Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Події в Підгірцях - Розкол церкви чи щось інше?

Автор Повідомлення
Слава Ісусу Христу, Ihtise
Тільки но повернувся з відрядження. Зайшов на форум поглянути, що діється, а тут така несподіванка – ти однин стоїш на посту і зникла з форуму тема п. Ірини про її непримиренне ставлення до священиків-зрадників. І чия ж це „доброзичлива” рука так вчинила? А, Васілій? У вас там цензура, як я погляжу.
Чи може сталося диво: той священик примирився з паствою, тож п. Ірина сама ініціювала закриття теми?
А може комусь дуже муляв образ Серця Христового, чи все проникливий погляд милосердного Ісуса? Так ми цю тему відновимо.
Ihtise, яка там новина від неділі на слуху? Я щось проґавив, а наш словообильний Окей явно онімів.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Robine, а що закрили, і хто це п. Ірина, і що це про образ Серця Христового?
Думаю грядуть зміна влади , чи швидше лідера.
Богородичний катехизм дав сьогодні владиці Самуїлу (зрадів він як дитина). Просить оригінал молитовника, щоб не було якихось накладок з друком і можливими притензіями.
З новин за неділю-сама яскрава , то бажання нашої крові Океєм.
Мабуть надивився гладіаторських боїв.
Невідома мені п. Ірина відкрила на форумі нову тему. Точніше, написала відкритого листа якомусь священику Руслану, що він нехтує традицією УГКЦ. Зокрема мова йшла про вервичку і поширення культу Серця Христового. Два чи три дні ця тема (папка) знаходилася на форумі під першим номером. Іще в понеділок до обіду її бачив, а сьогодні приїхав, а папки вже нема.
В цю папку я помістив образ Серця Христового і статтю Миколи Микосовського про традицію вшанування Серця Христового в Україні, як також і велике замилування цим культом митрополита Андрея. Так ось все це зникло з форуму.
Стосовно Богородичного катехизму, так його можна поширювати без застережень, там нема зазначених авторських прав. Окрім того, наскільки мені відомо, авторське право вже не поширюється на довоєнну літературу.
Єдине, нехай владика Самуїл уважно перечитає текст, бо мені здається у катехизмі є повторення.

додано через 9 хвилин 36 секунд:

***
Дивний Бог у своїх діяннях, навіть злобу нечестивих застосовує для добрих справ.
Цей лист Томас-Окей скопіював і помістив у нашій темі, дивись на сторінці 29 під іменем Томас (приблизно посередині сторінки).
Так що за потреби все можна буде відновити.
А мені приходять потрохи новини як збиралися на Преображення бити підгорецьких , як підбирали забіяк деякі від релігії. Люди плюються від огиди. Таки ці махінатори самі себе поборють.
Владиці при зустрічі передам твої побажання.

додано через 7 хвилин 11 секунд:

І мене здивував цей лист, яким Томас вирішив докорити підгорецьким. В ньому за добре служіння Богу , як це і роблять наші владики.
Ну, це вони вміють. І не тільки маргінальний елемент гуртувати для „каральних” операцій, а навіть і семінаристів вантажити в автобуси і везти на захоплення храмів.
Щось подібне відбувалося, як мені розповідали, з храмом лефевристів у Львові. Але там „промашка” вийшла: парохія дуже велика (приблизно 20,000 осіб), отож народ вийшов і дав гідну відсіч.
А саме цікаве, що тою „операцією” керував, як розповідали, якийсь зарослий, наче старообрядець, пришелепуватий піп Дімід, який також має відношення до Океєвого КУКУ.
Так що КУКУ – це вельми специфічна організація, каральна інституція.

додано через 2 хвилини 42 секунди:

***
Те, що добре для Бога - дуже погано для диявола. Тому океї з томасами і казаться.
Та й Коткевич з "гвардією" вступився з Заводського в неділю. Вистарчило чотирьох чоловік , котрі клякнули молитися, як до них примкнули люди.
А ще кажуть, що молитва не має сили. Факти свідчать про інше.

Іще стосовно «Богородичного катехизму».
Той текст, що я дав, мабуть треба взяти за основу і доповнити. Такі речі, як катехизм, одна людина не робить, це колективне напрацювання можливо кількох містиків, можливо й не одного покоління. Кожний вносив у скарбницю Богородиці найкращі прояви своєї любові до Пречистої.

Як на мій погляд, до цього катехизму варто додати і «Богородичний символ віри», той, що я виклав на форумі. Врешті, не моя компетенція радити владиці, я ж не теолог, а технар.

Якщо владика Самуїл виявив таке зацікавлення, то займуся цією справою докладніше, порозпитую в знайомих, може хто й має цікаву літературу про Богородицю, якісь хороші молитви чи розважання.
Богородичний сивол віри я прочитав , але не віддрукував. Нагадай де він. А в п"ятницю приїдуть діти і дадуть з тим раду.
На сьогодні досить . Мав гарний день відпочинку. Йду спати. Надобраніч.
А відносно молитви, то пристосуванці в церкві навіть не розуміють , що це таке. Яку радість мала наша пані Надя від трьох з половинної безперервної молитви(хоч думала , що не витримає). Що казала :"Господи , забери мене до себе вже , бо не хочу до світу, Хочу з Тобою". Звичайно чекатиме часу переходу у вічність і виконуватиме свої обов"язки, але чекатиме як наречена молодого.
Богородичний символ віри
I. Вірую у Пречисту Діву Марію, вірую твердо і з усього серця.
II. Вірую в Її Непорочне Зачаття, в Її вічне Дівоцтво, в Її Божественне Материнство і співучасть у Відкупленні пліч-о-пліч з Сином-Відкупителем.
III. Вірую в Її Успіня і прославлення в Небі разом з тілом і душею, бо Непорочна Діва Марія є прообразом Христової Церкви, яка матиме завершення і цілковите прославлення у прийдешньому віці.
IV. Вірую в Її духовне Материнство, в Її церковне Материнство, в Її дійсну Царственість.
V. Вірую в посередництво благословенної Діви Марії між Ісусом і Церквою, і в Її вболівання за спасіння душ наших.
VI. Вірую в Її милосердне ставлення до кожної людини як Матері, як Заступниці і як Рятівниці.
VII. Вірую у всесвітнє торжество Непорочного Серця Пречистої Діви Марії уже сьогодні, бо настав Її час.


****
Є на форумі „Смітник”, куди переміщають неактуальні теми перед їх видаленням. Там знайшов папку Окея. Дещо витяг з неї. Це варто прочитати, аби остаточно усвідомити, з ким маємо справу.

Отже, Окей закликає:
Наближається велике всенародне свято - День Перемоги. Давайте поділимось спогадами про наших дідусів - учасників Великої Вітчизняної війни. висловимо їм нашу любов та шану та вічну пам'ять героям війни, які спасли весь світ від коричневої чуми і давайте зробимо все щоби подібне ніколи не повторилось. З Днем Перемоги всіх !
***
Пропоную виставляти всім червоні карточки хто нешанобливо відноситься до ветеранів Великої Вітчизняної війни, до свята Дня Перемоги. А поклонитися треба ВСІМ подвигу радянського воїна-визволителя і засудити фашизм та неофашизм
***
Якщо шанобливо відноситесь до ветеранів - не сидіть 9 Травня за компами а підіть на цвинтар та покладіть квіти до пам'ятника воїнам-визволителям або запаліть свічку пам'яті
***
61 рік минув від тієї славної дати, коли закінчилася Велика Вітчизняна війна. Перемога далася нелегко. Історія людства не знала таких масштабних руйнувань і таких людських жертв. Але й героїзму такого та самопожертви світ до цього теж не знав.
Нинішнє покоління золочів'ян низько схиляє голову перед подвигом батьків і дідів, які захищали свою країну і працювали в тилу для фронту, для перемоги.
[…]
Всім ВАМ Здоров’я, родинного затишку і добра! З Днем Перемоги наш рідний Золочеве! Наша рідна Україно !

_____________________

Недарма в народі кажуть: яблуко від яблуні далеко не падає. Ось такі томаси-океї у 30-х роках палили храми і Україну голодом морили, у 40-х масово вивозили в Сибір, у 70-х „інакомислячих” гноїли в тюрмах. А тепер їхні „отприски” пробрались у Христову Церкву, щоб із Богом воювати зі середини. Окею було б спідручніше ходити в ідеологах Симоненка, а не вчити християнські родини як жити.
Але настанечас, який їх помістить не тільки у „смітнику” форуму, але і в „смітнику” історії.
Заглянув на форум. Здивувався....
Невже досі тріпаєтесь? Ваші самозвані владики вже обісралися на цілу Україну, з Підгірців смородом тягне, продались за мітри на голови... а ви тут пишете і пишете.... дивно, що є люди, які за ними тягнуть... за тупість дивно.

Хоча не здивуюсь, якщо під ніками самі ж самозванці і приховуються.
Бо пиху таку, як у вас двох, зустрічав лише в листах підгорецьких.

п. с. шкода... назву такого гарного села опоганили.
Вітаю, друже kalef_fе

Дуже приємно було дізнатися і про твій погляд на підгорецьку проблему. Якщо мені пам'ять не зраджує, ти прийшов на форум, аби дізнатися, чи Ісус Христос не був часом психічно хворим. Справді, дивовижна тупість, і то в часи, коли космічні лайнери боронують Всесвіт.
Якщо ти вже вирішив для себе питання психічної рівноваги нашого Спасителя, то повчи нас, простаків, що це за церковна теорія «двох легень» і якою була світоглядна різниця у підході до неї єпископа Григорія Хомишина і митрополита Андрея Шептицького?
Можливо твоя інтелектуальна відповідь просвітить нас з Іхтісом і ми перестанемо «тріпатися». А може й взагалі засоромимось і заберемося з форуму.
Іще одне.

kalef_f пише:
Ваші самозвані владики вже обісралися на цілу Україну

Так не пиши у майбутньому, а то люди ще подумають, що твоя мати, яка тебе вигодувала грудьми, була босячкою, у кращому випадку.

Приємного тобі дня, друже.
ну от бачиш, Robin, варто було тебе зачепити, як ти і засмердів відразу... Пішли особистості і ціла купа гімна з тебе полізла...

Істинний прибічник підгорецьких! Вітаю -- обов"язково роздрукуй і покажи своїм владикам. Мо похвалять...
Robin пише:
kalef_f пише:
Ваші самозвані владики вже обісралися на цілу Україну

Так не пиши у майбутньому,

А шо він не правільно написав? Може грубовати. Але таки дістали.
Цирк. Я не вникаю в садіржаніє вашої писанини, але форма теж має бути саблюдіна. Таки самозванці. І нікуда не дінишся
Рви їх Сірьога. Задовбали. Нема вже сили слухати ту прааганду
Попередження
Попередження видане admin (13.09.2008 14:35, дійсне до: завершено)
Причина: провокація
kalef_f пише:
ну от бачиш, Robin, варто було тебе зачепити, як ти і засмердів відразу... Пішли особистості і ціла купа гімна з тебе полізла...

І це все, на що здатні твої обидві півкулі?
Примітив навіть більший, ніж можна було сподіватися.

Васілій пише:
Рви їх Сірьога. Задовбали. Нема вже сили слухати ту прааганду

У Сірьоги жила тонка, аби рвати.
А хто змушує читати? Та обходи нас стороною, пиши про своє, чоловіче.
твоя поведінка на форумі ще раз підтверджує, що самопроголошення тих дурнів -- фарс і комедія. Йшли би вони справді за Христом, то слідували б Слову Божому, а вони, так як і всі їхні прибічники, здатні лише на образи і пустословство.

Васька, да шо там рвати? -- шмаркачі на форумі!!! Біснуваті!
ліпше лишній раз не рухати, бо одержимість штука заразна.
kalef_f пише:
Васька, да шо там рвати? -- шмаркачі на форумі!!! Біснуваті!

Це твоя задеркувата юність промовляє.
А я поставив тобі конкретне питання - про Хомишина і Шептицького, щоби вивести на конструктив. Якщо ж ти нульовий у цих питаннях, принаймні це визнай, як чоловік.
Якщо ж від тебе ще цицькою чути, тоді нема базара, пиши й далі свої матюки, у цьому ти дока, хто б сперечався.
знаєш, що Біблія пише? "Не впрягайся в ярмо з невірним." -- в даному випадку, особисто для мене це говорить "Не вступай в розмову з біснуватим." -- ось цього я і притримаюсь... Тому біснуватий Робін -- пробач, полеміки не буде.

додано через 1 хвилину 14 секунд:

а може поговоримо про великий адронний колайдер?
kalef_f пише:
а може поговоримо про великий адронний колайдер?

я не проти відкривай тему
давай поговоримо, але закрий вже цю! невже не передбачено якісь каральні санкції для психів, типу Робіна-Великого.
Так, так, круто працюють адміни. Тільки но п. Ірина написала на форум, тільки відбулося 6 переглядів, як її вдруге витерли. Хто ж це такий отой священик Руслан, який так боїться відкритого звернення?

kalef_f пише:
а може поговоримо про великий адронний колайдер?

Про великий нема сенсу, не потянеш. А про маленький - можна, це саме для тебе. Починай.

додано через 54 хвилини 18 секунд:

astrolik пише:
Будь-який тиск на модераторів чи адміністратора, особисті образи в їхній бік і публічне обговорення їх діяльності не допускаються

astroliky
Навіть не помітив. Невже насправді був тиск? У моєму розумінні тиск – це коли кайданками приковують до батареї, відбивають нирки, роблять «ластівку», цькують вівчаркою і так далі.
Я вважав, що лише констатував факт зникнення з форуму цікавої теми п. Ірини.
Коли це тиск – перепрошую. Врахую на майбутнє, якщо буде цікаво до вас заходити.
Попередження
Попередження видане astrolik (12.09.2008 12:26, дійсне до: завершено)
Причина: 3.3. Будь-який тиск на модераторів чи адміністратора, особисті образи в їхній бік і публічне обговорення їх діяльності не допускаються. Маєте щось проти - пишіть в приват. Тон приватних листів при залагодженні спірних питань враховується.
Robin пише:
Хто ж це такий отой священик Руслан, який так боїться відкритого звернення?

невже ти такий дурний, що на віру приймаєш подібні писульки? Хоча що ж тут дивного -- саме це улюблена метода підгорецького маніпулювання такими довбнями як ти.
Цей о. Руслан така ж міфічна істота, як і ті "багато" священників, що підтримують самодурів, і ті "єпископи", які нібито їх висвятили...

Ти не помітив, що в Біблії ніде не пише, про нового пророка Іллю, який з"явиться, щоб навести лад в Церкві?. І не варто цитувати старозавітніх пророків з цього приводу. Ілля вже приходив, чи може ви не приймаєте і перше пришестя Христа???
А от про таких вискочок і самозванців, як "владики підгорецькі" Біблія нас застерігає.
kalef_f пише:
невже ти такий дурний

kalef_f пише:
такими довбнями як ти

А я і далі дивлюсся на твій аватар і бачу рівень, наближений до плінтуса.
kalef_f пише:
Ти не помітив, що в Біблії ніде не пише, про нового пророка Іллю

Візьми "Буквар", вивчи буковки, навчись складати їх докупки, а вже тоді берись за Біблію. І то не факт, що втямиш.
Robin пише:
Візьми "Буквар", вивчи буковки, навчись складати їх докупки, а вже тоді берись за Біблію. І то не факт, що втямиш.

ну от і виявось, що ти то Біблії якраз і не читав.
Robin пише:
А я і далі дивлюсся на твій аватар і бачу рівень, наближений до плінтуса.

а критерій твоєї оцінки людей, яскраве свідчення твоєї приналежності до чмирів і лохів, яких обвели кругом пальця купленими мітрами.
Добре, великий знавче Біблії, відкладемо Старий Завіт, ти в ньому загубишся. Візьмемо простіше - 4 Євангелії. Кажеш, читав. Букви знаєш.
Тоді не надто складне питання: Скільки років було Ісусу, коли Його розіп’яли?

А критерій оцінки - на підставі твоїх же слів.
хто ж сумнівався, що ти переведеш тему!
не знаєш Біблії, то про що з тобою говорити. Дундук тай годі.

