Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Події в Підгірцях - Розкол церкви чи щось інше?

Автор Повідомлення
phantom! НАГАДУЮ ВАМ, ЩО ТЕМА НЕ ПРО ЦЕРКВУ ВЗАГАЛІ, А ПРО ПОДІЇ В ПІДГІРЦЯХ!!!!
І ПРОТИВНИКИ І ПРИХИЛЬНИКИ ПІДГОРЕЦЬКИХ Є ПРОТИ ТАКИХ ЗАКЛИКІВ: "Церковь - это не Бог!l"
ХОЧЕТЕ ПРО ЦЕРКВУ (ЧИ ЦЕРКВИ) ПОГОВОРИТИ ВЗАГАЛІ, ВІДКРИВАЙТЕ ОКРЕМУ ТЕМУ, А ТО Я БАЧУ, ЩО У ВАС НА ФОРУМІ СТАРШІ НАЧАЛЬНИКИ ЧОМУСЬ ПОСТІЙНО СПЛЯТЬ!!!!
Я категорично проти любих розколів!

додано через 1 хвилину 52 секунди:

бо це непохристиянськи...
phantom! ЩЕ РАЗ НАГАДУЮ ВАМ, ЩО ТЕМА НЕ ПРО ЦЕРКВУ ВЗАГАЛІ, А ПРО ПОДІЇ В ПІДГІРЦЯХ!!!!
ХОЧЕТЕ ПРО ЦЕРКВУ (ЧИ ЦЕРКВИ) ПОГОВОРИТИ ВЗАГАЛІ, ВІДКРИВАЙТЕ ОКРЕМУ ТЕМУ, А ТО Я ЗНОВУ БАЧУ, ЩО У ВАС НА ФОРУМІ СТАРШІ НАЧАЛЬНИКИ ЧОМУСЬ ПОСТІЙНО СПЛЯТЬ!!!!


Цитата:
Я категорично проти любих розколів!

РОЗКОЛУ ЦЕРКВИ В ЗВ"ЯЗКУ З ПОДІЯМИ У ПІДГІРЦЯХ НЕМАЄ.
ЩО У ВАС ЩЕ Є ПРО ПОДІЇ В ПІДГІРЦЯХ?

І ще одне. Я в Донецьку чую російську мову скрізь! Не бійтеся писати українською, якщо у Вас звичайно немає ненависті до неї.
Та форум був на теренах Росії, а мов знаю я багато, так як говорив Шевченко "Чужого научайтесь і свого не цурайтесь" (йдеться про мову)
А ДО ЧОГО ТУТ ПІДГІРЦІ?

Якщо Ви phantom розпочали про Церкву, то дозвольте спитати: такими закликами "Церковь - это не Бог!" та ін. Ви закликаєте українців ліквідувати українські церкви, віддати всі церкви (храми), національні святині Руській Церкві, а самим українцям бути просто християнами?
ого а з чого ви це взяли... у вас якась манія.

додано через 58 секунд:

"а самим українцям бути просто християнами?"
-ага а тоді вони що зара не християни?
НУ ТОДІ phantom ПОЯСНІТЬ НАВЕДЕНІ ВАМИ ЦИТАТИ. ВИ Ж Я БАЧУ НЕ БЕЗДУМНА ІСТОТА, ЯКА ТІЛЬКИ ПИШЕ ЦИТАТИ ІНШИХ.

Цитата:
"а самим українцям бути просто християнами?"
-ага а тоді вони що зара не християни?

Ні, просто деякі спільноти, які називають себе християнськими, не мають храмів.
які саме?
А Ви ще не здогадались?
ну я ж неможу тикати сліпо "пальцем у небо" і все підряд із Лаврентія або свої же слова...
А що преподобний старець Лаврентій Чернігівський пише про рай і пекло? Чи він відхиляє існування пекла і раю?
http://wingmakers.narod.ru/p0001.html читай тут.
Дякую, phantom, прочитав.
Цитата:
ЦИТАТА із Лаврентія Чернігівського:
Когда отец Лаврентий садился за стол обедать, то, ожидая всех, говорил:
- Я есть не хочу, а мне надо видеть вас всех, да поговорить, что всех вас ожидает.
Потом сам плакал и говорил:
- Если бы вы знали, что ждет людей и что всем нам предстоит! Если бы вы знали, как мучаются люди в аду!

Преподобный отец Лаврентий Черниговский неоднократно повторял, что в ад идут души, как люди из храма в праздник, а в рай, как люди в храм в будний день. Батюшка часто сидел и плакал: жалел людей, которые погибают.
- Сколько же людей набито в пекле, словно в бочке селедки, - говорил старец Лаврентий. Чада его утешали, а он отвечал сквозь слезы:
- Вы не видите. А если бы видели, то как жалко! А в последнее время ад наполнится юношами.

Цитата:
ЦИТАТА ВАЛЕНТИН:
"А на кінець, щоб процес покаяння швидше пішов, покажу, що буде з всіма нерозкаяними грішниками, еретиками, сектантами, сатаністами, язичниками і з всіма нерозкаяними бунтарями і наклепниками проти проводу і Вчительського Уряду Церкви. Якщо НЕ розкаються, то ось яка РЕАЛЬНІСТЬ їх чекає"

Цитата:
ЦИТАТА phantom:
"Валентин - іди лічи голову!"

Цитата:
ЦИТАТА phantom:
"Незнаю як Валентин но я крайнє проти мракобесія у релігіях"

Цитата:
ЦИТАТА phantom:
"Я наприклад взагалі відхиляю існування пекла і раю"

Phantom! Так Ви згідні чи не згідні з старцем Лаврентієм Чернігівським? Інакше яка логіка, відкидати пекло і цитувати Лаврентія Чернігівського, який не тільки вірив у пекло, а ще й говорив про муки в ньому? Чи ви спеціаліст з порівняльної теології?
Лаврентій це провидець, но він немав досвіду "клінічних смертей", як я можу відхилити те що є і замінити лише викривленими здогадками.. Це всерівно що проміняти машину на велосипед.
ЩО ЦЕ ТАКЕ ЗА ДОСВІД "клінічних смертей"? Хто конкретно має цей досвід?
Якщо пекло - це викривлені здогадки Лаврентія, то чому Ви вважаєте, що інші його пророцтва, які Ви цитували: про страшний час, про антихриста на святому місці та інші - правдиві, а не здогадки? А якщо завтра хтось придумає ще якись досвід, незгідний із приходом антихриста, то Ви також відкинете ті інші пророцтва Лаврентія?
Чому ми повинні вірити в різні ДОСВІДИ? Зокрема, досвід "клінічних смертей"?
оце ви говорите як матеріаліст, ні я не такий щоб відкидати все тільки через одну помилочку... адже головна суть.

