Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Події в Підгірцях - Розкол церкви чи щось інше?

Автор Повідомлення
Окею, Вам(згідно плану євангельських читань на сьогодні Друге послання св. ап. Павла до солунян. План складений владиками):
"... хто гине, бо любови
правди вони не прийняли,
щоб їм спастися.
І за це Бог пошле їм дію обмани,
щоб у неправду повірили,
щоб стали засуджені всі,
хто не вірив у правду,
але полюбив неправду."
2 Сол.2, 10-12
Не гоже мені коментувати СЛОВО ГОСПОДНЄ до Вас , щоб не скапарати своїм, немічним.
Направду,Robine, Дух Святий КАЖЕ!!!
Піти в монахи, чи монашки найперше потрібно мати від Бога покликання. А Господь хоче всюди мати добрих спеціалістів, бо потрібно і всякі людські відхилення лікувати і хліб ростити і пекти і дітей для Бога родити.
"То ж коли ви їсьте, чи коли ви п"єте,
або коли інше що робите,
-усе на Божу Славу робіть!
" 1 Кор. 10, 31
Та чи Ви останнім постом своїм віддали Славу Богу???

додано через 20 хвилин 6 секунд:

Robine, не можу уявити , щоб таке святотатство було можливе(як в Трускавці). При певних умовах Господь швидко допускає до покарання.
Тепер це умовно перенеси на підгорецьких -та їх би розстріляли "правдолюбці". А тут "цнотлива " тишина від церковної влади. Може вони загружені боротьбою з підгорецькими?
ДИВІТЬСЯ ШАНОВНІ УЧАСНИКИ ФОРУМУ ЯК ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ САМІ ПРО СЕБЕ ПИШУТЬ (з їх листа "Засудили самі себе" Підгірці, 9.9.2008 р.)
Лист звернений до суддів та промоторів справедливості Трибуналу Верховного Архиєпископа і Трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії, однак пишуть підгорецькі самі про себе.
Цитата з листа Підгорецьких: "Яким є для Вас наслідок Божого прокляття, яке Ви на себе стягнули? Ви відділилися від Христа та від Його Кривавлячого Тіла – Церкви. Ви попали під владу демонів і стали немов чума для своєї родини та своїх найближчих. Якби Ви померли у цьому стані нерозкаяності, будете вічно засуджені. Якщо на Вас або Вашу родину прийде нещастя, важкі хвороби, то це буде останньою Божою пересторогою для того, щоб Ви навернулися та спаслися від вічного засуду. Ми не судимо Вас. Ми суд передали Богу. Ви, однак, самі відкрили себе демонам, які діють через гріхи пов’язані з прокляттям."
ТАКА ВОНА - ВІЧНА ЛЮБОВ ПІДГОРЕЦЬКИХ!
З ЦЬОГО ЛИСТА ПІДГОРЕЦЬКИХ ВИДНО, ЩО ЦІ КОЛИШНІ БУНТІВНІ МОНАХИ:
1) НА СЕБЕ СТЯГНУЛИ НАСЛІДОК БОЖОГО ПРОКЛЯТТЯ
2) ВІДДАЛИЛИСЯ ВІД ХРИСТА ТА ВІД ЙОГО КРИВАВЛЯЧОГО ТІЛА - ЦЕРКВИ
3) ПОПАЛИ ПІД ВЛАДУ ДЕМОНІВ
4) СТАЛИ НЕМОВ ЧУМА ДЛЯ СВОЄЇ РОДИНИ І СВОЇХ НАЙБЛИЖЧИХ
5) ЯКБИ ПОМЕРЛИ В ЦЬОМУ СТАНІ, БУДУТЬ ВІЧНО ЗАСУДЖЕНІ
6) САМІ ВІДКРИЛИ СЕБЕ ДЕМОНАМ.
В ІНШОМУ ЛИСТІ ("Другий заклик єпископам УГКЦ") ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ ПИШУТЬ, ЩО ВОЮЮТЬ ПРОТИ ХРИСТА, ПРОТИ СВОГО СПАСІННЯ І ПРОТИ ЦЕРКВИ! А так воювали Арій, Македоній, Несторій, Діоскор та інші, які по своїй волі відсікали себе від Христа і Церкви.
ВІД СЕБЕ ДОДАМ, ЩО Я НІЧОГО НЕ ПРИДУМАВ І НЕ СУДЖУ ПІДГОРЕЦЬКИХ, А ЦІ ПУНКТИ - ЦЕ КОНСТАТАЦІЯ ПРАВДИВИХ ФАКТІВ, ЯКІ ПІДГОРЕЦЬКІ САМІ ПРО СЕБЕ НАПИСАЛИ В ЛИСТІ "Засудили самі себе" та інших.
ДІЙСНО, ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ СЕБЕ САМІ ЗАСУДИЛИ.
Ми їх прощаємо, молимося за них і згідно Євангелія – любимо їх. Це означає: хочемо, щоб підгорецькі навернулися та не були засуджені на вічні муки.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!

Правовірний Синод
(1-3.9.2008)

Його Святість Бенедикт ХVІ
Ватикан
Слава Ісусу Христу!
Ваша Святосте,
з радістю повідомляємо Вам, що 1-3.9.2008р. у Львові та Стрию (Україна) відбулося засідання правовірного Синоду єпископів УГКЦ. З глибокою пошаною, любов’ю і відданим послухом засилаємо Вам свої вітання і просимо Вашого благословення.
Ми, усі члени нового Синоду єпископів, визнаємо усі і кожну зокрема правди католицької віри та засуджуємо усі блуди і єресі, які були в історії двохтисячолітньої традиції Церкви. Особливо засуджуємо сучасні єресі, пов’язані з історично-критичним методом (ІКТ), які ставлять під сумнів Божество Господа нашого Ісуса Христа, інспірацію Святого Письма і т. д. Засуджуємо релігійний релятивізм і синкретизм (мислення, що усі релігії ведуть до спасіння). Цей синкретизм пов’язаний з поганськими окультними практиками.
Ми визнаємо примат і непомильність папи і визнаємо вірність і послух Вам як наступникові св. Петра і намісникові Христа на землі.
Основною лінією Синоду єпископів є спасіння безсмертних душ та віднова Церкви в дусі Євангелія, яке проповідував св. апостол Павло, якому присвячений цей рік.
Правовірний Синод потвердив Його Ексцеленцію Михайла Осідача Главою УГКЦ. Через його похилий вік і за станом здоров’я Синод іменував єпископа Теодозія Івашківа його заступником з делегованими правами. Секретарем Синоду обраний єпископ Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ.
Оцим ласкаво просимо Вашого благословення і допомоги. Кард. Л. Гузар і його єпископський Синод, який, на жаль, з’єднався з його апостатичними єресями, роблять проти нас дуже некоректні кроки. Обманюють і очорнюють нас в мас-медіа, ЗВЕРТАЮТЬСЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ (МІЛІЦІЯ, СБУ І Т. Д.) І НАМАГАЮТЬСЯ НИМИ ЗЛОВЖИТИ ДЛЯ НАШОЇ ЛІКВІДАЦІЇ. ЗМАГАЮТЬСЯ ЗА НЕЛЕГАЛЬНУ ДЕПОРТАЦІЮ АБО ЗАБОРОНУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ ДЛЯ ТИХ ЄПИСКОПІВ ПРАВОВІРНОГО СИНОДУ, ЯКІ НЕ Є ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ. Цим загострюють ситуацію і компрометують Католицьку Церкву.
Пропонуємо таке рішення: Щоб кард. Л. Гузар через свій вік і компрометацію уряду Верховного Архиєпископа був відкликаний на пенсію. Єпископи апостатичного Синоду нехай відречуться єресей кард. Л. Гузара і пообіцяють Вам правдивий послух. Після таких кроків ми охочі з ними співпрацювати.
З великим довір’ям, любов’ю і відданістю
Вашого благословення просять правовірні єпископи УГКЦ

+ Михайло Осідач, Глава Синоду єпископів УГКЦ
+ Йосафат Василь Каваців, ЧСВВ, первоієрарх УГКЦ
+ Василь Теодозій Івашків, ЧСВВ – заст. Глави УГКЦ
+ Маркіян Василь Гітюк, ЧСВВ – секретар Синоду єпископів УГКЦ
+ Ілля Антонін Догнал, ЧСВВ
+ Методій Ріхард Шпіржік, ЧСВВ
+ Василь Петро Колоді, ЧСВВ-ІІІ
+ Тимотей Патрік Сойка, ЧСВВ-ІІІ
+ Самуїл Роберт Обергаусер, ЧСВВ-ІІІ
:oops для Робінів
Президент провів зустріч із Главою УГКЦ
11.09.2008, [16:11] // Державно-конфесійні відносини //

КИЇВ — Під час зустрічі Віктор Ющенко та Патріарх Любомир (Гузар) обговорили підсумки відзначення в Україні 1020-річчя Хрещення Київської Русі. За повідомленням прес-служби Глави держави, Президент подякував особисто кардиналу і всім вірним Української Греко-Католицької Церкви за участь у присвячених цій даті урочистостях. Особливу подяку він висловив щодо заходів, які з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі проводила безпосередньо УГКЦ у своїх єпархіях і громадах.

Віктор Ющенко наголосив, що спільне відзначення 1020-річчя Хрещення Київської Русі стало важливою подією у контексті єднання українських Церков і віруючих. «Усе, що стосується порозуміння між Церквами в Україні – справа, яка актуальна і для Церкви, і для влади. Дякуємо за позицію, яку ви тримаєте у цьому діалозі. Вона дуже важлива і є хорошим прикладом для всіх», – підкреслив Президент.
Віктор Ющенко та Патріарх Любомир під час зустрічі обговорили актуальні на даному етапі питання діяльності УГКЦ.
Також порушувалася тема духовної опіки Церквою українців, які зараз перебувають за кордоном.
http://www.president.gov.ua/news/11270.html
Думаю здогадуєтесь, що розмова про підгорецькі деструкції була.
І час розплати ( департації )настане скоро
Думаю треба молити Бога за гуманний силовий сценарій
А ви , робіни, молитесь за це ????
Думаю Гузар розказав Президенту про його "духовну опіку" заробітчан Чехії, яка закінчилася ліквідацією греко-католиків в Чехії, як майбутньої перспективної церкви.

додано через 13 хвилин 13 секунд:

Ось стиль і методи Вашої роботи, як продовження закликів до "гуманного силового сценарію". А так нагадує почерк КДБ.(Думаю Гузар і це розказав Призедентові).

• Дивовижна віра!
Деякі священики сугестивно переконують вірних УГКЦ, що книга «Бесіди з Бл. Л. Гузаром; До постконфесійного християнства» взагалі не існує і що ми це все вигадали. Це є дивовижне «проповідування правди» тими священиками, а також надзвичайно сильною мусить бути віра тих, які мають в такий обман повірити. Однак, фактом є, що ця книга вийшла двома виданнями: ISBN 966-8197-10-0, ISBN 966-9197-46-1, про це свідчить і реклама на цю книгу в Обіжнику УКУ.(додається фото обкладинки цієї книги, та я не вмію скачати, див. сайт владик)
• Радіо «Дзвони (Івано-Франківськ)»
По церковному радіо «Дзвони» 1-2 вересня 2008р. періодично повторювалось, що нас виключено з Церкви і що ми вже не є монахами. Неправдиво стверджувалось, що ми в Стрию побили єпископа Т. Сеньківа, та ще й міліцію. Тільки дивуються, що нас так швидко міліція відпустила. Наступна брехня: що начебто хтось (Т. Сеньків?) вже постарався, щоб приїхала спеціальна комісія з Києва і зі Львова перевірити місцеву міліцію, чому вона нас відпустила.
Чи церковне радіо «Дзвони» існує, щоб служити такій брехні?
В наступних днях після цієї ложної пропаганди організовувався “добровільний” збір підписів священиків на петиції проти нас. Підписи очевидно вже вислали Святішому Отцю.
Знову бачимо явну психологічну маніпуляцію. Жертвами стали священики, які нас навіть не знають.
• Акт вандалізму
Єпископ М. Колтун дав місцевому деканові завдання забрати церкву в с. Заводське. Декан і 4 священики скликали кількох людей, про яких відомо, що є проти місцевого священика. Вони зібралися з цими священиками в барі і там, попиваючи алкоголь, обмірковували, як забрати церкву. Потім провокативно пішли біля церкви молитись Молебен.
В середу 10.9.2008 о 7 год. ранку приїхав декан з кількома священиками у с. Заводське. Голова сільської Ради покликав пароха владику Теодозія Івашківа, щоб відкрив церкву, бо цього начебто хоче громада. Цей відповів, що ніхто з громади йому цього не говорив, а якщо йдеться про одиниці, то ці не є громадою, а скоріше бунтівниками.
Десь за пів години прибігли парафіяни перелякано повідомивши, що декан зі священиками виламали замки в церкві, а дали там свої.
Владика Теодозій викликав міліцію і Голову сільської Ради і в їх присутності парафіяни ці замки познімали, і знову поставили свої.
Після цього владика Теодозій подав скаргу в суд.
Це справді особливі методи, які застосовує єпископ М. Колтун. Чи не повернуться ці методи проти нього? Приказка говорить: Хто чим грішить, від цього ж потерпить.
• Головна вимога: відкликання Л. Гузара
В днях 2-9.9.2008 проходив у Львів-Брюховичі Синод під головуванням апостата кард. Л. Гузара. Представники правовірного Синоду звернулись трьома листами до учасників Синоду з України і діаспори, а навіть самі особисто прийшли на місце Синоду і просили про діалог – їх не прийняли. Головною вимогою було відкликання апостата кард. Л. Гузара.
іще раз для робінів:
ОЦІНКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТРІЯРХА Л. ГУЗАРА
"«Усе, що стосується порозуміння між Церквами в Україні – справа, яка актуальна і для Церкви, і для влади. Дякуємо за позицію, яку ви тримаєте у цьому діалозі. Вона дуже важлива і є хорошим прикладом для всіх», – підкреслив Президент В. Ющенко в зверненні до кардинала Л. Гузара.
Розумієте " Є ХОРОШИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ ВСІХ "
А хто ви, очернителі Л. Гузара, інтереси яких держав відстоюєте.
Ми знаємо, люди знають - інтереси ворогів української єдности та державности.
Та фінальна розвязка вже близько, самі покиньте нашу святу Підгорецьку землю, дайте людям спокій, не руйнуйте церковний та громадський МИР ІУДИ !!!

додано через 10 хвилин 42 секунди:

Як залюбки пише Іхтіс про СВІЖО РОЗПОЧАТУ НИМИ СПРАВУ - БОРОТЬБИ ЗА ХРАМИ, РОЗКОЛУ ТА ЗАМІШАННЯ МІЖ ЛЮДЬМИ. ОСЬ те, що ВАМ ТРЕБА.
Але подумай, коли будеш сидіти 15 суток, а може і більше - ХТО ВОЗИТИМЕ ТВОЇХ ДІТЕЙ НА НАУКУ В ПРЕСТИЖНІ СВІТСЬКІ ВУЗИ ( як ти постійно хвалишся ).
Може в камері від тебе відійте підгорецький ДУХ ЗЛОБИ та РОЗБРАТУ, ЄХИДНОСТІ , НЕПОМІРНОЇ ГОРДОСТІ ТА ФАРИСЕЙСЬКОГО ГЛУПСТВА в обстоюванні чужих інтересів ( але видно для тебе не чужих, бо підгорецьку кормушку ти любиш )
А для твоїх БРОДІВЧАН - ЧУЖИХ.
ПЛАЧУТЬ ЗА ТОБОЮ НАРИ, за захоплення чужих храмів, ОЙ ЯК ПЛАЧУТЬ !!!
Пане Окей, дякую за можливість постраждати за ІСУСА.
" І, прикликавши апостолів, вибили їх і,
заборонивши говорити в ім"я Ісуса, відпустили.
Вийшли апостоли з синедріону, раді,
що удостоїлися перенести зневагу
за ім"я Ісуса
" Ді.6, 40,41

Якщо Іуда -на адресу Владик, то від їх імені не приймаю , пробачаю і благословляю Вас на покаяння.
Хіба Ви мали на увазі Юду -Тадея. Тоді перепрошую і Дякую.

На рахунок підгорецької" кормушки", то запрошую на Першу п"ятницю, покормитися разом і всіх бажаючих Корму духовного(можна на реколекції).

Хочу нагадати , що на любому рівні суспільства(навіть злочинному) зачіпати дітей є недопустимо і якщо це десь робиться, то хіба останніми покидьками(як комуністи і Павка Морозов). Вас , пане Окей , я до таких і не мислю причисляти. Тому , будь-ласка, перепросіть моїх дітей (хоча б подумки) і не опускайтеся на дно.
Ще раз дякую навіть за теоретичну можливість постраждати за Спаса.
ПОКАЙТЕСЯ! ІСУС ЛЮБИТЬ ВАС І СТОЇТЬ БІЛЯ ДВЕРЕЙ ВАШОГО СЕРЦЯ!
Окей пише:
Думаю здогадуєтесь, що розмова про підгорецькі деструкції була.
І час розплати ( департації )настане скоро
Думаю треба молити Бога за гуманний силовий сценарій
А ви , робіни, молитесь за це ????