Отакі ви всі, підгорецькі сраколизи, поки вам владики не скажуть, що писати ні на що не варті.
Пообкладались підгорецькими писулями (листами) і замінили собі Бога в серці на дідька в купленій мітрі. Замінили Слово Боже на підгорецькі скиглення.

Тішся -- не маю про що з тобою говорити -- тлумок ти.

додано через 4 хвилини 50 секунд:

Robin пише:
відкладемо Старий Завіт, ти в ньому загубишся.

говори за себе
Попередження
Попередження видане admin (13.09.2008 14:35, дійсне до: завершено)
Причина: пряма образа, перевід теми, провокація. ще раз - і бан надовго.
kalef_f пише:
Тішся -- не маю про що з тобою говорити -- тлумок ти.

Не маєш що говорити, бо не знаєш. Двієчник ти.
kalef_f пише:
Дундук тай годі

kalef_f пише:
підгорецькі сраколизи

І не джентельмен ти, як казав братан Кролик у відомому мультику.

додано через 53 хвилини 41 секунду:

______________

Так, kalef_f

Про вік Ісуса – питання тобі явно не під силу. Вибачай, переоцінив твої можливості.
Тоді вже геть проте: Скільки притч Ісусових зафіксували апостоли?
Сподіваюся, до сотні вмієш рахувати. У нашій школі двієчники вміли.
Коли полічиш правильно, напишу тобі дещо про Іллю. Це буде як заохочувальний приз за достовірну відповідь.
Апостоли. Якщо тобі не відомо, то серед євангелистів лише один Апостол.
А послання про притчі Ісусові не повторюються -- не заганяйся, Робін!
Пройди інструктаж, у Маркіяна, скажімо...

Яж кажу -- БАРАН ти робін.
1. Серед євангелистів було два апостоли. За відповідь – 2.
2. Завдання читай уважно.
3. «А послання про притчі Ісусові не повторюються». За відповідь – 1.
kalef_f пише:
Яж кажу -- БАРАН ти робін

Не виключаю. Проте ми з’ясували, що ти трішки бараніший.
Іди роби уроки, хлоп’ятко невчене.
Робін, вже навіть мені ясно шо ти один з тої шайки самозванців, хоча починав писати як нібито відсторонена і поміркована особа. Не роби з людей дурнів. Я навіть не здивуюсь, якщо ти і ІХТІС ВИЯВИТЕСЬ одним і тим же ліцом.
Я змушений ставити ще раз і ще раз питання до тих пір, поки не отримаю відповіді. Така я людина. Колеги, друзі і товариші підтвердять.
Але спочатку - ЩЕ РАЗ ДО ВСІХ УЧАСНИКІВ ФОРУМУ!
БАГАТО ФІЛОСОФІВ І НАУКОВЦІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТАКЕ ПОНЯТТЯ ЯК "ФІЛОСОФІЯ ПІДОЗРИ". До цього різновиду філософії вони відносять такі різні системи, як марксизм, психоаналітичну філософію Зігмунда Фрейда і філософію Ніцше. ВИ МОЖЕТЕ ЗАПИТАТИ: ЩО СПІЛЬНОГО МОЖЕ БУТИ У ТАКИХ РІЗНИХ НАПРЯМКАХ. СПІЛЬНИМ є те, що центр уваги в полеміці, дискусії, розмові зміщений від обговорюваних речей чи теми до КОНКРЕТНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВЕДУТЬ З ОПОНЕНТОМ ДІАЛОГ ЧИ ОБГОВОРЕННЯ.
Якщо ми, учасники форуму діємо як представники цієї філософії "підозри", то не ставимо питання про істинність або помилковість того, що нам говорять, але ВКАЗУЄМО чому саме наш співбесідник чи опонент так говорить і що примушує його саме так думати.
Наприклад, якщо хтось маркист, то обов’язково тут же поцікавиться соціальним походженням опонента і вкаже на зв'язок між його класовим статусом і пропонованою ним системою поглядів.
Якщо хтось психоаналітик, то обов’язково покаже, що погляди співбесідника сформовані незадоволеним лібідо, навіяним йому в дитинстві комплексом СУПЕР-ЕГО і численними невилікованими неврозами.
Якщо хтось ніцшенець, то вкаже на ресентимент опонента і його приховану огиду до сильного і здорового життя.

ДИСКУСІЯ в цій темі має виразний ухил до такої філософії "підозри".
У результаті на цьому форумі вже з’ясовано, що деякі учасники не мають освіти, простіше кажучи неосвічені, схильні до безпідставного фантазування, невиправданого радикалізму, переповнені відчуттям протесту, заражені комплексом неофіта і прагненням знайти свою ідентичність в зіставленні і протиставленні чомусь іншому.
Це все добре, і в цьому, може бути, навіть багато правди.
Але продуктивно було б, як мені здається, детально розібрати суть справи, дивитися на речі, а не на людей.

ПОВТОРЮЮ ЗАПИТАННЯ: ЩО ЦЕ ЗА ЦЕРКВА ТАКА, ЩО В НІЙ БУДЬ-ЯКА БАБЦЯ, НУ ДОБРЕ, БУДЬ-ЯКИЙ ЕПИСКОП ДАЄ САМОВІЛЬНО ВЕРДИКТИ ПРО ТЕ, ЩО ІНШІ АРХІЄПИСКОПИ, КАРДИНАЛИ ЧИ ЄПИСКОПИ Є ЄРЕТИКАМИ І ГОЛОСНО ПРОГОЛОШУЄ АНАФЕМИ НА ЕПИСКОПІВ І КАРДИНАЛІВ?

Прохання до Ihtisа: Ще раз прошу список кого зневажив, як Ви пишете "отців , братів і сестер, а також християн", обов'язково всіх, з прізвищем, ім'ям, по-батькові і контактними даними (прізвища і імена і контактні дані псевдоєпископів я знаю). Інакше яке таке каяття, якщо не знаєш кого зневажив? Обов'язково давайте список і контактні дані, щоб з такими "отцями, братами, сестрами, а також християнами" порозмовляти.
Да, Васілій, і ти туди ж.
Я від самого початку говорив, що підгорецька задумка очищати Україну від впливів візантизму є хороша, а ось виконання задуманого – невдале. Хіба я не казав, що не схвалюю творення паралельної ієрархії? Казав. І якнайменше маю бажання робити з когось дурня. Шкода, що це сприймається саме так.
А те, що даю Іхтісу ті молитви, яких він не має, але хоче використовувати, що яка в цьому крамола?
Поки що стосовно підгорецького духовенства нема рішення Ватикану, поки що вони належать до Церкви. Що буде далі – побачимо. Якщо їх спіткає доля українських лефевристів, буде шкода. Але тоді вже нічого не вдієш.
Тут мене матюкають, жовті карти виставляють, я ж хочу, аби хтось відповів на питання: Чому так багато добрих людей відходять від своїх священиків і йдуть до то лефевристів, то у Підгірці? В чому Церква не допрацьовує?
За підгорецьку паству нічого не скажу, не був там, не бачив. Хочеш вір, хочеш – ні. Але лефевристів знаю добре. Цих людей треба побачити, щоб про них судити. Тож ще раз повторююсь: Чому ці щирі у вірі люди таки опинилися поза Церквою? І в цій ситуації не можна всю провину покласти тільки на їхніх священиків. Говорив і ще раз кажу: якби Гузар був пастирем, покликаним від Бога, тоді такого, як зараз є в Церкві, не було б.
Аналогічна ситуація у нас вже була, але тоді при кермі були митрополит Шептицький і єпископ Хомишин. І саме вони паству розвели по різні сторони, а не зіштовхнули, не нацьковували одних на інших. Але про це ніхто не хоче згадувати, а тим більше – наслідувати.
Ось така моя відповідь. І можеш думати про мене, що бажаєш.
уууу..... коли не зайду на форум - завжди прозріння на мене находить... інтересно, чого ця тема ше не в смітнику??? 30 сторінок повного брєду, приблизно десяток клонів і нічо путьового.... єдине шо я тут тепер читаю - то повідомлення Калєфа, і то шоб настрій піднявся)
Валентине, цілком згоден, що ми відхилилися від теми диспуту. Однак диспут буває таким, якими є опоненти.
Тепер по темі.
Кожна бабця не може виносити офіційні вердикти. А якщо це хоче робити, то у нас безліч політичних партій, до кольору, до вибору. Але бабця може мати власну точку зору, в Церкві Христовій це також не заборонено. Хіба Ісусне казав, що ми – Його приятелі, а не слуги. Значить, ми маємо не тільки обов’язки, ми маємо і права. Натомість я зустрічав багатьох священиків, які розповідали мені про мої обов’язки, і жоден – про мої права. Чому?
Тепер стосовно підгорецького духовенства, бо тебе це найбільше цікавить.
1. Чи вони повинні були накладати на всіх екскумуніку? Ні, бо це велика помилка.
2. Чи вони повинні були призначати священиків на парохії? Ні, бо це ще одна велика помилка.
3. Чи вони повинні були висловити свою незгоду стосовно приниження Богородиці та інших спірних висловлювань з боку Гузара? Так, повинні, бо це їхній християнський обов’язок. Їм треба було писати, писати і ще раз писати до Папи, аби він створив комісію з вивчення цих суперечностей. Ця комісія подала б звіт Папі, щоб він прийняв остаточне рішення, зобов’язуюче для всіх.
4. Чи повинні були єпископи під час синоду ухилитися від зустрічі з двома представниками Підгірець і не обговорити назрілий конфлікт? Ні, не повинні, бо інакше склалося враження, що:
а) єпископи не компетентні, не „озброєні” вченням Христової Церкви
б) єпископи байдужі до захисту правд Христової віри
в) єпископам нема що протиставити виставленим звинуваченням
За таких обставин, чи хтось думає про мирян? Для одних Гузар – найкращий пастир, для інших Самуїл – теж найкращий пастир. То чому вони, миряни, повинні відчувати дискомфорт за свої переконання?
Зможеш відповісти?
Robin. Думаю тим, що голосно кричали 19 серпня 2008 р. під час Святої Літургії в іншій (не своїй) церкві в Підгірцях, під час тих криків було дуже комфортно.
Про комфорт чи дискомфорт нехай в першу чергу думають ліберали. Їх тепер і так багато з'явилося. Таким чином, наприклад, скоротили Літургію, щоб було "комфортно" (у мене в Донецьку старенька бабця, яка вже не може ходити, однак дивується, коли Свята Літургія триває годину).
Доречі, у 2006 році Святий Престол підтвердив прийняте рішення єпископа Лінкольнського (штат Небраска, США) Фабіана Брасковіца про відлучення від Церкви організації "Заклик до Акції" ("Call to Action"), згідно якого "бути членом цього товариства або підтримувати його несумісно з вченням Католицької Церкви". Цю організацію "Заклик до Акції" в 1976 році створила Конференція католицьких єпископів США. Однак пізніше члени цієї ліберальної організації почали виступати з головним гаслом: "нехай всім в Церкві буде комфортно, роздольно, привольно, відкрито і демократично!"
Так що ліберали в Церкві в США отримали добрий урок.
Ось тому треба розрізняти "комфорт в Церкві" і законне право мирян доводити до відома душпастирів свої духовні потреби і бажання та виконувати їх. Це право забезпечене мирянам Догматичною конституцією Вселенського II Ватиканського Собору про Церкву "Lumen gentium" (п. 37) і повторене в Кодексі канонічного права (кан. 212).

Я переконаний, що католик зобов'язаний критикувати всіх, в тому числі церковну владу, якщо, вона діє неправильно. Люди в Церкві, церковна влада - живі люди, а не напівбоги. Критикувати можна все, що не заборонено критикувати Церквою. Якщо звести цю думку до абсолютної, то критикувати (підкреслюю: критикувати) можна все, крім Святого Писання і вчення Церкви (якщо Ви християнин, зрозуміло). Проте робити це треба так, щоб це була така критика, що допомагає виправити ситуацію і служить добрій справі. Інший, абсолютно неприйнятний підхід до критики, коли "право критики церковної влади" бачиться з тієї точки зору, що якщо церковний ієрарх сказав або написав щось незручне для християнина Васі (я не маю наувазі учасника форуму Васілія), то такий ієрарх в очах Васі перестає бути ієрархом. Як, Robin, по-вашому, відрізнити перший випадок (вживання права критики) від другого (зловживання правом критики)?
Підгорецькі суперєпископи, використовуючи критику, постійно і сильно зловживають нею, порушуючи канонічний порядок і право в Церкві. Про яку критику можна говорити, коли від підгорецьких постійно чуєш вічні прокляття (анафеми) і голосні крики їх рихильників під час Святої Літургії в іншій (не своїй) церкві.
А коли критикуєш "непорочних" декілька Підгорецьких, то їхній прихильник безапеляційно заявляє, що зневажив не тільки їх, але цілу купу "отців, братів, сестер, а також християн" (не даючи конкретних даних про кого йде мова і скільки їх).Чи в церкві підгорецьких зовсім немає права критики своїх "єпископів"? Видно, що так воно і є.
Ви лише собі уявіть те, що підгорецькі стали на чолі проводу Церкви - постійні оголошення анафем (вічних проклять), відсутність будь-якої критики і будь-яких прав, голосні крики під час Святої Літургії в інших Церквах. Бо як почали, так і продовжать. Тому й видно, що зараз ними керує князь темряви.
Тепер підгорецькі пишуть про діалог. Але вони самі спочатку своїми діями унеможливили будь-який діалог – проголосили, що вся церковна влада Києво-Галицького Верховного Архиєпископства - анафемовані (тобто прокляті навічно) єретики. А з єретиками, як Ви знаєте, Церква ніколи переговорів не вела. Назвіть, з якими проклятими навічно єретиками Церква вела діалог чи переговори. Тому дивна така ліберальна позиція підгорецьких – вести діалог з тими, кого оголосили анафемованими. Хіба щоб запитати, чи комфортно почуваються ті, кого самі підгорецькі оголосили проклятими навічно єретиками? Чи може підгорецькі і іже з ними не розуміють що таке анафема?

Мдаааа..., робін!
А ти виявився ще більшим гімнюком ніж очікувалось!!! На службу до них ходиш, причастя з їхніх рук приймаєш, а тут на тобі... Приперли трохи -- взяв і відрікся...
Зручна позиція -- фарисейско-підгорецька. По цьому вас і впізнають -- фундаменту не маєте, от і хитаєтесь на всі боки, куди "владики" пальцем ткнуть -- туди й кусаєте. Пес ти, робін, шавка паршива. та ще й зрадлива, на додаток.
Подумай, Михайло, як на очі Митодію покажешся?
Та після цього твою писанину читати бридко!
Robin пише:
Для одних Гузар – найкращий пастир, для інших Самуїл – теж найкращий пастир. То чому вони, миряни, повинні відчувати дискомфорт за свої переконання?
Зможеш відповісти?

Хоч і не мене питали, але відповім легко. Для когось і сатана найкращий пастор. то чому вони повинні відчувати дискомфорт?
Вітаю, Валентине
Давай для початку з’ясуємо значення такого мудрого англіцкого слова „комфорт”. В українській мові воно має два значення:
1. Побутові матеріальні вигоди
2. Духовний затишок.
Якщо організація "Call to Action" мала за мету перший варіант, то я поділяю рішення єпископа Брасковіца.
Коли ж я говорив про комфорт, то мав на увазі другий варіант. Ти ж не будеш заперечувати, що без належного духовного затишку доволі складно творити добру молитву?
Валентин пише:
Це право забезпечене мирянам Догматичною конституцією Вселенського II Ватиканського Собору про Церкву "Lumen gentium" (п. 37) і повторене в Кодексі канонічного права (кан. 212).

