Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Кабінет психолога в Золочеві - чи це актуально?

Автор Повідомлення
Кабінет психолога в Золочеві - чи це актуально?
Потреба чи мода? Яким має бути психолог, до якого ВИ би звернулися ? Чи рахуєте , кожен з нас має впоратися сам у складній ситуації?
Ну чому ж сам? Півлітра - найкращий психолог!
"Коньяк і баня в компанії друзів" - допомагає, перевірено)
Колись психологів не було, всі ці питання по психології вирішували св"ященники, зараз все змінилося.
В кожного свій психолог: півлітра, друзі чи св"ященник. Головне, щоб допомагало. Але не все так просто. Якість нашого життя - невесела картина. Пияків все більше, вони всюди і ведуть себе зухвало, злодіїв теж, ми майже всіх знаємо поіменно- місто маленьке, але до тих і тих ставимося толерантно. Чому? Думаю, через двійні стандарти. З нашими цінностями щось відбувається. Храмів і св"ященників все більше , але і гріхів та негативу між людьми теж більше.
Шукаємо відповіді на питання ХТО ВИНЕН, бо так легше, бо хтось за мене має влаштувати мені гарне життя , а пора питати себе ЩО РОБИТИ, що набагато складніше, бо тут треба сміливо зізнатися собі, що маєш те, на що заслуговуєш, хачеш більшого- працюй над собою. Для мене тут великим ресурсом є психологія. Тому я і займаюся нею.
T.R., може ти підскажеш як треба працювати над собою? Може маєш якісь свої методи, поділися досвідом.
Олег пише:
поділися досвідом

обовязково, у кабінеті психолога в Золочеві
за гроші конечно
хоча гірше від цього нікому не стане якщо є потреба, а людина може допомогти я тільки за
КОНСУЛЬТАЦІЯ ПСИХОЛОГА
ЩО ЦЕ ТАКЕ?

1. Інформація спеціаліста - відповідь на конкретне ваше запитання.

2. Тісна співпраця (клієнт-психолог) над посиленням вашої особистості.

3. Супровід психолога у вашому поступі до пізнання і розуміння себе.

4. Підтримка спеціаліста в непоправних життєвих ситуаціях, коли треба змиритися і навчитися з ними жити.

ДЛЯ ЧОГО МЕНІ ЦЕ?

1. Психологія - частина нашої культури, потрібна , коли нашій дитині 3 рочки, 7 років, особливо, коли 13 ; коли наші батьки – люди похилого віку; коли сімейна пара чує себе в безвиході ; коли в колективі непорозуміння… Звісно, в інтернеті тепер можна знайти майже все,. Але немає там опису саме вашої ситуації, бо кожна людина неповторна , особлива , кожна має свій набір характеристик - генотип, темперамент, характер, амбіції, мотивації, очікування. Цікавтеся - не зашкодить.

2. Посилювати особистість - це активізувати власні внутрішні ресурси
для життя якісного, повнокровного, відкритого. В такому тривожному
суспільстві як зараз повноцінно живе особа зріла, цілісна, творча.
Якщо серед ваших знайомих є людина , якій все вдається, яка
оптимістично налаштована , є душею товариства , є надійною, є
самостійною, вміє вийти з самої складної ситуації без паніки, до
якої тягнуться в спілкуванні і просто люблять - про таку особистість
йдеться. Шукайте свої резерви. Успіху.

3. Самий важкий шлях – шлях до себе. Сума знань (інтелект) - це добре
для практичного життя. Для життя гармонійного важливий ще й
емоційний інтелект, а саме пізнання і розуміння власних емоцій і
переживань. Якщо ви знаєте , що з вами відбувається, ви приймаєте
рішення що з цим робити, тим самим стаєте господарем ситуації,
тому не почуваєте себе розгубленим, покинутим, маріонеткою в
руках долі.

4. У випадках втрати рідних і близьких людей, в разі хвороби, в ситуаціях, яких в житті нікому не уникнути потрібні мужність, сила духу, сміливість жити далі. І це вам під силу.