Я думав, ти вже вспокоївся, а ти і далі зачіпаєшся, пригод собі шукаєш. Так відповім.
Ні, за це не молюся і не молитимусь. І поясню чому.
Нинька бачив в телевізії, як вчора у Львові ви мітингували. І чув, як Косів, твій тесть (чи може люди неправду кажуть, і він тобі не тесть, підтвердь або спростуй), прилюдно поливав болотом Президента, а Денькович виставляв перед людьми ікону Богородиці (у білому) і верещав, що це є Юля.
Коментарі потрібні? Твоїми ж словами? Будь-ласка:

Окей пише:
Підлота та гитода явна.

Однак помолюсь я за те, аби Президенту показали учорашній ваш шабаш, і пояснили, хто є хто в УГКЦ і біля неї, і що саме проти нього замишляють.
А ще помолюся, щоб Наливайченко дістав з архіву справу Чорновола і оприлюднив. З педагогічної метою, розуміється.
Може тоді дізнаємося, як це так трапилось, що Чорновіл білим лебедем залетів на гебістську зону, а освітянин Косів фраєром вухастим перекантував у Крехові.
Тоді з тобою й поговоримо і про гуманність і про сценарії.

Матеріали для уважного прочитання і аналітичного осмислення
Біографія депутата Коса Михайла Васильовича,
засл. діяч мист. України (03.1995);
ВР України, чл. фракції "Блок Юлії Тимошенко" (з 11.2007),
чл. Ком-ту з питань культури і духовності (з 12.2007),
голова підкомітету у справах релігій (з 02.2008); заст. голови ПРП.
Учасник руху за відродження УГКЦ в захід. обл. України.

08.1960 – Львів. літ.-меморіальний музей І. Франка.
01.1962 – зав. кабінету франкознавства, Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. Підготував до захисту канд. дис. на тему "Наука, публіцистика і белетристика у творчій традиції І. Франка".
27.08.1965 – арештований за ст. 62 КК УРСР ("антирад. аґітація і пропаґанда").
06.03.1966 – звільнений.
1967-1969 – учителював, Крехівська 8-річна школа Жовківського р-ну.
1969-1989 – зав. сектору музею старовинної зброї "Арсенал", Львів. істор. музей.
1970-1972 – брав участь у нелеґальному виданні "Українського вісника".
1989-1990 – Ін-т суспільних наук АНУ.

***

Справа В. Чорновола слухалася 15 листопада 1967 р. у Львівському обласному суді. З вуст представників радянської Феміди лунали звинувачення в націоналізмі, у розповсюдженні наклепницьких вигадок. Написання книги «Лихо з розуму», розповсюдження публіцистичного твору В. Мороза «Репортаж із заповідника імені Берія» коштувала Чорноволу трьох років позбавлення волі.
Оцінюючи згаданий судовий вирок І. Дзюба, І. Світличний, Л. Костенко в листі до вищих посадових осіб республіки окремих депутатів Верховної Ради УРСР відзначали, що він: «…перебуває в разючій невідповідності до матеріалів слідства і звинувачення скидається на особисту помсту, розправу наділених владою осіб над людиною, що по-іншому думає і насмілюється критикувати дії окремих представників радянських установ, тобто здійснює своє конституційне право».
***
Як це трапилося, що Чорноволу так помстилася система, а Косіву погрозила тільки пальчиком? За які такі заслуги перед КДБ?
***
Чорновіл:
Видання "Українського вісника" продовжили моя дружина Атена Пашко й мої друзі – Михайло Косів і Ярослав Кендзьор, що заплутало слідство.
***
Трішки був наївний Чорновіл. Не таке воно, КДБ, було глупе. Воно розкладало свій пасьянс, далекоглядний.

Та повернемося до сьогодення.
І до ймовірного пасьянсу КГБ, тепер вже ФСБ.
Отже, 10 квітня 2007 року відбулося обрання Центрального проводу РУХу, до складу якого увійшли:
6. Ярослав Кендзьор
10. Атена Пашко

А де ж Косів, вірний соратник Чорновола? У білосердешної Юлі? Чому?
Чи не московські служби нині кажуть, де йому бути і що говорити?
Чи не правду, ще місяць тому, повідали біля церкви люди від політики, що керівництво БЮТ і УГКЦ уклали змову проти Ющенка?
Починаю вірити.
Хіба не милий варіант: Луценко ліквідовує Підгірці, а Гузар негласно підтримує у президенти Юлю-«богородицю».
І для Окея настане благодать.
Тепер принаймі розумію, чому справжня Богородиця вже стала непотрібна твоєму лідеру.
Знайшов собі другую, нє?
Іхтісе - це мова фарисеїв, та не простих. а зомбованих.
Вас просто шкода, шкода, що піддалися мавпуванню підлот диявольських. Вам здається, що ви йдете до неба, а йти свіодмо ПОЗА ЦЕРКВОЮ можна лише до ПЕКЛА.
Але говорити з Вами людською мовою практично не можливо. Ви уявили себе пророками і вважаєте, що це і є смислом вашого життя.
Це елементи шизофренії ( або не тільки елементи ). ЇЇ лікує палка та примус ( на жаль ). Я ще і ще переконуюсь , читаючи вас, що " лом исправить может только лом" або " клин клином вышибают ".
Розумієте. Якщо є ще на Україні дієва влада - Вас не буде.
Ось і весь рецепт.
Це один із підсумків нашої розлогої дискусії.
І не на жаль.
Думаю це розуміють всі, хто говорив до вас аргументами. Ви не розумієте, через загальну шизофренію, людської мови.
І як віруючий християнин можу сказати, не ВІД БОГА ВИ.
Як каже єпископ М. Колтун " Сатана влізає на престіл".
Думаю, ЩОБ НЕ ДАТИ ЙОМУ ВЛІЗТИ - ВСІ МЕТОДИ ДОБРІ.
ПРАКТИЧНО ВСІ.
Це другий підсумок нашої дискусії.
" клин надо вишибить клином" , на жаль.
Як біле братство, як безліч тоталітарних сект. Аде що вам говорити, людської мови ви не розумієте, пророки, слуги князя тьми.

додано через 10 хвилин 35 секунд:

Робіне, ти може з п'єца впав ... Львів ніколи не віддасть явної переваги чи то Юлії, чи то Ющенку. Ми любимо обох, любимо свою церкву. яку хочете ви ліквідувати, роз'єднати.
А про сценарій з Луценком в Підгірцях- ймовірно. Якщо у влади є державна воля. І це підтримає і Юля, і Ющенко ( я думаю ). Але зробити це мають самі священники, семінаристи, патріотична молодь. Луценка орли мають тільки не допустити порушень громадського порядку, коли будуть опечатувати костел в Підгірцях. І ВСЕ.
Ось така логіка процесу.
ІНШОЇ Я НЕ БАЧУ.
Окей пише:
І як віруючий християнин можу сказати, не ВІД БОГА ВИ

Ха-ха-ха Це хто є віруючим? В Камеді Клаб тобі дорога.

Окей пише:
Ось така логіка процесу.
ІНШОЇ Я НЕ БАЧУ.

Чи не казав Христос: якщо сліпий веде сліпого, обидва втраплять у канаву?
Господь не помиляється.

Окей пише:
Львів ніколи не віддасть явної переваги чи то Юлії, чи то Ющенку. Ми любимо обох

Та бачили любов ми вашу в бєлих тапочках.
і кілька слів з теорії.
ПРО ТЕ, ЩО ТАК ЛЮТО НЕНАВИДИТЬ МОСКВА, деякі кола Ватикану та Підгірці - ЕКУМЕНІЗМ.
"Екуменізм – це рух за подолання відчуження, протистояння та ворожнечі між християнами різних конфесій; це рух за творення братніх стосунків між ними та налагодження співпраці, щоб спільно, в один голос, свідчити світові про єдиного Христа та спільно шукати відповіді на виклики сучасного світу; у своїй найвищій точці – це рух за досягнення сопричастя та єдності між християнами задля сповнення заповіді Христа: «Щоб усі були одно, як ти, Отче в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані...» (Йо. 17: 21).
Україна віддавна є місцем зустрічі різних традицій християнства, а тому проблема єдності християн тут завжди була актуальною. У незалежній, демократичній Україні це питання стає щораз важливішим, оскільки наше суспільство, розділене політичними й міжконфесійними конфліктами, дуже потребує загальнохристиянської єдності та міжрелігійного порозуміння. Християнські Церкви в Україні мають в один голос проповідувати Євангеліє, але конфесійний ексклюзивізм, негативне, а то й вороже ставлення християн різних конфесій одне до одного суттєво приглушують голос Христа. Тому дедалі більшої актуальності набуває нині рух до порозуміння між Церквами – екуменічний рух, який керується не політичними чи корисливими мотивами, а заповіддю Христа: «... Щоб ви любили одне одного!.. З того усі спізнають, що ви мої учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13: 34, 35).
Величезну роль у досягненні такої єдності мають відігравати засоби масової інформації, які формують громадську думку. Проте однобічне висвітлення релігійних процесів тими журналістами (комунікаторами), які висвітлюють релігійні події чи пишуть на релігійні теми, не маючи при цьому елементарних знань про інші Церкви та конфесії, лише сприяє поглибленню конфліктів. Тому життєво важливого значення для України набуває формування когорти релігійних журналістів, які мають такі знання і вміють схоплювати релігійну правду подій.
Папа Римський Павло VI:

« Релігійну подію не можна як слід зрозуміти, якщо розглядати суто людські її сторони – чи то психологічні, чи то соціологічні. Адже тут ідеться про щось таке, що належить до царини духовного... Отож повідомляч повинен оцінити, як та подія, про яку він розповідає, позначиться на взаєминах людини з Богом, яким є місце цієї події в історії спасіння... А для цього треба щось більше, ніж просто фахове вміння. Комунікаторові потрібне просвітлення вірою, бо в певних обставинах тільки віра може дати повне розуміння».

Йдучи назустріч викликам часу, бачачи велику потребу українського суспільства в екуменічній богословській освіті, а також відчуваючи брак кваліфікованих та відповідальних журналістів, які здатні об’єктивно висвітлювати релігійну ситуацію, Інститут екуменічних студій Українського католицького університету створив першу Дистанційну магістерську програму екуменічних наук зі спеціалізацією релігійна журналістика.
Powered by eZ Publish® open source content management system and development framework.
eZ systems

Приєднуйтесь до ДУХУ ЕКУМЕНІЗМУ, відкидайте підгорецький дух злоби та ненависті до інших конфесій, релігій, традицій
Окей пише:
Але зробити це мають самі священники, семінаристи, патріотична молодь.
.
Бачу Ви не розумієте , що пишете. Це ті, що мають нести любов , підуть вбивати?
Окей пише:
ЇЇ лікує палка та примус

Окей пише:
Вас не буде

Окей пише:
І не на жаль.

Мені залишається молитися за Вас і готуватися підставити другу щоку. Якщо того захоче Господь.

додано через 26 хвилин 3 секунди:

Навіть якщо Ви , пане Окей, цитуєте святого Папу, не виконуючи заповідь Любові, то марнота це, і глупота , і ловлення вітру.
"Коли я говорю мовами людськими
й ангольськими, та любови не маю,
-то став я як мідь та дзвінка
або бубон гудячий
!
І коли маю дара пророкувати,
і знаю всі таємниці й усе знання,
і коли маю всю віру,
щоб навіть гори переставляти,
та любови не маю,-то я ніщо!
І коли я роздам всі маєтки свої,
і коли я віддам своє тіло на спалення,
та любови не маю,
-то пожитку не матиму жадного!
"
1 Кор13, 1-3
Комуністи також переконані в своїй правоті, як Ви , пане Окей

додано через 8 хвилин 11 секунд:

А чого це Ви , пане Окей , при написанні
Окей пише:
і кілька слів з теорії.
ставите встидливий смайлик?
Невже і Вам встидно від Ваших теорій???
коли підгорецькі самоїди та самопали аж скреготять зубами при сказаному слові про єдину Помісну церкву на Україні все більше та більше людей задумуються, " ЩОБ ВСІ БУЛИ ОДНО"
Конференція про Київську Церкву стала «маленьким чудом». 15.09.2008
«Для мене найважливіше, що я відчув, це атмосфера, у якій велася серйозна, кваліфікована розмова про дуже конкретні, наукові теми. Вони є відомі, але люди, яких ми запросили, підходили до них із компетентних, фахових позицій. Мені здається, що саме той момент професійності розмови про дуже вузькі теми богослов‘я, співвідношення національної, еклезіальної ідентичності, конфесійної, канонічної традиції створили колосальне враження. Ця атмосфера, у якій проходила конференція, сприяла тому, щоб учасники були щирими і це найважливіший результат, який не планувався штучно, а став наслідком серйозного підходу до дуже поважних проблем», – сказав Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ, підсумовуючи результати Міжнародної наукової конференції «Київська Церква: еклезіальна традиція – історіографічна проблема – екуменічна перспектива». Конференція, яка, за задумом організаторів, розглянувши церковно-історичну проблематику, мала б допомогти встановити, чи можливий і наскільки необхідний консенсус навколо історичної минувшини «Київської Церкви» задля теперішнього порозуміння й евентуального поєднання її спадкоємців, відбулася у Києві 11-14 вересня. Її натхненником та безпосереднім учасником був Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ.
Завершив конференцію круглий стіл на тему: «Єдина помісна Церква в Україні?: плани – проблеми – перспективи», у якому із рефератами виступили представники чотирьох частин первісної Київської Церви: о. Андрій Чировський від УГКЦ, архимандрит Кирило (Говорун) від УПЦ, єпископ Євстратій (Зоря) від УПЦ КП та архиєпископ Ігор (Ісіченко) від УАПЦ. «Цей круглий стіл засвідчив, що ніхто, хто з нього вийшов, "не постраждав". Науковці, богослови говорили про проблеми уже не в полемічному тоні, шукаючи, чого кому бракує, або хто кому що завинив, а спільно шукаючи перспективи виходу із ситуації, яка склалася у наших взаємовідносинах. Тут, думаю, сталося "маленьке чудо"», – сказав у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ Олег Турій.
Міжнародну наукову конференцію «Київська Церква: еклезіальна традиція – історіографічна проблема – екуменічна перспектива» було проведено з нагоди 1020-річчя Хрещення Русі та на прохання Синоду Єпископів УГКЦ. Її організували Інститут історії Церкви та Інститут екуменічних студій Українського католицького університету у співпраці з Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Українським християнським академічним товариством і Національним заповідником «Софія Київська». Конференція була присвячена проблемам історичної спадкоємності церковної традиції, що сформувалася внаслідок запровадження християнства як державної релігії у Київській Русі.
Рух до єдности церкви Володимирового хрещення не змінити ні ПІДГОРЕЦЬКИМ ПРИХВОСНЯМ, ні їх покровителям та спонсорам ЗА КОРДОНОМ


додано через 10 хвилин 16 секунд:

А про вашу любов, Іхтісе, добре сказав Валентин з Донецька. Почитайте у нас на Форумі... "ЧОГО ШУКАЄТЕ, НЕМА ЇЇ ... лиш прокльони та повчання " ПОКАЙТЕСЯ ", а самі творите безчинства немислимі здоровому глузду, і що НАЙШОКУЮЧЕ - ОСВЯЧУЄТЕ ВСЕ ЦЕ НАЙСВЯТІШИМ ІМЕНЕМ ІСУСА"
"Земля горіти під вашими ногами, навіть пекло вас захоче прийняти за сотворене ОБМАНОМ бо неправдомовці царства Божого не успадкують" ОТОЖ , БО найперше покайтесь ВИ, підгорецькі наклепники на правду , а тоді повчайте...
Ще хочу Вам , пане Окей , нагадати, що брехуни, як і перелюбники, пияки , лихослівники, заздрісники, ідолопоклонники....-Царства Божого не успадкують. Бо де і коли владики навчали проти Єдности Церкви???
А Господь каже ізраїльтянам, щоб виділилися з народу грішного.
Можна днями та годинами клінчати на колінах та бити тисячі поклонів БЕЗ ПРАВДИВОГО НАВЕРНЕННЯ ДО ІСУСА. Яка користь від цього підгорецькі лакеї князя тьми. ЯКА ??? Бо без БОГА це чините, не ВІД БОГА ЦЕ, а від лукавого ваші моління із закритими очима та піднятими руками та поклони ваші нещирі, а механічні, і йде у ВАС цей ритуал чи новітні сектантські ритуали не від серця, а від НЕОБМЕЖЕНОЇ ГОРДИНІ ТА ЗВЕРХНОСТІ, а тому УГКЦ благає вас " покайтеся поки не пізно"... є ще час... не відкладайте на потім, припиніть розпалювати ворожнечу серед УГКЦ " БУДЬТЕ ЛЮДИ, БО ЛИХО ВАМ БУДЕ... почитайте Кобзаря...
Окей пише:
творите безчинства немислимі здоровому глузду

Які безчинства. Що Ви пишете. Чи це набір Вами знаних слів?

додано через 1 хвилину 23 секунди:

Який владика Вас наставив екзорцистом?