Я так і бачу: взяла бабця під пахву ці два „талмуди” і пішла до священика. Той перечитав, взяв до уваги і відразу повернув на місце в храмі образ Серця Христового, почав з вірними проказувати вервицю, відновив нічні чуванні у першу п’ятницю і так далі.
Валентин пише:
Люди в Церкві, церковна влада - живі люди, а не напівбоги

Якби ж то так вважало і духовенство, хіба були б оті перманентні кофлікти?
Валентин пише:
то такий ієрарх в очах Васі перестає бути ієрархом

Цілком вірно: перестає бути єрархом, коли не пояснює, що мав на увазі, а зневажливо мовчить, вважаючи себе, мабуть, напівбогом.
Валентин пише:
Підгорецькі суперєпископи, використовуючи критику, постійно і сильно зловживають нею, порушуючи канонічний порядок і право в Церкві

Доля правди в цьому є.
Валентин пише:
А коли критикуєш "непорочних" декілька Підгорецьких, то їхній прихильник безапеляційно заявляє, що зневажив не тільки їх, але цілу купу "отців, братів, сестер, а також християн"

І в цьому доля правди є.
Валентин пише:
Ви лише собі уявіть те, що підгорецькі стали на чолі проводу Церкви - постійні оголошення анафем

Я не фантаст, мені складно уявити, а вони ще Церкву не очолили.
Валентин пише:
Тому й видно, що зараз ними керує князь темряви

Це може визначити тільки Апостольська Столиця. Валентине, будь послідовним.
Валентин пише:
Тепер підгорецькі пишуть про діалог

Наскільки пригадую, вони завжди прагнули діалогу. Інша річ, чи їх хотіли слухати.
Валентин пише:
Назвіть, з якими проклятими навічно єретиками Церква вела діалог чи переговори

Відразу так, по пам’яті не скажу, проте чи не було в історії Церкви випадків, коли раніше відлучені поверталися, покаявшись, у лоно Церкви?
Валентин пише:
Тому дивна така ліберальна позиція підгорецьких – вести діалог з тими, кого оголосили анафемованими

Позиція підгорецького духовенства навіть не лежала біля лібералізму.
Валентин пише:
Чи може підгорецькі і іже з ними не розуміють що таке анафема?

Це вже питання до них. Я з ними не спілкувався, тож не знаю, що вони розуміють, а що ні.

додано через 7 годин 32 хвилини 50 секунд:

_________________

Слава Ісусу Христу, Іхтісе
Бачу, ти зайшов на форум. Що нового?
Якщо тобі цікаво, можу викласти інтерввю традиційного священика.

додано через 21 хвилину 55 секунд:

_____________________

Отець Василь Ковпак: «Мене сформувала підпільна Греко-католицька церква, і я нічого не порушую»

Олеся ПАСТЕРНАК

Наприкінці минулого року в УГКЦ стався незвичайний випадок: з Риму надійшло повідомлення про підтвердження рішення церковного трибуналу щодо суспенди львівського священика Василя Ковпака (позбавлення священичого сану).

Подія справді унікальна у Церкві. Священику заборонено відправляти літургії, уділяти святі тайни (хрестити, вінчати, сповідати тощо), бо вони будуть недійсними. Таку кару отець отримав за те, що без дозволу церковної влади відкрив семінарію, створив братство святого Йосафата, нав’язав дискусію щодо традиції і підтримує тісні контакти з традиціоналістами Заходу, які відійшли від Католицької церкви. Оскільки “ВЗ” уже викладав офіційну позицію УГКЦ з цього питання, ми подаємо точку зору покараного священика.

– Чому ви порушили обіцянку послуху єпископові і церковній владі, яку давали під час висвячення?
– Я не порушив нічого! Мене висвячували 3-го грудня 1989 року. Свячення відбувалися по старих рубриках, і Свята Літургія на той час відправлялася церковнослов’янською мовою. Кандидат, приймаючи тайну священства, лягав хрестом на землю, – на знак відречення від світу і цілковитого посвячення себе на службу Господу Богу.
Мене висвячував владика Софрон Дмитерко (чин святого Василія Великого). Він був єпископом, який плекав велику любов до Унійної традиції УГКЦ, до таких набоженств, як адорація (безперервна молитва), Найсвятіші Тайни, хресна дорога, молебні до Матері Божої і Найсвятішого Серця Христового, набожність до святого Йосафата, молитва на вервиці… Усі ті набоженства були ознакою приналежності до Вселенської Церкви і допомогли людям вистояти в підпіллі. А сьогодні, на превеликий жаль, вони висміяні, відкинуті, а в найкращому випадку названі латинізацією.

– Коли ви відчули відмінність власних поглядів і офіційної Церкви?
– Пригадую часи виходу Церкви з підпілля, великого національного піднесення – це були справді благословенні, святі часи. Священик міг тоді спати чотири години або й взагалі не спати, бо треба було їхати допомагати людям: сповідати, причащати, вінчати, давати науку. Усі того потребували, а нас, священиків, бракувало.
Спочатку в УГКЦ не було жодних проблем, але коли ми, священики, частіше почали зустрічатися на відпустах (празниках), то побачили, що ми різні: одні вийшли з підпілля, інші перейшли з православ’я, ще інші приїхали з-за кордону. Священики з підпілля не могли сприйняти деяких нововведень, був якийсь внутрішній бунт – щодо змін у Святій Літургії, Святих Тайнах і Богослужіннях. Але остаточне переконання дотримуватися традиції прийшло до мене після двомісячного перебування в Австралії, де я побачив глибоку кризу Церкви. Отоді почалося внутрішнє замішання. Я почав шукати – чому так, а не інакше? Мені допомогло спілкування з отцем Орестом Гуглевичем (репресований священик, який був ув’язнений за віру). Отець і пані їмость допомогли мені знайти себе і утвердитися в тому, що є добре, католицьке.
В Австралії та в інших країнах світу мені доводилось бачити священиків і вірних, які приділяли більше уваги своїй особі, тілу, аніж духовності і душі. Відчувався занепад віри. Коли повернувся в Україну, у мені почалася велика внутрішня боротьба: що відбувається, де я маю бути, на якому боці? Я тоді багато молився до Матері Божої Фатімської, і саме їй завдячую, що скерувала мене на дорогу традиції.

– Чи знають парафіяни про ваші зв’язки з лефевристами? (від імені єпископа Лефевра, який відійшов від Католицької церкви через несприйняття модернізму). Як відбулося ваше знайомство з ними? Що вас приваблює у цьому русі?
– Вживати термін “лефевристи” – образливо. На Заході ніхто собі цього не дозволяє. Цей термін є таким же ярликом, який ми мали в часи комунізму, коли нас називали бандерівцями. Є рух традиції, рух єпископів, священиків, які притримуються традиції, консерватизму, магістеріуму Церкви Христової. Одного разу у центрі Львова я прочитав оголошення, що отець Рюлло з братства св. Пія Х матиме лекцію про лібералізм. Тоді я перший раз побачив традиційного священика з Заходу, монаха. Священики братства приїжджали до отців-студитів, де їх радо зустрічали.
Захотівши отримати більш повну інформацію у цій справі, підійшов після лекції до священика, отримав брошурку... Час від часу отці братства Св. Пія Х приїжджали, і ми мали змогу спілкуватися з ними, підтримувати духовні зв’язки. Уже тоді до мене підходили люди зі своїми болями і плачами; на одній парафії священик не хоче причащати на колінах, в іншій – скорочена Свята Літургія, не правиться маївка, нема катехизи. Наскільки міг, давав духовні поради, щоб заспокоїти їхнє сумління. Розумів, що це був крик їхнього серця, душі. У більшості це були люди з підпілля, більш свідомі, які знали катехизм, історію уніатської Церкви і не приймали нововведень.

– Чому ви заснували семінарію?
– Я підготував понад двадцять осіб для вступу у семінарію – Львівську (була тоді у Рудному) чи Івано-Франківську. Не всі, але більшість з них стали священиками. Готував їх до священства із запалом, бо хотів, щоб Церква мала багато добрих священиків. На нашу парафію святих верховних апостолів Петра і Павла в Рясному приїжджали семінаристи з Рудного – проводили катехизацію в школі. Проректором семінарії на той час був отець Роман Мірчук, який приїхав із США. Так-от, він у проповідях підкреслював, що наша Церква має стати жертвою для поєднання українського народу, був готовий принести в жертву Унію (Берестейську унію 1596 року, де було прийнято рішення про приєднання до Риму), – щоб народ з’єднався. Це – ілюзія... Семінаристи з цього приводу мали багато питань.
Згодом я зауважив, що хлопців, які були добре підготовлені, перестали приймати до семінарії тільки тому, що вони були з моєї парафії. Деякі з них впадали у відчай, зневіру. Я знав, що це за діти, бачив, що вони справді мають покликання, і ставив собі питання: “Що маю робити? Як покерувати так, щоб вони остаточно не зневірилися, не пішли іншими злими дорогами?”.
На їхні благання я мусив щось робити. Це був 1997 рік. Тоді я їздив до Фатіми, зустрічався з вірними та єпископами традиції. Ми з питомцями віддалися під опіку Матері Божої Фатімської і святого Йосафата. І хоч не було приміщення для семінарії, ані коштів, але Бог нас не опускав.
Перші семеро студентів – юнаки, які справді шукали Бога, але треба було приглядатися, чи вони вистоять, чи наступного року не змінять своєї думки, чи добре стоять на позиціях святої віри?.. А офіційно наша семінарія була відкрита 8-го листопада 2000 року.

– На які кошти вона утримується?
– На пожертви. Назагал вірні, які належать до традиції, не є заможні, але вони досить жертовні. Наприклад, підходить до мене дівчина і каже: “Ось моя перша стипендія, візьміть на потреби братства”. Інша жінка принесла першу пенсію... Є й дуже багаті, які себе не виявляють. Люди із сіл збирають для нас продукти, та й ми самі маємо велику господарку – 3 гектари поля, худобу. Семінаристи і священики обробляють це поле, доглядають гусей, курей, свиней. Також випускаємо і розповсюджуємо літературу – так і живемо.

– А з-за кордону кошти надходять?
– Є окремі родини, які знають проблеми в Україні і допомагають, чим можуть. Минулого року, наприклад, у нас в семінарії ночували вірні з Німеччини. Залишили 300 євро на потреби.

– Яке майбутнє ваших випускників?
– Маємо вже понад двадцять священиків, які відкрито засвідчують свою приналежність до нашого братства. Зараз у семінарії навчаються ще 15 осіб. І не лише з Галичини. Є навіть з Росії. Мушу підкреслити, що ми насамперед є братством і не маємо за мету мати парафії. Ми є покликані до молитви. На парафіях постійно міняємося. Є потреба їхати в Тернопіль – їдемо, в Івано-Франківськ – їдемо туди, адже маємо служити людям, які хочуть зберегти віру своїх батьків.

– Чи можна говорити про те, що традиціоналізм поширюється в Україні?
– Я би сказав, що Україна трохи байдужа до релігії, але багато людей цікавляться традицією. І якби ми сьогодні мали сто традиційних священиків, то для усіх знайшлася б праця.

– Як ви бачите розв’язок цієї конфліктної ситуації?
– Найвищий закон Церкви Христової – спасіння людської душі. Він є понад усі закони, і тому цей трибунал, який відбувся над нами, ці останні декрети і вироки – неправосильні і несправедливі. Зважаючи на порушення, які були вчинені у ході апеляційного трибуналу, ми відіслали скаргу до сигнатури апостольського трибуналу, де ще раз підкреслили, що вирок було винесено несправедливо. Чекаємо відповіді. Святіший Отець Венедикт ХVІ уже іншими очима дивиться на стан Церкви, ніж дивився десять років тому. Зараз іде злагіднення щодо руху традиції.
Незважаючи ні на що, братство буде й далі існувати. І ми не перші в Церкві, хто має таке терпіння. Щось подібне було із заснуванням Чину братів менших, святий Атаназій також був екскомунікований, а потім проголошений святим. Ми віримо, що правда затріумфує. Марсель Лефевр помер, а його послідовники дочекалися, що Тридентійська Служба Божа (затверджена Тридентійським собором і Папою Пієм V) повернулася знову.

Довідка «ВЗ»
Отець Василь Ковпак народився 11 січня 1967 року в с. Ясниськах Яворівського району на Львівщині. Після закінчення Брюховицької середньої школи був кандидатом до чину святого Василія Великого, у 1986-1988 рр. служив у радянській армії, після чого навчався у духовній семінарії. 21 листопада 1989 року висвячений на диякона, а 3 грудня цього ж року – на священика.
*****

А тут подаю адресу інтерв’ю священика російської Церкви. У них також відбувається рух за оновлення. Є дещо цікаве і про Україну.

http://lenta.ru/conf/church/
А тим часом коли ми дискутуємо лже-єпископи з Підгірців знову розкручують маховик боротьби за храм
"Пастирський лист вірним Бучацької єпархії
Дорогі отці і всі вірні УГКЦ,
Глава УГКЦ Кир Михайло Осідач разом з усіма єпископами правовірного Синоду єпископів УГКЦ уділяють Вам своє Архиєрейське благословення.
Найголовнішою справою в житті кожної людини є її вічне спасіння. Це спасіння є лише в Ісусі Христі. З любов’ю і спрагою вашого спасіння закликаємо вас оживити свою любов до Христа. З’єднання з Христом через правдиву віру є тим найважливішим у нашому житті. Тому ми вас благаємо замість Христа (пор. 2Кор 5,20): відновіть своє відношення до Нього – до Христа! Відділіться від фальшивих філософій і вчення сучасного неопоганства, що базується на буддизмі, індуїзмі, РУН-вірі. Відділіться від ліберального і матеріалістичного погляду на світ і на Божі закони. Вірте Євангелію і не приймайте єретичних вчень сучасних теологів ІКТ (історично-критична ліберальна теологія), яка вважає Святе Письмо і віру в Христа легендами. Станьте на бік Божих законів, протиставтесь моральному упадку сучасного світу (гомосексуалізм, евтаназія, аборти, чужоложство і розпусне життя).
Часто взивайте ім’я Ісус, бо “кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений.” (Рим. 10,13)
ТОМУ ЩО КАРД. Л. ГУЗАР ВІДПАВ ВІД АПОСТОЛЬСЬКОГО ВЧЕННЯ І ЗРІКСЯ ВІРИ В ІСУСА ХРИСТА, САМ СЕБЕ ВИКЛЮЧИВ З МІСТИЧНОГО ТІЛА ХРИСТОВОГО – ЦЕРКВИ І СТЯГНУВ НА СЕБЕ ПРОКЛЯТТЯ – АНАТЕМУ: “Хто проповідує інше євангеліє нехай буде проклятий (anathema esto)!” (Гал 1,9). Оскільки усі єпископи колишнього Синоду УГКЦ з ним (Л. Гузаром) і з його апостатичними єресями з’єднались, то відпали також від Христа і Церкви (пор. Гал 1,9) і таким чином самі себе виключили з Церкви. Не мають вже жодної духовної влади а свій єпископський уряд тепер займають незаконно. Доки не будуть чинити покаяння за свою апостазію, залишаються без Христа, без сили Духа Святого і без спасіння вже в цьому світі. Якщо в такому стані помруть, будуть навіки засуджені! Тому, дорогі отці і вірні, просимо вас ревно і витривало молитися за їх навернення і спасіння.
НОВИЙ СИНОД ЄПИСКОПІВ В ЄДНОСТІ ЗІ СВЯТІШИМ ОТЦЕМ І В ІМЕНІ ХРИСТА ОЦИМ ЗАКЛИКАЄ І В СУМЛІННІ ЗОБОВ’ЯЗУЄ УСІХ СВЯЩЕНИКІВ, ЩОБ ВІД НЕДІЛІ 10.08. 2008 НЕ ЗГАДУВАЛИ В ЛІТУРГІЇ “ПАТРІАРХА ЛЮБОМИРА ГУЗАРА”. Він ніколи патріархом не був, ані не є, однак стався апостатом. Священики в Літургії замість нього нехай згадують Верховного Архиєпископа Михайла і єпископа ......... Також забороняється згадувати єпископа-апостата з’єднаного з Л. Гузаром. Якщо незважаючи на цю заборону священик в Літургії буде апостата згадувати, стягує на себе Божу кару тому що явно з’єднався з апостазією. Також повідомляємо усім священикам і вірним, що вже не є зобов’язані послухом апостату кард. Л. Гузару і його апостатичному синоду.
Оскільки настала особлива ситуація і пробігає бій за обновлення католицької апостольської віри в УГКЦ і цілій Церкві, то кожен священик УГКЦ має залишитися вірний Христу, Святішому Отцю, апостольському вченню і новому Синоду єпископів УГКЦ.
Священики є звільнені з обов’язку давати так звані катедратики. ДОКИ ЄПИСКОПСЬКИЙ УРЯД БУДЕ ОКУПОВАНИЙ АПОСТАТИЧНИМ ЄПИСКОПОМ І НОВИЙ ПРАВОВІРНИЙ ЄПИСКОП НЕ ЗМОЖЕ ОФІЦІЙНО ПЕРЕБРАТИ СВІЙ УРЯД, КОЖНИЙ СВЯЩЕНИК НЕХАЙ ЗА ВЛАСНИМ СУМЛІННЯМ З РЕВНІСТЮ ПРАЦЮЄ НАД СПАСІННЯМ ПОВІРЕНИХ ЙОМУ ДУШ У СВОЇЙ ПАРАФІЇ І ПИЛЬНО ЗАХОВУЄ БОЖІ ЗАПОВІДІ.
В дуже важливих справах можете звернутися до постійного Синоду єпископів УГКЦ факсом: (032 66)30637 або письмово на адресу: Синод УГКЦ, Підгірці, 19, Бродівський р-н, Львівська обл, 80660, Україна
Виконавча комісія нового Синоду УГКЦ
+ Самуїл
+ Маркіян, ЧСВВ
+ Ілля, ЧСВВ
+ Методій, ЧСВВ
Адрес: Синод єпископів УГКЦ, Підгірці 19, Бродівський р-н, Львівська обл., 80660, www.community.org.ua

"Я як і багато християн питаю - ДОКИ? ЧОМУ МОВЧИТЬ ОФІЦІЙНА УГКЦ ????