"Досвід клінічних смертей" це досвід людей у лікарях у яких стало серце і поки медикі спасали пацієната, пацієнт мав досвід бачення потойбіччя.
.. і тут получається іначе, чорти і всяке так і остались казковими героями, а от коли душа віддляється від тіла і бачить своє тіло під собою, а сам нече летиш над ним і спостерігає як лікарі спасають життя твого тіла, потім стає чути звук сурми і світло у кінці тунеля (у всіх досвід однаковий неважливо чи була та людина доброю... але вона повиння розвиватись духовно), у кінці тунеля видно сонце ярчу нашого земного у тисячі раз, воно біле і говорить що вони частина тебе або твій ангел хранитель, і що твоя місія ще незакінчена і ти повинен повертатись назад у тіло, аднак ти нехочеш, ти згадав все життя ти відчуваєш сильну любов, ти забуваєш про своє фізичне тіло, однак світло наполягає і ти знову повертаєшся у своє неудобне тіло, коли приходиш у себе ти починаєш забувати частково свій досвід або памятати його трохи викривлено, малі діти говорять " я бачила ангела, я втратила своє дитинство...".

А у вас бовало почуття дискомфорту після сну коли вас хтось збудив?
А також чи памятаєте як саме ви входили у сон, і коли при повному розслабленні тіло починало дрожати і все хитатись у очах і ви входили у сон?
Ну от до чого тут клінічний досвіт і підгірці розколу? Людоньки! Аджеж має бути якийсь камінь спотикання. Охаменіться назад! Накатали 24 п'яних арештанти і всі піраміди світу. А толку?

Адмін! Ну коли вже внизу сторіночки замаячить завітна фразочка "Тема вилетить в смітник, коли рак нагорі вср... ся" Або хочаби най мородери почистять...
Сами биофизики НЕ ЗНАЮТ что с ними произойдет в последствии когда в конце концов оставят это тело. Дипломы современной биофизики практически бесполезны для любых логических обяснений етого! Например ваша бабушка или дедушка умерли, биофизики не потрудились ответить на вопрос для чего они жили, за что страдали, для чего оставили потомство и в конце концов (что очень важно) КУДА эти бабушка или дедушка попадут впоследствии.

Зато психологи уже занялись обяснениями етому:
Доктор-психолог Михаель Шретард Кунхард собирает сообщения клинических смертей и ищет причины появления их в момент смерти.
"С одной стороны предсмертные пережывания говорят что человеческий мозг емеет биологическую базу для религиозных пережываний которые активизируются в момент смерти, с другой стороны ети пережывания могут свидетельствовать о том что наш разум неизмеримо больше чем мы полагали досихпор, что все мысли поступки, слова, по всей видимости сохраняються с рождения только мы как правило, не можем до них добраться, етот опыт так необычен что ученые отказываються серезно изследувать ето.
Шкала Грейсона предназначена для того чтобы отделять предсмертный опыт от других пережываний, тоесть чем больше собыраеться требуемых пунктов или елементов предсмертного опыта тем более вероятности что ето то самое пережывание.

"Тибетская книга Мертвых" 8-й век
" В тот день будет светить ослепительно белый свет, с таким блеском и с такой яркостью, что ты едва осмелишся смотреть на его и все же несможешь отвести от него глаз

Доктор-психолог Михаель Шретард Кунхард "Нет генетической прдосполежености к предсмертным пережываниям, но если исходить из того что ето случается из детьми и в разных культурах то етот опыт независим од того как мы сформированы, ето похоже на способность говорить или щитать.
...


Щоби така актуальна і можливо, краще в Україні, висвітлена тема ПІДГОРЕЦЬКОГО розколу УГКЦ не була забалакана пустопорожніми і вороже налаштованими до християнства дискусіями хочу повернути її в русло, власне теми.

Пропоную почитати та висказати свою думку "Збунтовані Підгорецькі монахи: шлях від християнської спільноти до новітньої секти
Wednesday, 20 August 2008
СТРИЙ. Секта в більшості випадків виникає як протест проти чогось або проти когось. В неохристиянській секті ці початки характеризуються «логікою євангелізму», що часто призводить до відокремлення від більшої церковної спільноти. Секта здобуває нових членів завдяки їхньому поверненню до «чистого» і оригінального християнства. Адепти секти вважають що чисте оригінальне християнство було втрачене Церквою. Тому вони завжди наголошують на «чистих» словах Бога записаних в Біблії інтерпретуючи їх при цьому на свій лад. Таким чином вдається сфальсифікувати особу і послання Христа.

Це в сьогоденні можна спостерігати з уст збунтованих підгорецьких монахів, які звинувачують Блаженнішого Любомира Гузара, Главу УГКЦ та церковних ієрархів у різноманітних єресях [1], що є «зрадою Христа» [2], «бунтом проти Бога і Його Євангелія» [3], які «створили антихристівську систему всередині УГКЦ і діють проти лінії Святішого Отця» [4]. Це стало причиною самоізоляції цих монахів та їх підозрілі «таємничі свячення» [5]. При цьому бачимо, що немає святителя. А це вже нагадує мормонство, оскільки засновнику мормонства з'явився Іван Хреститель в хмарі світла, щоб посвятити його у священство Аарона, та апостоли Петро, Яків та Іван, щоб посвятити його в священство Мелхиседека.

Поряд з видимим відокремленням від Церкви, для збунтованих підгорецьких монахів характерний теж псевдоесклюзивізм. Іншими словами можемо сказати, що вони вважають себе єдиними власниками правдивої доктрини. Однак, це вже не доктрина Церкви, а їх власна, інтерпретована. Тільки той, хто належить до них, перебуває в абсолютній істині; всі інші перебувають в помилках і в гріху, тому будуть засуджені. Підтвердженням цього можуть послужити слова цих монахів про «Живу і мертву гілку в Церкві»: «Хто є ми (авт. – «підгорецькі єпископи) та усі, що ідуть за ними і хто є єпископи, які є в єдності і в послуху апостатові кард. Гузару? За нами є Дух правди і покаяння, за ними – дух брехні і нерозкаяності. Ми вносимо Боже життя, вони – смерть. Ми проповідуємо повне Євангеліє, вони – фальшиве. Ми відстоюємо апостольську традицію, вони – нищать традицію. Ми маємо Духа Святого, вони – Духа Нью-Ейдж…»[6].

Власне, через цей есклюзивізм, той, хто належить до збунтованих підгорецьких монахів, відчуває себе «вибраним», «чистим» та вважає інших «злочинцями» і «засудженими». Це, з однієї сторони, дає їх адептам абсолютну впевненість бути учасником групи обраних та керованих самим Богом, що володіє абсолютною істиною; з іншої – штовхає цю людину на наполегливий і нестриманий прозелітизм. Така людина отримує натхнення, що її оживляє та нагороджує. Таким чином, приєднання та приналежність адепта до групи збунтованих підгорецьких монахів ставлять його в опозицію до оточуючого світу, цілковито «опанованого злом».