додано через 8 хвилин 28 секунд:

Почитайте-но наслідки ваших мудрувань. Замість Біблії -Бгагават-Гіта, замість Слова Божого-Кобзар("... А до того , я не знаю Бога"-це Тарасів ультиматум Богу).
А тепер пророче від Слуг Господніх

Нова «індуїстська Біблія»
Кардиналам і єпископам Католицької Церкви

Існують різноманітні єретичні пояснення Біблії (коментарі): єговістське, атеїстичне (ІКТ), гностичне, вже є навіть індуїстське, до того ж з церковним схваленням. Ще недавно католик не смів читати Біблію без католицьких коментарів, на жаль, сьогодні ці католицькі коментарі (пояснення) подають т. зв. спеціалісти по біблістиці. Ці люди – це переважно практичні атеїсти, які не приймають Боже слово як Боже слово і заперечують все надприроднє у Біблії. Цей дух атеїзму створив вакуум та відкрив двері для нової духовності, для поганства (буддизм, індуїзм...). І саме ця нова Біблія з індуїстськими коментарями – внесе духа Нью Ейдж безборонним жертвам. Це – диявольський обман і злочин.
Архиєпископ Т. С. Пакіям у своїй передмові до Біблії каже: «Однією з особливостей нової Біблії є те, що вона має багато посилань на духовну спадщину і вартості, які містяться в книгах інших великих індійських релігій».
Відповідь: Ця демагогія католицького прелата свідчить про його внутрішню сліпоту та апостазію. Насамперед мусимо запитати, в чому суть цих індійських релігій. За ними є дух брехні та обману, який не веде до навернення та покаяння і до прийняття Ісуса за єдиного Спасителя і Господа. Поганські релігії – це сукупність байок та повір’їв, які не можемо поєднувати з євангелійною правдою про спасіння. Святий Павло закликає: «Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліялом?» (пор. 2Кор.6,15). Це відноситься і до «індуїстської Біблії». Християнин в Індії ще більше повинен би бути навчений основ Євангелія та про спасіння, яке є лише у Христі. Мав би знати, де і як ці т. зв. великі релігії підступно імітують правду, однак насправді вносять брехню і духовну смерть. Єпископи Індії повинні передавати своїм вірним апостольське вчення, а не синкретичний опіум.
Отець Тгелекат інтерпретуючи цитату зі Святого Письма про скарб у небі (Мт.6,19-21) сказав: «З цим поняттям ми можемо зустрітися у заклику Бхаґавад-Гіти до безкорисної поведінки».
Відповідь: В цитаті тричі говориться про скарб. Цим найдорожчим скарбом є вічне життя, яке є в Ісусі, Сині Божому. Тут здійснюється: «Хто має Сина Божого, той має життя вічне; хто не має Сина Божого, той не має життя» (1Ів.5,11). Індуїстська інтерпретація цього є оманливою і неправдивою.
Основна проблема полягає в тому, в якому дусі людина читає Святе Письмо. Якщо вона має спільність з Духом Правди та апостольської традиції, тоді Святе Письмо насправді є для неї поживою і дає їй силу у боротьбі з гріхом та брехнею, а Святий Дух, який є автором Св. Письма, відкриває їй Божі таємниці. Однак, якщо хтось прийняв окуляри брехні ІКТ чи синкретичних приміток, то він вже є заблокований для прийняття правди. І диявол є екзеґетом, який навіть пояснював Святе Письмо самому Господу Ісусу в пустині. За цією «Біблією» є той самий екзеґет. Якщо будемо читати Святе Письмо в дусі індуїзму, то це буде перекручування правди.
У передмові написано: «Коментар бере до уваги багату культурну та релігійну спадщину цієї землі».
Відповідь: Чи можна цю «спадщину» поєднати з Євангелієм і Христовим Духом, чи тут є якась радикальна межа? Авжеж, ця межа тут є. Христос є єдиним Спасителем і єдиною дорогою до вічного життя. В індуїзмі є багато фальшивих доріг через т. зв. перевтілення, які закінчуються у фальшивій нірвані (тобто в пеклі).
Це не має нічого спільного з основними правдами Євангелія про єдиного Бога, про безсмертну душу, про вічне життя і вічну загибель, про гріх та про Спасителя – Божого Сина. Жодний синкретизм Євангелія з поганством не існує.
Якою є опозиція проти видання т. зв. індуїстської Біблії?
Президент католицької федерації CJS Рафал сказав: «Коли читаємо цю Біблію, маємо враження, що читаємо книгу, яка пропагує індуїзм». Далі він категорично заявляє, що ця книга є сукупністю індуїзму та християнства, яка є неприйнятною для католиків.
Коментар до п’ятого псалма (Молитва на світанку) звучить: «В індуїзмі світанок ототожнюється з божеством на ім’я Ушас. Традиційна ранкова індуїстська молитва складається з рецитування славної мантри Ґаятрі (Ріґ Веда 3362.10) на світанку, обличчям зверненим на схід сонця: Ом бгур бгуваг свага...(медитуймо про найпрекрасніший блиск сонячного бога, щоб просвітив наш інтелект)». Чи можна щоcь таке оправдати? Цитувати мантри прямо в коментарях Біблії і вчити католиків ідолослужіння? Рафал додає: «Є там і образки Пречистої Діви Марії, одягненої в сарі, та св. Йосифа в дготі та тюрбані, символи мандіру (індуїстський храм), мас’їду (мечеть) і ґурдварі (місце скитських богослужінь) разом з костелом та цитатами з Упанішад». Католицький апологет Михаел Правбгу проголосив: «Ми проти індуїзації індійської Католицької Церкви під виглядом „поіндійщення”. Засуджуємо деякі з приміток під лінією та коментарі від т. зв. науковців. Протестуємо проти маніпуляцій та дезінтерпретацій Божого слова – як відкритих, так і прихованих, з якими тут зустрічаємося. Відмовляємося називати це Біблією і ніколи не будемо пропонувати (цей пасквіль) для студіювання, молитви чи навчання. Коментар є опрацьований тридцятьма т. зв. найкращими біблістами в Індії. Ця Біблія є міжрелігійною книгою, яка пропонує синкретичне християнство тим, що ставить християнство на один рівень з поганськими релігійними текстами і божками».
Є тут більше ніж 70 посилань на нехристиянські тексти. Ця «Біблія» буде невдовзі перекладена та з церковним схваленням пропонуватиметься всім християнам по цілому світі. Вона має послужити для духовної інфільтрації антихристовського духа Нью Ейдж. Тому тим, які несуть відповідальність за цей злочин, мусить бути призначена найвища кара. Передусім це стосується кардинала Івана Діаса, префекта Конгрегації євангелізації, голови комісії віровчення єпископа Томаса Дабре і цілої Єпископської Конференції в Індії, яка дала церковне схвалення на цю «індуїстську Біблію».
Також пропонуємо, щоб цих т. зв. 30 найкращих екзеґетів за цей злочин проти віри були покарані великою екскомунікою.

+ Теодозій
заступник Глави УГКЦ

+ Маркіян, ЧСВВ
секретар Синоду УГКЦ
Члени постійного Синоду УГКЦ
+ Самуїл
+ Методій, ЧСВВ
+ Ілля, ЧСВВ
Підгірці, 2.9.2008

Адреса: Синод єпископів УГКЦ, Підгірці 19, Бродівський р-н, Львівська обл., 80660, Україна
www.community.org.ua
ніх
Ihtisе, якщо Підгорецькі зайнялися справами Індії, то нехай їдуть в Індію на місію і побачать, що там реально робиться. Я БАЧУ Ihtisе, ЩО ВИ З ПІДГОРЕЦЬКИМИ НАВІТЬ СОБІ І БЛИЗЬКО НЕ УЯВЛЯЄТЕ ЩО В ІНДІЇ РОБИТЬСЯ!

З листа підгорецьких "Засудили самі себе" (Підгірці, 9.9.2008 р.) видно, що ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ ЗАСУДИЛИ СЕБЕ САМІ, БО: НА СЕБЕ СТЯГНУЛИ НАСЛІДОК БОЖОГО ПРОКЛЯТТЯ, ВІДДАЛИЛИСЯ ВІД ХРИСТА ТА ВІД ЙОГО КРИВАВЛЯЧОГО ТІЛА – ЦЕРКВИ, ПОПАЛИ ПІД ВЛАДУ ДЕМОНІВ, СТАЛИ НЕМОВ ЧУМА ДЛЯ СВОЄЇ РОДИНИ І СВОЇХ НАЙБЛИЖЧИХ, ЯКБИ ПОМЕРЛИ В ЦЬОМУ СТАНІ, БУДУТЬ ВІЧНО ЗАСУДЖЕНІ, САМІ ВІДКРИЛИ СЕБЕ ДЕМОНАМ.
В ІНШОМУ ЛИСТІ ("Другий заклик єпископам УГКЦ") ВИДНО, ЩО ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ ВОЮЮТЬ ПРОТИ ХРИСТА, ПРОТИ СВОГО СПАСІННЯ І ПРОТИ ЦЕРКВИ!
Я НЕ СУДЖУ ПІДГОРЕЦЬКИХ, ВОНИ САМІ ТАК НАПИСАЛИ.
І ще раз підкреслю, ми їх прощаємо, молимося за них і згідно Євангелія – любимо їх. Це означає: хочемо, щоб підгорецькі навернулися та не були засуджені на вічні муки.

Окею. Діалог з іншими християнськими спільнотами не повинен вестися через втрату ідентичності Католицької Церкви. «Є одна Христова Церква (…) та, яку наш Спаситель після Свого воскресіння довірив Петрові, щоб Він був її пастирем, доручаючи йому та іншим апостолам, щоб вони поширювали її та керували нею» (Декрет ІІ Ватиканського Собору «Lumen gentium”). Не забувайте, що відділені брати знаходяться в полоні неправильних уявлень. І діалог з ними повинен вестися не з позицій "одна нація - одна Церква", а з позиції просвічення і навернення. Великий Митрополит Андрей Шептицький писав у 1939 році: "Сутність будь–якої праці для церковного об’єднання повинна полягати в наступному: зробити все, щоб загальна опінія наших братів – східних християн – змінилася таким чином, аби вони самі прагнули і добровільно шукали возз’єднання з центром Католицької Церкви".
Чесність, прямота, обопільна щирість, відсутність всякого лукавства і ухилення – необхідні умови для діалогу Святої Католицької Церкви з іншими релігійними спільнотами - християнськими і нехристиянськими.
У американських лютеран є такі брошури: "Як відповісти..." (євреям, мормонам, сатаністам, мусульманам і так далі). Автор брошури "Як відповісти євреям" радить християнам, розмовляючи про віру з євреями, не вживати слово "Христос" і не наполягати, що Ісус Христос – Син Божий, бо це "може здатися співбесідникові образливим". ХІБА ТАК ВЧИЛИ АПОСТОЛИ?
Я категорично не згоден з тим, щоб відкинути Унію як модель церковної єдності. Вона залишається єдиною еклезіологічно виправданою моделлю. Мова йде не про абстрактну "помісну Церкву в Україні", а про ухвалення Святої Унії іншими християнськими спільнотами.
Вже декілька років йдуть переговори про Унію Антіохійської православної церкви з Римським Престолом. Зараз священики Антіохійського Патріархату служать разом з сиро-католикам в Сирії. Незабаром Антіохійський Патріархат повністю відновить сопричастя з Апостольською Столицею.
Валентин пише:
І ще раз підкреслю, ми їх прощаємо,

Ви , Валентине , ще не Папа римський, тому прощайте від першої особи.

додано через 8 хвилин 33 секунди:

А тепер лист від владик

Засудили самі себе
Лист суддям та промоторам справедливості
Трибуналу Верховного Архиєпископа
і Трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії

Шановні судді, юстичні злочинці,
+ М. Колтун, М. Палій, В. Токар, О. Каськів, Р. Шафран, О. Хортик, Р. Дутчак, Т. Коцюбо!
Запитуємо Вас перед Богом, який буде судити живих і мертвих: Яким іменем і яким авторитетом Ви допустилися юстичного злочину?
Іменем Божим? Ви наважилися зловжити найвище святе ім’я справедливого Бога для прикриття Вашого злочину.
Іменем Христовим? Ми Його свідки, а Ви Христа та Його Євангеліє засудили.
Іменем Святого Духа? Адже Ваша затверділість на правду є кричущим гріхом проти Святого Духа.
Іменем Церкви? Якої? Христової, яку ми обороняємо, чи постконфесійної церкви апостата Л. Гузара?
Однак, ми іменем Триєдиного Бога оприлюднюємо сьогодні анатему – прокляття, яке Ви самі на себе стягнули своїм подвійним злочином:
1) Ви засудили Христа як лицемір Пилат.
2) Ви оборонили злочинця-апостата, а таким чином погодилися з його апостазією та з його єресями.
Яким є для Вас наслідок Божого прокляття, яке Ви на себе стягнули? Ви відділилися від Христа та від Його Кривавлячого Тіла – Церкви. Ви попали під владу демонів і стали немов чума для своєї родини та своїх найближчих. Якби Ви померли у цьому стані нерозкаяності, будете вічно засуджені. Якщо на Вас або Вашу родину прийде нещастя, важкі хвороби, то це буде останньою Божою пересторогою для того, щоб Ви навернулися та спаслися від вічного засуду. Ми не судимо Вас. Ми суд передали Богу. Ви, однак, самі відкрили себе демонам, які діють через гріхи пов’язані з прокляттям.
Якою є наша відповідь на Ваше юстичне вбивство? За прикладом Господа нашого Ісуса Христа молимося за Вас, прощаємо Вам і згідно Його Євангелія – любимо Вас. Це означає: хочемо, щоб Ви навернулися та не були засуджені на вічні муки. Не хочемо, щоб Христова Кров була пролита за Вас даремно. Тому іменем Ісуса Христа закликаємо Вас: «Примиріться з Богом» (2Кор.5,20).
У Христі, єпископи УГКЦ
+ Маркіян, ЧСВВ
+ Самуїл
+ Методій, ЧСВВ
+ Ілля, ЧСВВ
Підгірці, 9.9.2008

Адреса: Синод єпископів УГКЦ, Підгірці 19, Бродівський р-н, Львівська обл., 80660, Україна
www.community.org.ua

Порівняйте з перекрученнями Валентина

додано через 4 хвилини 1 секунду:

Думаю, Ви мізинця їхнього не варті. А з своєї космічної" мудрості" радите святим Божим кудись їхати.
Ihtisе, ЯКІ ПЕРЕКРУЧЕННЯ? В ЧОМУ ВИ БАЧИТЕ ПЕРЕКРУЧЕННЯ? ЦЕ Ж ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ В ЛИСТІ "Засудили самі себе" НАПИСАЛИ, ЩО ЗАСУДИЛИ СЕБЕ САМІ, БО: НА СЕБЕ СТЯГНУЛИ НАСЛІДОК БОЖОГО ПРОКЛЯТТЯ, ВІДДАЛИЛИСЯ ВІД ХРИСТА ТА ВІД ЙОГО КРИВАВЛЯЧОГО ТІЛА – ЦЕРКВИ, ПОПАЛИ ПІД ВЛАДУ ДЕМОНІВ, СТАЛИ НЕМОВ ЧУМА ДЛЯ СВОЄЇ РОДИНИ І СВОЇХ НАЙБЛИЖЧИХ, ЯКБИ ПОМЕРЛИ В ЦЬОМУ СТАНІ, БУДУТЬ ВІЧНО ЗАСУДЖЕНІ, САМІ ВІДКРИЛИ СЕБЕ ДЕМОНАМ. ЩО ПІДГОРЕЦЬКІ ВЖЕ ПЕРЕКРУТИЛИ? Я НЕ СУДЖУ, ПІДГОРЕЦЬКІ САМІ ТАК НА СЕБЕ НАПИСАЛИ!
В ІНШОМУ ЛИСТІ ("Другий заклик єпископам УГКЦ") ВИДНО, ЩО ПІДГОРЕЦЬКІ БУНТАРІ ВОЮЮТЬ ПРОТИ ХРИСТА, ПРОТИ СВОГО СПАСІННЯ І ПРОТИ ЦЕРКВИ!
МОЛОДЦІ, ЧЕСНО САМІ ВИЗНАЛИ, ЩО СЛУЖАТЬ КНЯЗЮ ТЕМРЯВИ!
КОЛИ Ihtisе БУДЕ ПОКАЯННЯ І НАВЕРНЕННЯ ПІДГОРЕЦЬКИХ?
А потім нехай підгорецькі з Богом їдуть НЕ КУДИСЬ, а в Індію - на місії (вони самі писали про Індію). ЯК ТАК - СВЯТІ І НЕ ПРОВОДЯТЬ МІСІЇ В ТАКІЙ КРАЇНІ ЯК ІНДІЯ?

Цитата:
Ihtis:Навіть якщо Ви, пане Окей, цитуєте святого Папу, не виконуючи заповідь Любові, то марнота це, і глупота , і ловлення вітру.

