Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Кабінет психолога в Золочеві - чи це актуально?

Автор Повідомлення
Боюся висловлюватися на такі глобальні теми, але все велике складається з маленьких частинок. "Стержень" нації думаю формується з якості особистостей кожного з нас. А який саме кожен з нас - це вже питання до себе. Чому я так живу, чи влаштовує мене таке життя, чи беру на себе сміливість щось змінити, чи здатний я грамотно побудувати стосунки з дружиною і своєю мамою, а ще й з її мамою, чи цікавий я своїм дітям, чи викидаю я пачку з- під цигарок у вікно авта, чи доношу я мішок із сміттям до контейнера-чи по дорозі залишаю десь в темному кутку, чи вмію я спитати комунальні служби чому немає води, чи... чи... чи...- все це і є мій портрет, а він впливає на якість громади. Маємо, що маємо.
T.R. пише:
треба нічого не боятися, нікого не слухати, а шукати таку модель. яка би підходила, яка би давала відчуття збалансованості, відчуття себе справжнього.

Дякую, T.R. Читаю ваші пости, ніби з гірського джерела воду п"ю. Виникає дуже багато питань: як знати, чи то гармонія, чи ж непереборні життєві обставини; як не боятись, адже осуд має велику силу. Як переконатись, що твої бажання відповідають тій самій вселенській гармонії?! Адже дуже часто не вистарчає знань, життєвого досвіду чи просто сміливості?!!
Дуууже потужні питання, Karina. Читала їх і чомусь згадався фільм "Пока не сыграли в ящик"-справжні актори, справжні почуття передані, справжні цінності підняті. Герої згадують питання з єгипетської легенди. Останнім часом ці два питання ніби не відходять від мене- так вразили.
1- Чи знайшов ти радість в житті?
2- Чи твоє життя принесло радість іншим?
Знайти радість в житті - це знайти щастя, думаю так. Приносити радість іншим - ще більше щастя. Але водчас цьому треба вчитися: "талант просто так не дають...". Дякую, T.R.
"талант просто так не дають...". Маю іншу думку. Людина народжується з талантом, і не одним. Це вам скаже кожен гуманіст. Наше завдання протягом життя їх(таланти) розвинути. З народження в нас закладена здатність до самоактуалізації. Це вже ми в процесі виховання, пристосування до умовностей суспільства, через лінощі втрачаємо свої потенційні можливості до вдосконалення. Та більше оптимізму, більше позитиву. Ніколи не пізно пробувати нову справу, починати співати/малювати/танцювати, про що з дитинства мріяв, або просто відкритися новим враженням і відчуттям. Для мене тут важливо бути сміливим. Мати сміливість жити яскраво, сміливість бути самим собою.
" Прекрасное нам даром не дають,
Во всякой красоте борьба и труд.
Венков готовых нам земля не дарит,
Из сорваных цветов венки плетут..."

Проявити свій талант можна тільки працюючи над ним, його розкриттям.
Погоджуюсь з вами, T.R. , дуже часто саме сміливості малувато: буває і рішення вже прийнято, обставини ніби сприятливі, щоб діяти тільки однієї капельки необхідно, але ні...
Якщо рішення прийнято, а справа не посувається, то скоріше всього справа не МОЯ. Може і добре, що є та "капелька" вагань, бо саме вона показує , чи близька ця справа мені. Г. Сковорода називав це "сродностью", той щасливий , хто береться за діяння , до яких має талант. Якщо справа по душі, то чи довго я роздумую- та зовсім не думаю- з радістю починаю. Якщо навпаки, то ... ось де потрібна сміливість визнати і змиритися з тим , що не мій то талант, не для мене справа.

додано через 12 хвилин 15 секунд:

І не тільки для мистецтва потрібен талант. Бути доброю мамою - талант, створити міцну пару - талант, вміти слухати -талант. і т. д. , а далі кожен допише своє.

додано через 5 хвилин 49 секунд:

Karina, звідки це " Попробуй - шепнула Мечта" ???????????????
T.R. пише:
звідки це " Попробуй - шепнула Мечта" ?