додано через 9 хвилин 47 секунд:

Філія Кульпарківсьої (Підгірці)
Відречення від апостазії – повернення до Католицької Церкви

Я, ___________________, оцим привселюдно відрікаюся єресей кард. Л. Гузара і моєї єдності з його духом апостазії, а конкретно:
СТАВИТЬ ПІД СУМНІВ БОЖЕСТВО ІСУСА ХРИСТА.
СТАВИТЬ ПІД СУМНІВ НАДПРИРОДНЕ МАТЕРИНСТВО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ, МАТЕРІ БОЖОЇ.
Єресь, яка ставить під сумнів вічність пекла.
Єресі, які пропагують віщування і відкривають двері усім формам окультизму (касують першу Божу заповідь).
Єресь, яка схвалює тяжкий гріх гомосексуалізму.
Оцим також відрікаюся:
1) історично-критичної теології (ІКТ) і духа, який є за нею.
2) синкретизму і духа окультизму.
Обіцяю:
1) що не буду святити гомосексуалістів ані на єпископів, ані на священиків.
2) що буду підтримувати духовну обнову УГКЦ на основі правдивого покаяння і навернення (конкретно через відновлення святкування сьомого дня – неділі).
3) що буду вірний і послушний Святішому Отцю.
____________________ ________________
підпис дата
Копії:
- Бенедикт XVI, Папа

(Прим.
- До часу поки не вчиниш прилюдне покаяння залишаєшся виключеним з Католицької Церкви.
- Формуляр відішліть на адресу: Синод єпископів УГКЦ, Підгірці 19, Бродівський р-н, 80660, Львівська обл., Україна, факс: (3266)30-6-37, community@catholic.org
Ось таке отримують в поштових скриньках священники, монахи ....
Цікаво , Валентине, а на Донеччині також ????

додано через 11 хвилин 18 секунд:

і насамкінець цікава інформація з життя церкви та тих, кого люто ненавидять підгорецькі шизофрени
"7 вересня на всіх парафіях Української Греко-католицької Церкви в Україні з благословення її глави Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара відбувалася щорічна всецерковна збірка на Український Католицький Університет. Під час цієї збірки вірні УГКЦ мали нагоду підтримати УКУ власними пожертвами, а таким чином долучитися до розвитку нової моделі вищої освіти, яку намагається втілювати у своїх навчальних програмах УКУ. Збірка – це також гарна нагода познайомитися з студентами Університету, адже саме вони, розуміючи завдання та потреби Університету, разом з парохами проводили збірку на окремих парафіях, розповідаючи парафіянам про УКУ та його навчальні і соціальні проекти.

Ще немає остаточних результатів збірки з усіх парафій УГКЦ, проте вже попередні результати свідчать про підтримку та щедрість вірних нашої Церкви: 42 парафії зібрали 62195 гривень. Найбільше коштів на УКУ, як і минулоріч, пожертвували парафіяни Церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (м. Тернопіль). Настоятель храму о. Андрій Говера зазначив: «Ми протягом багатьох років співпрацюємо з УКУ, багато студентів з Тернополя навчається саме там. Звичайно, кошти зі збірки не покриють усіх потреб Університету, але якщо б кожна парафія, кожен вірний виділяв би нехай скромну суму саме на УКУ, це стало б великою підпорою нашій католицькій освіті».

Надходження коштів з багатьох парафій ще триває"
Слава Ісусу та Україні!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Дякую Robine, за Ковпака. Він Господній, в чому я і не сумнівався, хоч мало про нього знав.
Не хотів писати, бо один законник, інші лихословлятьі хамлять(я три роки працював на строгому режимі і там не зустрічав такого хамства, як в останніх постах. За таке на зоні опускають), інший хвастається збіркою грошей. І кожен знайде що шукає. А Вічна Душа?
А Ковпак і підгорецькі мовчки моляться за цей світ( тому він ще існує), славлять Бога, Дякують Йому.
Прочитаю ще з lenta.ru і спати- завтра День Господній, Великий і Славний-День сьомий.
МИР ВАМ!

додано через 16 хвилин 13 секунд:

. Видимо, Вы неправильно понимаете, что такое анафема. Анафема — это констатация факта, что какой-то человек сам себя отлучил от Церкви своими преступлениями против каких-то основ ее бытия. А насильно Церковь никого от себя не отлучает и даже не может отлучить. Ведь Бог никого от Себя не отлучает, поэтому и Церковь не отлучает. Но от Бога многие отлучаются сами. Если такие люди, которые сами себя отлучают от Бога, внешне выглядят как христиане, то возникает соблазн для прочих христиан. Поэтому в таких случаях Церковь и предупреждает, что никакого христианства у этих людей нет. Вот это и значит "анафема".
із [b] http://lenta.ru/conf/church/[/b
Це для Валентина. Але до його серця дійде після покаяння.
Robin пише:
якби Гузар був пастирем, покликаним від Бога, тоді такого, як зараз є в Церкві, не було б.

а хто тобі сказав, що він пастир не від Бога? чи ти вважаєш, що тут Папи помиляються, визнаючи його главенство? Хто тобі це сказав, екскомунікований лефеврист Ковпак, чи самовисвячені (доречі, вже не католики, бо своєю самопосвятою підпадають під анатему) підгорецькі.? чи може сам "ваш бог" маразматик і параноїк Ілля???
Ihtis пише:
А Ковпак і підгорецькі мовчки моляться за цей світ

мдааа.... оце так ляпнув, а листи їм сам Дух Святий пише, нє?
послухайте себе, дідвото, проаналізуйте їхні послання. Ними керує єдине -- бажання влади і задоволення власних амбіцій! Ілля ще в Чехії на всіх образився, бо його єпископом не зробили, от і відігрався на безголових українцях, а ви як стадо бичків поповзли за ним до дідька...
Ihtis! Ще раз прошу для каяття список кого зневажив, як Ви пишете "отців , братів і сестер, а також християн", обов'язково всіх, з прізвищем, ім'ям, по-батькові і контактними даними (прізвища і імена і контактні дані псевдоєпископів я знаю). Інакше яке таке каяття, якщо не знаєш кого зневажив? Обов'язково давайте список і контактні дані, щоб з такими "отцями, братами, сестрами, а також християнами" порозмовляти.

Ihtis!
Ви дали тлумачення анафеми ігуменом Григорієм (Вадимом Лурьє), настоятелем храму Святої Елизавети в Санкт-Петербурзі - Російська православна автономна церква (витяг з його інтерв'ю), тому що Підгорецькі і іже з ними дотримуються тлумачення анафем так як сказав цей ігумен? Чи таке тлумачення цієї автономної Церкви? Чи може підгорецькі стали членами тієї автономної церкви?
Чому Ви не тлумачите анафему згідно канонічного права Католицької Церкви? Невже тому, що Ви самі перестали вважати себе членами Католицької Церкви.
Доречі, різні православні християни про-різному тлумачать вчення своєї Церкви. Про це Ви можете легко переконатись, поспілкувавшись з ними. Так само є різні погляди на теологічні питання в різних Православних Церквах. Інколи складається враження, що вони мають різні, часом відмінні вчення і різну еклезіологію.
Подивіться як цей ігумен відповідає на питання: "Брат Григорий, почему бы все-таки украинской Церкви (как и русской) не объединиться вокруг Папского Престола? Именно в Католической Церкви эти народы были крещены - да, византийцами, но находящимися в общении с Римом. Киевская митрополия законно воссоединилась с Римом в 15 веке, чего никто не отменял и что врененно отложилось из-за экспансии Москвы. Или Церковь едина - а Ее создал как единую Господь, поставивший Петра верховных апостолом, - или это не Церковь. Согласны ли Вы с тем, что все это ненормально - РПЦ, УПЦ, РАПЦ, РПЦЗ-л-мп-что-угодно-еще?"
Ответ очень простой: у Папского Престола, при всем к нему уважении, совершенно другая вера. Предложения, подобные Вашему, приходится рассматривать в одном ряду, например, с предложениями принять ислам.
От так ігумен прирівняв Католицьку Церкву до ісламу. Ех, ігумен, якщо друга віра, типу ісламська, то як тоді константинопольський патріарх Варфоломій І ще до обрання на посаду став доктором Папського східного інституту в Римі. Де Ви бачили, щоб православні ставали докторами ісламських навчальних чи наукових закладів. Для чого існує змішана католицько-православна теологічна комісія з багатьма підкомісіями, яка не тільки існує, але й проводить засідання і ухвалює рішення (на яких доречі всі Православні Церкви світу голосують разом з Католицькою Церквою, а представники РПЦ - проти)?
Треба також знати ігумену, що патріарх Константинопольський Варфоломій І (для православних - начальник, хоч Москва дуже проти, досі марить Третім Римом) цього року на Свято Святих Верховних Апостолів Петра і Павла у Соборі Св. Петра під час Св. Літургії за латинським обрядом спільно разом з Папою Бенедиктом XVI визнали одну, спільну віру - прочитавши разом на грецькій мові Символ Віри.
Цей ігумен або несвідомий або не православний, бо православні визнають і дуже шанують святих, цитати слів яких я наведу спеціально для ігумена на російській мові:
"Один есть Бог и один Христос, и Церковь одна и кафедра, основанная по слову Господа на камне одна." Святой Киприан Карфагенский «Творения», КДА, 1879, I, 124.
"Услышав имя Петра, мы при этом слове тотчас представляем Петра, получившего обетование, что на нем созиждется Церковь" Святой Василий Великий, «О сущностях и свойствах», III, 65.
Святой Василий Великий (+379)
"А для нас показалось благовременным писать к Римскому Епископу, чтобы обратить внимание на здешние дела, и подать ему мысль, чтобы по затруднительности послать кого-либо из тамошних по общему и соборному определению, сам себя уполномочил в этом деле, избрав людей, которые были бы способны… привести в разум совратившихся у нас" "Творения", пер. МДА, СПб, 1911, III, 94, п.65(69).
Святой Иоанн Златоуст (+379)
"Для чего Сын Божий пролил кровь свою? Для того, чтобы приобрести тех овец, которых он вверил Петру и его преемникам". "Творения", изд. Спб. Д. А., I, 415.
Блаженный Иероним (+420).
"Первенство принадлежит Римской Церкви, потому что она – кафедра Петра, ковчег спасения и твердыня, все поддерживающая. Петр – особый избранник из числа двенадцати, дабы учреждением главы оградить Церковь от расколов". Против Иовиниана, I, 26.
"… я решился обратиться за вразумлением к кафедре Петровой… хотя твое величие приводит меня в трепет… Я следуя прежде всего Христу соединяюсь с блаженством Твоим, то есть с Кафедрою Петровою. Я знаю, что на ЭТОМ КАМНЕ создана Церковь; кто вне этого дома будет вкушать агнца, тот чужд священного сонма, кто не будет в ковчеге Ноевом, тот погибнет в разливе потопа… Кто не собирает с тобой, тот расточает, т. е. кто не Христов, тот антихристов". "Творения", изд. Киевс. Д. А., I, 44-47.
Св. Григорий Богослов († 389): «Вера же древнего Рима была всегда непорочна и чиста издревле, и ныне таковою же пребывает. Он учением спасительным связует весь запад, как и должно имеющему первенство в мире».
Святой Петр Хрисолог(+457), епископ Равеннский пишет Евтихию в 448 году:
"Советуем тебе, достопочтеннейший брат, чтобы ты с покорностью внимал всему, что написано блаженнешим папою города Рима; потому что святой Петр, который живет и восседает на своем престоле, открывает ищущим истину веры. Ибо мы, по любви к миру и вере, помимо согласия епископа Римского, не можем расследовать о предметах веры". Деяния Вселенских Соборов, т.2, СПб., стр. 30
Преподобный Феодор Студит (+826) Послание к папе Льву III
"У нас состоялся всенародный собор, на котором заседали и начальствовали сановники, собор к нарушению Евангелия Христа, Которого ключи ты получил от него чрез верховнейшего из апостолов, и преемников его до предшественника священной главы твоей". "Об этом мы, нижайшие чада Католической Церкви, почли необходимым донести Тебе, первейшей апостольской главе нашей. Впрочем, измыслить и сделать угодное Богу принадлежит тебе, руководимому Духом Святым, как и в других делах так и в этом…" "Творения", Спб. Д. А., 1908. II, 267-270.
Послание Феодора Студита к византийскому императору.
"Если же встретится что-нибудь сомнительное», то повелите «принять объяснение от Древнего Рима, как делалось издревле и от начала по отеческому Преданию. Ибо там… верховнешая из Церквей Божиих, на престоле которой первый восседал Петр, котрому Господь сказал: «ты еси Петр…" "Творения", Спб. Д. А., 1908. II, 447.
Или ТАКОЕ святоотеческое учение не для Православной церкви ?
Св. Иоанн Златоуст говорит: “Петр, бо камень наречется, на нем же созда Христос Церковь”
Св. Ефрем Сирин: “Симон послан создать Церковь в мире...” (“Петр..., о котором великий Пастырь засвидетельствовал: на сем камне созижду Церковь Мою” . Св. Иоанн Златоуст: “После исповедания веры — власть; за верою — вручение Церкви и Царства” Св. Киприан Карфагенский: “Петр, на котором Господь основал Свою Церковь” ; “Господь основал Церковь Свою на Петре” (22); основывает Церковь Свою на одном” . Преподобный Макарий Египетский († 391): “... вверены ему (Петру) были новая Церковь Христова и истинное священство” Св. Василий Великий: “Петр, за превосходство веры, получивший обетование, что на нем созиждется Церковь” (2. “Услышав имя Петра, мы при этом слове тотчас представляем Петра, получившего обещание, что на (29).
Евсевий Памфил (263 — 340) говорит: “Петр, на котором зиждется Церковь Христова, не одолеваемая и вратами ада”; “Петр, за превосходство веры, получивший обетование, что на нем созиждется Церковь” (35). Св. Ефрем Сирин пишет: “Симон послан созидать Церковь в мире”, а св. Иоанн Златоуст: “Петр... основание Церкви” (См. выше п. 4).
Св. Феодор Студит († 826) прилагает эти слова Спасителя к папе Пасхалию, как преемнику Петра: “Тебе сказал Христос Бог наш: И ты некогда обратившись, утверди братьев твоих. Вот время и место; помоги нам поставленный на это Богом; ты имеешь силу от Бога, потому что первенствуешь между всеми для чего ты и поставлен... Устрани зверей еретиков (т. е. иконоборцев)… Пастырь добрый, положи душу за овец” (69).