Цитата:
Ihtis:Думаю, Ви мізинця їхнього не варті

Ihtisе, ТО У ВАС ЗАПОВІДЬ ЛЮБОВІ: ВСЕ РІВНЯТИ ДО МІЗИНЦЯ ПІДГОРЕЦЬКИХ БУНТАРІВ?
Вітаю всіх на цьому форумі. Я переглядаю цю тему вже довший час, і накінець вирішив вставити і свої дві копійки.
Підгорецькі діячі вже є екскомуніковані (судовий вирок щодо них вже є res iudicata, тобто скінчена справа). Вони, очевидно, подали прохання про т. зв. restitutio in integrum, але це справи не міняє, бо вирок є остаточний, і навряд чи їх справу наново розглянуть. Це не є апеляція, і тому судді не є зобовязані їхню петицію розглянути. Вони її і не розглянуть, бо підгорецькі мають як канонічне право Католицької Церкви в загальному, так і її судову систему в носі. Крім того, вони поняття не мають про канонічне право (як також і богословію, бо звинувачують кард. Гузара в неіснуючих єресях).
Підгорецькі не є єпископами (суд їх не екскомунікував за неправосильні свячення, що, у випадку свячень неодмінно зробив би, а за непослух і очорнення законної церковної влади). Я переконаний, що, крім того, вони вже є позбавлені священства (не самих свячень, бо це навіть папа не здатний вчинити, а клерикального стану). Рим просто про це ніколи не афішує. Але натяк на це можна побачити на вебсайті оо. Василіян (www.osbm.in.ua), де вони вже не називаються отцями. Якби вони ще були священиками, ніхто б собі такого не позволив.
[/i]
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Якщо це правда(ваша правда світу)
"Бо спершу настане відступство
і виявиться чоловік безбожний,
син погибелі
..."2 Сол 2,
2000 років тому Ісуса відлучили від церкви(хай один постраждає за народ) і розп"яли, повні любові до Бога валентини з океями(в кому ви об"єдналися і проти КОГО?).
Так і Слуг Христових сьогодні відлучаєте від Церкви . Наступне розп"яти, якщо не фізично(бо ж демократія), то морально.(з владою домовлено , компроміси знайдено, громадська думка готується . Правда з Ісусом не погодили і Матінки Божої не запитали). І з ким залишаєтеся ви???
Так я вам свідкую наступне, де людина не може(навіть коли це Святі Божі-владики), тоді ПРОСЛАВИТЬСЯ ГОСПОДЬ!
ЧЕКАЙТЕ ЧУДЕС ГОСПОДНІХ В РІК БОЖОГО ЗМИЛУВАННЯ!!!
ПОКАЙТЕСЯ!!!
Ihtis пише:
2000 років тому Ісуса відлучили від церкви

так Він був Месія, Господь, про якого говорили старозавітні пророки, а підгорецькі хто???
Очевидно для вас боги, бо інакше ти в не дозволяв собі такого порівняння!!

а ця цитата, яку ти навів:
Ihtis пише:
"Бо спершу настане відступство
і виявиться чоловік безбожний,
син погибелі..."2 Сол 2,

якраз про підгорецькиго гуру, Іллю, і говорить, тому подумай ще раз, куди ти вляпався, і куди йдеш?
Вован пише:
Вітаю всіх на цьому форумі

Вітаєм навзаєм.

Вован пише:
Я переглядаю цю тему вже довший час

Похвальне це заняття.

Вован пише:
і накінець вирішив вставити і свої дві копійки

Чому так скупо?

Вован пише:
Вони, очевидно, подали прохання про т. зв. restitutio in integrum

Цебто - відновлення у попередніх правах?

Вован пише:
Вони її і не розглянуть

Тоді навіщо такі судді?

Вован пише:
Крім того, вони поняття не мають про канонічне право (як також і богословію,

Ну, брате, це вже ти круто зарулив. Це означає, католицькі заклади освіти дорівнюють нулю? Випускають у світ Божий суцільних тлумків?

Вован пише:
бо звинувачують кард. Гузара в неіснуючих єресях

Звісно, як її знайдеш з таким підходом до католицької освіти?

Вован пише:
Підгорецькі не є єпископами (суд їх не екскомунікував за неправосильні свячення, що, у випадку свячень неодмінно зробив би

А може інший варіант – знають, що їхні свячення є легітимні, що доскіпатися нема до чого?

Вован пише:
а за непослух

Так Гузар вже давно, ще будучи у Римі, сам подав нам приклад, як можна ігнорувати Святішого Отця. То що тепер він хоче? Якою мірою він міряв…

Вован пише:
і очорнення законної церковної влади

Приятелю, бачу чоловік ти мудрий, латину знаєш. Відповідно і повинен знати, що у Церкві є така наука – Маріологія. Ще раз пригадаю слова Гузара:
«Мати Божа є людиною – такою як і всі. Просто кажучи, вона була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір'ю; без сумніву, люди любили її. Вона була одною з них – оце й усе».
До якого розділу Маріології їх можна притулити?
По-друге. А що робити зі спогадами митрополита Сулика, який брав участь у синоді і твердить, що обрання Гусара – нелегітимне? Чи, може, митрополит Сулик теж не мав поняття про канонічне право? Тебе послухати, так окрім вас із Гузаром довкола всі невігласи нетесані, чи як?

Вован пише:
не самих свячень, бо це навіть папа не здатний вчинити

Дивно, і Папа не може, але вони – не священики.

Вован пише:
Рим просто про це ніколи не афішує

То як тоді нам, посполитим, дізнаватись, хто священик в Церкві, а хто – ні? Казуїстика якась, нє?

Вован пише:
Але натяк на це можна побачити на вебсайті оо. Василіян

Взагалі то натяками можна кобіту зваблювати, а не інформувати Церкву.

Вован пише:
Якби вони ще були священиками, ніхто б собі такого не позволив.

Та хто би говорив. Он на кістах померлих, в Трускавці, ви зводите церкви, і позволяєте собі, це кари гідне святотатство.

kalef_f пише:
так Він був Месія, Господь, про якого говорили старозавітні пророки, а підгорецькі хто???

Пригадую, читав у Євангелії, що садукеї так само говорили до Христа. І що?
Robin пише:
що садукеї так само говорили до Христа. І що?

Та нічо. Сказав(Робіін)-як в бочку з муков перднув
Васілій пише:
Сказав(Робіін)-як в бочку з муков перднув

просто він(робін) нині, видко, ніц цікавого не здибав в неті, щоб блєснуть черговим копі-пастом, тому й смородить, як вміє
без чужих цитат він же навіть думки не має...
Васілію і kalef_fу
Ви такі милі хлопці й такі гострі на язик, вам тільки задниці голити язиками, нє?
Robin пише:
тільки задниці голити язиками

То типер так модно? Голена задниця? Слідкуєш за модою, РобінГут? Нам, селюкам, не до того-працуєм....
Васілій пише:
Нам, селюкам, не до того-працуєм....

Ну то працуй, а не ногами дригай, коли тя не чипают.
Robin пише:
І що?

Ну ти ж сам задав запитання. Чи тебе відповіді не цікавлять? Пракукарєкал, а там хоч нє рассвєтай?
Васілій пише:
Чи тебе відповіді не цікавлять?

Цікавлят, але відповідь. А тут - примітівізма полная, с прітензіямі на ерудіта.
Robin пише:
задниці голити язиками

за пропозицію канечно, спасіба, але змушений відмовитись. Ашо ти вже всім "владикам" підголив??? підробити хочеш?
ну то підголи ше іхтісу, напрімер, чи там Ковпаку...
kalef_f пише:
за пропозицію канечно, спасіба, але змушений відмовитись

Слабо, цирульник наш гостроязикий?
kalef_f пише:
ну то підголи ше іхтісу, напрімер, чи там Ковпаку...

Повторюєш мене? Я сподівався, в тебе більше сірої речовини. Промашка получілась, не вгадав.
До речі, ти вже вивчив кіко було апостолів, а кіко Євангелій?
Блесні познаніямі.
***
А взагалі, коли читаю вас, таку задеркувату юнь, то й сам душею молодію.
Тож радив би тобі з Васілієм створити окрему тему, напрімер, «Подколки местного пошіба», де принагідно і під настрій можна було б повправлятись з вами. Щоби відпружитись від сірого будення.
А тут давайте по-пристойному балачку вести, бо вчора я дізнався, нас уже єпископи читають, а Гузар навіть свого відпоручника делегував. Почали поважати Золочів в серйоз.
Ще трішки почекаємо, може й апостольська нунціатура загляне на цей форум, як хотів Окей.
Тоді можливо й поговоримо і про першого нунція в Україні, і про його роль в УГКЦ. Його ж бо роль має безпосереднє відношення до підгорецького конфлікту.
До речі, я дізнався, що кардинал Марусин – крута фігура в Ватикані і шановний чоловік – ваш земляк. Чи не хотіли б ви розповісти про нього? Це було би повчально для усіх.
Robin пише:
А тут давайте по-пристойному балачку вести

Яку балачку? З тобою? чи з Іхтісом? чи може з Окейом? Нема про шо балакати з вами-кожен про своє долдонить і своє пропагує. А проблема жи скоро люди в селі сі поб"ют вас хіба хвилює? Не тре великого розуму заляпати всьо цитатами не понятно з яких джерел, видаючи їх за істину. Але то я вже вогору раз шестий-семий, а толку ніякого. як горохом об стіну. Невже важко писати своїми словами, а як хош дати цитату-то дай посилання. І всьо.
Чи страшно жи хтось побачить як вас на інших форумах чмирять? Тому й нема посилань? Нє?
Хто ще вірить підгорецьким брехунам може почитати свіжий офіційний документ
"ОФІЦІЙНА ЗАЯВА
УПРАВИ ПРОВІНЦІЇ ОТЦІВ ВАСИЛІЯН
НАЙСВЯТІШОГО СПАСИТЕЛЯ В УКРАЇНІ

--------------------------------------------------------------------------------
У листі, який після 2 серпня оприлюднила група осіб у складі Антоніна Догнала, Ріхарда Спіржика, Василя Гітюка та Роберта Обергаусера про нібито створення так званого «нового синоду УГКЦ», згадано про призначення на різні посади священиків Третього Василіянського Чину та використано офіційну абревіатуру - ЧСВВ. З цього приводу Провінція Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні заявляє:

Роберт Обергаусер та Патрік Сойка не належать до Третього Василіянського Чину, оскільки ніколи не були прийняті до цієї організації законною владою Василіянського Чину;

Третій Чин святого Василія Великого - це мирянська організація, члени якої, згідно зі статутом, практикують в межах своїх можливостей приватні обіти чистоти, убожества і послуху, звершують частину церковного правила, згідно із традицією Василіянського Чину, та беруть участь у духовних заслугах цього Чину;

Священики, які належать до Третього Чину святого Василія Великого, не являються ченцями-василіянами, Чин не здійснює їхньої формації та вишколу; таким чином вони й далі цілковито і повноцінно належать до своїх єпархій і підлягають послуху тільки свого законного єпархіяльного єпископа. Використовуючи назву Василіянського Чину або діючи від його імені, роблять це незаконно;

Очевидно, група осіб А. Догнал, Р. Спіржик, В. Гітюк та Р. Обергаусер бажають використати добре ім'я Василіянського Чину для досягнення своїх амбіційних цілей і тому якомога частіше наголошують, нібито у даній групі є багато василіян. Насправді, такими діями вводять вірних в оману, а Церкві наносять важку шкоду.

Чин святого Василія Великого заявляє, що мирянський Третій Василіянський Чин не має нічого спільного з діями та заявами А. Догнала, Р. Спіржика, В. Гітюка та Р. Обергаусера, цілковито відкидає їхні погляди, засуджує дії, спрямовані на компрометацію Василіянського Чину та церковної ієрархії та закликає до негайного навернення та покаяння вищеназваних осіб та всіх, що яким-небудь способом їх підтримували чи підтримують.

о. Йоанікій Чверенчук ЧСВВ
Протоігумен
о. Корнилій Яремак ЧСВВ
Протоконсультор

о. Йоан Регусевич ЧСВВ
Другий Консультор
о. Василь Мендрунь ЧСВВ
Третій Консультор

о. Діонисій Заведюк ЧСВВ
Секретар Провінції
Доким лунатиме брехня підгорецька ???

додано через 4 хвилини 46 секунд:

джерело: http://osbm.in.ua/ukr/news/170

додано через 2 хвилини 13 секунд:

ЗАЯВА УПРАВИ ПРОВІНЦІЇ
Останніми часами почастішали провокаційні писання о. Іллі Догнала, Методія Шпіржика, Маркіяна Гітюка по відношенню до Церковної влади, прикриваючись іменем і авторитетом Чину. Василіянський Чин св. Йосафата щодо цих осіб, які самовільно проголосили себе «єпископами» УГКЦ, висловив свою позицію рішенням Генеральної Капітули від 31.07.2008 р. і рішуче відмежовується від поведінки і дій цієї групи осіб та тих, які б могли б їх підтримувати.

Листи з Підгірців (Листи з УА 16/1, які також розміщені на сайті www.community.org.ua, окрім своєї войовничості (до речі, не проти гріха, а з законною церковною владою), бунтівничості й комедійності, носять також обманливий та агітаційний характер, який розрахований на легковірних людей.

Оцим подаємо декларації двох ієромонахів Йосифа Холода і Атанасія Кулинича, яких заочно включено до так званого «нового синоду Єпископів УГКЦ», але які до безглуздого і масштабного діяння вищезгаданої групи отців з Підгірців не мають жодного відношення. Тут бажане видається за дійсне і використовуються знані імена для обману людей.

--------------------------------------------------------------------------------

Декларація
Я, о. Йосиф Холод ЧСВВ, оцим заявляю, що не маю ніякого відношення до осіб з Підгорець Іллі Догнала, Методія Шпіржіка, Маркіяна Гітюка, Р. Обергаузера, які проголосили себе єпископами, та їхнією комісією виконавчого нового Синоду УГКЦ.

Про моє призначення єпископом до Жовківської єпархії я довідався з готової брошури (Листи з УА 16/0, яку мені передали мабуть отці Ілля Догнал і Методій Шпіржик, оскільки я з ними особисто не знайомий.

Отже, до ніякого Нового Синоду я не належу. Роздумую над заявами глави УГКЦ Любомира Гузара від 23.03.2008, правлячого Жовківсько-Сокальського єпарха Кир Михаїла Колтуна та заявою Генеральної Капітули Василіянського Чину від 31.07.2008. Підтримую позицію Церкви і Чину.

Молюся і буду молитися за мир і добро цілої нашої Церкви.

8 серпня 2008 р.

Монастир св. Юрія
м. Червонограда

о. Йосиф Холод ЧСВВ

--------------------------------------------------------------------------------

Декларація
Я Атанасій Кулинич, ЧСВВ, оцим заявляю, що перебуваю в Чині Св. Василія й ніякого відношення до отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка, Маркіяна Гітюка і Роберта Обергаусера не мав і не маю.

Приблизно тиждень назад до мене звертався через телефон хтось із Підгорецьких отців. Було прохання про зустріч, однак я ще тоді не знав, що мало б бути темою розмови. А вже за пару днів довідався, що я є вписаний до реєстру так званого нового синоду. Хочу повідомити, що це сталося без мого відома й згоди, на що я певно б не погодився. Оцим також заявляю, що не підтримував і не буду підтримувати будь-яких дій спрямованих на розкол Церкви Христової, а підтримую позицію Церкви й нашого Чину.

8 VIII 2008 р.

м. Луцьк

ієр. Атанасій Кулинич, ЧСВВ
Які ще факти потрібні, щоби зрозуміти, що підгорецькі чинять обман та самонавіювання, підступ та зраду УГКЦ
--------------------------------------------------------------------------------
Вася з Калєфом добились тільки того, шо витіснили толкових опонентів своїм дрочом. Залишились підгорецькі, їм відступати нікуди. Працюють самі проти своїх переконань Молодці (в смислі дятли).
Завершився судовий процес у справі \"підгорецьких отців\"

17.09.2008, [12:39] // Прес-релізи // UGCC News

У перших числах червня 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вироки на першому ступені суду, а саме, що зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою. У вироку згідно із законом було зазначено, що "хто вважатиме себе покривдженим даним вироком має право протягом 15 корисних днів від відомості про оголошення вироку апелювати до Трибуналу Верховного Архиєпископа УГКЦ за адресою: площа Святого Юра, 5; м. Львів, 79000; Україна", – це зазначені священики зробили 12 червня 2008 року.

Колегіальний Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ на другому ступені суду, розглянувши апеляцію ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера від вироків, на засіданні 29 серпня 2008 року, вболіваючи за добро Церкви, а також духовне добро вірних і в ім\'я Пресвятої Трійці, призиваючи поміч Святого Духа, визнав правові і фактичні аргументи вироків, винесених на першому ступені судочинства, потвердив ці вироки, яким визнано зазначених осіб винними у вчинені злочинів, а саме:

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);

- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);

- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);

та виніс кару великої екскомуніки. Вирок, винесений Апеляційним трибуналом, є остаточним.

"Що стосується інших осіб – духовних і мирян, які співдіяли та підтримували вказаних священиків, Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ застерігає, що їхній канонічний статус у Католицькій Церкві є під загрозою з огляду на небезпеку приєднання до групи осіб, які вчини важкі злочини. Тому цей Трибунал закликає їх підпорядкуватися рішенням Єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Греко-Католицької Церкви та ієрархів цієї Церкви", – читаємо у декреті Владики Михаїла (Колтуна), який видано 10 вересня 2008 року за результатами судового процесу.