Я вже це друкувала , хочу повторитися, тут коротко про те, що я можу запропонувати ,
звісно за гроші, але первинне інтерв"ю безкоштовне, на ньому ви можете вирішити для себе, чи вам цього треба.
Я за такий кабінет, оскільки мало людей знає про нього пропоную розмістити оголошення в великі поліклініці та в дитячій біля реєстратур, також таку інформацію бажано розмістити в Золочівському РАГСі та в приміщенні Золочівської біржі праці. Бажано оголошення зробити в кольорі. Також можна подати повідомлення головному лікарю Золочівської ЦРЛ , для того щоб він зробив оголошення лікарям на виробничих зборах лікарні, то така моя думка.
Я мало вірю що в нас є спеціалісти по таких питаннях. Книжки прочитати, лекції в університетах послухати, від викладачів, які практики ніякої не мають, і т. д., та спробувати на ділі зовсім різні речі.
Особисто я зі своїми проблемами, до дівчинки 20 років, яка тільки після інституту б не пішов. Швидше вже в соц. службу звернувся(не те що там специ кращі, але там психолог, юрист, медик, все безкоштовно, ще й є, хоча й невеликі, але ресурси щоб допомогти)
Дякую, хлопці, що реагуєте на тему, дякую Олегу за предметні поради щодо реклами. Так довго психологія в Україні розвивалася як наука вузького кола людей, що тепер треба часу на її популяризацію, на її входження в наше життя як консультаційної послуги або психотерапевтичної допомоги. Ми, vovik, всі маємо право вибору- до кого звернутися по допомогу , я теж в свої 49 не пішла би до дівчинки 20 років. Важливо мати інформацію , щоб було з чого вибирати.
Я маю сміливість пропонувати свої послуги і рекламувати свій кабінет, бо пройшла довгий шлях до цього. Психологія-моя друга вища освіта, -Львський національний університет ім. Франка 2003-2006, спеціаліст, психолог, викладач психології
-Міжнародна школа психотерапії "Трускавець 2005-2010", напрямок-клієнтцентрована психотерапія
-Пропедевтика психічних захворювань 2006-2007
-Професійне середовище- член Української спілки психотерапевтів (Львівський осередок)
Живу в Золочеві, кабінет знаходиться на Шашкевича,31, фото в приватному фотоальбомі.
Робота мені подобається, тішать клієнти, які цікавляться психологією і приходять з конкретним запитом і з бажанням працювати, а сумно буває через упереджене ставлення багатьох людей до психологічної допомоги, через їх байдуже відношення до свого психологічного стану. Та я налаштована оптимістично.
Життя краще, ніж ми про нього думаємо!
T.R. пише:
фото в приватному фотоальбомі.

Ви не обіжайтесь-але інтерьєрчік скоріше нагадує камеру слідчого послухайте пораду-поміняйте підлогу. зробіть нормальну деревляну. ну і диванчик не дірмантіновий поставте удачі!
Васілій +1
Особливо на фото порадувала настільна лампа в очі направлено
Інтер'єр зовсім не підходить. Кольори напрягають. Якась робоча обстановка і відчуття шо зараз зайде шеф
А щодо вищесказаного T.R. то я знаю що таке друга вища. Заочно 2 роки, все здається за гроші... В результаті диплом, і 0 знань.
Міжнародна школа психотерапії "Трускавець 2005-2010", напрямок-клієнтцентрована психотерапія Нагадує багатьох менеджерів. Вони також бігають з купою дипломів, а коли дориваються до серйозних посад, то фірми мало не в трубу вилітають з їхніми міжнародними підходами.
Одним словом особисто мене не переконали. Хай вам щастить, але я вже якось сам.
vovik пише:
Одним словом особисто мене не переконали. Хай вам щастить, але я вже якось сам.

то як в анікдоті:боюсь ходити до лікаря, як подумаю який я інженер
Також раджу більше друкуватись в періодичних виданнях району а також в інтернет виданнях, більше розказувати людям "як знайти дорогу до себе"
vovik пише:
Особливо на фото порадувала настільна лампа в очі направлено
Інтер'єр зовсім не підходить. Кольори напрягають. Якась робоча обстановка і відчуття шо зараз зайде шеф

Погуджуюсь на всі 100. Треба більше зелені, всі столи та крісла мають бути заукругленої форми, лінії інтерєру плавними, атмосфера в офісі має бути розслабляючою, а тут виглядає так що я прийшов до юриста підписувати договір і тд.. Також пропоную придумати до деяких сеансів музику органну чи симфонічну то вже по бажанню клієнта. Також можна запропонувати люди яким ви допомогли залишали свої фото з підписами подяки, це буде робити вам імідж а також спонукати вас до самовдосконавлення.
Всіх з Новим роком! Почуваюся між вами добре як між людьми, які перейнялися моєю справою і радять, співчувають, критикують. Щиро бажаю вам у новому році життя яскравого, віри в свої можливості, відчуття гармонії з собою і зі світом.