Вот ведь какие горячие паписты имеются среди святых Православной церкви.
Св. Максим Исповедник (ок. 650)
«Все пределы вселенной и повсюду на земле, непорочно и православно исповедующие Господа, как на солнце вечного света неуклонно взирают на святейшую Римскую Церковь, на ее исповедание и веру, принимая из нее сверкающий блеск отеческих и святых догматов... Ибо и с самого начала от сошествия к нам воплощенного Бога Слова, все повсюду христианские Церкви приняли и содержат ту величайшую между ними Римскую Церковь, как единую твердыню и основание, как навсегда неодолимую по обетованию Спасителя вратами адовыми, имеющую ключи православной в Него веры»
"Сколь же более это так в случае с клириками и Римской Церковью, которая с древности и до наших дней верховенствует (presides) над всеми церквями под солнцем? Она, несомненно, получила это канонично (законно), как от Соборов и Апостолов, так и от князей последних (Петра и Павла), и, причисленная к ним, она не подчинена писаниям и приказам соборных документов, благодаря высоте ее понтификата даже во всех таких вещах все равно подчинены ей (Церкви Рима) в соответсвии со священным законом. Итак, когда, без страха но со святым и приличествующим доверием, эти служители (папы) происходят от истинно твердой и неколебимой скалы, то есть от величайшей и Апостольской Церкви Рима".
"Если Римский Престол признает Пирра (еретик монофелит) не только нечестивцем, но и еретиком, определенно и ясно, что те, кто анафематствует тех, кто отвергает Пирра, анафематствует также и Рисмкий Престол, то есть анафематствует Католическую Церковь. Я едва ли должен добавлять, что он отлучает также и себя, если он, конечно, в общении с Римским Престолом и Католической Церковью Божией. Пусть он, прежде всего прочего, поспешит удовлетворить Римский Престол, ибо если тот будет удовлетворен, все согласно назовут такого благочестивым и православным. Ибо лишь тратит слова впустую тот, кто думает, что он должен убедить или завлечь в ловушку таких как я, а не удовлетворяет и не умоляет благословенного Папу Святейшей Католической Римской Церкви, то есть Апостольский Престол, который от Самого Воплощенного Сына Божия, и также от всех святых соборов, в соответствии со святыми канонами и определениями, получил вселенское (universal) и высшее владычество, власть, и силу вязать и разрешать над всеми Церквами Божиими по всему миру".
Св. Феодор Студит (759-826) еще лучше пишет.
Из послания к византийскому императору Михаилу:
"Пусть он (Патриарх Никифор Константинопольский) соберет Собор тех, с кем он разнится в мнениях, и, если невозможно присутствие представителей других Патриархов, непременно могло бы, если бы изволил Император, быть так, чтобы присутствовал Патриарх Запада (Римский Папа), которому дана власть над вселенским собором; но пусть они сотворят мир и единство, послав соборные послания прелату Первого Престола."
Св. Иоанн Златоуст
"[Иисус сказал:] Симон, мой последователь, я сделал тебя основанием Святой Церкви. Я своевременно назвал тебя Петром, потому что ты будешь поддерживать все Ее здание. Ты надзираешь над теми, кто строит для Меня на земле Церковь. Если они захотят построить то, что ложно, ты, основание, осудишь их (вынесешь приговор - condemn). Ты глава ключа, из которого истекает Мое учение; ты - начальник (chief) Моих учеников. Через тебя я напою все народы Я избрал, как и случилось, перворожденным в Моем установлении и потому, как потомок, ты можешь быть распорядителем моих сокровищ. Я дал тебе ключи Моего Царства. Взгляни, я вручил тебе власть над всеми моими сокровищами!" Гомилии 4:1 (351 г. н. э.)

Ось як писали 520 єпископів ІV Вселенського Собору в Халкідоні в 451 році в Посланні до Папи Льва:
«Что для благодушия выше веры? Что для ликования радостнее Владычного знания, которое Сам Спаситель свыше преподал нам во спасение: “идите, научите все народы...”, которое ты сам, стоя для всех истолкователем голоса блаженного Петра, сохранил, как золотую цепь, ниспускающуюся по повелению Законоположника даже до нас! Поэтому и мы, употребляя тебя как Началовождя в добре для общей пользы, показали чадам Церкви наследие истины, ... сообщая исповедание веры в общем духе, в одном настроении и единомыслии. И мы в общем ликовании, как бы на царских вечерях услаждались духовными яствами, которые Христос через твои грамоты приготовил пиршествующим и думали, что видим среди себя обращающегося Жениха. Ибо, если где двое или трое соберутся во имя Его, там Он обещал быть посреди них, то какую близость показал Он относительно 520 иереев, которые познание исповедания Его предпочли отчизне и труду и которыми ты, как Глава членами, являя благомыслие, управлял в лице занимавших твое место".

Тому єдине, що можу лише ігумену і іже з ними побажати стати православними, таким якими були ті великі Святі Отці, цитати з яких я навів.

Robin! Треба, щоб не сама одна бабця йшла до отця чи до церковної влади з духовними потребами, а організація чи федерація, яка законно діє в Церкві. Це вина самих мирян, що вони не можуть (чи не хочуть) організовувати в Церкві федерації чи спілки, які б дбали про їх потреби.
Я Вам розповім про потужну організацію в Католицькій Церкві - міжнародну федерацію католиків-мирян "Una Voce" (від лат. "Єдиним голосом"). Una Voce" – це рух мирян-католиків, який, залишаючись у повній єдності зі Святим Престолом, виступає за органічне відновлення літургійної і обрядової практики відповідно до її природи і традицій. Рух "Una Voce" виступає за збереження (як на практиці, так і в церковному праві) традиційної Римської Літургії у формі, що визначена Римським Служебником, виданим блаженним папою Іваном XXIII 1962 року. "Una Voce" опікується збереженням і поширенням у Католицькій Церкві (латинського обряду) латинської мови і григоріанського співу, забезпеченням вільного використання всіх літургійних книг, що містять давні форми літургійної дисципліни латинської традиції (пор. motu proprio Папи Івана Павла II "Ecclesia Dei adflicta", п. 5).
Федерація визнана Святим Престолом, до її поглядів з повагою відносяться відповідні Римські конгрегації, що приймають її представників.
Організатором руху була жінка, доктор психології Боргхільд Кране із Осло. Влітку 1964 року вона закликала католиків об'єднюватися для захисту церковної літургійної спадщини. В результаті її звернення в 1964-1965 рр. виникло декілька національних асоціацій, і перша з них - французька - прийняла вдалу назву "Una Voce". Офіційна дата її установи - 19 грудня 1964 р. Засновниця доктор Кране померла 14 жовтня 1997 року.
Усвідомлюючи необхідність координації своїх зусиль, на початку 1965 р. делегати шести європейських асоціацій зустрілися в Римі і домовилися про створення відповідної наднаціональної структури. Так почала діяти Міжнародна федерація "Una Voce" (FIUV). Формально її установа відбулася в Цюріху 8 січня 1967 р., коли представники більш ніж 20 асоціацій схвалили проект статуту і вибрали перший склад Ради. На цій зустрічі президентом був одноголосно вибраний доктор Ерік де Савентхем. Нині президентом Федерації є пан Лео Даррох (Англія). Його обрано на Генеральній Асамблеї FIUV в листопаді 2007 р.
Завдяки "Una Voce" в Європі і Сполучених Штатах правлячі єпископи заснували процвітаючі парафії, де служать традиційну Св. Літургію і де всі таїнства здійснюються по літургійних книгах, що уживалися до 1962 р. Особливо це стосується тих парафій, що ввірені турботі Братства св. Петра або Інституту Христа-Царя. Зараз існує щонайменше десять таких священицьких спільнот, схвалених Святим Престолом з численними покликаннями. Багато семінаристів в єпархіальних семінаріях всього світу вчаться під керівництвом викладачів служити традиційну Літургію і мають намір після висвячення робити це якомога частіше. У жовтні 1998 р. в Римі було паломництво, яким відмічено 10-і роковини motu proprio Його Святості Івана Павла ІІ "Ecclesia Dei adflicta". 24 жовтня 1998 р., звертаючись до зборів 3 тис. традиційних католиків "Una Voce", кардинал Ратцінгер (тепер Папа Бенедикт XVI) особливо згадав численні покликання до богопосвяченого життя під впливом Традиції: "Десять років минуло після публікації motu proprio "Ecclesia Dei". Який баланс успіхів і провалів ми можемо підвести? Думаю, перш за все це для нас нагода висловити вдячність. Різні спільноти, що народилися завдяки цьому папському декрету, дали Церкви велику кількість покликань до священства і богопосвяченого життя, які ревно, радісно і в глибокій єдності з Папою служать Євангелії в нашу нинішню епоху. Завдяки ним багато вірних утвердились в радісній можливості переживати Літургію в любові до Церкви, а може знов знайшли і те, і інше. У багатьох єпархіях вони служать Церкві в співпраці з єпископами і в братерстві з вірними, які приймають давню літургію. Все це для нас - причина висловити якнайглибшу вдячність!"
У вересні 1995 р. кардинал Ратцінгер разом з монс. Камілло Перла, секретарем Папської комісії "Ecclesia Dei", відвідав один із самих процвітаючих монастирів у Франції - бенедиктинський монастир традиційного братства св. Петра в Ле Барру, де служив понтифікальную Літургію по традиційному обряду. Щороку на свято Зіслання Святого Духа катедральний собор в Шартре (Франція) переповнюється тисячами палких католиків - їх середній вік близько 20 років, що співають традиційну Літургію на григоріанський розспів, який II Ватиканський Собор ухвалив вважати нормативним для співаних латинських Літургій. Юні паломники йдуть туди пішки три дні, проводячи ночі в наметах. Щороку вони отримують послання з благословенням і словами підтримки від Його Святості. Молодість конгрегацій - характерна риса Традиції!
Свого часу багато хто казав: прихильники "старого чину Літургії" - це головно літні люди, які пам'ятають часи до ІІ Ватиканського Собору, ось, ці старі скоро вимруть, а молодь піде новим шляхом. Але минали роки, старше покоління відходило, а традиційний рух тільки розростався. Нині більшість його активістів, багато керівників - миряни, священики - це люди, які взагалі не застали часу, коли "старий обряд" був основним у Церкві. Отцю Джону Бергу, Генеральному настоятелеві Братства св. Петра 37 років. У раді польського "Una Voce" ще кілька років тому була тільки одна людина віком за 30.
Всі радійсно і з вдячністю прийняли motu proprio Summorum Pontificum Його Святості Бенедикта XVI про повернення "старого" чину Літургії. Особисто Бенедикт XVI завжди з великою любов'ю ставився до давнього чину Літургії, або, як він пропонував його називати, "класичного Римського обряду".
Ініціатива у всіх випадках йшла від католиків-мирян, представників різних сфер діяльності - вчених, письменників, журналістів, ділових людей і діячів мистецтва. Без підтримки з боку мирян було б неможливе служіння священиків, що зберігають в Католицькій Церкві традиційну Літургію.
Ще в кінці 2006 року в світових засобах масової інформації було опубліковано чотири публічні заяви на підтримку цього передбачуваного рішення Папи про повернення "старого" чину Літургії - на італійській, французькій, польській і англійській мовах. Серед інтелектуалів Польщі, що підписали декларацію, - голова і більшість депутатів Сейму. До декларації жителів англомовних країн приєдналися також багато представників духівництва.
Духовну і естетичну красу традиційної Літургії високо цінують некатолики. У 1970-х роках на її захист виступали не тільки Грем Грін і Івлін Во, але і Агата Крісті, піаніст Володимир Ашкеназі і багато інших. "Культурна і духовна цінність латинської літургії - це загальна спадщина, як капела Сикстинська, григоріанський спів, великі собори, готична скульптура, базиліка св. Петра. Особливо в наші дні, коли вся наша європейська цивілізація ризикує відсікти і відкинути своє коріння", - пишуть автори італійської декларації, опублікованої в газеті "ll Foglio". Інший важливий мотив, який підкреслюється в деяких з опублікованих заяв, це тема єдності Церкви. Автори документів вважають, що подолання розколу, що виник в 1988 р., коли архієпископ Марсель Лефевр, порушивши пряму заборону Ватикану і висвятив в єпископський сан четверо священиків з числа своїх послідовників, неможливо без "відновлення законних прав" Літургії. У зверненнях підкреслюється, що нічого "схизматичного" власне в давній Літургії немає і бути не може. "Нас шокує сама думка про те, що хто-небудь з католиків може з недовір'ям відноситься до служіння тієї Літургії, яку служили св. Падре Піо і св. Максиміліан Кольбе, яка живила побожність св. Терези від Дитятка Ісуса і "усміхненого Папи" Івана XXIII", - мовиться в декларації інтелектуалів Франції, яка надрукована в газеті "Le Figaro". У зверненнях рясно цитуються вислови кардинала Ратцінгера, зроблені їм ще до обрання на Престол св. Петра. "Ми з тобою, Святіший Отець!" - ці слова, винесені в заголовок польської декларації, можна назвати лейтмотивом всіх чотирьох звернень.
"Una Voce" - організація, яка не управляється зверху, центральним комітетом. Кожна національна асоціація - автономна, яка може на місцевому рівні виконувати завдання Федерації. У ідеалі кожна національна асоціація повинна будувати в своїй країні мережу регіональних відділень, які працювали б на місцях. У якості членів Федерації національні асоціації працюють разом, направляють своїх делегатів на Генеральні Асамблеї Федерації, що проходять раз на два роки в Римі, де спільно обирається президент і Рада Федерації. Протягом декількох днів кожна із асоціацій звітує про свої успіхи і ініціативи і знайомиться - перш за все, завдяки особистим контактам з ватиканськими Конгрегаціями - яким чином захист Традиції в їх умовах може стати ефективнішим. Федерація має великий багаторічний досвід спілкування з центральною владою Церкви. Але головне це те, що вона може представляти загальні, спільні бажання традиційних католиків всього світу на найвищому рівні церковного управління. У цьому полягає її головна статутна мета, і не дивлячись на весь великий прогрес, досягнутий з 1967 р., ця функція залишається необхідною для сприяння справі Традиції у всьому світі.
Федерація "Una Voce" завжди виявляла і виявляє послух місцевій і найвищій церковній владі. Сама головна Традиція - це послух церковній владі. "Una Voce" категорично проти того, щоб самочинно, без благословення правлячого єпископа створювати регіональні відділення (в єпархіях чи митрополіях), семінарії, парафії, самостійно висвячувати на священники чи єпископи. "Una Voce" діє з благословення Святого Престолу і правлячого єпископа.
Для Федерації - головне послух владі Церкви. І як кажуть керівники Федерації одна з причин послуху - збереження і демонстрація згуртованості церкви (щоб приводу ворогам не давати), і ще - не спокушання до розколу схильних до дискусій як таких, а не до дискусій в пошуку істини.
На жаль більша частина членів братства Св. Пія Х (послідовників архиєпископа Марселя Лефевра) називають "Una Voce" зрадниками і відступниками. Вони не хочуть допомагати Церкві, а шкодять їй! Вони зайняли прямо протилежну позицію: "чим гірше в Церкві, тим краще". І вони дуже погано відносяться до тих традиційних католиків, хто йде, як вони кажуть, на "сепаратний мир" з Римським Престолом, приймає пропозиції Ватикану. Хоча і Папа Іван-Павло II і Папа Бенедикт XVI багато разів зустрічалися з генеральним настоятелем братства Св. Пія Х і згодні на їх умови, однак вони самі продовжують зберігати "синдром обложеної фортеці".

Robin! Не коректно називати послідовників і прихильників о. Василия Ковпака "лефевристами". І Ви не праві. Ті вірні і священники, які є разом з о. Василем Ковпаком не є поза Церквою. Декрет церковного трибуналу стосувався лише о. Василя Ковпака і більше нікого. Так само не праві в тому, за що покарано Василя Ковпака. Його покарано не за обрядово-літургійні практики чи Традицію, а за абсолютно неприпустимі в Церкві речі. Василь Ковпак БЕЗ БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРАВЛЯЧОГО ЄПИСКОПА ВСТУПИВ В ЗВ’ЯЗОК З БРАТСТВОМ, ЯКЕ Є ПОЗА ЦЕРКВОЮ, САМОСТІЙНО БЕЗ ДОЗВОЛУ ПРАВЛЯЧОГО ЄПИСКОПА ЗАСНУВАВ СЕМІНАРІЮ! А ЦЕ НЕПОСЛУХ, З ЯКИМ НЕ МОЖНА МИРИТИСЯ. Можна було дотримуватися традиційних літургійно-обрядових практик і не порушувати канонічного поряду. Тим більше, що в Церкві немає документа, який забороняє якісь давні літургійно-обрядові практики. Якщо є то продемонструйте такий. Але думаю незабаром справа з Василем Ковпаком вирішиться.