"Вирок церковного суду першої і другої інстанції засвідчує болючий для Церкви факт, що через свої амбіції, слова, поведінку священики Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржік, Маркіян В. Гітюк та Роберт Обергаузер поставили себе поза церковною спільнотою, поза межі Католицької Церкви. Вони говорили, що бажають реформувати Церкву, робити для неї добро. Однак через свій спосіб діяння вони завдали церковному тілу тільки шкоди і терпіння через замішання, яке посіяли своїми висловлюваннями у серцях вірних. Щиро сподіваюся, що судовий вирок стане для них нагодою застановитися та критично поглянути на свої дії, які спричинили такий сумний підсумок", – у коментарі для Департаменту інформації сказав Блаженніший Любомир.

Департамент інформації УГКЦ

П. С. Alexis йди на... Тим більше, що участь в цій темі ти брати не можеш -- ти ж не птіца..., а бик.
Alexis пише:
шо витіснили толкових опонентів своїм дрочом

А можна хвамілійо толкових опонентів.
Те, що сьогодні відбувається в УГКЦ, сягає своїм корінням в минуле. Аби розуміти сьогодення, потрібно знати історію, спогади учасників минулих подій.

Митрополит Стефан Сулик
Спогади

Несподіваний надзвичайний Синод
Святіший Отець Папа Іван Павло II зробив нашій Церкві милу несподіванку. Він запросив до себе, до Ватикану, всіх єпископів нашої Церкви з України і з поселень на наради від 25-го до 26-го червня 1990 року.
Десять владик Української Греко-Католицької Церкви, що щойно недавно вийшли зі своїми таємними священиками і вірними із скритих новітніх катакомб, за старанням Апостольської столиці, одержали дозвіл вперше виїхати за кордон із Радянського Союзу до Риму. Їхали вони дуже довго поїздом з усіма контролями й невигодами.
Владики з поселень приїхали раніше, щоб привітати своїх братів у єпископаті і висловити їм подяку й признання за геройське ісповідання їхньої несхитної віри, чим вони здивували увесь вільний світ. Вони одержали таємну архієрейську хіротонію від отих наших владик-мучеників, що їх ув'язнила радянська влада у 1945 році, ліквідуючи Українську Греко-Католицьку Церкву. Були вони гідними наслідниками своїх святителів-мучеників і, як ті, так і вони, не зламалися під час переслідування, гоніння і ув'язнення та ні один із них не відрікся своєї віри. Владики з поселень і з України були взаємно невідомі собі, не знали один одного і ніколи не мали змоги спілкуватися. Митрополит Стефан, однак, мав щастя познайомитися з ними у Львові, коли в березні 1990 р. побував там у зв'язку з працею у Чотиристоронній Комісії.
З волі вселенського архієрея, папи Івана Павла II, двадцять дев'ять наших владик зібралися у давній залі синодів у Ватикані 25-го червня 1990 р., о годині 9-ій ранку. Незабаром прийшов Святіший Отець разом із кардиналом Августином Касаролі, кардиналом Симоном Люрдусамі, архієпископом Едвардом Кассіді, архієпископом Мирославом Марусином та з іншими ватиканськими достойниками. Кожний з наших владик підходив до папи, представлявся йому та вітався з ним особисто.
Наради розпочав наш блаженніший Мирослав-Іван Любачівський молитвою "Царю небесний" і попросив до слова владику Мирослава Марусина. Той мав добре підготовану доповідь на тему: "Українська Католицька Церква вчора й сьогодні". Наступне слово мав митрополит Стефан.
По прочитанні ще однієї промови владики Василя Лостена, блаженніший Мирослав Любачівський сказав, що владики з України схвалили на своєму зібранні 17-го березня 1990 р. чотирнадцять точок-прохань до Апостольської столиці стосовно нашої Церкви у Радянському Союзі. Було це у Львові через кілька днів по закінченню праці т. зв. Чотиристоронньої Комісії.
Блаженніший старався у Ватикані, щоб Івана Дацька призначили членом цієї Комісії, але йому відмовили, бо членами мали бути самі тільки владики. Виглядає так, що блаженніший Мирослав не звертав уваги на брак дозволу Апостольської столиці і таки послав о. Івана до Львова. Тоді ж, скликавши наших владик, схвалили тих 14 точок-прохань до Апостольської столиці під час свого зібрання 17-го березня 1990 року.
Усі присутні владики теж схвалили всі чотирнадцять точок. Блаженніший пояснив, що цей Синод повинен звернутися до Святішого Отця з проханням про призначення вже існуючих єпископів-єпархів в Україні та їх помічників.
На цю тему почалась дискусія. Одні твердили, що наших владик з України вже визнав Святіший Отець, а інші твердили, що Синод повинен представити імена кандидатів на єпархів і їхніх помічників. Блаженніший тоді сказав, що має листа від кардинала Касаролі з вимогами до Синоду, але відмовився його публічно прочитати, бо він, ніби то, адресований особисто до йому.
По цій дискусії Синод явним голосуванням обрав одноголосно єпархів і їхніх помічників на владичі престоли в Івано-Франківську і Ужгороді. Тоді Святіший Отець запропонував, щоб використати теперішню нагоду, де є всі наші владики присутні, і обрати також терно на Львівський престол в Україні. На це владика Володимир Стернюк з ентузіазмом заявив, що ми всі раді це зробити таки тепер. Інші голоси радили, що зближається пора йти на обід, тому нам треба трохи призадуматися, кого обирати, то хай це відбудеться під час пополудневої сесії.
І так владики розійшлися - одні до семінарії св. Йосафата на Джанікольо, а владики з України та інші - до нашого дому біля площі Мадонна дей Монті. Тут під час обідньої пори були таємні наради і рішення, які стали несподіванкою, коли о годині 4-ій пополудні владики знову зійшлися до Ватикану на продовження нарад цього Надзвичайного Синоду.
По проведенні молитви, встав знову владика Володимир Стернюк і, звернувшись з проханням до Святішого Отця, благально мовив:
"Святіший Отче, ми, подумавши про справу вибору нового верховного архієпископа, прийшли до висновку, що тепер ми ніяк не готові приступити до цього так важливого діла для нашої Церкви. Нам потрібно більше часу, щоб добре подумати про цю справу і розглянутись, хто найкраще надавався б на це дуже важливе становище. Це особливо тому, бо наша Церква на рідних землях дуже ослаблена зруйнована півстолітнім переслідуванням і гонінням. Ми не можемо спішитися з цим важливим рішенням".
Тоді блаженніший Мирослав став і попросив Святішого Отця, щоб дозволив перенести ці вибори до вересня, а він тоді скличе новий Синод для цієї справи. Святіший Отець, нічого не кажучи, помахав головою, що годиться. На цьому закінчився перший Надзвичайний Синод, що його скликав сам папа Римський.
Наступного дня владики виїхали з Риму, щоб повернутись додому. Осталися тільки владики - члени Президії Синоду (митрополити Максим Германюк і Стефан Сулик, владика Михайло Гринчишин - секретар Синоду), щоб відбути свої наради. Під час нарад блаженніший Мирослав-Іван на прохання присутніх владик прочитав листа від Секретаря Стану, кардинала Августина Касаролі, який, на доручення Святішого Отця зараджує, щоб Синод, користаючи з присутності владик з України, обрав терно кандидатів на такі становища: верховного архієпископа Львівського, єпископа Івано-Франківського і єпископа Ужгородського.
Блаженніший запропонував, щоб такий Синод для обрання вище названих терн відбувся восені цього року. По виміні думок на цю тему, схвалили дату наступного Синоду в Римі на час від 21-го до 28-го вересня 1990 року.

Виборчий Синод
Блаженніший не скликав Синоду, на означений час від 21-го до 28-го вересня 1990 р., яке була схвалила Президія Синоду під час своїх нарад у червні, бо хотів дальше залишитися у керівництві Церкви. Згаданий реченець сам Блаженніший був запропонував папі під час нарад надзвичайного Синоду 25-го червня 1990 року.
У між часі блаженніший Мирослав почав робити старання, щоб повернутися до Львова ще перед Празником Христового Воскресіння в 1991 році. Саме тому 16-го жовтня 1990 р. він написав листа до Святішого Отця з проханням благословити його плани. У відповідь на цього листа Секретар Стану писав до Блаженішого так:

"Секретаріят Стану
н. 7157/90РС
16-го Листопада 1990 р.

Ваша Еміненціє!
У відповідь на Вашого листа від 16-го жовтня ц. р. стосовно планів повернутися до Львівського престолу, Святіший Отець уважає конечним, щоб перед Вашими відвідинами Львова в Україні, Ви скликали Синод Української Католицької Ієрархії, про який я повідомив Вас листом н. 4078/ 90РС від 25 червня 1990 р., згідно з рішенням українських владик (на нарадах) від 25-го до 26-го червня.
Апостольська столиця, як рівно ж українські владики з батьківщини і з діяспори наполегливо настоюють на скликання цього Синоду.
Мені доручено просити Вашу Еміненцію скликати цей "позатериторіяльний" Синод, який буде проводитися за нормами, які встановила Свята столиця, особливо тому, що Ви бажаєте в квітні 1991 р. відвідати Львів.
По відбутті Синоду, Святіший Отець уділить Вам благословення, про яке Ви просили.
Цей Синод має представити Святішому Отцеві кандидатів для призначення на посаду верховного архієпископа Львова.
Тому, що Ваша Еміненція знають якою великою дбайливістю Святіший Отець турбується добром Католицької Церкви візантійсько-українського обряду, будете могли оцінити мотиви, які спонукали повище рішення, котре я передаю Вам і очікую старанного виконання.
(підпис)
Августин кард. Кассаролі
Кардиналові Мирославові І. Любачівському, Верховному Архієпископові Львова
Піацца Мадонна деі Монті, З 00184 Ром - Італія
***
У Римі всі владики замешкали в домі біля площі Мадонна дей Монті. Митрополит Стефан старався перед Синодом у приватних розмовах з владиками знайти однозгідність стосовно питання, кого ставити в кандидати на посаду верховного архієпископа. Він робив це, не щоб ставити самого себе кандидатом, але щоб улегшити вибори на Синоді. З ким тільки він не говорив, ніхто не хотів виявити свого плану, який мав. Навіть найстарший віком, тоді вже 79-літній митрополит Максим Германюк, не висловив йому своєї думки, на кого нам дати свій голос. Тоді митрополит Стефан старався говорити з владиками з України і довідатись, чи у них є якась однозгідність у цій справі.
Один з них сказав одверто: "Ми вже маємо терну кандидатів. Тому два тижні блаженніший Мирослав послав до нас в Україну о. Івана Дацька. Він скликав нас на нараду, пояснив, які великі і важливі є потреби нашої Церкви під сучасну пору в Україні і на поселеннях та хто має потрібні таланти, здоров'я й силу, потрібні на високу богословську освіту, знання мов та провідницькі здібності потрібні цьому становищі. На його пропозицію і ми обрали трьох кандидатів. Першим обрали о. Івана Дацька, другим - о. Любомира Гузара, а третім - владику Михайла Сабригу".
Митрополит Стефан тоді заявив: "Ви діяли незаконно, бо церковний закон дає владу обирати кандидатів на єпископські посади тільки Синодові Єпископів. А ваші наради без блаженнішого Мирослава в Україні ніяк не можна назвати Синодом, бо всі інші владики з-поза України не були запрошені. Чи, гадаєте, владико, що зможемо дістати дві третини голосів, вимаганих законом, на кандидатів вашої терни? Щоб це сталося, треба, щоб дві третини владик уважали себе не гідними цієї шанобливої посади, і тому віддали свій голос не на когось із досвідчених владик, а на молодого віком священика".
Тоді той владика відповів: "Ви маєте рацію! Ми над тим глибше не подумали, а тільки слухали порад о. Івана, кого обирати".
По вечері блаженніший Мирослав несподівано запросив до залі нарад членів Президії Синоду й секретаря, тобто митрополитів Максима Германюка і Стефана Сулика та владик Михайла Гринчишина і Софрона Дмитерка. Коли вже всі зібралися, блаженніший Мирослав попросив о. Івана Дацька прийти на наради Президії і сказати всім одверто, які в нього є жалі і й скарги.
Прийшов о. Іван Дацько, блідий і зі сльозами в очах, і почав говорити тремтячим голосом:
"Я вже роками тяжко працюю для нашої Церкви, колись для блаженнішого покійного патріарха Йосифа, а тепер для блаженнішого патріарха Мирослава-Івана. Мені приходиться працювати не раз цілими ночами. Я не жалую себе. А ось сьогодні з болем серця довідуюся, що декотрі владики твердять, що я не можу бути обраний патріярхом. Чому така чорна невдячність супроти мене? Чому мене так кривдять?"
Тоді голос взяв митрополит Максим Германюк. Він - здібний промовець і вмів вийти зі скрутної ситуації:
"Отче Іване, не турбуйтесь так дуже. Це можливо була чиясь опінія, а напевно не всіх нас, владик. Не судіть усіх нас однаково. Кожний бо з нас має свої переконання і має право їх висловити. Ніхто з нас не знає, чи зможе одержати дві третини голосів присутніх владик на Синоді. Про кожного з нас хтось міг би віщувати сьогодні те, що ніби то сказали про вас, що цей або той ніяк не одержить достатнього числа голосів. Пророком ніхто з нас не є, і ніхто не знає, що принесе завтра".
Це слово митрополита Максима дещо заспокоїло о. Івана. Він, обтерши хустиною очі, подякував і вийшов.
Коли в перший день нарад Синоду почали обирати кандидатів до терна на посаду верховного архієпископа, то з двадцяти шести присутніх владик треба було найменше вісімнадцять голосів, тобто дві-третих, щоб бути обраним.
Ніхто з поставлених кандидатів такої кількості голосів не міг здобути, бо десять владик з України творили більше ніж одну третину всіх голосів і без них не можна було когось обрати.
Синод той не сповнив волі Святішого Отця та сподівань священства й вірних нашої Церкви і не представив Святішому Отцеві терна кандидатів на верховного архієпископа, якого він бажав, на наступника блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського.
Тою невдачею радів блаженніший Мирослав, бо він ніяк не хотів успіху цього Синоду. Тоді всім владикам стало зрозумілим, чому кардиналів на т. зв. "конклаві", коли обирають нового папу, замикають в Сикстинській Каплиці, а доки не виберуть. Коли б так замкнули українських владик, то напевно когось були б обрали.
Один тільки священик, о. Іван Дацько, поставлений на відповідному місці, зумів торпедувати плани не тільки всіх владик Синоду, але й самого Святішого Отця.
Отці Синоду верталися додому зі схиленими головами та з почуттям упокорення й безпорадності, що не змогли сповнити волі Святішого Отця.

Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 1995 р.
Черговий Синод відбувся в Римі, щоб відзначити 400-ліття віднови єдности нашої Церкви із вселенською Римською Церквою.
Синод відкрив блаженніший верховний архієпископ Мирослав-Іван Кардинал Любачівський в четвер 16-го листопада 1995 р. Божественною Літургією співслужили 31 владика - члени Синоду і декілька священиків та диякон.
По відчитанню Євангелії, блаженніший Мирослав у своїй проповіді накреслив коротко головні завдання цього Синоду: після півстолітнього катакомбного існування наша Церква стоїть перед великою руїною, що її спричинила безбожна атеїстична радянська влада. Наші священики зустрічаються з духовним і моральним зубожінням, брак пошани до людини і життя, звихнене і хворе суспільство Наше завдання - дати священикам і монахам основну формацію, щоб вони стали справжніми провідниками народу. Народ треба виховувати в екуменічному дусі, щоб сповнити волю Божу і досягнути єдности з нашими православними братами.
Закінчивши свою проповідь блаженніший Мирослав просив митрополита Стефана, як старшого свяченням, щоб зайняв його місце головного служителя, а сам пішов поза святу трапезу і сів на горному сидінні. Вернувся на освячення і на святе причастя та відпуст. Можна було зауважити, що він, 81-літний старець, знемагає на силах, а на обличчі був блідий.
Властиві синодальні наради почалися в залі цього ж дому о годині 4-ій пополудні. По відспіванню молитви «Царю Небесний», блаженніший Мирослав привітав владик та прочитав своє вступне слово. Потім просив митрополита Стефана, щоб перебрав провід над синодальними нарадами. Він, подякувавши блаженнішому Мирославу, заявив, що на залі нарад є достатнє число владик, тобто кворум. Потім просив членів Синоду про їхні зауваження до підготовленої Програми нарад Синоду. Були тільки незначні зауваги і додатки. Програму Синоду прийняли одноголосно і почалися синодальні наради.
Тоді став владика Василь Лостен і просив слова. Митрополит Стефан запитав його, чи те про що хоче говорити, є у програмі. Він заявив, що ні. Тоді митрополит Стефан сказав, що потрібно згоди хоч тільки однієї третини присутніх, дозволити поза програмою говорити. Хто годиться, щоб владика говорив хай піднесе руку вгору. Усі піднесли руки, виявляючи цим на свою згоду.
Тоді той владика Лостен прочитав підготовлене слово. Воно було звернене до особи блаженнішого Мирослава. Між іншим він сказав таке:
"...Ваша неустанна праця миролюбність, терпіння та глибоке молитовне життя були й залишаться для нас прикладом самовідданого служіння Доброго Пастиря.
У цій вирішальній хвилині, освічувані Святим Духом, мусимо з цілковитою відповідальністю вказати нашій Церкві надійний шлях у майбутнє. Немає сумніву, що проблеми та небезпеки, які загрожують самому існуванню та природному розвиткові нашої Церкви набули сьогодні іншої форми, що вимагає від її проводу динамічних та упланованих рішень.
З тривогою спостерігаємо, що відбувається дедалі глибша втрата зв'язку між: нами в діяспорі та Церквою в Україні та її главою, завданням якого є утримувати постійний та живий контакт між: всіма членами Церкви.
Турбує нас глибоко також: це, що наша Церква не відповідає на багато потреб та завдань, які ставлять перед нею сучасні обставини в Україні.
Ваше Блаженство! Дивлячись реально на ваш похилий вік та стан вашого здоров'я, керуючись тільки добром нашої Церкви та повіреної нам пастви, просимо вас про те, що, керуючись найвищим добром нашої Церкви, маючи за собою великих та світлих її провідників, кров її мучеників і ісповідників та очікування і потреби прийдешніх поколінь, вислухали думки всіх єпископів тут зібраних і просили Його Святість, вселенського архієрея про звільнення вас з ваших обов'язків та тим самим відкрили шлях до того, щоб нашу Церкву, згідно з волею Божою очолив ваш гідний наступник.
Надіємося, що ви, свідомі ваги цієї історичної хвилини, здійснивши наше прохання, дасьте можливість нашій Церкві відповісти на виклики, які ставить перед нею наш час.
Одночасно бажаємо висловити вам наше щире признання та вдячність за все зроблене, нашу синівську любов до вас та запевнення про наші за вас молитви
".
Кілька отців Синоду вимагали, щоб піднесенням рук всі висловили свою думку, чи повинен блаженніший Мирослав зректися свого уряду. У висліді цього опитування подавляюча більшість єпископів була тієї думки, щоб зрікся.
Блаженніший пояснив, що він не буде зрікайся з уряду, щоб не дати прецеденту.
"Мої попередники: митрополит Шептицький, хоч чотирнадцять років не міг ходити, а був на візочку, не зрікався уряду. Блаженніший Йосиф Сліпий, хоч який був немічний - не зрікався уряду".