Свої дипломи я подавала як інформацію для тих, хто зацікавиться і буде шукати в інтернеті моє місце в професійному середовищі чи рівнем моєї освіти. Досвід показує, що клієнт збирає інформацію про спеціаліста перед тим як прийти до нього.

Будьте здорові . Удачі!
МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ.

Інформації про психологічну консультацію багато, але стереотипні судження , які шкодять і психологам , і клієнтам , залишаються.
Наприклад. Чомусь побутує думка, що психологу слід признаватися у своїх секретах , сімейних тайнах. Ні, ви господар слова, вам приймати рішення про що говорити, коли зупинитися, коли припинити консультацію. Консультант не чекає від вас родинних історій, він будує з вами стосунок, який є дуже важливим. Контакти з людьми ми будуємо за певним сценарієм, який повториться і в стосунку з психологом . Цього достатньо для подальшої роботи . Психолог працює не з інформацією про вас, а з вашими емоціями та переживаннями!
Наступний міф. Інформація про вас , про ваші проблеми може стати відомою
стороннім особам. Ні, це не так. Консультант гарантує клієнтові анонімність( ви можете не називати свого імені) та конфіденційність ( інформація не підлягає розголошенню).
Етика роботи психолога базується на положеннях Декларації прав людини та нормах
Етичного Кодексу психолога. Практикуючий психолог на вашу вимогу зобов’язаний надати вам координати етичної комісії при Українській спілці психотерапевтів чи Асоціації практикуючих психологів. Слід пам’ятати, що для роботи консультанта - психолога дуже важливим є його імідж, його добре ім’я.
А ще часто можна почути : я сам собі психолог, хто краще від мене може мене знати? Дуже добре, коли є така впевненість , коли ви здатні зарадити собі у скрутних ситуаціях, коли почуваєте себе комфортно і щасливо. Це значить ви працюєте над собою, використовуєте свої природні таланти. Та бувають випадки , коли вам не підходить порада подруги за кавою чи друга за пивом, а рідних ви не питаєте , бо наперед знаєте їхню думку. Тоді важливим буде погляд збоку, погляд спеціаліста, який емоційно не пов’язаний з вами. Саме такий відсторонений погляд може бути для вас новим досвідом, може допомогти відкрити нові потенційні можливості або активізувати ваші ресурси.
Іноді неоднозначно цікавляться душевним станом людей , які обрали собі професію психолога, психотерапевта. Все , що починається на пси- викликає трохи дивну реакцію. А шкода. Психе з грецької - душа. Люди, які за професією знаються на душах, щонайменше добре знаються на своїх емоціях ( як правило проходять індивідуальну психотерапію, тренінги тощо) , тому легко впізнають переживання інших, стають йому корисними. Не варто відноситися з недовірою чи судити про консультацію психолога з чужих слів , шаблонних жартів. Щоб знати - треба пробувати.
Частина людей думає, що змінювати в собі нічого не треба і не варто, бо яким вродився, таким і будеш , бо доля є доля . Така позиція має право бути. Особливо, коли особистість вміє радіти життю, приймає події та оточуючих такими , якими вони є,
відкривається новому життєвому досвіду . Скажемо, що доля щаслива, хоча знаємо, що за тим стоїть наполеглива праця . У випадках , коли нічого доброго в житті не відбувається - і роботи пристойної немає , і випивати приходиться з горя, і з дітьми непорозуміння – легше всього все списати на нещасливу долю. Така позиція є нездоровою спробою перекласти відповідальність за свої вчинки на когось іншого, наприклад, на долю. Позиція слабодухості, лінивства і маніпулювання близькими , позиція , яка не робить вам честі. Саме час переглянути життєві цінності, сміливо прийняти відповідальність за своє життя на себе, почати працювати над щасливою долею. Ця праця потребує великих душевних зусиль, віри в себе та витривалості. Результати можуть вас приємно здивувати.