Не коректно також порівнювати підгорецьких діячів з архієпископом Марселем Лефевром. Їм дуже далеко до нього.
Архєп. Лефевр був відлучений лише за самовільну ординацію єпископів (згідно ватиканського документа). Однак в цьому документі не сказано, что Лефевр відлучається за "вчинену ним схизму". Зверну увагу, що кардинал Тіандум постійно товаришував із архиєп. Лефевром, і на кардинала не були накладені санкції Ватикану. Адже він міг бути покараний за спілкування з "схизматиком" (участь офіційного представника кардинала Тіандума в похоронах архиєп. Лефевра як католицького єпископа).
У відношенні арх. Марселя Лефевра в майбутньому буде перегляд його справи (доречі він анафем не проголошував і таких дурниць як підгорецькі не чинив). Зараз Церква інтенсивно працює, щоб подолати проблеми, які є у відносинах Ватикану з послідовниками архиєп. Лефевра. Для цього створена і працює папська комісія "Ecclesia Dei". При тому, що для мене абсолютно зрозуміло, що архиєп. Лефевр багато в чому не мав рацію. Взагалі, церковна історія як і церковна дійсність - річ не дуже однозначна. Думаю, в недалекому майбутньому владику Лефевра не тільки реабілітують, але і канонізують. Наприклад, за пастирське служіння в Африці. Якщо кому незрозуміло - нехай перечитає життя Св. Григорія Богослова. А помилки - на жаль, бувають не тільки у єпископів, кардиналів, але навіть у пап, соборів і апостолів.
Слава Ісусу Христу, Ihtise
Цей хлопчак думає, що тільки в нього є пальці, от і розтопирює. Ти правий, його щастя, що він у віртуалі, а на зоні, в реалі, де за такі слова ковтнув би зуби в шість секунд. Це в кращому випадку. Про суворіший ти згадав. Уже навіть адмін не витримав і витер половину „перлів”.

До речі, як дивишся на те, щоб перебратися на інший форум?
Я приглядаюся до трьох – один тернопільський і два львівські. Там також ведуться жорсткі дискусії, але жодного матюка, публіка цілком інша.

А поки ти смачно спиш, я тут дещо надибав – журнал „Патріархат”, в якому ще кілька років тому Підгорецький духовний центр і ОВзП (так журнал називає – отці-василіяни з Підгірців) мало не вихваляли на всі лади. А журнал то підпорядкований самому Гузару, є його напівофіціозом у боротьбі з Римом за патріархат, а також це видання дуже дружнє до Окея. Оце так дивина, нє?

Бачу і Валентин зайшов на форум. Вітаю, приятелю.
Тобі також буде цікаво це читати, а мені - твоя думка.
Іще одне: припини вже з тим списком, ти ж не обмежений чоловік. Пиши нам про речі більш актуальні, як оце сьогодні. До речі, дякую, ти дуже класно потрудився.

Петро ДІДУЛА

Між визнанням і поневірянням – один крок і ціла вічність
Справа отців-василіян ліквідованої Чеської делегатури ЧСВВ

Лавина відгуків про працю отців-василіян із Підгірців (ОВзП) наростає від початку 2004 року. Десятки публікацій як у церковних, так і світських виданнях свідчать: учасники реколекцій, що їх провадили ОВзП, прагнуть поділитися здобутим досвідом з іншими. Ось деякі назви цих публікацій: «На нас зійшов Дух Святий», «Тут стають новими і кращими» (Нова зоря), «Духовна фортеця у Підгірцях» (Арка), «Свята благодать поруч» (Господар землі), «Пізнай себе» (За вільну Україну) тощо. Учасниками реколекцій стали за два роки понад двадцять тисяч осіб із різних міст і сіл Західної України; серед них – групи медиків, педагогів, військових, науковців.

З ініціятиви реколектантів почали діяти близько ста п’ятдесяти груп «Молитовної сторожі» (у кожній по 24 особи). Відомі десятки свідчень про зцілення та навернення; здійснилося кілька монаших та священичих покликань. До такого зрушення в Церкві причетні лише п’ятеро отців і два брати-василіяни з Підгорецького монастиря; серед них – чотири українці, один словак, двоє чехів.

І на цьому тлі розгортаються процеси, ініційовані Консультою [Нарадою; від лат. сonsulto – раджусь. – Прим. ред.] отців-василіян у Римі, логічним наслідком яких має стати остаточне виключення з Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) згаданих семи отців-василіян із Підгірців. Троє з них належать до нині ліквідованої Чеської делегатури отців-василіян , яка впродовж кількох років своїми ініціятивами, пропозиціями і намірами не вписувалась у розмірене, визначене писаними законами й неписаними правилами життя Василіянського Чину. І коли тепер поряд із захопленими, дещо навіть екзальтованими, відгуками людей про працю ОВзП чуєш щось на кшталт: «отці індоктринують людей», «нав’язують їм своє, а не євангельське розуміння Спасіння», «вони витворюють чорно-білу картину світу» – розумієш, що йдеться про гордіїв вузол конфлікту, що його розв’язувати комусь уже просто увірвався терпець.

За поміччю до держави
Саме цим можна пояснити появу ініційованого проводом василіян в Україні листа до колишнього вже керівника адміністрації Львівщини п. Олександра Сендеги з проханням «заборонити ОВзП в’їзд в Україну чи перебування в Україні», оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним нашої Церкви в Україні». Паралельно вживаються відповідні заходи, щоб і в самій Церкві ОВзП не мали підтримки.

Однак якщо державні чинники згадане звернення потрактували дуже поважно і відповідально (одразу ж після його надходження ОВзП відвідали представники міліції, СБУ та відділу ЛОДА у справах релігії), то церковні чинники реагували інакше. Зокрема, на черговому Синоді Києво-Галицької Митрополії УГКЦ владики не поспішали засудити діяльність ОВзП. Деякі єпископи виявили готовність прийняти отців з Підгірець до своїх єпархій – спершу як парохіяльних священиків, а згодом («коли буде все полагоджено у Василіянському Чині») і як монастир свого права. Виникає доволі складна колізія, яку однаково формулюють як прихильно, так і негативно налаштовані до ОВзП особи: «Якщо ОВзП є злом для Церкви, то яка користь із їхньої праці в єпархіях? Якщо ж так не є – то чому їх позбавляють права бути василіянами

Другий місяць блукаючи безконечними лабіринтами суперечностей, що виникли в Церкві через конфлікт навколо ОВзП, я ставлю перед собою питання, що саме Господь хоче виявити цією ситуацією. Вдамся до оцінки поодиноких суджень та висловів – іншими словами, до оцінки деталей, через які, як каже християнська мудрість, промовляє Господь.

На шкоду вірним у Чехії?
У листі до львівського губернатора, між іншим, ішлося про те, що ОВзП причетні до заколоту «на шкоду вірним у Чеському екзархаті Греко-Католицької Церкви».

На початку 2003 року число українських заробітчан у Чехії, за офіційними даними, сягнуло 200 тис. осіб. Лише у Празі їх близько 20 тисяч. Від самого початку заробітчан прийняла Рутенська Греко-Католицька Церква (РГКЦ). Корінних мешканців-русинів і провід РГКЦ, з одного боку, це тішило, адже Церква отримала нове дихання, а з іншого – і турбувало, адже в нових обставинах над РГКЦ нависала небезпека українізації, втрати ідентичности. Остерігаючись останнього, екзарх РГКЦ владика Лявинець заборонив використовувати у храмах українську мову. «Тут ніколи не буде української Церкви», – виголосив він свого часу перед церковним зібранням, близько 90 відсотків якого становили українці-заробітчани.

В обставинах життя на поселенні, коли саме мова стає особливим джерелом духовного життя, українці-заробітчани щораз частіше піднімають питання про Церкву також і як про осередок культурного життя. На цьому тлі напруження між українцями-заробітчанами і проводом РГКЦ поступово зростає. Саме в той час отці-василіяни із Чеської провінції працюють на парохії св. Климентія в Празі. Чехи та словаки за національністю, вони стають на бік української громади.

Відверто конфліктних рис ситуація набирає від середини 2003 року, коли Рим посилає екзарха Лявинця на емеритуру. Отці-василіяни пропонують кандидата на єпископа із числа членів Чеської делегатури ЧСВВ, мотивуючи це тим, що саме він найкраще відповідатиме потребам громади. Ватикан не погодився з цією кандидатурою і на екзарха призначив словака о. Ладислава Гучка, який не знає ні української мови, ні церковних традицій РГКЦ. Народ його не прийняв і гостро запротестував. Дійшло навіть до того, що єпископські свячення о. Гучка було перенесено до сусіднього римо-католицького храму, оскільки церкву св. Климентія пікетували члени української громади. Однак ці протести не змінили рішення Ватикану.

Український церковний комітет у Чехії потрактував факт висвячення владики Гучка на екзарха як програш, але не як остаточну поразку. Морально підтримуваний отцями-василіянами, цей Комітет робить спробу зареєструвати у Чехії УГКЦ – без благословення на це проводу самої Церкви. За короткий час було зібрано і подано до Міністерства культури Чеської Республіки (ЧР) необхідні для реєстрації 300 підписів українських вірян греко-католиків. Згідно з чеським законодавством, цього було досить для реєстрації Церкви. Проте міністерство відмовило в реєстрації, посилаючись на авторитет Чеської Єпископської Конференції Римо-Католицької Церкви: «Церква УГКЦ складається з конкретних територій, на яких Патріярх є настоятелем. Там він має законне право засновувати провінції, єпархії та екзархати. Чеська Республіка не належить до його території, вони [згадані структури. – Прим. ред.] є повірені Греко-Католицькій Церкві в ЧР, яка... заснована для чехів, словаків, русинів, українців та інших національностей, що належать до візантійського обряду або іншого східного католицького обряду, наприклад вірменського. Той екзархат [Чеський екзархат ГКЦ. – Прим. ред.] прямо підлягає Апостольській Столиці в Римі, а не Верховному Архиєпископові у Львові. Заснувати новий екзархат для українців було б, мабуть, можливо, як це є в інших державах. Але там, окрім США й Канади, нема заснованих інших (крім української) греко-католицьких Церков. Створення екзархату завжди залежить від числа вірних, для яких було б доцільно створити екзархат». Також у відповіді Міністерства культури ЧР Українському церковному комітетові було процитовано думку самого Патріярха УГКЦ Любомира Гузара: «Реєстрація УГКЦ буде недоцільною і не корисною, бо мала би бути визнана лише цивільною владою, а не церковною. Празький екзархат дотепер досить добре служив нашим вірним. Крім того, я не переконаний, чи паралельна церковна структура, яка мала би бути утворена, принесе щось позитивного. Я є переконаний, що в компетенції Празької екзархії знайти гідне, заспокоююче рішення для всіх вірних. Я ж не маю ніякої правосильности поза канонічну територію УГКЦ в Україні і тому не можу втручатися».

Зрозуміло, що після такої відповіді Український церковний комітет цілковито втратив надію на те, що громада УГКЦ в Чехії зможе колись отримати визнання Глави Церкви. Цим і було досягнуто те, що українська громада «втихомирилась». Але щоб остаточно покласти край цій справі, владика Ладислав Гучко добивається цілковитої ліквідації Чеської делегатури отців-василіян і канонічної кари на її провідників. Щоб його вимога не виглядала голослівною, він відбирає від отців-василіян два будинки в Чехії. Провід ЧСВВ захищає свою власність. Але позиція владики була непохитною – винні в бунті мають бути покарані, і тільки після цього може йти мова про повернення монастирських приміщень. Щоб бодай частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян відсилають до України, а одного члена – до Англії.

13 червня минулого року Х Генеральна Капітула [Колегія керівних осіб ордену. – Прим. ред.] Василіянського Чину св. Йосафата приймає рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Це стається через кілька днів після обрання нового протоархимандрита о. д-ра Василя Ковбича. Саме до цієї делегатури належали троє ОВзП. На момент написання цієї статті шестеро з 21 члена делегатури відсторонено від чину. Усім іншим у місячний термін призначено звернутися до ігуменів різних василіянських монастирів із проханням прийняти їх. І якщо їм буде відмовлено, то вони не мають права на повторне клопотання, а отже автоматично перестають бути членами Василіянського Чину.

Ось таке тло твердження про «заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті», до якого спричинилися отці-василіяни Чеської делегатури. Є три моменти, на яких хотілося б наголосити. По-перше: «бунт» проти призначення єпископа Гучка не відбувся б, якби до формування позиції української громади не спричинилися отці-василіяни. Але бунту взагалі не було б, якби українці в Чехії мали можливість задовольняти у Церкві й свої національні потреби. По-друге: факти розвитку парохій УГКЦ у Греції, Італії, Португалії та інших европейських країнах, де поширилась новітня українська заробітчанська еміграція, породжують серед українців у Чехії питання: «Чому там можна, а тут ні?» І в цьому випадку твердження Патріярха Любомира про те, що він не має «ніякої правосильности поза канонічну територію УГКЦ в Україні і тому не може втручатися», звучить щонайменше непереконливо для вірних очолюваної ним Церкви.

На шкоду вірним в Україні?
Ще складнішою виглядає ситуація із твердженням (у згаданому листі проводу василіян в Україні до колишнього глави ЛОДА) про те, що ОВзП «завдають шкоду вірним нашої Церкви в Україні». Протоігумен Української провінції отців-василіян о. Григорій Гриньків навідріз відмовився коментувати це твердження, посилаючись на те, що йдеться про конфлікт усередині Чину. Хоч на час нашої з протоігуменом розмови до його вирішення вже були залучені зовсім не внутрішньовасиліянські чинники.

З усіх священиків, які свого часу були на реколекціях ОВзП, відкрито погодився поділитися своїми враженнями лише о. Ігор Пецюх, священик Львівської архиєпархії УГКЦ, духівник УКУ: «Діяльність ОВзП не можна оцінювати в чорно-білих тонах. Маємо справу з феноменом, який не має аналогів у нашій новітній церковній історії. А суть цього феномену – проповідь. Люди почули проповідь, якої не доводилось їм чути. І питання тут не у стилі чи формі, котра також могла б багатьох захопити, а у змісті. Керигма, проповідь живого Слова, навіть якщо це робиться ламаною українською з чеським акцентом, – таке слово розпалює серце, кличе до покаяння та зміни життя. Таку проповідь, на жаль, рідко можна почути в наших парохіяльних храмах. Тут криється, на мою думку, секрет притягаючої сили реколекцій ОВзП. Але весь драматизм ситуації полягає в тому, що разом з цим живим словом отці подавали слухачам спрощене, схематичне світобачення. Одне з положень цієї спрощеної схеми таке: все, що не має свого закорінення в прямому Божому Об’явленні, – від диявола. Таким чином виходить, що сатанинський корінь мають усі нехристиянські релігії та цивілізаційні здобутки, зроджені на їхньому ґрунті. Ніби й не існує чисто людського богошукання, того «навпомацки», як каже св. Павло (Ді. 17:27), котре веде до часткового, але виявлення «променя тієї Правди, що просвічує всіх людей» (див. Nosta aetete, 2). До речі, ставлення підгорецьких отців до «Декларації про відношення Церкви до не-християнських релігій» ІІ Ватиканського Собору досить своєрідне: «Сучасні богослови неправильно інтерпретують цей документ». А в Декларації сказано чітко й однозначно: «Католицька Церква не відкидає нічого з того, що в тих релігіях є правдиве і святе». Стиль цього документа Собору передбачає цілу гамму кольорів, а не лише білий і чорний, як на цьому наполягають ОВзП. Це зверхнє ставлення отців до авторитетних церковних документів та безапеляційний тон їхніх тверджень затьмарюють радість від їхньої проповіді, від їхнього вкладу у викорінення забобонів, магії та поверховости у християнстві. Це спонукає до молитви: за них, за Чин, за Церкву і за себе. Образ ОВзП має багато відтінків; чого там більше: світлого, сірого, чорного чи, може, ще чогось – не знаю і не ризикую судити».