Збунтовані монахи в Підгірцях вважають себе єдиними вибраними, єдиними, що володіють істиною і просвіченням. Вони ставлять себе вище будь-яких церковних авторитетів, навіть авторитету Святішого Отця Венедикта XVI, який, згідно з їх слів:

1). «…мусить насамперед довести, що його (ориг. - цей) уряд в сучасній добі має сенс…[7].

2) Мусить публічно чинити покаяння за жест Івана Павла ІІ в Ассижі (в 1986 і 2002 роках)…Якщо Папа цього не зробить, немає сенсу приймати його авторитет як охоронця правд віри і моралі, бо цю свою функцію занедбує, а навіть своїм мовчанням підтверджує цю згубну єретичну систему» [8].

Читаючи це можна тільки здогадуватись про наслідки невиконання Папою обов'язків, які встановили для нього підгорецькі бунтарі. Не виняток, що підгорецькі монахи подібно до релігійної течії покутників, які є у с. Середньому (Івано-Франківська область) закладуть свій новий духовний центр, проголосять когось з посеред себе Папою, кардиналами, а, може, і «Другим Воплоченням Христа».

Абсолютна впевненість, що такі монахи перебувають в істині і в правоті, роблять їхніх членів незворушними до сумнівів та закритими до діалогу. Якщо вони говорять і пишуть, то тільки для «навернення» інших до своєї групи, щоб, таким чином, спасти від кари, яку Бог завдасть тим, хто не схоче повірити в їхню проповідь. Тому підгорецький фанатизм можна охарактеризувати таким чином:

а) Вірити у володіння усією істиною;

б) Відчувати обов'язок нав'язувати цю істину іншим.

Збунтовані підгорецькі монахи придушують будь-яку можливість критики та інше мислення. Якщо хтось не з ними, то він має ознаки «стану гріха», «стану прокляття», особливо, якщо протиставляється істині, «встановленій Богом» через лідерів підгорецької групи.

Ця підгорецька псевдоістина відображається у вченні і пропаганді, що базується часто на вирваних з контексту цитат з релігійних книжок, інтерв’ю, церковних документів. Таким чином, збунтовані монахи намагаються знайти підтвердження власних теорій без огляду на їх дійсне значення.

Візьмемо для прикладу декілька цитат із листів підгорецьких бунтарів, що стосуються «поганських релігій»: «В індуїзмі нема одного найвищого Бога. Вони мають багато богів з малої букви (демонів)…» [9], «Християнство не може творити з індуїзмом універсальне братерство. Чому? Бо християнин вшановує єдиного Бога, а індуїст вшановує демонів – богів з малої букви…»[10].

Застановімося над цим детальніше, оскільки говорити про індуїзм виключно як про багатобожжя (політеїзм) – буде неправильно. Існує відомий вірш Ріг-веди, який стверджує: «Тому, хто є Єдиний, мудреці дають багато імен; вони називають це Агні, Яма, Матарісван» (І, 164, 46). В іншій з Вед можна зустріти такі слова: «В той час не було ні небуття, ні буття. Не було наповненого повітрям простору, не було неба над ним. Що накривало все? І де?... Це Єдиний дихав без вітру своїм способом. Нічого іншого, дійсно ніде, ні поза усім не існувало…» (Книга 10,129). Наступний крок в розумінні божества зустрічаємо в Упанішадах, які говорять про Брахман як останню і єдину реальність, яка все охоплює і наповняє. Проте, ми тут зустрічаємо більш моністичне бачення, ніж теїстичне. Інше бачення бога в індуїзмі – це Трімурті, яке поширилося завдяки створенню різних сект. Єдине божество Брахман представлене трьома формами, «богами»: Брахма – творець, Вішну – хранитель; той, що зберігає і Шіва – руйнівник. Можна навіть стверджувати, що в індуїзмі існує Єдина Божественна Реальність, якій поклоняються в її різних формах і під різними іменами. Отже, можемо бачити, що підгорецькі монахи пишуть про якусь із релігій, не маючи знання про неї.

Інше твердження, яке ми зустрічаємо в листах підгорецьких бунтівників, появляється у реченнях: «Сьогодні християни задають запитання: «що конкретно є правдиве і святе в цих релігіях»?

На жаль їм не дається на це відповідь, котра є в згоді з Духом Євангелія. В даному випадку відбувається перекручення вчення Католицької Церкви, яке міститься у Декларації «Про відношення Церкви до нехристиянських релігій», яка говорить, що «Католицька Церква не відкидає нічого з того, що в тих релігіях є правдиве і святе…, зокрема, визнавання Найвищого Божества, а то й Отця…пошук Божих таїнств…звертання з любов'ю та довірою до Бога (індуїзм)…визнання невистачальності цього змінного світу (буддизм)…почитання Всемогутнього Творця неба і землі (іслам)…духовний зв'язок між народом Нового Завіту з родом Авраама (юдейська релігія)…» (пункти 2, 3, 4) [11].

Окремої уваги заслуговують знайдені «підгорецькими монахами» у словах Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, «єретичні висловлювання про Ісусову Матір та Ісуса Христа» [12]. Розглянемо, наприклад, деякі із них. «Підгорецькі бунтарі» виступають проти таких висловлювань:

1) «Мати Божа є людиною – такою як і всі» [13] - Це, на думку «підгорецьких монахів», – єресь. Отже, якщо заперечимо даний вислів згідно їхнього трактування, можна прийти до неправильного висновку, що «Мати Божа не є людиною». Це теж буде єрессю, але вже «підгорецьких псевдоєпископів».

2) «Просто кажучи, вона була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір'ю; без сумніву, люди любили її. Вона була одною з них – оце й усе» [14]. Це, на думку «згаданих монахів» є друга єресь. Отже, згідно їхньої думки та заперечення даного вислову як неправильного, приходимо до іншого неправильного висновку, що «Мати Божа не була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір'ю і люди її не любили». Це, можна сказати, чергова «єресь підгорецьких богословів», які виступають проти даного висловлювання.

Варто зауважити, що вшанування Божої Матері – світла традиція українського народу: на Її честь виголошують проповіді, пишуть книжки та малюють ікони, відправляють величаві відпусти з нагоди Її празників у монастирях, які славляться Її чудотворними іконами. Проте, прикро спостерігати, що з'являються «збунтовані монахи» і роблять подібні помилкові та богохульні судження зі слів церковного ієрарха, що Пречиста Діва Марія «не є Матір'ю Божою» [15], «не є Дівою» [16], що вона є «почата в гріху» [17], «жила і грішила» [18] та їх поширюють серед богомільних людей.