Публікація в додатку № 15 до тижневика "Життя"
Пропоную Вам відкрити на форумі сторінку порад де би форумчани могли звернутися до Вас з своїми проблемами, я думаю то би було цікаво почитати та оцінити Вас як спеціаліста. Також Залишайте на форумі інтересні посилання на літературу чи певні тренінги по психології які би можна було побачити чи послухати.
Олег пише:
Пропоную Вам відкрити на форумі сторінку порад

А Олег вам буде вебманями перекидати гроші
Хлопці, чому ж так говорите. Вам страшно говорити про свої проблеми? Чи дійсно шкода грошей? Здоровя важливіше за гроші. А всі хвороби від нервів, тому в першу чергу потрібно дбати про нервову систему. Тому, якщо є потреба, то відвідайте психолога, це не помішає. Це лікар, який лікує душу, він не виписує таблеток, які одне лічать, друге калічать))) Це ж лікування словами, це не болить, це не приносить шкоди. Для мене лікування в Терези за 5 сеансів принесло дуже багато хорошого)))) Я розібралась в собі, розібралась в стасунках з оточуючими. З наших розмов взяла багато корисного для себе і ще чоловіка навчила
Не бійтеся, слово психолог, тільки звучить так різко, а в дійсності, нічого страшного.
О! Чоловіка навчити - то святе! Куди ж без цього...
Багіра, це добре що в тебе все вийшло, алеж тут саме головне не надано, це вміти сприймати інформацію, бачити правду і непрвду від цього залежить дуже багато, чого людина нервується? Першим що є це незнання, друг особисте "Я" людини, тобто гординя. Треба навчитися спрямовувати свої життеви сили до тих цілей яки ми можемо досягнути, це найперше "шлях до себе" він дуже тяжкий і його тяжко досягнути, деяким непідсилу. Отже то добре що є в місті психолог, але це є лакмусом для церкви, тому першими мають давати такі поради люди які дбають за наші душі. Найбільшим чинноком як я тут написав треба вміти сприймати інформацію яка нам надходить через ЗМІ та НЕТ чи з інакших джерел. Всюда показують як нам треба жити, на яких машинах їздити що вдіватися, отже нами безструктурно керують нав'язують нам цілком часом неправельне світобаячення яке руйнує людину з середини, я маю наувазі нерви. Отже питання насемперед ставити треба перед собою. Людина живе в двох світах в одному реальному, а інший світ видуманий , це наші мрії, надії, сподівання і цей другий світ різко відрізняється від світу реального що приводить людину до моральних потрясінь, дипресії. Отже насеперед треба вчитися сприймати світ такий, який він є, не ставити перед собою нездійсненних мрій, тверезо оцінювати ситуацію. Отже що я тут хотів сказати всі прблеми є закладені в людині, а не в сусідові, насемперед треба ставити питання перед собою. Суть всієї цієї статті и поста є в тому щоб навитися сприймати інформацію, вміти відсіювати "зерно від полови". Коли навчитися такому дуже багато проблем відбаде, як суєта. Коли потрібні будуть поради в цих питаннях пиши в приватні повідомлення буду радий багато чого розповісти. Найбільша проблема в тому що людина немає відчуття МІРИ!!!
http://kpe.ru/video-foto-materialy/rekomenduem-k-prosmotru/1274-istoryja-veshey
Олег пише:
щоб навитися сприймати інформацію, вміти відсіювати "зерно від полови". Коли навчитися такому дуже багато проблем відбаде, як суєта.

Олег, розкажи про власні успіхи в описаному напрямі!?
Наша біда в тому що ми думаємо обмежено, тільки я і більше нічого і після мене хоть потоп, але ж коли подумати в порівнняні з чимось, глобальніше, все виглядає інакше. Неможна нам думати одним днем. "бери від життя все" якби кожен з нас собі задав таке питання "чи навчить він свою дитину шанувати ті гроші що він заробив" то вихованню дітей він би приділяв більше уваги. Що стосується мене я перегляну лекції генерала Петрова і багато чого зрозумів. Раджу вам також їх подивитися.
http://kob.su/petrov
http://www.youtube.com/watch?v=bLHrF4m1gww
На рахунок власних успіхів, незнаю як то буде виглядати, як я про них буду розказувати? Нехай кажуть інші ліпше про мене.
кожен з нас має право вибору - сам вирішує куди звертатися по допомогу, де шукати інформацію, в якому храмі молитися, я дуже поважаю і бережливо ставлюся до вибору кожного. Чим зріліша і цілісніша особистість, тим сміливіше і усвідомленіше вона робить свій вибір. Навіть вибір не ставати зрілою особою теж треба поважати - бо цілком можливо , що людині так підходить.
Мені більш цікаві люди , які мають багато питань стосовно своєї ролі в житті , ніж ті , які знають про все , знають як правильно і на все мають готові рецепти.