Нова пропозиція
Тоді митрополит Стефан, попросивши дозволу у владик говорити поза програмою, сказав:
"Під сучасну пору, перемагає інтерпретація канону 210 нашого Кодексу, що патріархи і верховні архієпископи не мають обов'язку зрікатися з уряду. Кодекс також не дає можливості призначити вікарія чи заступника патріархові чи верховному архієпископові. Однак нещодавно Апостольська столиця увела нову посаду, тобто патріаршого помічника, або помічника з делегованими властями. Такий помічник - це єпископ, обраний синодом єпископів. Він співдіє з патріархом і усюди представляє і заступає його. Він також; з малими винятками поділяє всю патріаршу владу. Пропоную, отже, щоб блаженніший Мирослав, якщо не бажає зрікатися з уряду, дав свою згоду, щоб Синод єпископів обрав двома третинами голосів єпископа на становище помічника верховного архієпископа з делегованими властями".
Отці Синоду вимагали, щоб піднесенням рук усі висловили свою думку, чи повинен блаженніший Мирослав погодитися прийняти такого помічника. У висліді цього опитування майже всі були тієї думки, щоб прийняв.
Блаженніший погодився на таку розв'язку проблеми і сам запропонував кандидата. Синод обрав кандидата, якого він пропонував.
Наступного дня блаженніший Мирослав відкликав своє рішення прийняти за помічника, кандидата якого сам запропонував, а Синод обрав. Обраний кандидат покірно зрікся обраної нової посади, а Синод прийняв його зречення.
Ведучий Синодом митрополит Стефан подав тоді таку пропозицію:
"Беручи до уваги це, що сталося, я прошу дозволу в блаженнішого Мирослава, щоб кожний владика на картонці паперу-бюлетені для голосування написав ім'я того кандидата, якого він перед Богом уважає найздатнішим на становище помічника з делегованими правами. У наступному голосуванні будемо обирати тільки з тих двох кандидатів, які одержать найбільше голосів".
Блаженніший погодився на цю пропозицію. Митрополит Стефан зробив тоді таку заяву:
"На мене прошу не голосувати, бо з огляду на вік, я не прийму вибору".
За другим голосуванням обрано помічника з делегованими правами. Навіть сам блаженніший Мирослав голосував за нього, як це спостеріг митрополит Михаїл, що сидів ліворуч.
Тому, що посада такого помічника з делегованою владою не передбачена Кодексом Канонів, то його вибір потребував схвалення Апостольською столицею. На думку блаженнішого Мирослава (чи того, хто дійсно кермує нашою Церквою) такого схвалення не було.
Під час цього Синоду в Римі в листопаді 1995 року митрополит Стефан склав візит кардиналові Сільвестріні, префектові Конгрегації для Східних Церков, як також владиці Мирославові Марусинові, секретареві згаданої Конгрегації, та о. Юрію Джуджару, референтові Української Церкви. З ним, як членом Конгрегації, були консультації в деяких справах. Він довідався, що апостольський нунцій в Києві, Антоніо Франко, пропонував іншу розв'язку проблеми - нехай Конгрегація для Східних Церков сама призначить одного названого по імені владику на постійного секретаря Синоду Єпископів та трьох членів постійного Синоду, обраних самим блаженнішим Мирославом.
Ця пропозиція була відхилена, бо вона суперечить церковним законам.

(Далі буде)
Robin пише:
(Далі буде)

На куя???? НУ ДАЙ ВЖЕ НАКІНЕЦЬ ПОСИЛАННЯ! Де ти то береш? Дай хоць припасти до першоджерела. Ну та чо я маю тобі вірити?
НАРЕШТІ ЗВЕРШИЛОСЬ
" І БУДЕ СУД, І БУДЕ КАРА , і буде правда на землі !"Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ виніс кару великої екскомуніки для "підгорецьких отців"
17.09.2008, [14:01] // УГКЦ //

ЛЬВІВ — Завершився судовий процес у справі "підгорецьких отців". 17 вересня на Святоюрській горі у Львові відбулася прес-конференція, на якій був офіційно оприлюднений вирок суду.

За повідомленням Департаменту інформації УГКЦ, Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах єромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вирок, згідно з яким зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою. У вироку було зазначено, що покарані протягом 15 днів мають право апелювати до Трибуналу Верховного Архиєпископа УГКЦ. Це зазначені священики зробили 12 червня 2008 року.

Колегіальний трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ на другому ступені суду, розглянувши апеляцію єромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера, на засіданні 29 серпня 2008 року визнав правові і фактичні аргументи вироків, винесених на першому ступені судочинства. Колегіальний трибунал підтвердив ці вироки і визнав зазначених осіб винними у вчинені злочинів, а саме:

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);
- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);
- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);
та виніс кару великої екскомуніки.

У повідомленні Департаменту інформації УГКЦ акцентується, що вирок, винесений Апеляційним трибуналом, є остаточним.

"Що стосується інших осіб – духовних і мирян, які співдіяли та підтримували вказаних священиків, Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ застерігає, що їхній канонічний статус у Католицькій Церкві є під загрозою з огляду на небезпеку приєднання до групи осіб, які вчини важкі злочини. Тому цей Трибунал закликає їх підпорядкуватися рішенням єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Греко-Католицької Церкви та єрархів цієї Церкви", – сказано у декреті владики Михаїла (Колтуна), який видано 10 вересня 2008 року за результатами судового процесу.

"Вирок церковного суду першої і другої інстанції засвідчує болючий для Церкви факт, що через свої амбіції, слова, поведінку священики Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржік, Маркіян В. Гітюк та Роберт Обергаузер поставили себе поза церковною спільнотою, поза межі Католицької Церкви. Вони говорили, що бажають реформувати Церкву, робити для неї добро. Однак через свій спосіб діяння вони завдали церковному тілу тільки шкоди і терпіння через замішання, яке посіяли своїми висловлюваннями у серцях вірних. Щиро сподіваюся, що судовий вирок стане для них нагодою застановитися та критично поглянути на свої дії, які спричинили такий сумний підсумок", – у коментарі для Департаменту інформації сказав Патріарх Любомир.

Довідка РІСУ: Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець — Василь-Маркіян Гітюк — українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині.

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії.

13 червня 2004 року Х Генеральна Капітула (Колегія керівних осіб ордену) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Від Чину було відсторонено 21 члена делегатури. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ звернулися з поданням до Папи і перебували у Василіанському Чині до остаточного вирішення питання.

Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій.

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».

На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі».

Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу».

10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії.

16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка).» (Постанови позачергової сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ 16 січня 2006 року)

Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується.

23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:

«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;
2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.
Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.»(прес-реліз УГКЦ від 23.03.0

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ наклала на псевдоєпископів кару великої екскомуніки.

Справою «підгорецьких єпископів» займалася й комісія при ватиканській Сигнатурі. Як стало відомо РІСУ, до цієї інстанції звернулися «підгорецькі отці», наголошуючи, що тільки Апостольська столиця має право судити чи оправдати їх. Однак, як повідомили у Департаменті інформації УГКЦ, жодної відповіді з Ватикану щодо справи «підгорецьких отців» Трибунал Верховного Архиєпископа УГКЦ не отримував.

http://www.ugcc.org.ua/ukr/press-releases/article;6604/
Просимо Вас підгорецькі лже-пророки ПОЛИШИТИ с. Підгірці, костел, припинити богохульські відправи та ритуали, не втягувати невинних, зомбованих вами людей у протистояння, БО ТЕПЕР ЗРОЗУМІЛО, ЩО НЕ СТУПИТЕСЯ ТАК - ПОГОНЯТЬ ВАС СИЛОЮ. Не провокуйте конфлікти.
ЙДІТЬ З МИРОМ.
" І буде суд, і буде кара, і буде правда на землі"
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Окею і тим що з Вами-Ваше і "судове", то все людське. Без Правди і Мудрости. Гидота в Очах Божих.
Послухайте-но СЛОВО БОЖЕ від пророка Ісаї для днів наших .
"Їхні сторожі всі сліпі, не розуміють.
Усі вони пси німі, гавкати не можуть;
мріють лежачи і люблять спати.
Пси, ненажери ненаситні!
Це пастирі лихі, безглузді!
Усі пильнують власну дорогу,
кожен без винятку про свою користь дбає
. Ісая 56, 10,11

А Вам з лжесуддями і кривоприсяжниками , любителями мамони і ідолопоклонникам ГЛАГОЛИТЬ ГОСПОДЬ-ПОКАЙТЕСЯ!!!

"... бо ваші долоні заплямлені кров"ю,
ваші ж пальці-беззаконням,
уста ваші говорять неправду,
язик ваш белькоче лихе!
Немає нікого, хто б кликав на суд,
і нікого нема, хто судився б поправді,-
кожен надію кладе на марноту
й говорить неправду,
вагітніє бідою й породжує злочин!
Висиджують яйця гадючі, та тчуть павутиння:
хто з"їсть з їхніх яєць, помирає,
а з розбитого- гадина вийде.
Ісая 59, 3-5

І ось Обітниця Божа для вас, коли не ПОКАЄТЕСЯ і не вступитеся з дороги пітьми:

"Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди,
ви кубло перелюбника і блудниці!
З кого ви смієтеся? на кого роззявляєте рота,
висолоплюєте язик?
Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі??
Ісая 57, 3, 4
Він кожному відплатить по заслузі;
противникам своїм-гнівом,
і ворогам своїм- покаранням!
"Ісая 59, 18

Для всіх неправдомовців і неправдолюбців "Немає, каже БОГ мій, для злих миру."

МИР ЖЕ ВІД ІСУСА ВЛАДИКАМ, ОТЦЯМ, СЕСТРАМ , ВІРНИМ ВО ХРИСТІ ІСУСІ І БЛАГОСЛОВЕННЯ!!!
АМІНЬ! АЛИЛУЯ!
!!
Robinе! Яке відношення мають спогади митрополита Стефана Сулика 18-15 річної давності до сьогоднішніх підгорецьких бунтарів? Якщо я не помиляюся, нинішні підгорецькі діячі 15-18 років тому служили в Чехії і в подіях, які описуються в спогадах не брали участі.
Чи може нинішні підгорецькі ще тоді - 15-18 років тому оголосили себе єпископами УГКЦ, оголошували анафеми і пхалися всіма правдами і неправдами в Синод?
Думаю що про нинішніх підгорецьких 15-18 років тому в УГКЦ ще ніхто навіть не чув.
Robinе! Поясніть зв'язок між сучасними підгорецькими і подіями, описаними в спогадах митрополита Стефана Сулика.
Тепер, коли підгорецькі діячі є поза Католицькою Церквою, тому, що самі себе засудили (про це вони написали в своєму листі до суддів Трибуналу), підгорецькі не можуть служити в католицьких храмах, бо себе виключили із Святої Христової Церкви. Тому в Підгріцях органи місцевої влади повинні передати храм УГКЦ. Сьогоднішня діяльність підгорецьких діячів, які є поза Католицькою Церквою в костелі - це осквернення храму і глумління над тими, хто будував і колись служив в цьому католицькому храмі!
Цитата:
Ihtis: "пастирі лихі і безглузді

Ihtis визнав, що ПІДГОРЕЦЬКІ ДІЯЧІ - ПАСТИРІ ЛИХІ І БЕЗГЛУЗДІ!
Це підтверджує також той факт, що Ihtis абсолютно не звертає уваги на аргументи опонентів, пише на форумі своє всіма правдами і неправдами.

Цитата:
Ihtis: не вступитеся з дороги пітьми

Ihtis ВИЗНАВ, ЩО САМ СТОЇТЬ НА ДОРОЗІ ПІТЬМИ! Коли Ihtisе зійдете з тієї дороги пітьми? ШВИДШЕ СХОДЬТЕ!

ЩЕ РАЗ ПРОШУ Ihtisа: список кого зневажив, образив, як Ви пишете "спільноту", "отців , братів і сестер, а також християн", обов'язково всіх, з прізвищем, ім'ям, по-батькові і контактними даними (прізвища і імена і контактні дані псевдоєпископів я знаю). Я ПИСАВ І ПОСТІЙНО ПИШУ ПІДГОРЕЦЬКИМ ВІДЛУЧЕНИМ ВІД ЦЕРКВИ ДІЯЧАМ ЛИСТИ НА ЇХ ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ, ВОНИ МОВЧАТЬ, НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ, НАПЕВНО ЗГОДЖУЮТЬСЯ, лише Ihtis на форумі постійно кричить, як з рупора на мітингу.

ТАК ПРО ПІДГОРЕЦЬКИХ БУНТАРІВ ГОВОРИТЬ СВЯТЕ ПИСЬМО:
"Так говорить Господь сил: "Не слухайте слів
тих пророків, що вам пророкують: вони нісенітниці
вам верзуть. Оповідають марення серця свого,
а не з уст Господніх. Не посилав я тих пророків:
самі вони позбігались! Не говорив я їм: самі
пророкували! Я чув, що говорять пророки, як вони
моїм ім'ям неправду пророкують..."
(Єр. 23:16; 21; 25)

"Дух виразно каже, що за останніх часів
деякі відступлять від віри і пристануть
до духів обманних і навчань бісівських;
зведені лицемірними брехунами з таврованим
сумлінням..."
(І Тим. 4:1-2)
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Хай буде кожному по вірі його!
Амінь.
Алилуя.
Васілій пише:
На куя???? НУ ДАЙ ВЖЕ НАКІНЕЦЬ ПОСИЛАННЯ! Де ти то береш? Дай хоць припасти до першоджерела. Ну та чо я маю тобі вірити?

Васілію, я ж просив тебе, як правдолюба щирого: створи окрему тему, подалі від людей, щоб спілкуватись на твоєму сленгу. Мені незручно, друже, перед всіма казати, що ти найкращий з моїх опонентів і як лайно з тобою добре їсти. Ти так невтомно забігаєш уперед.
До першоджерел ти ще припадеш, обіцяю.
Посилання, по правилах, - в кінці. Спитай Окея, він доктор філозофії, не дасть збрехати.
Іще. Мені мусиш вірити, я не Господь. Май свою клепку в голові.

Валентин пише:
Robinе! Поясніть зв'язок між сучасними підгорецькими і подіями, описаними в спогадах митрополита Стефана Сулика

Безпосередній. Дочитаєш - зрозумієш, якщо у тебе не звужений, сектантський погляд на діла церковні.
Robin пише:
лайно з тобою добре їсти

піст по-підгорецьки, чи по-лефевриськи???
а я тут думаю-гадаю, чого це ти так штиняєш, роббббі!
Robin пише:
Мені незручно, друже, перед всіма казати, що ти найкращий з моїх опонентів і як лайно з тобою добре їсти.

А шо я? Я хіба попросив посилання давати на ті бздури шо ти пишеш. Ну я так поняв посилань не буде(в харощєм смислє етава слова)
Васілій пише:
Ну я так поняв посилань не буде(в харощєм смислє етава слова)

Буде, нетерпеливий ти наш.