Подібні звинувачення зустрічаємо теж і у «єретичних висловлюваннях про Ісуса» [19]. Візьмемо для прикладу два із них. «Підгорецькі бунтарі» бачать єресь у висловлюванні, що Ісус «приходить через втручання Святого Духа» [20]. Отже, згідно заперечення даного вислову «підгорецькими монахами», Ісус Христос приходить, але «без втручання Святого Духа», а це теж єресь. Інше твердження, проти якого виступає «підгорецька група» є таким: «Ісус був такий, як і будь-хто інший (людиною)». «Тобто, продовжують вони, Він не є Богом, а це єресь» [21]. Отже, «підгорецькі єпископи», заперечуючи даний вислів, вважають, що Ісус Христос не був людиною, а Богом, а це, згідно церковного вчення, теж єресь, адже Ісус Христос – це Богочоловік, тобто, правдивий Бог і правдива людина.

Отже у вчення монахів з Підгірців мимоволі прокралися єретичні думки аполінаризму та монофізитизму, які були відкинуті та засуджені І-м Константинопольським Собором (381р.) та Халкедонським Собором (451р.).

Це все – приклади сектантської методики інтерпретації висловлювань, якими послуговуються «підгорецькі псевдоієрархи», щоб підтвердити власні теорії без огляду на їх дійсне значення.

Ще одна ознака секти – це фундаменталізм, всередині якого – міф про повернення до «золотого» минулого. Основна характеристика сучасного релігійного фундаменталізму – це опозиціоналізм, який набуває певних форм, коли члени сект досліджують на практиці або відчувають загрозу та реагують в агресивний спосіб. Фундаменталіст знає: істина, правдиве знання добра і зла знаходиться в групі «добрих», в «еліті». Всі інші знаходяться з-зовні; немає потреби їх слухати чи любити.

Коли фанатизм доходить до лімітів, він відчуває себе авторизованим знищити того, хто «втілює зло». У випадку «підгорецьких бунтарів» цей фанатизм проявляється у «проголошенні анатем» [22] на церковних ієрархів та постійних безпідставних звинуваченнях їх у єресях. Подібні речі можемо зустріти у Великому Білому Братстві, члени якого теж полюбляли здійснювати ритуал «прокляття» щодо інакомислячих та визнавати навколишній світ «уособленням зла».

Всі ці вищенаведені ознаки та характеристики, аналіз деяких аспектів вчення «підгорецьких псевдобогословів» вказують нам на створення нової секти на українській духовній ниві, яка, немов диявол, що видає себе за «ангела світла», видає себе за «живу гілку на містичній виноградині Тіла Христового» [23].

Тарас Пошивак
Канцлер Стрийської єпархії

«Секта» (від лат. «sequor» – іти, слідувати за кимось; «secare/secedere» – відрізати/відокремлюватися) – релігійне об'єднання або група осіб, що відокремилося від Церкви або релігійної спільноти, щоб перебувати під авторитетом свого «вчителя» (або «вчителів»), який вважається власником істини або Божим голосом у спільноті.

[1] Листи з УА 16/08, «17 єпископів УГКЦ під анатемою» (3.8.2008);
[2] Листи з УА 15/08, «Проголошення анатеми на кард. Л. Гузара, Главу УГКЦ» (15.6.2008).
[3] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008).
[4] Листи з УА 12/08, «Апеляція проти вироку єпархіального трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії на основі ККСЦ кан. 1059 §1, §2» (12.62008).
[5] Там же.
[6] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008).
[7] Листи з УА 15/08, «Москва, Рим, Константинополь» (12.7.2008).
[8] Листи з УА 15/08, «Москва, Рим, Константинополь» (12.7.2008).
[9] «Чотири слова з України. ІІІ Слово Поганські релігії. Рух Фоколяре 2. Синкретизм Фоколяре
[10] Листи з УА 11/08, «Фоколяре – секта в Церкві» (1.6.2008).
[11] Документи Другого Ватиканського собору, «Деклярація про відношення Церкви до не-християнських релігій, Свічадо, Львів 1996, с.306-308.
[12] Листи з УА 9/08, «Єресі проти Спасителя та Його Матері» (8.5.2008).
[13] Там же.
[14] Там же.
[15] Там же.
[16] Там же.
[17] Там же.
[18] Там же.
[19] Там же.
[20] Там же.
[21] Там же.
[22] Листи з УА 16/08, «17 єпископів УГКЦ під анатемою» (3.8.2008)
[23] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008)"
А про клінічні смерті- відкривайте такі теми і побачите скільком це цікаво

додано через 16 хвилин 27 секунд:

і запитання -протест до Туриста AVB ЧОГО ТИ ПОСТІЙНО ЛІЗЕШ ТАМ ДЕ ТОБІ НЕ ТРЕБА, МЕЛЕШ ПРО ЯКЕСЬ ЗАКРИТТЯ ТЕМИ, СМІТНИК, тощо. ЩО ЗАВИДНО, що нас читає вся Україна. Дискутує вся Україна. ХОЧ НА МИТЬ ПОБУТЬ ПАТРІОТОМ РІДНОГО ЗОЛОЧЕВА. Ти " щирий українець", видно зразу, тобі. лиш би - сусіду корова здохла.
СТВОРИ ЩОСЬ СВОЄ, тему якусь, щоби переглянули її понад 20 тис., написали тобі зо 5 тисяч. ЩО СЛАБО ? НЕ МОЖЕШ ? У тебе ж є коронні " секси, попси"
НЕВЖЕ ТИ ТУТ не знайшов для себе нового, цікавого, актуального, такого, про яке ніколи не чув. Знайшов. але признатися не хоче твоя пиха, і придумати не можеш нічого іншого, як " НЕ ПУЩАТЬ"
А ТИ ЧИТАЙ СВОЇ "СЕКСИ-ПОПСИ", чого людям мішаєш мислити, думати, боронити єдність нашого народу. єдність церкви, ХОЧА ДЛЯ ТЕБЕ ЦЕ ПУСТИЙ ЗВУК ...
Геть клінічні смерті! Даєш Критинізм Футлярів!

Пропоную Іхтіса зробити мородером теми. Він хоча і морозив, зате весь час прямолінійно. Смахувало на якесь подобіє порядку.

додано через 3 хвилини 40 секунд:

Чому це мені не треба обговорювати події в Підгірцях? Бо це не наш район?
Цитата:
У своїй хворій уяві ти створив з Ісуса Христа якогось деспота, який ширяє в небесах і тільки те робить, що вигадує собі, якби то мене дошкульніше катувати.

Robin! Я не вважаю, що Бог ненавидить кого-небудь або Ісуса Христос є деспотом. Я цього не писав. Якщо не маєте аргументів, яким чином підгорецькі таємно висвятилися, то для чого тоді щось придумувати. Але дозвольте мені, у свою чергу, поставити Вам лише одне запитання: чому у Вас саме таке віросповідання, а не інше?