Звідки почерпнула - вже не пригадати, T.R., але дуже мені сподабався це вислів. Часто перечитую, ніби хочу проникнути якнайдалі в його суть!
Хочеться поділитися , може хтось теж так думає http://zolochiv.net/dumky-z-pryvodu/ http://zolochiv.net/dumky-z-pryvodu-2/
не набридло ше ту мову мусолити і тулити її де не попадя? крим ніколи не був українським. тому там ніхто і не говорить по українськи.
про маршрутки-от по організації пасажирських перевезень нам якраз в криму і варто було б повчитись
Продовжила газетну тему. Може когось зацікавить.

Маю сміливість продовжити тему про мудрість батьків, які не втручаються у справи дорослих дітей (Народне слово № 13 від 29.03.12 ). Сміливість через актуальність теми та через типові реакції батьків на згадану статтю. Ось вислови , які особливо вразили.
« Така батьківська доля – допомагати дітям. Нам допомагали і ми мусимо. Такий вже наш хрест.» Згодьтеся , звучить песимістично, сумно, відчувається безвихідь, перебільшена жертовність і ніякого бажання впливати на події власного життя. Ви , звичайно, маєте право так думати-чинити-жити, бо це ваше життя. Але пам’ятайте, що такою позицією ви і дітям передаєте апатію, пасивне ставлення до своєї долі . Тому не дивуйтеся, коли ваші діти « за зимну воду не беруться» або « їм нічого не треба, тільки би їм дали спокій». Напрошується думка, що у рабів не народжуються вільні, активні діти.
Ще один вислів дорослої мами-бабусі. «Легко сказати – відпусти дітей у самостійне життя. А що робити , коли вони не йдуть? Мої всі хочуть бути коло мене , і зять , і невістка , і діти». Іншими словами, дивіться яка я добра мама. Як правило, така значуща мама таким чином організовує життя, що всі домашні крутяться навколо неї як сателіти, стараються вгадати її настрій, бояться викликати її незадоволення. Вона тримає все під контролем, може нав’язати свою думку, виправдовуючи це життєвим досвідом, може притіснити всяку ініціативу, вимагаючи поваги до старших, тобто до себе. Вона здатна сказати синові: «Якщо ти підеш за нею(невісткою) , ти мені не син». І все це подається благими намірами, все це заради дітей. Обережно, мамо, ви отруюєте життя власним дітям. Проаналізуйте замкнуте коло проблеми: чим більше ви вникаєте, допомагаєте, вирішуєте в житті дорослої дитини, тим менше вона має можливостей спробувати свій шлях, відважитися на самостійні рішення, вчитися на власних помилках. І чим слабше чується у самостійному житті ваш син чи донька, вам їх стає шкода і ви з подвійною енергією поспішаєте рятувати, підстеляти, годувати ложечкою. То коли ж їм дорослішати? Про це відомий жарт: « ті батьки добрі, котрі утримують власних дітей до їх пенсійного віку».
Щоби не бути героями такого жарту , варто час від часу запитувати себе : що є у моєму житті окрім батьківства? Батьківство чи материнство – це одна із наших життєвих функцій. Вона дуже важлива, але вона не може заповнити весь простір нашого існування. Ще важливо яка ви дружина. Відомо, що любов і гармонія між батьками самі по собі вже є елементами виховання, прикладом для дітей. Чого варті ваші повчання невістки та зятя, ваші поради як правильно будувати стосунки в сім’ї, коли ви такої сім’ї – зрілої , функціональної, теплої – не створили. То може варто частину повчань переадресувати з дітей на себе? Третина життя віддається роботі , важливо , чого ви досягнули в професії, яке місце займаєте в колективі. А які ви в дружбі? Ще є захоплення, яке теж потребує часу та зусиль. Родина, батьки, які завжди чекають на вас і дарують радість спілкування. Треба і за собою слідкувати, і своїм здоров’ям профілактично займатися. Це все частинки нашого життя і всі вони потрібні для якісного, повноцінного буття.
Скажете, все це поєднати і все встигнути неможливо? А ви менше часу займайтеся своїми дорослими дітьми, то і вивільниться час для себе. І користі від того всім більше , і стосунки з дітьми покращаться. Спробуйте. Закінчу англійським прислів’ям. « Не виховуйте дітей, все одно вони будуть подібні на вас. Виховуйте себе».
Тереза Гевко, психолог.