Митрополит Стефан Сулик
Спогади
(продовження)

Узурпація верховно-архієпископської влади
Під час Синоду українських католицьких єпископів, що відбувся в Римі в період від 16-го до 25-го листопада 1995 р., владикам представили до схвалення «Статут Патріяршої Курії Української Греко-Католицької Церкви». На титулярній сторінці цього статуту під написом «ПОГОДЖЕНО» написано: «Патріарх-Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви,
підпис: + Мирослав І. Кардинал Любачівський,
Львів, 1995.»
Вгорі напису є особиста печатка блаженнішого Мирослава. У поясненні владикам сказали, що цей Статут був підготований на вимогу уряду української держави для офіційної реєстрації нашої Церкви.
Владики взяли цей статут з собою, щоб у вільний час познайомитися з його змістом, поки прийде до дискусії стосовно його схвалення. Завдання дати коментар до цього Статуту припало митрополиту Стефанові. Йому переслали копію цього Статуту раніше до Філадельфії. Він уважно читав цей Статут з Кодексом Канонів Східних Церков у руках і підготував ось такі зауваження:
«Загальні зауваження до цього Статуту можна висловити в одному реченні: «Статут суперечить церковним законам у багатьох його артикулах».
І так, напр., в арт. 49 сказано, що «Курія є юридичною особою...». Це твердження не згідне із церковними законами. Патріарша чи верховно-архієпископська Церква, кожна єпархія є окремими юридичними особами, але ніколи такими особами не є працівники в канцелярії патріарха (див. Кк. 920-930). Кодекс Канонів Східних Церков не знає такого інструменту, як «Статут» для єпископської, митрополипочої, верховно-архієпископської чи навіть патріаршої Курії. Однак декотрі складові частини Патріаршої Курії (див. к. 114), як, напр., трибунал, повинні мати свій статут (к. 1070). А це саме тому, що Курія не є юридичною особою, незалежною від патріарха або верховного архієпископа чи його Церкви. Тому, отже, цей «Статут» – це документ, який не має основ у загальному церковному праві, тобто в ККСЦ, і тому він суперечить церковному законові, а тим самим – дає мильне поняття Урядові України про нашу Церкву.
Якщо на основі церковного права Курія не є юридичною особою, то консеквентно її дії не мають правосильності юридичного акту
.
[…]
Далі іде перелік 39 артикулів «Статуту», які суперечать Кодексу канонів Східних Церков.
[…]
Якщо б наш Синод схвалив цей Статут, то наслідки були б такі:
Українською Греко-Католицькою Церквою управляв би не патріарх чи верховний архієпископ, обраний Синодом Єпископів і у співпраці зі Синодом Єпископів, а кожночасний канцлер.
Така ситуація суперечила б священним церковним законам.
Схвалення Синодом цих Статутів дало б нашому Синодові погану славу, ніби, «українські греко-католицькі владики – це незнайки, неуки, не знають своїх власних церковних законів і не шанують їх. Наша Церква стала б посміховищем як серед католицького, так і православного світу.
Тому, отже, ставлю пропозицію, щоб цей Синод таємним голосуванням відкинув цей Статут і щоб просив блаженнішого Мирослава-Івана кардинала Любачівського, верховного архієпископа, щоб для добра Церкви відкликав цей Статут від Державного комітету у справах релігії в Уряді України, та щоб призначив комісію, складену із двох владик, знавців канонічного права, двох священиків із академічними ступенями з церковного права та двох мирян, знавців цивільного державного права, щоб підготували новий «Правильник» Верховно-Архієпископської Курії
».
***
Синод проголосував за цю пропозицію одноголосно навіть при тому, що блаженніший Мирослав стримався від голосування.
Вище прокоментований «Статут патріаршої курії» дістався в руки Конгрегації для Східних Церков. Вона віддала його знавцеві церковного права Східних Церков, котрий дав свій докладний коментар. Коментар римського знавця в усіх важливих точках відповідав коментарю митрополита Стефана. Внаслідок того коментаря Конгрегація поручила Папському нунцієві в Києві, архієпископу Антоніо Франко, повідомити блаженнішого Мирослава Любачівського про вислід вивчення Статуту і рішення в цій справі.
***
Нунцій написав листа такого змісту:
«Н. 2008. Київ, 14 грудня 1995 р.
Начерк «Статуту Патріаршої Курії» передали до уваги Конгрегації для Східних Церков. Конгрегація дала цей начерк експертові до перевірення. Експерт подав свої зауваження, які додаю до цього листа. Він дав свою опінію стосовно цього начерку і ствердив, що цей Статут містить у своєму тексті серйозні відхилення від канонічних норм.
Конгрегація для Східних Церков доручила мені повідомити Вас, що потрібно розробити новий проект, який повинна б підготувати комісія, складена із владик та знавців права Вашої Верховно-Архієпископської Церкви.
Новий проект треба дати Синодові Єпископів для дискусії і узгодження, а відтак переслати Апостольській столиці, щоб його схвалила.
У моєму попередньому листі стосовно Статуту Греко-Католицької Церкви, який треба передати Урядові тут, в Києві, для юридичного визнання церковних реальностей, я писав, що такий Статут не повинний містити норм, які протирічать канонам ККСЦ. Якщо ж такий Статут уже зареєстровано, то треба його замінити новим справленим текстом.
При цій нагоді пересилаю Вашій Еміненції мою найглибшу повагу.
Антоніо Франко
».
***
Минуло вже два роки, і блаженніший Мирослав ще й досі не створив комісії знавців, щоб справили Статут, не передав його Синодові Єпископів для дискусії і схвалення, як це йому поручила Апостольська столиця листом нунція Антоніо Франко. Не зробив цього, бо не він, а його «канцлер» о. Іван Дацько управляє нашою Церквою навіть тепер, коли в 1996 р. Синод обрав, за вказівками Апостольської столиці та з насиллям над Отцями Синоду з боку самого нунція Антоніо Франко, владику Любомира Гузара «помічником з делегованими властями верховного архієпископа».
Владика Любомир довгими роками, ще коли жив у Римі, був близьким співробітником з «Канцлером» у т. зв. Крилосі, уважав його особистим приятелем і покірно підкорявся проводові «Канцлера».
Зі Львова повідомили митрополитові Стефанові, що ще перед Синодом 1996 року до митрополичого дому на площі св. Юра у Львові приїхав представник Державного комітету у справах релігії і особисто вручив блаженнішому Мирославу і його «Канцлеру» грамоту реєстрації «Статуту Патріяршої Курії Української Греко-Католицької Церкви».

Папа запрошує українців до себе
Коли 24-го серпня 1995 року українські ієрархи мали у Ватикані сердечну зустріч з Вселенським архієреєм Іваном Павлом II, тоді папа Римський висловив бажання відслужити разом з українцями у Ватиканській базиліці Божественну Літургію, щоб всі ми разом подякували Господеві не лише за благодать Ювілею 400-річчя Берестейської Унії, але й за всі ласки, що ними Господь благословив український народ у минулому. Ця велична благословенна урочистість з нагоди 400-річчя Берестейської Унії відбулася в Римі від 6-го до 7-го липня 1996 р., а в дійсності тривала чотири дні. Митрополит Стефан, разом із владикою-помічником Володимиром Паскою, приїхав до Риму в п’ятницю ранком, 5-го липня.
У п’ятницю 5-го липня о годині 17-ій на площі і перед храмом св. Софії служили молебень до Пресвятої Богородиці, на якому головними служителями були митрополити: Стефан, Михайло (Вінніпег) та Іван (Перемишль).
[…]
У суботу, 6-го липня, в Конгрегації для Східних Церков митрополит Стефан склав візиту Префектові Конгрегації Східних Церков кардиналові Ахіллеві Сільвестріні й Секретареві Конгрегації архієпископові Мирославу Марусинові. Того дня, о годині 18-ій, наші владики відслужили молебень до Пресвятої Богородиці перед престолом Матері Божої в бічній наві базиліки св. Петра. Святіший Отець Іван-Павло II президував під час відправи та мав проповідь. Блаженніший Мирослав Любачівський привітав папу українською мовою, а владика Софрон Мудрий переклав привіт на італійську мову.
[…]
Неділя, 7-го липня. Величавий собор, найбільший християнський храм у світі, був повний вірних. О год. 9-ій ранку почалася процесія. Найперше увійшли приблизно 200 наших священиків, за ними – наші владики, відтак – митрополити. Блаженніший Мирослав Любачівський вже не міг ходити. Його посадили на візочок, а о. Іван Дацько віз його. Процесійний похід завершував Святіший Отець. Священиків, зодягнених в усі ризи, примістили з лівого боку головного престолу в центрі святині, що над гробом святого апостола Петра. Владики стали півколом, а посередині митрополити, блаженніший Мирослав і папа.
[…]
Після св. Євангелія папа виголосив проповідь по-українському та по-італійському По освяченню дарів п’ятдесят наших священиків роздавали присутнім Св. Причастя. Ця величава Божественна Св. Літургія тривала приблизно годин три. Так дякувала Українська Церква Господеві за світлі історичні події, що збулися на наших рідних землях, а їхнім захисником була Апостольська столиця, прийнявши обнову Христової Церкви в українському народі.
Усі могли зауважити, що Святіший Отець звернув особливу увагу на блаженнішого кардинала Мирослава Любачівського. Він хоч уже не міг ходити, то міг ще стояти, тримаючись престолу. Коли треба було йому обернутись до народу і благословити, він мало не впав, тоді Святіший Отець його підхопив.
[…]

Інша розв’язка проблеми
Архієпископ Антоніо Франко, апостольський нунцій в Києві, не тратив часу, щоб знайти іншу розв’язку проблеми проводу нашої Церкви. Під час Синоду єпископів в листопаді 1995 року він вистарався у папи, щоб папа визнав таємні архієрейські свячення з 1977 року о. Любомира Гузара і о. Івана Хоми на владик, які їм уділив покійний верховний архієпископ Йосиф Сліпий. Тому, що ця хіротонія відбулася без дозволу папи, то самим законом Церкви хіротонізовані підпали під кару суспензи. Згодом папа, однак, зняв з них кару суспензи, але протягом сімнадцяти років відмовлявся визнати ті свячення правосильними і дозволити отцям Гузару і Хомі на архієрейське служіння.
Папі ходило не так про о. Хому, як про о. Гузара. Той, будучи священиком Стемфордської єпархії, без дозволу єпископа покинув свою парафію і поїхав до Риму з причини, що йому треба вчитися.
Там він продовжував навчання та осягнув докторат. Відтак вступив до Отців Студитів і незабаром став їхнім архімандритом. Він воднораз з о. Іваном Дацьком є однодумцями, дуже близько й гармонійно протягом багатьох років співпрацювали, коли ще жив у Римі покійний Йосиф Сліпий. Воднораз із о. Іваном Музичкою і о. Дмитром Блажейовським вони творили в Римі т. зв. Крилос Львівської Архієпархії.
З діяльності нунція можна було легко додуматися, що він послуговується тільки порадами о. Дацька.
***
І не довго довелось чекати на наступний почин нунція. Усі наші владики одержали листа від нунція, датованого 8-го серпня 1996 року, такого змісту:
«На прохання Його Еміненції кардинала Анджело Содано, Державного Секретаря, пересилаю вам копію його листа адресованого до всіх Отців Синоду Української Католицької Церкви. У залученні пересилаю також: офіційний переклад (на українську мову) цього ж листа. Оригінал цього листа буде переданий синодальному збору для збереження в архіві Синоду.
Хочу також повідомити вас, що їх Еміненція кардинал Содано водночас із згаданим листом посилає другого листа кардиналу Любачівському, верховному архієпископу Львівському. У цьому листі він просить верховного архієпископа представити Синодові двох або трьох кандидатів, з поміж яких Синод може обрати одного, що буде прийнятий ним і більшістю владик.
Запевняю вас про мої молитви в час підготування до Синоду, прохаючи доброго Господа, щоб спомагав кожного з вас зробити правильний крок для добра Греко-Католицької Церкви в можливо найкращий спосіб у сучасних обставинах.
З глибокою пошаною і теплим привітанням, остаюсь в Христі.
+ Антоніо Франко
».

Лист кардинала Содано:
«Державний Секретаріят.
Дано у Ватикані, 18-го липня 1996 року.
Н. 6009-96-РС.
Архієпископам та Єпископам, членам Синоду Української Церкви.
Преосвященний владико! Нещодавні святкування 400-річного ювілею Берестейської Унії виповнили глибокою радістю серце Святішого Отця. Ще раз, через мене, Він висловлює всю свою спорідненість із вашою Церквою, дякуючи Господу за дар вірности престолу святого Петра і за свідоцтво любови до Церкви, яку Христос хотів бачити єдиною, святою, католицькою і апостольською.
Присутність у Римі з цієї нагоди більшости єпископів дозволила Святішому Отцеві докладніше познайомитися з нинішним становищем вашої Церкви та її потребами в майбутньому.
У цьому зв’язку Святіший Отець наголосив, як першочергову необхідність для блаженнішого Мирослава-Івана кардинала Любачівського, мати допомогу єпископа для ефективнішого здійснення його архієпископського служіння.
З цією метою Римський Архієрей доручив мені вислухати думку Конгрегації Східних Церков і звернутися до всіх всечесніших і преосвященних Отців Синоду з проханням про обрання на майбутньому Синоді у жовтні місяці єпископа, який міг би надати суттєву допомогу верховному архієпископу в керівництві Львівською архієпархією і у виконанні його обов’язків, відповідального за Українську Церкву.
Вищезгаданий єпископ має бути обраний серед кандидатів, яких представить блаженніший кардинал Любачівський. Це забезпечить кращу координацію їх діяльности.
Обраний єпископ міг би бути призначений, цим же Синодом, помічником верховного архієпископа і виконавчим секретарем Синоду Української Церкви. Це дозволить йому координувати, від імені верховного архієпископа і з наданням ним повноваженнями, як душ пастирську, так і адміністративну роботу в питаннях, які стосуються всієї Української Католицької Церкви.
Із свого боку, я певний того, що єпископи, які зустрінуться на наступному Синоді, приймуть це братнє звернення Римського Архієрея, яке продиктоване душпастирською турботою про благо возлюбленої Української Церкви.
Цього дня я написав до верховного архієпископа, прохаючи його від імені Святішого Отця вказати наступному Синодові імена кандидатів, які могли б йому допомагати у майбутньому. Вдячний за увагу, яку ви приділите цьому листові Я шлю вам вітання і побажання всього самого найкращого у вашій душпастирській праці.
З глибокою пошаною залишаюсь відданий в Господі Вашому преосвященству.
+ Анджело кардинал Содано
».
***
Митрополит Стефан був задоволений, що його пропозиція на Синоді в листопаді 1995 р., щоб дати блаженнішому Мирославу помічника з делегованими правами, була схвалена Апостольською столицею, однак, кандидата, якого обрав Синод відкинули.
Всі владики були згідні з тим, що блаженнішому Мирославу необхідно треба такого помічника, бо з огляду на його вік й немочі багато дечого занедбано. Постанови вже п’яти Синодів не були проголошені, як цього вимагає церковний закон, щоб синодальні постанови стали правосильними. Отже, рішення Синодів цілковито зігноровані так, немов би вони не відбулися. Протоколи та постанови Синодів у дечому самочинно змінено. «Статут патріяршої курії», який Синод не схвалив, бо в ньому «Канцлерові» передали всю владу верховного архієпископа, таки проти волі Апостольської столиці подали до реєстрації державній владі України, яка його прийняла і зареєструвала.
Владики, однак, були дуже стурбовані і збентежені тим, що на основі розпорядження кардинала Содано, листом від 18-го липня 1996 року, Синодові відібрали законну владу пропонувати кандидатів до вибору.
Якщо Синод не може пропонувати кандидатів, тоді він не Синод, а тільки печатка, не правляче тіло Церкви, а тільки знаряддя чинити чиюсь волю. Кардинал Содано суперечить Кодексові законів і дає право тільки самому блаженнішому Мирославу «представити наступному Синодові імена кандидатів». А в листі нунція навіть і те обмежили до тільки «двох або трьох» кандидатів.
Усім владикам і всім в Україні відомо, що не блаженніший Мирослав керує нашою Церквою, а його канцлер о. Іван Дацько. Це було ще тоді, коли блаженніший Мирослав був здоровий і при силі. Очевидно, що о. Дацько обере таких кандидатів, які йому вигідні і котрі будуть з ним співпрацювати.
З такою ситуацією владики не погоджувалися і просили митрополитів, щоб ті від їхнього імені написали протест до префекта Конгрегації для Східних Церков у Ватикані. Це митрополити зробили дня 10-го вересня 1996 року.

(Далі буде завершення.)
Robin пише:
Буде, нетерпеливий ти наш.