Цитата:
Якщо цей «учитель» зводить собі триповерховий палац за людські гроші....
Якщо цей «учитель» за людські гроші будує приватний клановий (!) санаторій....
Якщо цей «учитель» розпоряджається знести з будинку дах і виселити дітей, жінок, інвалідів, бо йому заманулося саме цього будинку...

Тоді беріть факти порушень канонів і законів та до суду: цивільного, церковного і так далі. Я, наприклад, таких даних не маю. Звідки я їх візьму? Що мені спеціально їздити і їх збирати? В мене робота не пов'язана з збиранням різних компроматів. А Ви очевидно маєте такі дані і мовчите. Ця мовчанка і приховування фактів - так само юридична відповідальність. Який сенс того, що ми Ваші факти тут прочитаємо - ми ж не суд і навіть не судді.
Подавайте до суду. Якщо не довіряєте, то звертайтесь прямо до церковного суду Апостольської Столиці. Згідно канонів Церкви будь-який католик може звернутися прямо до суду Апостольської Столиці. Знову не довіряєте? Тоді згадайте як було з єпископом Іринеєм Біликом, коли синод УГКЦ "ополчився" на єпископа і вже хотів заборонити його в служінні, тоді єпископ Білик не творив "паралельних" церковних структур, а звернувся до Риму, де заступилися за його права.

А може захисникам правди, які не вірять в суд і в законні методи, в ніндзі і Робін Гуди піти?

Тепер щодо підгорецьких. Видно, що для них не існує наступних канонів Кодексу канонічного права. Інакше, якби існували, то вони б не явно порушували їх:
Кан. 1437 – Той, хто ухиляється від підлеглості найвищій владі Церкви або від єдності з вірними, їй підлеглими, і, попереджений згідно з законом не виявляє послуху, має бути покараний як схизматик великою екскомунікою.
Кан. 1446 – Хто не слухається власного Ієрарха, який законно наказує або забороняє, і після нагадування упирається в непослуху, повинен бути відповідно покараний як правопорушник.
Кан. 1447 – Хто розпалює бунти або ненависть проти будь-якого Ієрарха або підбурює підлеглих до непослуху щодо нього, повинен бути відповідно покараний, не виключаючи великої екскомуніки,
Кан. 1459 – § 1. Єпископи, які без доручення компетентної влади висвятили когось на єпископа, і той, хто прийняв від них в такий спосіб свячення, повинні бути покарані великою екскомунікою.

Підгорецькі пишуть, що провід Церкви порушує канони. А самі чому тоді порушують ці канони? Що це за звичка така - починати очищення з явного порушення канонів як відповідь на нібито порушення канонів, звинуваченням на звинувачення, гріхом на гріх?

Цитата:
В такому випадку всі Отці Церкви також були протестантами, бо постійно боролися за чистоту її рядів.

Так, боролися, але ніхто з них не висвячувався невідомо як і не створював своїх нових керівних структур. Навпаки в минулому ті хто створювали такі структури, опинялися поза Церквою.

Доречі в США існує католицька ліга, яка бореться судовими позовами та іншими законними методами проти наклепів на Церкву і християнство в ЗМІ.
Вітаю Валентине,
радий що ти не траснув дверима й не пішов. Без тебе було б сумно.
Пропонуєш мені розпочати судову тяганину проти «учителів»? Так днів моїх не вистачить, аби судитися з кожним 3-4 «учителем». По-друге. Якщо з священиком треба судитися, то хіба він священик? Між гузарівськими і підгорецькими виникли лише світоглядні розбіжності, і що з цього вийшло. А якщо заторкнути матеріальні питання? Тут вже одним лементом не обійдешся.
Я запропонував тобі вирішити просту арифметичну задачку:

Ревізіоніст Гузар + підгорецькі бунтарі = ?

А відповіді так і нема. Якже тоді нам вирішувати значно складніші церковні питання?
За приклад владики Іренея дякую. Приклад дуже повчальний. Якщо Гузар і компанія "пресували" ні в чому невинного єпископа, рівного їм за рангом, то що вони можуть витворяти зі звичайними мирянами? І якщо Гузар організував цькування невинного єпископа, то що він ще й досі робить у Церкві? Зможеш відповісти?
Для себе математичну задачу я вирішив у такий спосіб:

Ревізіоніст Гузар + підгорецькі бунтарі = реформа Церкви і призначення нового глави

Те, що існує католицька ліга, яка бореться судовими позовами та іншими законними методами проти наклепів на Церкву і християнство в ЗМІ, річ дуже корисна. Та було би ще доречніше, якби створилася ще й така католицька ліга, яка боролася б з «учителями», які дискредитують ім’я Христове. Тоді у ЗМІ зникли б підстави писати різні пасквілі.
А для роздумів «скину» наглядний матеріал.

На Рівненщині послушниця монастиря збила 10-річну дівчинку
Учора, 20 серпня, близько 20 години три послушниці Городоцького жіночого монастиря, проїжджаючи автомобілем «HYUNDAI H-1» село Малий Шпаків Рівненського району збили дівчинку. Про це ЗІКу повідомила Інна Березовська з відділу ДАІ УМВС України в Рівненській області.
За словами водія автомобіля послушниці Наталії, вона ще здалеку побачила, що поблизу дороги катаються діти.
«Я їхала і бачу, що з лівої сторони виїжджає дівчинка. Я навіть не зрозуміла, чи вона хоче рушати, чи хоче зупинятися. Вона на велосипеді почала виляти. Я подумала, що поверну вправо, так як дівчинка невпевнено їхала. Але коли я побачила, що вона може гальмувати, почала сигналити їй, думала, можливо, зупиниться. Я почала гальмувати, потім бачу, що дитина вдарилась у скло і відлетіла», – розповіла послушниця.
10-річну Тетянку карета швидкої допомоги доправила до Дядьковицької районної лікарні. У дівчинки забійні рани колінних суглобів.

Депутат Львівської облради у Мостиськах взяв на себе обов’язки Папи Римського?
Як повідомив сьогодні, 1-го серпня, власкору ЗІК заступник голови Мостиської РДА Роман Бішко, депутат Львівської обласної ради, голова Мостиської РДА Юрій Візняк провів нараду з правоохоронними органами з питань звернення двох родин з м. Мостиськ до Ватикану – до Папи Римського.
Роман Бішко каже, що на цій нараді обговорено позицію двох сторін та прийнято відповідні рішення стосовно того, яким чином конфлікт між релігійною громадою, що претендує на будинок, та мешканцями будинку ліквідувати.
У коментарі власкору ЗІК мешканка будинку в Мостиськах, на який претендує релігійна громада, де за вказівкою одного із священиків без судового рішення знято дах, Ірина Фігура підтвердила, що, справді, Мостиська РДА, після того, як з відпустки вийшов її голова – Юрій Візняк, вельми серйозно взялася за вирішення проблеми.
«Яким чином нам влада допоможе – наразі не відомо, але вже те, що районна райдержадміністрація не закрила на нашу біду очі – обнадіює», – повідала Ірина Фігура.

