Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Наступ на все українське триває

Автор Повідомлення
Наступ на все українське триває
Чи не кожного дня читаємо в пресі та в Інтернеті , чуємо по телебаченню : то не дулюватимуться українською фільми, то спільний з Росією підручник історії треба, то закриття в Москві українського клубу, то відмова Януковича нагороджувати за кращі твори про Голодомор, то російські тести і т. д. і т. п.
Це навала. Ось свіжий приклад:
Мер Одеси вимагає надавати йому папери виключно російською
Мер Одеси Олексій КОСТУСЄВ вимагає від службовців мерії надавати йому документи виключно російською мовою, всупереч усталеній у міськраді практиці - готувати проекти рішень та розпоряджень двома мовами: державною та російською.

Як передає кореспондент УНІАН, таке доручення О. КОСТУСЄВ дав сьогодні на першому засіданні оновленого виконкому Одеської міськради, де обговорювалася підготовка служб до ліквідації снігових заметів та ожеледиці у зимовий період.

Також О. КОСТУСЄВ запропонував ввести російську мову мовою спілкування на засіданнях міськвиконкому, з чим погодилися члени міськвиконкому і присутні депутати.

Після цього О. КОСТУСЄВ висловив переконання, що «новий склад міськради працюватиме ефективніше за попередній”, і закликав присутніх домагатися наполегливою працею успіхів на ниві благоустрою життя одеситів.

Міський голова також звернувся до городян з пропозицією взяти активну участь в обговоренні проекту Статуту Одеси. «Будемо усім світом приймати Статут нашого міста», - підсумував О. КОСТУСЄВ
Так повідомило УНІАН.

Хто зупинить маховик деукраїнізації?

додано через 6 хвилин 41 секунду:

Ліквідація Інституту національної пам' яті
Львівський портал / 10.12.2010 15:08
Від учора Інститут нацпам’яті в Україні ліквідований юридично і фактично. Адже «перетворення» Інституту нацпам’яті на науково-дослідну установу — це ліквідація єдиного органу влади, відповідального за формування державної політики національної пам’яті. Про це йдеться у повідомленні прес-центру Центру досліджень визвольного руху.

«Влада вкотре відступає від загальноєвропейських принципів організації гуманітарної сфери. Останнім указом Янукович, по суті, завершив ліквідацію державної політики національної пам’яті в Україні», — зазначив історик Володимир В’ятрович.

Руслан Забілий, директор Національного музею «Тюрма на Лонцького», розповів: «За усталеною європейською практикою Інститути національної пам’яті створювалися в країнах, які пережили окупацію або тоталітарний режим, у вигляді органів влади і зі специфічними функціями: від розсекречення архівів каральних органів, відкриття раніше замовчуваних або спотворюваних пропагандою сторінок історії до формування концепцій підручників з історії, зміни топоніміки і люстрації». Тому є сенс існування Інституту національної пам’яті лише як державного органу. Від учора Інститут нацпам’яті в Україні ліквідований юридично і фактично.

В Україні це означає, що ліквідовано єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам’яті. Відповідно припинено як таку державну політику в цій галузі через ліквідацію спеціальних повноважень Інституту, закріплених Положенням про УІНП та Законом України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні». «Створення наукової інституції з аналогічною до Інституту нацпам’яті назвою — це знущання над функціями державної політики пам’яті, адже він засадничо не зможе чинити жодного впливу на процеси і проводити державну політику. Якщо ж говорити про новостворену науково-дослідну установу, то вона дублюватиме роботу інститутів Національної академії наук і в такому форматі є зайвою», — додав Володимир В’ятрович.