додано через 17 хвилин 44 секунди:

І ще про роботу психологів.
Тепер я твердо знаю, що ця робота важлива і потрібна. Знаю, що в Золочеві багато батьків шукають дитячого психолога, а дорослі діти - спеціаліста для своїх перестарілих батьків.
З досвіду бачу , що зацікавленість психологією наростає. Клієнт повірив в себе, в свої сили, в можливість змін і приходить за супроводом спеціаліста.
На рахунок психології я би радив Вам більше звертати увагу на таких людей, які є тяжко хворі люди не розумову а фізично, доречі в нас не є налагоджена така робота з онко хворими, щоб допомогти їм боротися за своє життя, дуже тяжко боротися зі своєю дипресією. Є ще багато проблем це питаня дитячої злочинності, помогти ті дитині звернути з хибного шляху. Справа психолога є найголовніша в тому, що він повинен допомогти пацієнту відкрити свої найкращ, і ще невідомі йому ж самову сторониі його характеру, допомогти розбутити в ньому сили внутріші для боротьби з проблемами. Навчити його бачити те що він не бачив досих пір.
Олег, дуже гарно сказано. Психологи те і роблять.
Дала до газети статтю, думаю чи варто, може хтось із вас відгукнеться про враження- а саме: чи ті батьки, яким це адресовано, впізнають себе? Вибачте за довгий текст- так важко висловлюватися коротко, коли тема дуже емоційна- тут багато і про мене.

Багато написано про важливість виховної функції батьків в ранньому дитинстві, в підлітковому віці , в юності.
Не менш важливу роль виконують батьки і в момент, коли дорослі діти покидають родинне гніздо. Хочу звернути увагу читача на випадки , коли батьки так наполегливо допомагають молодятам, що тим самим шкодять становленню автономії нової родини , тим самим уповільнюють процес побудови стосунків між молодими людьми. В цей час пара багато душевних сил витрачає на «притирання» один до одного. Ситуація ускладнюється ще тим , що одночасно подружжя переживає розрив з батьківськими сім’ями і цей процес теж потребує емоційних затрат. А таке роз’єднання вкрай необхідне і чим швидше воно пройде, тим впевненіше ваші діти будуть творити власне життя, власну сім’ю.
Щоб не сидіти на двох стільцях одночасно, щоб не розриватися між батьками і коханою людиною , молоді повинні виставити кордони своєї сім’ї. Їм буде легше це зробити, коли батьки поставляться до цього з розумінням. Наприклад, не будуть заходити до кімнати молодої пари без стуку чи приїжджати в гості без попереднього дзвінка, не будуть з’ясовувати хто з них він чи вона винен у конфлікті та в жодному разі не будуть повторювати « ми казали, що він/вона тобі не пара». Мудрість батьків проявляється у невтручанні в справи молодих, у витримуванні паузи без порад і повчань, адже все, чого ви мали їх навчити, ви вже навчили власним прикладом.
В природі батьківський інстинкт працює доти, доки пташенят не поставлять на крило чи хижаків не навчать полювати. Далі всі стають рівними і однаково
дорослими. Чи не взяти нам приклад з тваринного світу. Було би менше інфантильних дорослих людей, які не навчені відповідати за себе, за своїх дітей, які не беруть на себе обов’язків дорослого життя до сорока і більше років.
Сьогоднішня економічна нестабільність, відсутність окремого житла, обмаль робочих місць – вагомі аргументи за доцільність матеріальної допомоги молодим сім’ям і добре, що батьки можуть допомагати дітям. Важливо як саме це робити. Я говорю про шкідливість ситуації, коли батьки матеріальною допомогою утримують молодих під контролем, продовжують свою владу над ними. В такому випадку вони не думають про дітей, вони задовольняють свої амбіції значущості та потрібності. І в такому випадку молода людина залишається емоційно узалежненою від батьків , не виокремлюється в самостійну особистість, не формує свою ідентичність.
Причина проблеми « не жениться – не виходить заміж» частково теж лежить в залежності дітей від батьків , а саме: батьки не відпускають вже дорослу людину у самостійне життя , переконані , що без батьків вона пропаде. Не пропаде! Повірте в неї і відпустіть, дайте відчути власний політ. Чим легше і сміливіше відпустите, тим швидше повернеться до вас вже зріла і цілісна особистість, тим більша буде ваша гордість за своє продовження.
Відокремлення дорослих дітей від батьків процес двосторонній, тут і молодим треба попрацювати, та я ставлю наголос на ролі старших, адже у них більше життєвого досвіду, вони більше можуть, більше знають і , найголовніше, вони є винуватцями того якими саме є їхні діти, якими саме вони їх виховали. Результат ваших недоспаних ночей, довгих років навчання і терпіння виявляється у якості самостійного життя ваших дітей. В добрих батьків діти впевнено вступають в доросле життя, відповідають за себе і за свої вчинки, усвідомлено народжують і виховують дітей, твердо стоять на ногах у всіх життєвих колізіях, з повагою відносяться до старшого покоління.
А якщо молода людина ніяк не може створити пари, бо їй постійно не щастить , живе за рахунок батьків багато років, бо не знаходить роботи, яка би подобалася, то ви , батьки, не тільки допустилися помилок у вихованні, а і тепер робите щось не так. При цьому ви можете бути переконані, що зробили все можливе для сина / дочки, що жили заради дітей, та все –таки вам слід переглянути ваші стосунки , обговорити проблеми, змінити модель поведінки і спонукати вашу дитину до самостійного і якісного життя.
Якщо ви бажаєте щастя своїй дорослій дитині
- пам’ятайте, що вона не ваша власність, вона – окремий світ;
- не давайте порад доти, доки вона вас про це не попросить;
- не давайте готівки – навчіть заробляти гроші;
- дозвольте їй помилки, вона має на них право, вона на них краще вчиться;
- дайте їй волю, довіряйте її словам і вчинкам;
- відпустіть, поважайте її свободу, без свободи не існує істинної любові.
Текст великий, але цікавий. Батькам варто прочитати. Я думаю, що Вам треба більше писати таких статтей, вони набагато корисніші, ніж те, що зараз в газетах можна прочитати.
без образ-не пишіть більше. суцільні штампи. маєте хист лікувати-лікуйте. статті-не ваше.
Ооооо, професор
Напиши краще, хочу почитати
Багіра пише:
Ооооо, професор
Напиши краще, хочу почитати