Довідка ЗІКу.
Нагадаємо, що у Мостиськах виник скандал, бо за вказівкою одного зі священиків робітники зняли дах перед негодою над будинком, де мешкає дві сім’ї (у т ч. двоє дітей та 60-річний чорнобилець). У помешканнях через дощ знищено майно, нажите людьми роками. Тому ці родини скерували звернення Папі Римському, Президенту Віктору Ющенку, прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко, написали заяви в прокуратуру та райвідділ міліції, зібрали матеріали для суду.

13.02.2008 р.
Архиєпископ
Іван Юркович
Апостольський Нунцій
Київ, Україна

Слава Ісусу Христу!
Ваша Ексцеленціє,
сердечно Вас вітаємо і звертаємося до Вас у трошки делікатній справі стосовно зупинення фінансової допомоги від доброчинної організації “Kirche in Not” (“Церква в потребі”).
17.10.2006 р. ми отримали листа з цієї організації, яка нам повідомила, що вже не може нам давати жодної допомоги, тобто жодної допомоги для ремонту монастиря, ані допомоги для новіціяту, хоча усі монахи і монахині в Україні її отримують. Не сміють дати жодної допомоги навіть нашим хворим сестрам, які терпіли в підпіллі і залишились вірними. Тепер, коли три з них через недугу перебувають у важкому стані і потребують нашої опіки як вдень, так і вночі, а до того ж треба купувати їм ліки – то цих стареньких сестер дуже болить, що кардинал Л. Гузар дав таке несправедливе розпорядження до “Kirche in Not”.
Сестри похилого віку слухають Радіо Ватикан і болюче переживали, коли в суботу 2.02.2008 р. кардинал Л. Гузар з плачем і серцероздираючим голосом просив Святішого Отця, щоб дав йому уряд патріарха, бо це він, мовляв, заслужив задля великих терпінь в підпіллі і за вірність УГКЦ Святішому Отцю. Старенькі, прикуті до ліжка сестри, коментували це з плачем: “Як така людина, яка нічого не витерпіла за нашу Церкву, а тепер ще й переслідує і утискає тих, які за цю Церкву терпіли, може відкликатися і ховатися за наші терпіння. Він розпорядився, щоб ми не отримали ані копійки на ліки. Бог бачить цю несправедливість! Але нехай же це все йому Бог простить! Наше терпіння є нічим, порівняно з тими, які віддали за Церкву своє життя, і ця їхня кров кардиналом Л. Гузаром була зневажена і висміяна. А світ йому вірить! Дякувати Богу, що Святіший Отець не дав себе обдурити!”
Ваша Ексцеленціє, Ви заступаєте Святішого Отця і можете цю кривду хоча б частково направити. Просимо Вас послати до цієї доброчинної організації пояснення, щоб коли вже не нашому новіціяту, то хоча б стареньким і хворим сестрам була дана допомога на ліки. Ці сестри, на відміну від кардинала Л. Гузара, це заслужили перенесеними терпіннями в підпіллі за свою вірність мученицькій Церкві. Він же, навпаки, цю Церкву нищить!
Наперед Вам дякуємо.
Ваших молитов і Вашого благословення просять

Сестри Монастиря св. пророка Іллі.
І так своїми розборками Ви показуєте приклад для інших, невже неможна прийти спільно до якогось рішення без звинувачень?

Неважно яка Ваша конфесія но ви показуєте себе не із кращої сторони!
До Окея
Бачу знову голову вистромив, педагог доморощений. Ти що людей вчиш: «віра наша має бути жорстка, віра має бути зубаста… тут треба бити палкою, як в Москві били нетрадиційних орієнтованих».
Тобі до душі порядки Москви, так збирай валізи і вали туди. А спочатку за свій «базар» дай відповідь: навіщо людей оплював, що вони в Стрию храми захоплювали, зі священиків збиткувалися, міліцію били. Та міліція сама підтвердила, що не розуміє, навіщо їх викликали.
Я не з Церквою борюся, оракул ти наш шакалотявкаючий. Церква була, є і буде, і пекельні врата її не здолають. Я борюся, якщо це можна назвати боротьбою, з такими брехливими гібонами як ти, які проникли в Христову Церкву, розкладають її зі середини і народ баламутять, відробляючи срібняки московські. Свято продовжуєш родинну традицію?
До речі, тлумку укуківський, навчись правильно писати слова «Церква», коли говориш про організацію, а не про будівлю.
Робін ти замаскований представник підгорецьких бунтарів.
Хто за Вами стоїть? Чому Ви так люто як і Москва не хочете Патріархату УГКЦ? ЧОМУ ? І України ви не хочете? Знаємо. А кістку між греко-католиків кидаєте вміло. Бачу, що хочете зробити замішання серед монахів, монастирів, нацькувати один на одного, нацькувати і на кардинала Гузара - морального авторитета серед народу , одного із стовпів засад моральности та державотворення, єдности українських християн.
Але у вас нічого не вийде, бо все ви будуєте на брехні, а неправдомовці царства Божого не успадкують.

додано через 15 хвилин 47 секунд:

Робін ти замаскований представник підгорецьких бунтарів.
Хто за Вами стоїть? Чому Ви так люто як і Москва не хочете Патріархату УГКЦ? ЧОМУ ? І України ви не хочете? Знаємо. А кістку між греко-католиків кидаєте вміло. Бачу, що хочете зробити замішання серед монахів, монастирів, нацькувати один на одного, нацькувати і на кардинала Гузара - морального авторитета серед народу , одного із стовпів засад моральности та державотворення, єдности українських християн.
Окею