З розмов із людьми викристалізовується картина, що головна причина розбіжности в поглядах на служіння ОВзП – їхня наука про Першу заповідь Божу. Зокрема, ОВзП навчають, що східні бойові мистецтва, включно із дзюдо, є не тільки спортом, а й частиною східних релігій і що практикування їх призводить до втрати особистого відношення до Христа. Натхненна цим навчанням, мама настоює, щоб її шістнадцятилітній син залишив заняття дзюдо. Син не витримує тиску, утікає з хати, але не покидає займатися улюбленим видом спорту. Інший конфлікт розпочався після реколекцій у молодіжній спільноті із суперечки щодо можливости для християн брати участь у дискотеці. ОВзП навчають, що рокова музика, яка коріниться в африканській поганській релігії, дуже шкідлива для християнського життя. Й інші історії вказують на те, що плоди навчання ОВзП є зовсім не однозначними. На ці застереження о. Методій Шпіржік висловив готовність ОВзП говорити з проводом Церкви чи будь з ким, хто справді старався б допомогти оминути якісь огріхи в навчанні. «Ми є свідками того, як поганська релігія через різні чинники руйнує Церкву, і тому вважаємо, що недопустимо це замовчувати», - каже о. Методій.

Справді, однозначної оцінки ситуації з ОВзП немає. З одного боку, те, що вони розкривають суть чинних «забобон» та «практик», є нагодою допомогти людині з’ясувати, де є начало її віри, позбутися баласту традиційности («так усі роблять»). З іншого боку, існує небезпека дуалізації світу, поділу явищ, предметів, а потім і людей на тих, що несуть у собі лише або добро, або зло. У кожному разі, хоч скільки разів я казав дуже активному в житті парохії своєму знайомому, що острах вітатися через поріг - це забобон, все ж уперше він потиснув протягнуту через поріг руку щойно після реколекцій у Підгірцях.

Частина звинувачень щодо навчання отців ліквідованої делегатури, що їх мені довелося почути від моїх співрозмовників, стосувалася також їхньої практики формування молитовних груп. Вони систематично «заступають на цілодобову молитовну варту» в той спосіб, що кожен член цієї групи молиться в якійсь наперед домовленій годині у певному наміренні. Проблемність цієї практики, на думку мого співрозмовника-священика, який побажав залишатися невідомим, полягає в тому, що дана в емоційному та духовному піднесенні обіцянка може пригнічувати особу. Це стається тоді, коли особа з об’єктивних причин не може виконати взятий на себе обов’язок молитви. Підтверджує це, на його думку, той факт, що люди часто сповідаються в цій провині саме як у гріхові.

Усі ці моменти вказують на те, що є підстави говорити про священичу невторопність ОВзП – можливо, про неправильне трактування ними католицького віровчення. І тут, власне, василіяни-богослови мали нагоду ступити слідами свого великого патрона Отця Церкви св. Василія Великого, який не раз у різних обставинах писаним і мовленим словом виступав на захист догматів Церкви, і тим самим допомогти братам по Чину прояснити невідповідність їхнього навчання, дати всій Церкві поживу для роздумів у мало вивченій тематиці. Але, схоже, отці-василіяни не використали таку нагоду. Натомість неприйнятних для Чину отців позбуваються у спосіб доволі «сумнівний»: з одного боку, вдаючись до послуг держави, а з іншого – інкримінуючи їм непослух. Причому непослух пришивають доволі грубими нитками; таке враження, що не припускають, що справа може вийти на денне світло. Отцю Кирилові Шпіржіку пропонують признатися і просити вибачення за те, що він зводив наклепи на своїх співбратів по Чину, з якими співслужив у місті Брадфорд (Великобританія), а якщо не признається – буде виключений із Чину. Натомість вірні з парохії у Брадфорді, а також отці, в яких о. Кирило мав би просити вибачення, свідчать, що конфлікту як такого насправді не було. Просити вибачення, отже, треба лише для того, щоб не виключили з Чину.

«Генеральна і провінційна консульти домагаються нашого виключення з Чину. Але ми до цих пір не знаємо нашу реальну провину, – каже о. Маркіян Гітюк. – Згідно з чинним ККСЦ, причини відпущення з Чину мають бути поважні і юридично доведені. Після кожного попередження член Чину має право себе захищати. Ми офіційно кілька разів просили різні римські декастерії про послугу суду, але, на жаль, нам відмовили».

З усього почутого і побаченого ясно лише те, що спосіб життя, думання, дії, проповідування, молитви, співжиття в ОВзП інший, ніж у чинних василіян. Висловлена отцем Маркіяном Гітюком думка про те, що чинні отці-василіяни «втративши свою первісну харизму, тепер мали вибір: або йти тим шляхом, який ми їм запропонували, або нас викинути з Чину», свідчить про їхній такий собі духовний романтизм: от, мовляв, ми приїдемо і всіх навернемо. Так не буває, особливо в монастирях, де штиб молитви та праці формується століттями. З цього огляду цілком зрозумілою є мотивація позиції проводу ЧСВВ – виключити «огуджених отців» із Чину. Однак поважний сумнів викликає сам спосіб, до якого вдається провід Чину. «Правда перемагає не інакше, як силою самої правди, що водночас і лагідно і сильно проникає в уми», – стверджується в Декларації ІІ Ватиканського Собору про релігійну свободу (Dignitatis humanae, 1). Дії проводу Василіянського Чину входять у суперечність із цим документом. Крім того, провід Чину, поборюючи те, що він вважає шкідливим для Церкви, наражається на іншу небезпеку.

Якщо перспектива виключення ОВзП із Чину більш-менш ясна, то їхня подальша доля в Церкві доволі невиразна. Відповідаючи на моє запитання щодо перспективи ОВзП, Патріярх Любомир, поміж іншим, сказав: «Організовуючи монастир свого права, вони мусять розпочати від нуля (тобто почати від вступу у новіціят. – П. Д. ). Це якщо вони знайдуть якогось єпископа, який схоче їхню справу підтримувати. Адже бажання створити автономний монастир – це є духовно небезпечна справа, тому мусить бути добре духовно переосмислена і виправдана».

Дозволю собі висловити думку, що в цьому випадку справді йдеться про дуже неординарне явище в нашій Церкві, яке слід принаймні докладно вивчити і вже в кожному разі не за допомогою державних чинників. На підтвердження сказаного наведу окремі думки різних отців із Підгірців, які я записав під час моїх з ними розмов.

Пряма мова
Монашество. Покликане дати живий приклад спільнотного життя для християнських родин і спільнот. Монастирі ще за часів Василія Великого були такими сім’ями по 7-12 чоловік, де монахи творили родинну атмосферу, де навзаєм собі допомагали, оздоровлялися від своїх ран, і насамперед від гордині. Як каже св. Василій Великий: «Найкраща аскеза – то спільне життя». В сучасній Католицькій Церкві монахи хоч і перебувають разом, але живуть переважно як «пустельники». Є монастирі з десятьма монахами, але кожен має свою місію; живуть вони радше як у гуртожитку, між ними зростає конкуренція. Ми бачимо, що віднова монашого життя є в тому, щоб монастирі ставали дійсними спільнотами, де недоліки кожного зокрема поборюються дарами інших. Головним для себе ми вважали потребу обновити харизму чину св. Василія Великого – спільнотного життя за взором перших християн. І ми бачили, що треба почати з якогось одного монастиря. А потім, якщо б хто мав щиру волю і бажання, можна було б природним руслом відновити увесь Чин.

Місії. Ми хотіли проводити місії на Східній Україні. Для цього треба створити місійний центр на Заході України. Такий центр міг би надсилати на Схід України групи монахів та мирян. Сьогодні у нас панує така система, коли поодинокі отці-василіяни їдуть на місії на Схід України і тому не мають можливости жити повноцінним життям монашої спільноти. Такі обставини загрожують покликанню. Монах має служити у чистоті та послусі, але щоб так було, монастирська спільнота мусить дати монаху родинну теплоту. Якщо цього немає, він примушений шукати цієї теплоти деінде. Щоб священик не приїхав на місце і не почав відкривати Америку, треба мати систему місійної праці: як створити парохію, як залучити людей до життя у парохії, як працювати з молоддю, з представниками інших Церков.

Тут ми можемо користати з досвіду протестантських Церков, які, до речі, мають найбільший успіх в євангелізації на Східній Україні. Навернеться хлопець, два роки його навчають Біблії, церковного служіння, праці. Відтак посилають його разом зі спільнотою на Східну Україну, де він рік-два провадить місію, вертається, ділиться своїм досвідом, навчає своїх братів чинити місію. Далі він одружується, і вже усе його життя пронизане тим досвідом місії. Такі сім’ї оживляють цілу Церкву. Наш досвід праці на Західній Україні показує, що є багато хлопців, яких би зацікавила така перспектива. Тут є саме те, що вони шукають: романтика, служіння, дарування себе іншим, подвиг. Думаю, що з цих молодих людей хтось би захотів бути монахом. Це було б джерело різних покликань.

Замість висновку
Динамізм ОВзП, з одного боку, і той активний спротив, який чиниться їхній діяльності, з іншого боку, свідчать про те, що тут ідеться не про теоретичні розробки, а про дуже конкретний план дій, реалізацію якого вже було розпочато.

І хоч як це парадоксально, але в цій історії навколо отців-василіян, яка, зрештою, ще не закінчилася, я вбачаю деякі позитивні зрушення.
По-перше, в Церкві активізувалася дискусія щодо того, наскільки сприятливим для розвитку сучасної УГКЦ є той факт, що велику й якоюсь мірою визначальну її частину, а саме Василіянський Чин, вийнято з підпорядкування Главі УГКЦ і віддано в підпорядкування Главі Латинської Церкви-сестри. Те, як провід Василіянського Чину розійшовся зі своїми братами з Чеської делегатури, свідчить, що він втрачає пасторальну чутливість до складних ситуацій, в яких опиняється Церква, що покликана сіяти зерно Правди. Позиція отців-василіян надто часто визначається близькістю до їхнього адміністративного центру, внаслідок чого послаблюється душпастирська гнучкість Чину там, де має переважати логіка Нагірної проповіді.

По-друге, на тлі подій навколо ОВзП активізується дещо приспаний після періоду активного виходу Церкви з підпілля процес самоідентифікації покликань у Церкві – процес, що його найглибше переживають саме монахи, для яких ідентичність Церкви стає їхнім другим (чи радше першим) «я». Відхід частини василіян і створення ними монастиря свого права у Колодіївці в середині 90-х започаткував цей доволі болісний і, без сумніву, неоднозначний для блага Церкви процес. Також на тлі згаданих вище подій і контемплятивні сестри-василіянки (див. у цьому ж числі на стор. 30-31) на загальній Капітулі вирішили відновити статус самостійного монастиря, наданий свого часу Митрополитом Андреєм, але втрачений в часи підпілля та виходу Церкви з підпілля. (Один з отців ліквідованої Чеської делегатури, а саме отець Ілля Догнал, впродовж десяти років був завжди бажаним духівником цього монастиря. Тепер не є).

По-третє, ситуація навколо ОВзП дещо нагадує мені динаміку розвитку Церкви в часи Реформації та Контрреформації. Хоч як далеко відхилилась позиція протестантів від католицької доктрини, все ж їхня ініціятива таки привела до позитивних змін у Католицькій Церкві. Напевно, не один богослов сьогодні ставить собі риторичне запитання: «Що було б із католицизмом, якби не Лютер?» Хто знає, чи не народжується щось подібне в серцевині вочевидь неповно описаного в цій статті конфлікту: «Що було б із Василіянським Чином, якби не ОВзП?».

P. S. Протоархимандрид ЧСВВ о. Василій Ковбач повідомив мене про те, що у справі ОВзП незабаром вийде офіційне повідомлення.
ТУТ ВСЕ ЗРОЗУМІЛО: ПІДГОРЕЦЬКІ ЯК ПОЧАЛИ БУНТУВАТИ В ЧЕХІЇ, ТАК І ПРОДОВЖИЛИ В УКРАЇНІ. АЛЕ ДЛЯ ЧОГО БУЛО БУНТАРІВ ПУСКАТИ В УКРАЇНУ, ЩЕ Й ЦЕРКОВНА ВЛАДА ДОЗВІЛ ДАЛА!
Інше питання, що хтось хотів використати бунтівних монахів на свою користь. Наприклад, щоб, як пише автор статті "активізувалася дискусія щодо того, наскільки сприятливим для розвитку сучасної УГКЦ є той факт, що велику й якоюсь мірою визначальну її частину, а саме Василіянський Чин, вийнято з підпорядкування Главі УГКЦ і віддано в підпорядкування Главі Латинської Церкви-сестри", бо "те, як провід Василіянського Чину розійшовся зі своїми братами з Чеської делегатури, свідчить, що він втрачає пасторальну чутливість до складних ситуацій, в яких опиняється Церква, що покликана сіяти зерно Правди. Позиція отців-василіян надто часто визначається близькістю до їхнього адміністративного центру, внаслідок чого послаблюється душпастирська гнучкість Чину там, де має переважати логіка Нагірної проповіді".
НУ І ЯК ТЕПЕР ВИГЛЯДАЄ ТА ДИСКУСІЯ? АКТИВІЗУВАЛАСЯ ВОНА ЧИ НІ? НІХТО, ПО-МОЄМУ, ЩЕ НАВІТЬ ДИСКУСІЮ НЕ ПОЧИНАВ, А "ОВзП" ВЖЕ ЧЕРГОВИМ БУНТОМ ПРОСЛАВИЛИСЯ І ВСЕ ЗАВАЛИЛИ!
На мою думку, краще б журнал „Патріархат” друкував статті про небезпеку філетизму і повернення до керулярієвої схизми.
А ПІДГОРЕЦЬКІ, ЯКЩО ТАК ЗАЦІКАВИЛИСЯ ІНДІЄЮ (видно з їхніх опусів), НЕХАЙ ЇДУТЬ ТУДИ, ВСЕ РОЗВІДАЮТЬ, ДІЗНАЮТЬСЯ, ПОТІМ НАМ РОЗКАЖУТЬ. ВОНИ Ж ТАК ХОТІЛИ МІСІЇ НА СХОДІ. А ТО ЯКІ ТАКІ МІСІЇ - СИДІТИ В ПІДГІРЦЯХ І ПИСАТИ ДУРНІ ОПУСИ?

Р.S. Доречі поясніть мені, як близькість до центру Вселенської Церкви послаблює душпастирську гнучкість?
Robin пише:
Я приглядаюся до трьох – один тернопільський і два львівські. Там також ведуться жорсткі дискусії, але жодного матюка, публіка цілком інша.

Ту спочатку тожи було цілком пристойно. Поки вас, дятлів, не було. Я думаю там буде таке саме.
Robin пише:
а на зоні

Сумуєте за зоновскими порядками, пітушки? Ну то дома, в сім"ї собі і запровадьте
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Валентине, вся наша віра в Бога після прийняття Ісуса за Спасителя і Господа зводиться до заповідей Любові:Перша до Всемогутнього і її продовження -до ближнього.
По тому пізнаю , що ви мої , коли ви маєте любов між собою, сказав Ісус Христос.(пор. Єв. від Івана 14,35) Яка ж любов без прощення, Валентине???
А що таке:]ЛЮБОВ-довготерпелива,
любов -лагідна,
вона не заздрить,
любов не чваниться,
не надимається , не бешкетує,
не шукає свого,
не поривається до гніву,
не задумує зла;
не тішиться, коли хтось
чинить кривду,
радіє правдою;
все зносить,
в усе вірить,
усього надіється,
все перетерпить.
Любов ніколи не переминає.
](1 Кор 13, 4-8
Чи маєш Ти любов до підгорецьких, владик, отців, братів , сестер, вірних?(Безіменно їх ображав Ти , Валентине і ображаєш-ТО КАЙСЯ до Бога за образу СПІЛЬНОТИ!!! КАЙСЯ, бо від цього залежить Твоя вічність!!!!!!!).
Не ховайся за багатослів"ям і канонами, бо ПРАВДА тільки в ІСУСІ. Вони ж ЙОМУ служать, а Ти -канонам. А все що пишеш про главенство Папи-вірно.
Повторююсь тобі про людську помильність на прикладі Нікейсикого собору в частині "Анатема" за добавлене чи відняте слово з "Символу віри".
Чи добавлення на наступному соборі " ... і СИНА" в "Символі віри" поклало прокляття на всю Католицьку Церкву???
Скажеш- НІ!!! і ВІРНО ЦЕ! То чому закон ставиш вище ЛЮБОВІ???