па перше-проффесор сі пише з двома фи.
а па друге-чукча нє пісатєль, чукча чітатєль.
я ясно виражовуюсь?
T.R. пише:
А якщо молода людина ніяк не може створити пари, бо їй постійно не щастить , живе за рахунок батьків багато років, бо не знаходить роботи, яка би подобалася, то ви , батьки, не тільки допустилися помилок у вихованні, а і тепер робите щось не так.

Дуже влучно написано. Хто не розуміє глибинного змісту цієї статті, хай пожалкує. Дякую, T.R. Діліться своїм досвідом, знаннями- буде цікаво почитати.
Васілій пише:
па перше-проффесор сі пише з двома фи.
а па друге-чукча нє пісатєль, чукча чітатєль.
я ясно виражовуюсь?

Вася лишній раз не треба доказувати що ти проФфесор і так про то всі знають.
Хлопці, ви краще увагу зверніть на статтю, а не придерайтеся до помилок. І все таки, професор пишеться з одною "ф", треба було в школі краще вчитись. А свої дешеві панти будите кидати перед дівчатами. Васілій, Ви не ясно, а дуже не гарно і не грамотно виразилися.
Багіра пише:
Хлопці, ви краще увагу зверніть на статтю, а не придерайтеся до помилок.

а хто почав? замість обговорення "статті" обговорювати мої скромні літературні здібності? Га?
Багіра пише:
Ооооо, професор
Напиши краще, хочу почитати

а не обговорюють-ну бо шо обговорювати набір загальновідомих штампів
Я ж професор сказала не в обіду, там смайлик стоїть.
так я і не обідився. на проффесора і ващє ображатися на чужих людей-це повний брєд. чи не так, пані психолог?
Мені сподобалась стаття T.R. Тільки де ви пропали?
Читаю старі теми на форумі Стосунки з батьками та Батьки і діти. Деякі судження глибоко емоційні, справжні, перегукуються з моїми переживаннями.