Що ти істерику закатуєш? Ти за свої слова відповідай, за Стрий, а за себе я сам відповім перед Богом. Хто за мною стоїть? Сподіваюся – правда, а остаточно переконаюся, коли постану перед Божим судом. І де це я писав, що України не хочу? Коли я цькував підгорецьких, монахинь, інших священників, не буду називати їх імена, аби ще більше проблем в них не було.
Ти букв не знаєш? Не здатний прочитати, що я пишу: в Церкві нема місця ні для гузарівського ревізіонізму, ні для підгорецького бунтарства. Церква, оперта на віровизнанні св. Петра (нехай вибачає мені частина моєї православної родини), це місце для Божих святих, а не для різношерстих пройдисвітів, які би там ранги вони не займали.
І якщо Патріархат УГКЦ має очолити такий «стовп моральності», який гроша ламаного не подасть немічній, хворій жінці, кажу відверто – такий Патріархат моєму народу непотрібний, хіба що горстці блюдолизів.
І до чого тут – державотворення? Господь що доручив апостолам – держави розбудовувати, чи Його кошару пильнувати?
Чого нападаєш на людей Робіне, Тобі глава нашої церкви не любий - йти собі до другої, тактика " всі погані", "всі однакі", " криза церкви" і т. п. - тактика масонства, яку ти пропагуєш тут. Який ревізіонізм? Що ти ГОНИШ ? А ти чого тій жінці гроша не подав, продав би свій компютер і віддав би гроші цій бідній жінці???? Але ти НЕЛЮДЕ нападаєш на нашого Патріарха, тим ти нападаєш на нас всіх.
Але твій напад - ламаного гроша не вартує. Люди зрозуміли все, і всі, як один стоять на позиції ЄДНОСТИ УГКЦ. Всі, крім відщепенців. Таких як ті, що били в СТРИЮ єпископа ТАРАСА. Їм це згадається в СУДНИЙ ДЕНЬ... НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО БОЖИЙ ПАЛЕЦЬ " раби, потвори, грязь Москви, варшавське сміття ваші пани". УГКЦ вам не зламати і не роз'єднати !
Не сваріться, шановні учасники форуму! Сварки не ведуть до виходу з жодної із ситуацій.
Щодо ситуації в Церкві загалом, то давайте візьмемо приклад з Католицької Церкви у США. Я вже писав, що в США існує католицька ліга, яка бореться судовими позовами та іншими законними методами проти наклепів на Церкву і християнство в ЗМІ. Як Ви знаєте, недавно Католицька Церква у США отримала важкий урок, повязаний з звинуваченням і фактами багатьох священників у розпусті.
Мені знайомі розповідали, що тепер у Церкві в США з'явилась така нова практика (поряд із багатьма іншими протидіями злу): припустимо, про певного священика чи єпископа пішла "дурна" слава, скажімо підозра в гомосексуалізмі чи в іншому (ЛИШЕ ПІДОЗРА). Його викликають в управління і говорять: отче (чи владико), є такий слух про Вас і такий слух, наприклад, досягнув журналістів і є (або готується) публікація на цю тему. Дорогий отче (владико), ситуація така: Ви - пастир, лице Церкви і удар по Вам - це удар по всій нашій Церкві і ми не можемо цього допустити. Ми вимушені будемо подати в суд на того, хто Вас звинувачує (на ЗМІ, конкретну особу і так далі). А тепер подумайте: якщо Ви рахуєте, що Вас просто обмовили і немає підстав, щоб Вас звинувачувати, служіть далі, будемо разом боротися у суді (світському) за Вашу честь і вимагати грошову компенсацію за наклеп. Але якщо Ви рахуєте, що у Ваших опонентів є якісь агрументи проти Вас, то краще зараз відмовтесь від сану і служіння. Якщо в ході судового розгляду виявиться так, що правда на стороні Ваших опонентів, то Вас просто відлучать від Церкви.
Тепер у Церкві в США до таких речей ставляться дуже серйозно. Якщо виявляють факт розбещення, то зразу лишають сану, при вступі і навчанні в кожну семінарію працює спеціальна комісія, яка відсіює людей з такими нахилами. Так, що біда навчила.

Тепер щодо кризи в Церкві. А коли кризи не було? За часів Нерона чи великих розколів? Церква є Свята, однак на Землі складається не з ангелів, а грішних людей, така природа людська - тяжіти до гріха. Але чи нам цих грішних людей судити? З іншого боку, якщо будемо постійно голосити, що Церква в кризі, то хто в таку Церкву піде? Церква проводить зараз місійну роботу в Африці і в Азії і от, скажуть африканці: «Навіщо Ви нам, Ви ж у кризі, ми підемо в іслам (там не говорять, що вони в кризі)». Часто кажуть: Церква у кризі, а родина, школа, держава (и)? Ви багато бачили людей, які їдуть в державу, де є криза (наприклад, Ірак). Ні, всі тікають з неї. Тому зрозумійте: є криза цього світу, якій протистоїть Церква (в одних місцях і ланках – слабо або не протистоїть, в інших – сильно). А криза цього світу - закономірне явище сучасного ліберального постхристиянського суспільства. Мимоволі згадується Достоєвський, котрий свого часу писав, що «якби Христос прийшов зараз, його б навіть не розіпяли, його б просто дівки засміяли».
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Окей і Томасе, ви ж знаєте , що Стрийські події- це ренген для кожного. І він просвічує, що Ви на стороні несправедливості , як і стрийський православний владика Сеньків, що неправдомовить, кривосвідчить і творить беззаконня. Чи він по -гебельсівськи-ЧИМ БІЛЬША БРЕХНЯ, ТО ШВИДШЕ ПОВІРЯТЬ?
Це ж чините і ви.
Як до людей-МАЄТЕ СОВІСТЬ?
Як до християн-ПОКАЙТЕСЯ!
Я вам пробачаю, хай простить вам Господь!
Ihtis! ВИ ЗВИНУВАЧУЄТЕ ЄПИСКОПА ТАРАСА СЕНЬКІВА, що він "неправдомовить, кривосвідчить і творить беззаконня.... ". А ЯКИЙ СУД ДОВІВ, ЩО ЄПИСКОП ТАРАС СЕНЬКІВ "неправдомовить, кривосвідчить і творить беззаконня..."? ЯКЩО СУД НЕ РОЗГЛЯДАВ І НЕ ДОВІВ, ТО ЧОМУ Я ПОВИНЕН ТОМУ ВІРИТИ? ЧОМУ НІ ПІДГОРЕЦЬКІ, НІ ВИ, НІ ЇХ ПРИХИЛЬНИКИ НЕ ПОДАЛИ ДО СУДУ ЗА НАКЛЕП НА СВОЇХ СУПЕРВЛАДИК? ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ МАЄ НІМЕЦЬКИЙ ФІЗИК РЕНТГЕН, ЯКИЙ ДАВНО ПОМЕР, ДО СТРИЮ? НЕВЖЕ ПІДГОРЕЦЬКІ І ЇХ ПРИХИЛЬНИКИ - СПРАВЖНІ БАЗАРНІ БАБИ, ЯКІ ЛИШЕ ВМІЮТЬ ГОЛОСНО ГОЛОСИТИ, А КОНКРЕТНИХ СПРАВ РОБИТИ НЕ МОЖУТЬ.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Валентин , дух релігійності і ДУХ ПРАВДИ - різні . Господь Своїм Світлом , як ренгеном просвідчує все.
Коли сходить сонце мені не потрібно людині , котра в льохові , через суд доводити , що надворі день.
Вийдіть з льоху.
МИР ВАМ!
Ihtis пише:
Вийдіть з льоху.
МИР ВАМ!