Савсєм бальной? я просив посиланя, зцилу , ссилочку а ти опять насрав цілу купу
Митрополит Стефан Сулик
Спогади
(завершення)

Синод у Львові 1996 року
Від 6-го по 10-е жовтня 1996 року відбулася у Львові перша сесія верховно-архієпископського Собору, а 12-го і 13-го жовтня були кінцеві святкування Ювілейного року 400-ліття віднови церковної єдности на Соборі в Бересті.
У суботу ввечір, 12-го жовтня, відбувся з цієї нагоди в Опернім театрі Львова величавий концерт.
У неділю 13-го жовтня на площі Свободи біля Оперного театру у Львові на підвищеній платформі служили урочисту архієрейську св. Літургію всі наші владики, папський легат – кардинал Сільвестріні, нунцій Антоніо Франко і п’ять римо-католицьких владик з України.
[…]
По полудні відбувся святочний бенкет у готелі «Дністер» для запрошених гостей. Блаженніший не брав участи. По закінченні бенкету кардинал Сільвестріні запросив трьох наших митрополитів до своєї кімнати в готелі. Був там присутній також і нунцій Антоніо Франко.
Кардинал почав з того, що заявив: «Я даю слово нунцієві, щоб він говорив від мого імені».
Нунцій, мабуть мав копію листа митрополитів, датованого 10-го вересня 1996 року. Він хотів заспокоїти їхні побоювання і переконати їх, що так, як написав кардинал Содано в його листі до владик є єдино правильний спосіб розв’язати проблему проводу нашої Церкви. На зауваження митрополитів, що цей метод суперечить церковним законам, він не дав ясної відповіли і уникав цього питання, переходячи на іншу тему.
У своїм слові він підвищеним голосом говорив зверхньо, як до дітваків, і настирливо настоював на тому, що владика Любомир Гузар є єдиним здатним кандидатом цю посаду. Він вихваляв Гузара попід небеса, як єдиного і найкращого кандидата. Намагався переконати митрополитів, щоб вони забули за минуле в житті владики Любомира:
«Це, що було, не вернеться і не повертайте його в сьогодення», – казав нунцій.
На заперечення митрополитів, що заборона Отцям Синоду представляти кандидатів суперечить Кодексові Канонів, він знову не відповів, а повертався до своїх тверджень і далі вихваляв тільки Гузара. Така його аргументація і настирливість тривала одну годину і 30 хвилин.
Кардинал Сільвестріні ані разу не брав слова, а коли бачив що митрополити мають вже досить, попрощався з ними і відпустив їх.
До краю роздратовані, збентежені, гнівні та втомлені митрополити були раді піти до своїх кімнат та відпочити.

У понеділок 14-го жовтня був празник Покрови Пресвятої Богородиці і всі наші владики співслужили архієрейську Св. Літургію в соборі св. Юра. Блаженніший вже не служив публічних богослужінь, і тому просили митрополита Стефана, щоби був головним служителем та прочитав проповідь блаженнішого.

Обрання єпископа-помічника блаженнішому Мирославу
Пополудні о годині 16-ій почалася перша сесія Синоду в їдальні митрополичої резиденції. Блаженніший запросив кардинала Сільвестріні і нунція Франко, як також о. Юрія Джуджара, що служив перекладачем з італійської на українську мову.
Після відспівання молитви «Царю Небесний» Синод відкрив Блаженніший читанням своєї довшої промови, вітаючи папського легата кардинала Сільвестріні та нунція Антонія Франко.
Тоді прочитав зміст листа кардинала Содано до владик від 18-го липня 1996 року.
Потім заявив: «З цією хвилиною гаснуть усі функції осіб, які були моїми найближчими співробітниками по сьогоднішній день. Це стосується в однаковій мірі, як до всіх керівних постів Львівської Архієпархії, так і до Патріаршої Курії. Для мирного ведення біжучих справ усі ці посадові особи – владики-помічники, священики, сестри чи миряни у Львівській архієпархії і в патріаршій курії, виконуватимуть ще деякий час обов’язки своїх дотеперішніх функцій, аж поки обраний нами владика не призначить, за моєю згодою, нових осіб на згадані посади».
Тут митрополити глянули один на одного і зрозуміли, що ця заява – це відповідь на їхнього листа до кардинала Сільвестріні від 10-го вересня 1996 року.
По короткому слові кардинала Сільвестріні, до Отців Синоду промовив нунцій Антоніо Франко. Деякі владики настоювали на тому, що не тільки Блаженніший має право подавати кандидатів на становище його помічника, але згідно з нормами Кодексу таке право має також кожний владика, член Синоду.
Нунцій обурився таким твердженням і почав настоювати, що в цьому випадку кардинал Содано виразно пише в листі до владик, що тільки Блаженніший має право ставити кандидатів.
Нунцій підвищеним голосом почав свою промову, вимахуючи руками, говорив нервово, зухвало, як до ПУСТОТЛИВИХ дітваків, а не до братів-єпископів.
Синод з листопада 1995 року він чомусь назвав неважним і нелегальним, не пояснюючи, чому він таким був.
Не знаючи української мови, говорив італійською і що кілька речень зупинявся, а о. Юрій Джуджар перекладав на українську мову.
В усіх владик зродилося враження, що хтось мусить його постійно хибно інформувати, даючи йому односторонні і напівправдиві інформації.
У своїй запальній промові, так здавалось, нунцій хотів не так переконати, як залякати владик, щоб вони голосували так, як він їм велів.
Він так багато дечого наговорив, що воно навіть негідне коментаря. Але коли він сказав, що наша «Церква глибоко поділена і опанована плітками, бо носить рани минулого», то це було таки забагато.
Митрополит Стефан відчув тоді у серці біль. Таке зневажливе і неправдиве твердження спричинило біль у серці кожного владики, що любить свою Церкву і задля неї живе і трудиться по змозі якнайкраще. Кожний владика відчув у серці глибоку і чорну образу таким загальним звинуваченням всієї нашої Церкви.
Чи звинувачення нунція, що наша «Церква глибоко поділена і опанована плітками» стосується до самого Синоду Єпископів, чи також і до духовенства і мирян? Якщо до нашого Синоду, то він дуже помиляється.
Митрополит Стефан брав участь уже в п’яти світових синодах єпископів з усього світу, що періодично відбуваються у Ватикані і тривають увесь жовтень. Крім цього, він щорічно бере участь у нарадах американської католицької конференції єпископів, що налічує переважно до трьохсот владик. Тому, отже, на основі цього великого досвіду він може з рукою на серці ствердити, що поміж владиками нашого Синоду є більше однодумности, єдности, любови, співпраці та взаємних братніх стосунків і підтримки один одного, ніж між латинськими владиками. Між нашими владиками не має поділу на консерваторів і лібералів, або на тих, які тихцем вимагають права для жінок бути священиками, чи тих, які постійно домагаються все нових літургійних реформ і так званих «інклузивних змін мови, щоб сподобатися феміністам». Про який «глибокий поділ» говорить нунцій? Таке загальне звинувачення є глибокою кривдою й чорною зневагою наших владик і всієї нашої Церкви.
Якщо його звинувачення стосується нашого духовенства та мирян, то воно і тут не є доказаним, а тому ще й глибше кривдячим. Чи між духовенством та мирянами італійської, німецької чи американської Церков менше поділів і менше пліток, ніж у нас, українців? Якщо б вони пережили півстоліття ліквідації Церкви, ув’язнення, гоніння, переслідування, мучеництва, катакомбного існування, то треба дуже сумніватися, чи вони зберегли б віру і вірність Апостольській столиці краще від нас, українців.
[…]
Коли нагадати, що це фальшиве й до краю боляче звинувачення всієї нашої Церкви було зроблене папським нунцієм тільки для того, щоб збентежити і настрашити наших владик, щоб вони більше не домагалися права подавати своїх кандидатів на помічника немічному блаженнішому Мирославу, то він осянув свою мету.
Усі наші владики звикли шанувати і слухатись високих достойників з Ватикану, і тому, по вислуханні образливих звинувачень, перестали вимагати права представляти своїх кандидатів. Лишився, властиво, тільки один здатний кандидат, що його насильно підтримував нунцій, а це – владика Любомир Гузар.
Другий кандидат, владика Юліян Вороновський, відмовлявся і не хотів бути кандидатом, але коли почали настоювати, він погодився. Треба було щиро співчувати йому, бо він знав, що його не бажають мати помічником блаженнішого Мирослава, але вживають його, як знаряддя, тільки на те, щоб дати вигляд справжніх виборів, а властиво – їх не було, бо кандидатом був тільки один. Коли є тільки один кандидат, то немає вибору, немає виборів, а нав’язування чи настановлення кандидата.

По Синоді
Під час і по Синоді владики обмінювалися спостереженнями і враженнями. Кожний відчував глибокий біль у серці, приниження і чорну образу. Одні називали виступ нунція негідним і брутальним знасилуванням волі нашого Синоду, а інші знаходили менш шляхетні прикметники. Три митрополити та інші владики радилися приватно, як і чи взагалі реагувати на виступ нунція на Синоді. Думка більшості була, що для збереження історичної правди треба написати меморандум, з підписами митрополитів, і вислати його до префекта Конгрегації для Східних Церков у Ватикані кардинала Сільвестріні та до самого Святішого Отця.
Такий меморандум уклали й підписали митрополити Стефан, Михайло та Іван.

Меморандум
митрополитів Української Греко-Католицької Церкви

«Раніше ми висловили наші турботи і побоювання стосовно Синоду українських католицьких Єпископів у Меморандумі від 10-го вересня 1996 року, зверненого до Вашої Еміненції. Тепер, коли Синод уже відбувся, уважаємо, що треба дати Вашій ласкавій увазі доповнення до Меморандуму стосовно цього Синоду. Тому, що Ваша Еміненція були особисто присутні на першій сесії цього Синоду 14-го жовтня 1996 року, то мали змогу самі зробити собі свої висновки. Ми, однак, уважаємо за відповідне поділитися з Вами деякими рефлексіями наших владик, які вони висловили під час і по Синоді.
Великим недоліком був цілковитий брак підготовки до цього Синоду. Від вересня 1995 року відбулося тільки одне засідання постійного Синоду, а саме в липні 1996 року. А тому, що властиво усю владу верховного архієпископа присвоїв собі його обранець, то ніхто інший не міг підготувати справи та агенду Синоду. Програму й агенду Синоду укладали з дня на день під час самого Синоду. Це була тільки імпровізація, що суперечить вимогам Кодексу. Не було, отже, агенди, яка могла б бути схвалена владиками.
Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ) вимагає:
«До Патріарха належить..., вислухавши попередньо членів Синоду єпископів патріаршої Церкви, підготувати порядок, якого слід дотримуватись при розгляді питань, і на початку засідань Синоду представити його на затвердження. Під час тривання Синоду патріаршої Церкви окремі єпископи можуть до запропонованих питань додавати інші, якщо з цим згідна принаймні третина членів, що присутні на Синоді» (Кан. 108:2, З ККСЦ). Це правило знехтували. Отже, наслідки були нижче сподівання.
Однак, найзлиденнішою частиною Синоду була роль, що її відіграв апостольський нунцій, архієпископ Антоніо Франко. Його присутність була б доречною тільки, якщо: «Для полагодження певних справ патріарх може, згідно з приписами партикулярного права або за згодою постійного Синоду, запрошувати інших (Кан. 102.3ККСЦ
).
[…]
Архієпископ Франко з погрозами маніпулював виборами єпископа-помічника з делегованими правами для немічного верховного архієпископа. До владик, котрі мають відповідальність перед Богом за помісну Церкву sui iuris, він говорив зухвало. Його поведінка була радше зневажливою, а його звернення до нас, як братів-єпископів, – образливими.
Самі вибори були канонічно сумнівними, бо вони не були вільними виборами, а радше «нав’язаними», як про це публічно висловився один з наших владик. Тому, що представили тільки одного поважного кандидата, тому не було вибору, а тим самим – не було виборів. Так, був ще один кандидат. Його, так званого «другого кандидата», тобто владику Юліяна Вороновського, не можна вважати поважним кандидатом на цю посаду, бо він не має семінарійної формації та богословської освіти. Ставити його Синодові кандидатом – то все одно, що образити гідність отців Синоду. Його кандидатура була глумом та спробою зухвалого намагання надати всьому вигляд справжніх виборів. Цими зауваженнями ми ніяк не хочемо образити владику Юліяна або принизити його особу. Його образили ті, хто вжив його ім’я на те, щоб створити враження справжніх виборів.
Так, отже, ті мнимі «вибори» були в найкращому випадку тільки ратифікацією, а в найгіршому – шантажем. Як можна ці вибори будь-яким способом канонічно оправдати? Сумління владик було знасилуване. Один з молодших владик назвав ці вибори ватиканським «патерналізмом». Інші висловлювалися менш стримано. Ми вважаємо, що можна правомірно поставити під сумнів канонічність цих виборів. Такі вибори практикували тільки в колишньому Радянському Союзі.

[…]
Цікаво було б знати, якщо і коли наші православні брати дізнаються про ці вибори, яка буде їхня реакція? Чи вони знову не висміюватимуть нашу sui iuris Церкву, як не дійсно самоуправну, якщо нунцій суперечить церковному праву і нашим статутам як верховно-архієпископської Церкви контролює наш Синод і маніпулює ним? Вони питатимуть себе, якщо колись задумають унію з Римом: «Чи і нас також так потрактують?»
На нашу скромну думку поведінка апостольського нунція була негідною і недостойною, а до того ще вчинена була у присутності папського легата, Вашої Еміненції, та всього єпископату Української Католицької Церкви
.
[…]
Не диво, отже, що сумніви і тривога лишилися в серцях тих, хто несе тягар відповідальности за добро Української Католицької Церкви. Те, що сталося, було наслідком махінації і раніше запланованого перевороту, що був накинутий підступним способом нашій гілці Христового Тіла. Воно не скріпило довір’я до Апостольської столиці та зрадило наші сподівання.
А тепер питання: як можна все це направити?
Крайньо необхідно, щоб такі і їм подібні неканонічні ad hoc імпровізовані методи вибору єпископів на будь-які посади в Українській Католицькій Церкві ніколи більше не повторилися. Такі методи не скріплюють відносин нашої Церкви з Престолом Петра, відносини, які є унікальні, схвалені чотириста років тому на Берестейській Унії.
Ми пишемо цей Меморандум також і тому, щоб доповнити історичні документи нашими зауваженнями, щоб ті, хто прийде по нас, вже ніколи більше не пішли дорогою, накиненою нам на жовтневому Синоді, коли-то нам, єпископам, наступникам святих апостолів, не дозволили свобідно перед Всемогутнім Богом виконати наш святий обов’язок – обрати єпископа, щоб він служив Господеві Ісусу Христові, Його Церкві і нашим братам і сестрам у Господі.
На кінець, тому що архієпископові Антоніо Франко бракувало братньої доброї волі, а його слова і діла спричинили шкоду Українській Католицькій Церкві, ми покірно просимо, щоб на наступних Синодах Української Католицької Церкви не було його особи.
25-го листопада 1996 року.
+ Стефан, митрополит Філадельфії
+ Михаїл, митрополит Вінніпегу
+ Іван, митрополит Перемисько-Варшавський
».
***
Кардинал Сільвестріні не відписав, а це є самозрозумілим, бо він був тільки свідком, як нунцій Антоніо Франко зорганізував не правочинний синод.
Однак, великою і милою несподіванкою було те, що секретар Святішого Отця, прелат Станіслав Джівіш, листом від 12-го грудня 1996 р., до митрополита Стефана писав:
«Я одержав листа з Меморандумом до Його Еміненції кардинала Сільвестріні, і Святіший Отець ознайомився з його змістом. (Слово ознайомився він підкреслив). Щиросердечні побажання пересилаю Вам з нагоди наближення празників Христового Різдва і Нового Року. Щасти вам Боже!
З належною пошаною,
+ Станіслав Джівіш
».
***
Цього листа о. Джівіш не міг написати без відома і згоди Святішого Отця, або навіть написав з його доручення. Тим листом Святіший Отець посередньо визнав правоту авторів Меморандуму і висловив їм своє співчуття та зрозуміння, що вони мали мужність і відвагу стати в обороні Української Церкви і законних прав Синоду Єпископів.

Джерело:
Стефан Сулик. «Як Стефан став митрополитом». – 692 стор. – Львів, 2001.
ISBN 966-7379-25-6

____________________

Нунція Антоніо Франко з України відкликали, а незаконно обраний Гузар і далі править бал.

Отже, що в нас на порядку денному?
1. Гузар без дозволу церковної влади, самовільно, покинув напризволяще парохію і мирян.
2. Гузар без дозволу церковної влади вирішив стати єпископом і самовільно висвятився.
3. Гузар шляхом підступу і шантажу захопив і узурпував у Церкві владу.
4. Всі рішення Гусара суперечать ККСЦ, а значить – вони не правосильні і не легітимні, як і свячення, яких він уділяв висвячуваним особам.
5. Вже понад десятиліття УГКЦ немає законного Глави.
6. Цей хаос неможливо вирішити лише українськими силами.
7. Святіший Отець повинен поставити на чолі УГКЦ свого відпоручника, аби навести лад.
8. Якщо цього не зробити, УГКЦ розпадеться на декілька церковних утворень
.

Якщо саме такий сценарій і є справжнім завданням тандему Дацько-Гузар – роздробити УГКЦ на частини і по одинці приєднати до Московського патріархату, треба визнати – вони справляються блискуче.
Роббббі -- підітри своїми дослідженнями соплі і слюні (собі і всім підгорецьким сраколизам), піди поплачся в подусю, і визнай, що це все фігня, пустословство.
Обидва останні Папи визнають легітимність Гузара, тому нема чого срати своїми статтями. Хіба ти не визнаєш Владу Папи, а в такому випадку ти не є католиком, тому вести дискусії на цю тему з твого боку низько.. , але хіба твої панти цим зупинеш.
Тому просто йди собі з миром, і не кумар...