На цьому фоні заяви пані Герман про «збереження» Інституту національної пам’яті виглядають або непрофесійними, або пустою риторикою для прикриття реальних наслідків, адже діяльність Інституту у новому статусі не передбачає відновлення його колишніх повноважень, вважають у ЦДВР. Центр досліджень визвольного руху наголошує, що за керівництва Януковича відбулася системна ліквідація державної політики національної пам’яті

додано через 18 хвилин:

Біля Донецька вірні УПЦ КП забарикадувались у храмі
6 грудня 2010 р. парафія Вознесіння Господнього у с. Кам’янка Тельманівського району Донецької області зазнала рейдерської атаки. Цього дня заможні бізнесмени з Донецька А. Корюк та Н. Малтопар разом з представниками Московського Патріархату – настоятелем храму цієї конфесії у смт. Тельманове та іншими, намагалися провести незаконні «збори жителів села», метою яких мало бути оформлення документів на переведення громади Вознесенського храму в юрисдикцію Московського Патріархату.

Напередодні цих зборів представники згаданих бізнесменів зустрічалися з окремими мешканцями села Кам’янка з метою схилити їх до участі у зборах та проголосувати за рішення про перехід в Московський Патріархат. В обмін на таке рішення лунали обіцянки провести дороге опалення для храму, пофарбувати куполи в золотий колір, тощо. Разом з тим розпалювалася релігійна ворожнеча – зазначені особи принижували Київський Патріархат, його Предстоятеля. Спокійне життя села було порушене.

Самі «збори» проходили відверто рейдерським чином, адже згідно з Законом про свободу совісті та парафіяльного статуту рішення про приналежність парафії вирішується лише зборами громади. Але громада – члени парафіяльної ради на чолі з настоятелем архімандритом Христофором та активні прихожани – і напередодні «зборів», і ввечері після їх проведення одноголосно висловилася за те, що Вознесенська парафія с. Кам’янка була і залишається вірною Київському Патріархату і змінювати своє підпорядкування категорично не бажає.

«Збори», рішення про які не приймалося жодним законним чином, були проведені у колишньому приміщенні колгоспної контори. При чому участь в них брали не парафіяни громади, і навіть не жителі села, бо серед учасників рейдерського зібрання було багато привезених осіб. Натомість архієпископа Донецького і Маріупольського Сергія та духовенство Київського Патріархату, які прибули на запрошення Вознесенської парафії, особи погрозливої зовнішності, які представилися «охоронцями», тривалий час не допускали у приміщення. І лише після активного протесту та звернення до правоохоронних органів їм вдалося потрапити на вказане «зібрання». На ньому були присутні близько 80 чол., значну частину з яких становили не мешканці Кам’янки – і це в той час, коли у селі проживає близько 1200 людей. І ось такі «збори села» – а не зібрання громади! – прийняли рішення про «реорганізацію парафії» та її нібито входження у юрисдикцію Московського Патріархату.

На даний час ситуація навколо Вознесенської парафії залишається напруженою. Хоча представники обласної влади нібито прямо не втручаються у конфлікт, проте з багатьох джерел стало відомо, що згадані бізнесмени почали діяти не з власної ініціативи. У неофіційних розмовах духовенству Київського Патріархату на Донеччині вже кілька місяців поспіль різні впливові особи настійливо рекомендують «переходити в канонічну Церкву». Так само чиниться і щодо Кам’янської парафії – віруючі та духовенство Київського Патріархату чують з одного боку запевнення у багатій матеріальні підтримці, яку можна отримати в разі переходу в юрисдикцію Московської Церкви, а з іншого – запевнення в тому, що храми заберуть і без їхньої згоди. Меценати Київського Патріархату від впливових осіб отримують «пропозиції, від яких не можна відмовитися» – припинити жертвувати на потреби Київського Патріархату, а якщо вони хочуть допомагати Церкві – то є ж Московський Патріархат.

З подібним ставленням УПЦ Київського Патріархату на Донеччині вже стикалася до 2004 р., але зараз, за свідченнями очевидців, тиск став більш системним і наполегливим, в той час як органи влади фактично не реагують ні на які скарги з приводу цих фактів.