додано через 21 хвилину 33 секунди:

Загалом, в темах багато нарікань на поведінку батьків і дуже мало слів про себе, а саме: що я роблю для того, щоб переконати батьків у своїй зрілості?
Чи я приймаю всяку допомогу батьків як належне, " а як інакше , всі так живуть", чи вже починаю відпускати мамину спідницю і робити самостійні кроки?
Чи я питаю поради в батька для того , щоб прийняти якесь своє рішення і за нього відповідати, чи сліпо слідую пораді і у випадку невдачі- скидаю провину на батька, що дуууууже зручно.
Повторююся: процес "залипання- відлипання" від батьків є процесом двостороннім. Він успішний, коли дві сторони активні.
Що я маю на увазі. Як тільки ми демонструємо батькам дорослі вчинки, батьки перестають так глибоко переживати за нас, легше нас відпускають від себе і , що дуже важливо для них, тратять більше часу на себе. Отже, тест на ступінь нашої дорослості : придивіться до батьків- наскільки вони живуть своїм життям. а не нашим, настільки ми вже дорослі.
А якщо ваші батьки до сих пір живуть для вас, а вам вже багато років, то це ви тепер не відпускаєте їх ----- дайте їм хоч трохи пожити для себе!

додано через 6 хвилин 47 секунд:

І ще одне, дорослість і батьків і дітей не залежить від віку. В мене одна 20 літня клієнтка демонструє таку зрілість і емоційну дорослість, якої я і близько не можу домогтися у майже 40 літнього клієнта , хоча в нього за плечима два шлюби. і ...
T.R. пише:
якщо ваші батьки до сих пір живуть для вас, а вам вже багато років, то це ви тепер не відпускаєте їх

Дякую,T.R. Чи можна розглянути протилежну ситуацію, тобто коли діти живуть для батьків. Зустрічала в літературі такий термін як " батьки своїх батьків". Як тоді бути з надмірною опікою для батьків?
Karina, задайте собі таке питання " ЧИ НАВЧИТЕ ВИ СВОЮ ДИТИНУ ШАНУВАТИ СВОЇ ГРРОШІ, АБО ТІ ГРОШІ ЯКІ ВИ ЙОМУ ДАЛИ?" і багато чого зміниться у вихованні дитини. Мама з татом заробляють по Італія, Іспаніям, а син сидить по кабаках і по міліції і надурно їх тратить. Такзвана "Золота молодь" що витворяє? Половина з них алкоголіки. наркомани і дибіли варта подивится цей ролик в неті.
http://www.youtube.com/watch?v=r6lE9vIZC2g
Цікаво Каріна обернула питання-це ніби друга сторона тієї ж медалі. Якщо батьки вчасно не відпустили дітей в доросле життя, а довго ще "няньчили" - допомагали жити, тим самим зародили у дітей почуття провини . Це ж почуття провини заставляє потім дітей ніби відробляти батькам, піклуватися про них , навіть відсуваючи своє життя на другий план. Виходить, що ні одні не жили щасливо, ні другі не живуть. Та все-таки " батьками своїх батьків" стають добровільно. Чому? Тому що в свій час, коли потрібна була сміливість і зрілість сказати: дорогі мої батьки, я вас дуже люблю , але я вже дорослий, у мене своя сім"я, тому подальше життя ми будемо планувати і жити самі, при тому ви ніколи не перестаните бути моїми батьками. Якби щось подібне обговорилося, може не зразу влаштувалося, а з часом, тоді і в батьків би було власне життя, і діти повірили би в себе і дерзали. А так : всі незадоволені, всі шукають винного, не хочуть визнати , що самі ж спрвокували таку ситуацію. Для мене тут питання любові і свободи чи егоїзму. Якщо любиш дітей по-справжньому, то даєш свободу і вони піднімуться високо. Якщо ти егоїст - будеш тримати дитину біля себе до старості.

додано через 13 хвилин 2 секунди:

Ще одне. Не всі ж діти трудових емігрантів тут ведуть себе як описує Олег. Значить не тільки в матеріальній допомозі справа. Думаю, що наскільки по-дорослому ведуть себе батьки ( навіть з Італії), настільки адекватно відповідають їм діти. Тому іноді хочеться кричати: Батьки! Дорослішайте швидше!
T.R. пише:
егоїст - будеш тримати дитину біля себе до старості.

