідної об'єктивної інформації про:

а) ситуацію на ринках праці, законодавство інших країн, фактори ризику, з якими можуть зіткнутися потенційні мігранти;

б) умови переїзду, вакантні робочі місця для працевлаштування й проживання в Україні;

в) історію, культуру, традиції мігрантів (особливо іммігрантів, біженців та осіб, які шукають захисту в Україні), мотивацію переселення та проблеми іммігрантів, проблеми їхньої адаптації, про необхідність формування гуманного та толерантного ставлення до них;

3) забезпечення розміщення на веб-сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування матеріалів з різних аспектів міграційних проблем.

Розділ ІV. Очікувані результати

1. Реалізація Концепції дасть змогу:

1) визначити на законодавчому рівні основні засади державної міграційної політики України, та напрями її реалізації;

2) підвищити ефективність протидії явищам, що становлять реальну загрозу національній безпеці України - нелегальній міграції, загостренню демографічної кризи, відтоку за кордон найбільш кваліфікованої частини трудоресурсного та інтелектуального потенціалу;

3) захистити ринок праці України;

4) забезпечити безперешкодну реалізацію конституційних прав будь-якої особи, яка на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Розділ V. Джерела фінансування

1. Фінансування діяльності з реалізації державної міграційної політики здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів міжнародних організацій, а також наданої іншими державами технічної допомоги.
__________________[/b]
Олег пише:
Проект Закону про Концепцію державної міграційної політики

і що дальше? ми маємо його обговорити, як нагальний, конче потрібний державі для її розвитку? як на мене це законопроект для китайців а не для українців.... от і все обговорення!