7 грудня 2010 р. рейдерська атака за аналогічним сценарієм розпочалася також на парафію в с. Роздольне Старобешівського району. Станом на 8 грудня парафіяни в Кам’янці вимушені забарикадуватися у своєму храмі. Вони побоюються не тільки за церкву, але і за своє здоров’я та навіть життя, адже у селі з’явилися особи кримінальної зовнішності, від яких у подібній ситуації можна очікувати всього, чого завгодно.

У зв’язку з цими подіями Київська Патріархія висловлює обурення та рішучий протест.

Очевидно, що саме у подібних випадках влада повинна швидко та ефективно реагувати, виконуючи закони України та своїми справами підтверджуючи слова Президента України В. Януковича, що «для держави всі конфесії рівні та рідні». Про події поінформовані як місцева влада, так і керівництво Держкомнацрелігій, проте навіть не з кожним днем, а з кожною годиною ситуація лише погіршується. Невже для того, щоби припинити розпалювання релігійної ворожнечі та рейдерське захоплення парафій Київського Патріархату на Донбасі необхідно, щоби пролилася кров – як у 1999 р. в Маріуполі?

Переконані, що ситуація з подіями на Донеччині виходить далеко за рамки одного регіону і, на жаль, стає показовою. Від часу свого лютневого візиту на інаугурацію Президента України Московський Патріарх Кирил та його оточення не втомлюються повторювати «що мода на розкол проходить», що «без підтримки держави розкол швидко зникне», тощо. Проте дев’ять місяців, які минули з того часу, показали, що парафії, віруючі та духовенство Київського Патріархату залишаються вірними своїй Церкві, ніхто не біжить до єдності з Москвою, як це очікувалося там.

Співставляючи нинішні події на Донеччині із заявами очільників Московського Патріархату, відзначаючи, що за останні місяці друга особа в РПЦ після Патріарха, митрополит Іларіон (Алфєєва) кілька разів побував у Донецьку, робимо висновок – не бачачи здійснення своїх прогнозів, Російська Церква за допомогою впливу на «сильних світу цього» в Україні та на Донбасі намагається розпалити міжконфесійне протистояння, залякуваннями, підкупом чи силою захопити храми Київського Патріархату і оголосити про «повернення з розколу».

Київська Патріархія з великою тривогою відзначає, що подальший розвиток подібних подій на Донбасі чи в інших областях України, де домінує Московський Патріархат, може викликати відповідну реакцію в інших регіонах. Протягом тривалого часу Київський Патріархат стримує радикальні пропозиції політиків та громадськості щодо українських святинь на Заході України, які є зараз в руках Московського Патріархату. Але якщо силові та рейдерські дії щодо парафій Київського Патріархату на Сході України не припиняться – як ми зможемо стримати обурення наших прихильників на Заході? Хто тоді гарантуватиме спокійне існування, наприклад, Почаївської лаври?

Ми ставимо питання – чи потрібний Україні, нашій державі, народу, Церквам новий виток конфесійного протистояння? Категорично – ні! Ми бачимо, що порушення релігійного миру зараз вигідно лише одні стороні – Патріарху Кирилу та його однодумцям, які будь якою ціною хочуть нав’язати українцям «русский мир». Тому ми ще раз звертаємося до влади: використайте всі надані законом можливості для того, щоб зупинити нову хвилю релігійного протистояння, захистіть права віруючих Київського Патріархату вільно молитися у своїй Церкві!

Ми продовжуємо сподіватися, що влада почує кожного з громадян, а не лише тих, хто ходить на свята до Печерської лаври. Ми просимо правозахисників, політиків, громадських активістів звернути свою увагу на події з парафіями Київського Патріархату на Донеччині.

Не даймо заради московського «русского мира» підірвати суспільний і конфесійний мир в Україні!

Прес-центр Київської Патріархії
Навіть не віриться, що за рік ми так багато поступилися назад в розвитку українства. Правильно сказати -= просунулися вперед в занепаді українського. А навіть не знаю, що можна вдіяти тепер. А Ви ?
Хіба, що Тягнибок щось придумає...
В цьму є структури які мають прямий інтерес.

http://za.zubr.in.ua/2008/01/10/1544/