Дякую, T.R. Саме так розвивалась ситуація: батьківський егоїзм + життєва необхідність (піклування дітей) + почуття відповідальності дочки за старіючих батьків. Батьки не відпускали, боячись за свою старість з однієї сторони, з іншої ніби "відштовхували" від себе доньку, позбавляючи так необхідної іноді життеєвої поради. Ніби замкнуте коло : всі кругом винні, щастя немає...
Якось дуже песимістично все це в нас , Каріно, звучить. Не все так зле, якщо пам"ятати про потребу деяких людей саме так жити, прислуговуючи. Є особи, які мають яскраво виражені мазохістичні характнристика і просто отримують задоволення від служіння іншим людям. Є ще глибоко релігійні, які переконані, що тут необхідно страждати, щоб там бути спасенному. Ви звернули увагу як ми іноді підносимо і романтизуємо зовсім ненормальні ситуації. Напр. " яка ж вона молодець. як вона собі дає раду? і чоловік пияк, вже скільки разів лікувала, і мама лежача хвора, і троє діток, які часто хворіють, і на трьох роботах працює... та їй пам"ятник можна ставити". А вона... таке чуючи... ще більше старається, рве жили. І що тут доброго? Але то для мене нічого доброго, а для неї можливо так і має бути, вона так вирішила, це її життя. Тому, наголошую- кожен сам вибирає свій шлях, і цей вибір треба поважати, навіть . коли для мене це зоооооовсім не сприймається.

додано через 39 хвилин 3 секунди:

Думаю , що правда в гармонії- підходить людині такий спосіб життя- прекрасно. Інша справа, якщо мене таке життя не влаштовує. Тоді треба нічого не боятися, нікого не слухати, а шукати таку модель. яка би підхадила, яка би давала відчуття збалансованості, відчуття себе справжнього. І це робити ніколи не пізно і тій жінці з прикладу, і тим батькам з Італії, і тим дітям, які хочуть пуститися у вільне плавання свого життя від батьків, і в ситуаціях, коли здається все безнадійним. Потрібна праця душі і не лінуватися.
Зараз ми навколо себе бачимо упадок совісті в суспільстві, моральних цінностей які закладені були не нами, тобто не наши поколінням, а поколіннями людей. Такзваний загальний психоз натовпу. Сексуальна революція, "культура випивки" і т. д., більшість молодих людей не бажаючи відчувати себе "білою вороною" в натовпі підпадає під дію цього психозу натовпу. До Вас T.R. питання, як себе забезпечити від морального тиску натову, а також як розрізнити де підмінені моральні цінності, молодим людям? Дякую
Перше , що спадає на думку - є люди. до яких ніяке лайно не прилипає, в якій ситуації вони би не опинялися, по аналогії з діамантом, який і в гноївці блистить. Це я до того, що якщо є стержень, є глибина , є справжня індивідуальність, то не піддасться вона ніякому тиску натовпу, залишиться сама собою. тобто індивідуальністю. Це не так вже і просто, бо постійно вибираєш між соціальністю ( роблю як всі щоб не виділятися) і автономією ( я маю принципи і не можу поступитися, навіть якшо треба йти проти всіх).

додано через 20 хвилин 48 секунд:

Думаю , що найважче підліткам. Вони мають такий період соціалізації, коли важлива компанія і авторитети всі на вулиці і в комп"ютерах... В практиці я закликаю батьків в саме такий період бути для своїх дітей тилами, тим місцем, де можна прийти і поплакатися, відігрітися, і де тебе якщо не до кінця , то хоч стараються зрозуміти. Треба допомагати дітям пережити складний період, особливо власним прикладом. Відомо , якщо в сім"ї здорові стосунки, демонструються непідмінені цінності, то і діти легко переживають підлітковий період. А якщо ввечері тато з мамою сперечаються, що дивитися по tv серіал про тюрму чи передачу "давай поженемося" - то що робити підліткові? і які цінності переймати?
T.R. пише:
Перше , що спадає на думку - є люди. до яких ніяке лайно не прилипає, в якій ситуації вони би не опинялися, по аналогії з діамантом, який і в гноївці блистить.

Як сформувати цей "стержень"? Зараз це цікавить дуже багато людей. Дальше якщо ми розглянемо таку країну як Англія в порівнянні до Індії, то побачимо що в порівнянні з Індією, Англія є дуже мала країна. Питання чомуж тоді 200 р. вона була колонією Англії? Я тут не про політику, а про цей самий "стержень" нації?