Ти пишеш , що Літургія без скорочень є БЛАГОДАТНА. І ВІРНО ЦЕ! То чому за неї потрібно боротися християнськими об"єднаннями("Una Voce")???
Чому не поставити скорочену Літургію, як виняток з Правила, а не навпаки, як є сьогодні???
Для чого силу свою, котра призначена Прославі Бога , тратимо на продовження грішити, коли ПОТРІБНО ПОКАЯТИСЯ І СЛАВИТИ ВСЕМИЛОСТИВОГО?!!!

Валентине -відкинь гординю навченості і начитаності, ПОКАЙСЯ І СЛАВМО БОГА РАЗОМ!
Сьогодні молюся за Тебе.

Robine, не потрібно переходити на інший форум покидаючи цей, бо і Господь прийшов до грішника , а не до праведного, а лікаря потребують хворі.
МИР І БЛАГОСЛОВЕННЯ ГОСПОДА ІСУСА хай зійде на кожного, хто ввірував у СПАСА! А не знаючим ЙОГО, хай ДУХ СВЯТИЙ зішле просвітлення і навернення до ТРИЄДИНОГО БОГА!!!

додано через 12 хвилин 24 секунди:

А владика Ілля і зараз є головним опікуном цього контемплятивного(закритого) моностиря. І при його опіці з Ласки Божої в геометричній прогресії ростуть покликання сестер до служіння.
Ihtise!
ЩЕ РАЗ ДО ВАС І ВСІХ УЧАСНИКІВ ФОРУМУ!
БАГАТО ФІЛОСОФІВ І НАУКОВЦІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТАКЕ ПОНЯТТЯ ЯК "ФІЛОСОФІЯ ПІДОЗРИ". До цього різновиду філософії вони відносять такі різні системи, як марксизм, психоаналітичну філософію Зігмунда Фрейда і філософію Ніцше. ВИ МОЖЕТЕ ЗАПИТАТИ: ЩО СПІЛЬНОГО МОЖЕ БУТИ У ТАКИХ РІЗНИХ НАПРЯМКАХ. СПІЛЬНИМ є те, що центр уваги в полеміці, дискусії, розмові зміщений від обговорюваних речей чи теми до КОНКРЕТНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВЕДУТЬ З ОПОНЕНТОМ ДІАЛОГ ЧИ ОБГОВОРЕННЯ.
Якщо ми, учасники форуму діємо як представники цієї філософії "підозри", то не ставимо питання про істинність або помилковість того, що нам говорять, але ВКАЗУЄМО чому саме наш співбесідник чи опонент так говорить і що примушує його саме так думати.
Наприклад, якщо хтось маркист, то обов’язково тут же поцікавиться соціальним походженням опонента і вкаже на зв'язок між його класовим статусом і пропонованою ним системою поглядів.
Якщо хтось психоаналітик, то обов’язково покаже, що погляди співбесідника сформовані незадоволеним лібідо, навіяним йому в дитинстві комплексом СУПЕР-ЕГО і численними невилікованими неврозами.
Якщо хтось ніцшенець, то вкаже на ресентимент опонента і його приховану огиду до сильного і здорового життя.

ДИСКУСІЯ в цій темі має виразний ухил до такої філософії "підозри".
Ihtise, Ви постійно пишете як представник філософії "підозри", ФОКУСУЮЧИ УВАГУ НЕ НА ТЕМІ, А НА УЧАСНИКАХ ДИСУСІЇ!
Тема не про Валентина або когось іншого, а про підгорецький бунт!

Ihtisе! Ви пишете: "КАЙСЯ до Бога за образу СПІЛЬНОТИ!!!"
А ДЕ ТА СПІЛЬНОТА? ЦЕ ТА, ЩО ВОЛАЛА ПІД ЧАС ЛІТУРГІЇ В ІНШІЙ ЦЕРКВІ В ПІДГІРЦЯХ? ДИВНА У ВАС ТАМ СПІЛЬНОТА: ВОЛАТИ ПІД ЧАС ЛІТУРГІЇ - ЦЕ АЖ НІЯК НЕ ОБРАЗА, А КРИТИКА КІЛЬКОХ КОЛИШНІХ МОНАХІВ - БУНТАРІВ - СТРАШНА ОБРАЗА НЕВІДОМО ЯКОЇ "СІЛЬНОТИ"!
Тому ще раз прошу список кого образив, як Ви пишете "спільноту", "отців , братів і сестер, а також християн", обов'язково всіх, з прізвищем, ім'ям, по-батькові і контактними даними (прізвища і імена і контактні дані псевдоєпископів я знаю). Обов'язково давайте список і контактні дані, щоб з такими "отцями, братами, сестрами, а також християнами" чи "спільнотою" порозмовляти.

Ihtisе! А коли підгорецькі бунтарі стали співаюти про любов!
Така СУПЕРЛЮБОВ, що аж захлинаючись кричати голосно під час Св. Літургії в Підгірцях в іншій (не своїй) церкві. А перекошені обличчя пібгорецьких бунтарів в Стрию? А анафеми (вічні прокляття) підгорецьких?
Якась така «вовча» любов виходить у підгорецьких бунтарів! Ми, підгорецькі, Вам - вічні прокляття, а Ви нам – любов і каяття! Ну чим не ВОВКИ В ОВЕЧІЙ ШКУРІ!

Якщо Ihtisе Ви так не думаєте, то їдьте негайно до підгорецьких бунтарів і кричіть їм з рупора чи мікрофона про любов, так як Ви накричали на форумі в цій темі. А потім нам напишете.
Ihtis пише:
Robine, не потрібно переходити на інший форум покидаючи цей, бо і Господь прийшов до грішника , а не до праведного, а лікаря потребують хворі.

Як скажеш, Ihtise.
Однак вони вважають себе правильними, а нас – полним атстойом, що світ обертається довкола них. Силоміць переконаєш їх у хибності, чи як? Лагідне слово тут не проходить. Циніки, одним словом. Суди сам.
З’явилася вчора на форумі така гарненька дівчинка Ромашка, яка поміж перекурами прагне «розібрати для всіх і для кожного поняття "РЕЛІГІЯ"». І що ти думаєш, дня не минуло, як оті мужлани-зубоскали грубо тицьнули її, симпатичную, в сувору реальність. А вона ж, наче квіточка, тяглася до чогось прекрасного, світлого...
***
А тим часом я натрапив на ще один львівський сайт – офіційний форум УГКЦ. Неправду казав Окей, що Церква ніц не робить. Стосовно підгорецького питання Церква дає можливість висловитися усім зацікавленим. Більше того, офіційний форум УГКЦ у своїй дискусії цитує нас, цілі сторінки стягує із золочівського плюса. Щоправда рейтинг в них слабенький, разів у чотири нижчий від золочівського. Проте рівень дискусії значно вищий, і модерує священик, як я зрозумів, Юстин. А рейтинг – це справа часу і насущної теми.
Ось один з прикладів їхнього диспуту.

Orost написав:
Так багато слів, на тему, про яку немає що дискутувати. Невиконання присяги складеної Богові не може дискутуватись.
Є два варіанти:
1. Покаяння,
2. Покарання.
Ніщо інше тут не передбачається!

Inkvizytor відписав:
Підгорецькі говорять приблизно те саме, але про Главу УГКЦ та інших єпископів, мовляв, вони в єресі, і для них є тільки два вищеназвані варіанти.
А щодо фінансування, то, як казав відомий булгаковський персонаж, "меня терзают смутные сомнения", чи часом підгорецькі в свій час не поділилися частиною тих своїх фінансів московського походження з владикою Колтуном, який після того, як василіанська влада видалила Обергаузера з ЧСВВ, здається, за непослух (застосувавши другий із запропонованих вище варіантів), негайно призначив його сотрудником у... Підгірцях. Дехто з прихильників підгорецьких на золочівському форумі назвав це призначення Божим чудом. (думаю, Ihtise, це про тебе). А інших підгорецьких ієромонахів, проти яких також на той час уже вівся процес видалення з тих же причин, цей же владика постійно всіляко підтримував, запрошуючи на реколекції і називаючи їх найкращими монахами в своїй єпархії. Може, частина тих фінансів пішла на новий "Лексус" владики? А, може, ще й з часописом "Патріярхат" вони поділилися за гарну статтю на їх захист?
Це тільки такі мої особисті сумніви, це, боронь Боже, не звинувачення.

_______________
Як витончено подають до столу страву.
І поки ми тут втрьох – Валентин, ти і я – якісь теорії розводимо, вони, у Львові, хлопці конкретні: уже знайшли джерела фінансування твоїх духовних наставників і хто їм протекцію робить – львівського відставного генерала КГБ, керівництво МВС, депутатів ВР, міністрів, російське ФСБ...
Голова йде обертом, які сюжети! Читав до світанку. Особливо – Analitukа. До чого ж компетентний чоловік, але вперто пише, холера, латинкою. Час забирає на розшифровування.
Раніше я думав, що твої духовні лідери – скромні ченці-проповідники, а з форуму УГКЦ зрозумів, що вони – фігури міжнародного масштабу.
Щоправда на цьому форумі є одна суттєва прогалина: нема жодного представника Підгірців. Не буду тебе переконувати, Ihtise, але чи не здається тобі, що задля рівноваги диспуту хтось мав би доносити і точку зору від першоджерела?
Даю тобі адреси, зайди сам, почитай, подивись.
Іще один недолік. Модератор Justyn з якогось дива дробить цю тему на ряд підтем. Я знайшов чотири. Може їх і більше є.

«Христова правда далека від Отців Підгорецьких (оцініть самі

«Звершилось те, чого насправді шукали Отці Підгорецькі

«Пастирське послання Михаїла КОЛТУНА про збунтованих "мо»

«Похвала Прес-секретарю Стрийськоє Єпархії»

Загальна адреса форуму УКГЦ:
http://forum.ugcc.org.ua

Далі заходь у «Церква і Суспільство»

А це адреса (по-мудрому – лінк), де дискутують питання Підгірців:
http://forum.ugcc.org.ua/viewforum.php?f=3&sid=e8d34ceb854aa8a03d77ed08fd1f1ef1
Robine, дуже дякую Тобі за статтю Петра Дідули. Вперше мною прочитана стаття -спроба узагальнити Божу працю через підгорецьких за оновлення нашої УГКЦ, а й Церкви в цілому.
В багатьох випадках спірна, але як спроба -вдала(я з сім"єю пройшов з владиками майже весь їх український шлях). Не розглядатиму її на форумі зараз.
Скажу про
Robin пише:
Однак вони вважають себе правильними, а нас – полним атстойом, що світ обертається довкола них. Силоміць переконаєш їх у хибності, чи як?
.
Думаю не моя задача переконати їх в моїй правоті славами. Ми маємо прикладом , життям , і словами свідчити про Ісуса. А Господь сотворив світ і нас і як схоче, то і їх наверне, коли вони записані в Книзі Життя. А що вважають нас непотребом, так це для нас є Ласка від БОГА(за словами ап . Павла).
(Завезу дитину на автобус і постараюся поспілкуватися).

додано через 5 годин 43 хвилини 47 секунд:

Перечитав уважніше Твою просьбу , Robine , і злякався , бо хто я , порох земний , щоб їм щось сказати? Знаю трошки італійську , інформація як очевидця, враження суб"єктивні. Я нуль без патичка.
Боюся нашкодити. Хай провадить нас Господь!
По заголовках підтем, даних Тобою від них, проглядається упередженість і зацікавленість в " правді" однієї сторони.

Джерела фінансування Владик аналізував на свій розсуд. І тут Будує Господь. Іноземні складові , окрім приватних пожертвувань -відкидаю, як нісенітниці, особливо ФСБ(хіба в складовій провокації). Сьогоднішній приклад(правда в вигляді легенди. Проте є прямі свідки і мої знайомі їх знають).
Холодної пори цьогорічної весни приїжджали хтось із режисерів фільму"Страсті Христові" до владики Самуїла з бажанням побачитися і познайомитися. Зустрілися. Впали до землі. Отримали благословення. Пропонували виїхати з цієї убогості(бо бідний побут у владик, отців, сестер) на Захід, владика відповів, що його служіння Богу -на Україні. Пропонували чек з "круглою " сумою на потреби церкви. Відмовився.
.
Чому вони добре проінформовані , бо і тут лежить на поверхні. Якщо міліцейський чин пройшов реколекції, то він як правило став твердим у вірі практикуючим християнином( знаю по знайомих) і він не піде за злом, а різними способами стоятиме за Ісуса. А найперше Господь над усіма є Пан. Скаже і хто встоїть, навіть ослиця заговорить по-людськи.(Бачиш -ослиця послухала Бога і сказала до Валаама людською, то хто ж каже деяким форумчанам , коли вони пишуть лихослів"я???)
Ihtis пише:
злякався , бо хто я , порох земний , щоб їм щось сказати?

Та чого їх боятися. Вони ж звичайнісінькі люди, а ще дуже вразливі, амбітні. Тим паче, що Ісус казав, що в потрібний час Святий Дух навчить, що треба казати.
Щоб їх краще зрозуміти, достатньо прочитати обговорення поведінки священиків на київському форумі. Туди пишуть з усієї України.

http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=4202&forum_name=Релігія&page=1

Коли сторінка відкриється (№3), треба вгорі клацнути на №1, щоб зрозуміти причину обговорення: як після Літургії священик машиною давив свою паству. Важко вірити в таку розповідь. А з іншого боку, навіщо людині брехати, що таке з нею трапилося.
Якщо це так, то з такими й потрібно боротися, вказувати їм на їхнє місце.
А те, що робиться в Трускавці, взагалі треба зарахувати до серії ужастіків.
Думаю, швидше таким служітелям культу треба боятися за свою поведінку.
Шкода, що такі якпідгорецькі та Іхтіси баламутять багато доброї молоді. Поміж строк говорять, що готують нове гарматне мясо -підпільних василіянок в Брюховичах, та в інших місцях. Своїх дітей ( дочок) Іхтіс возить на науку СВІТСЬКУ, це постійно підкреслює, а бідніших ( можливо і фанатіших) не прочь і в КОНТЕМПЛЯТИВНІ МОНАШКИ ЗАПИСУВАТИ. І на аудієнцію до Іллі (" пророка підгорецьких покликань" ). Пиши своїх , а не хочеш. Ліпше баламутити чужих. Щирих. Я читаю Іхтіса і дивуюсь - ЯК ТАМ ЛЮДИ НЕ БАЧАТЬ такого ВОВКА В ОВЕЧІЙ ОДЕЖІ.
Напевно, теж щось з підгорецького корита йому перепадає.
А що є УСТАНОВКА ПІДГОРЕЦЬКИХ ШАМАНІВ, що ДУХ йому підкаже, як поступати. Там все запрограмовано, щоби хитрий творив справу хитро ( і грошовито ), а бідний фанат - за них годинами молився, та утримував. І ВСЕ ЦЕ НІБИТО ДУХ ЗАКЕРУВАВ.
Підлота та гитода явна.
АЛЕ І ЛЮДИ САМІ ВИННІ. Як не бачити тих вовків. ЯК ???? ЯК НЕ РОЗРІЗЯТИ, ЯК ЙТИ ЇМ НА ПОКЛОНИ, ЯК ДІТЕЙ ТУДИ ВОДИТИ, це обманщики чистої води, а люди грошики возять туди.
Возять і ті, які хочуть розвалити зсередини УГКЦ.
І ті, що хочуть розвалу католицтва взагалі.