Тока послє Вас!
Слава Ісусу Христу, Томасе
Чого так пінишся, приятелю. Вважав тебе розважливим. Помилився. Ви з Океєм наче духовні близнята, як Льолік і Болік: ті ж самі помилки у написанні, той же спосіб мислення, та ж вульгарність і звивання навколо Гузара. Якщо знайшли ідола, то й стрибайте собі на радість навколо нього. До часу, який вам відведено.
Дякую за пораду стосовно комп’ютера, однак не маю потреби щось продавати, моя фірма заробляє достатньо. І звідкіля знаєш, допомагав я чи ні тим приниженим монахиням? Чи мені гудіти попереду себе, який я розпрекрасний і щиросердний? Самовихваляння більше притаманне вашій традиції. Однак маєш рацію: саме тим черницям я не допомагав, допомагав іншим. Проте у злобі своїй ти підказав хорошу думку, тож у жовтні, як Бог дасть, приїду в цей монастир і виконаю мій християнський обов’язок. На відміну від тебе. Ти ж тільки поради роздаєш, якщо правильно розумію.
Далі. Ти прозвав мене НЕЛЮДОМ і МАСОНОМ, бо я, бачиш, такий-сякий поганець не хочу Патріархату. Це твоя хвора вигадка. Я хочу Патріархат, але з патріархом достойним. Поглянь сам: з того часу, відколи світлої пам’яті кардинал Любачівсткий відійшов у засвіти, Церквою аж надто вже почало лихоманити. Гузар і його оточення постійно шукають собі ворогів і періодично з кимсь воюють. Схоже на те, Гузар вирішив, що в Христовій Церкві він має право будувати приватну капличку на свій образ і свою подобу.

Ось і Валентин навів повчальний приклад про терор щодо владики Іринея, повторювати не буду. Апостольська Столиця докладно вивчили причину конфлікту, звинувачення Гусара стосовно владики Іринея визнала фальшивими, але задля святого спокою в Церкві, запропонувала владиці Іринею стати каноніком папської базиліки Св. Марії Великої. Може в Томаса чи Окея є застереження, що Апостольська Столиця недостойних призначає каноніками? Так не соромтеся, висловіться з цього питання. Неприхильне ставлення до Римського престолу й так доволі чітко проглядається з-поміж вашого середовища.
Таких єпископів, як владика Іриней, я визнаю моїми духовними наставниками, пастирями Христової спільноти. А хто сам захоче переконатися, зайдіть на сайт владики: www.canonic.org.ua

Історія друга. Про монахинь
В Україну прибули іноземці, побачили нужду монастиря і з доброти своєї вирішили матеріально допомогти черницям. Гузар довідався, написав протест, аби того не робили. Німці тільки знизили плечима, але що могли вдіяти: їхня організація церковна, тож без дозволу глави Церкви вони не можуть самостійно допомагати монастирю. Такі правила.
Ми ж знаємо, що кожна черниця присвячує своє життя Богові, стає Христовою невістою. І коли Гузар зневажив черниць, тим самим він зневажив і Господа Бога. Чи не так, Томасе з Океєм? Якщо ні, наведіть аргументи, які б довели, що глава Церкви має право зневажати і тероризувати богопосвячених осіб. А врешті, хіба вихований, шляхетний чоловік так повинен поводитися навіть з просто жінками, не монахинями? Хто ж тоді його породив, якими грудьми, яким молоком вигодував? Чи правди катехизмові писані не для нього? Стосовно гріхів, що взивають до неба про справедливість?

Історія третя. Про масонство
Можеш називати мене таємним прихильником підгорецьких бунтівників, можеш називати підступним лефевристом, таємним агентом Москви, та називай казна-ким, на що здатна твоя фантазія, але – масоном? Богоборцем? Це вже «конкретний бред сивої кобили».
Стосовно пошуку масонів у Церкві звертайся до свого морального авторитета. Він компетентний у цих питаннях. Ти і Окей, а схоже на те, що ви одне ціле, не можете не пам’ятати тієї гучної історії, коли один католицький журналіст десь розкопав списки якоїсь масонської ложі. І фігурувало там чиє прізвище? Хто потім викручувався наче в’юн на пательні й казав, що це не він, а його племінник (чи сестрінок) ходив у масонах «але дуже короткий час»?
Не буду продовжувати. Даю можливість вам, апологетам, зодягненим у тогу справедливості, самим щиро розповісти учасникам нашого форуму цю вельми цікаву й повчальну історію.
І це тільки видима частина айсбергу, а є ще більша – підводна. Ви, наївні, вважаєте, що Апостольська Столиця не знає всього цього? З її то поінформованістю? І після всього цього хтось тут ще говорить про якийсь Патріархат, творений на свій образ і свою подобу? Та не бачити вам його, як і Царства Небесного. Вам не потрібний Патріархат як такий, вам потрібний Патріархат як засіб утвердження своїх кланів і нівеляції католицької духовності. А хто з вами не хоче йти в ногу, їх піддаєте репресіям.
Коли ж сповниться час, коли Апостольська Столиця започаткує ґрунтовну реформу УГКЦ, очистить її з намулу секуляризму і збудить з духовної стагнації, тоді Український Патріархат і постане в усій своїй величі, у щирій відданості престолу св. Петра і красі всього сонму наших мучеників. Відданість десятків тисяч людей, які на жертовник Українського Патріархату поклали хто здоров’я, а хто і життя дарма не промине.
Я підтримую ідею Українського Патріархату, бо не менше за вас розумію велику духовну користь для мого народу. Але я проти створення Українського Патріархату у вашому виконанні, бо це дорога в нікуди і велика духовна шкода для мого ж народу. І саме це вас так дошкульно діймає, що в Церкві існує альтернативне розуміння ідеї Патріархату.
Дано для Томасів і Океїв у свято Успіння Пресвятої Богородиці.

***

Всіх учасників форуму – Валентина, Ітхіса, Тимофія, Астроліка, Васілія, Фантома (перепрошую, якщо когось не згадав по пам’яті) – вітаю зі святом Пречистої Діви Марії, духовної Матері всього людства. З нагоди свята, аби ми трохи відволіклись від взаємного чублення, дарую невеличку добірку цікавих і повчальних бувальщин з життя ченців, які були записані в Єгипті у IV-V століттях. Сподіваюся, ви правильно це сприймете, особливо Василій, з його загостреним почуттям гумору. Щасти вам усім.

Якось абба Ісая висловив таку сентенцію:
– Якщо Церква не відстоює свої погляди, то не через брак мужності, але через відсутність поглядів.
•••••
На адресу олександрійських богословів абба Сисой сказав:
– Якби Господь Бог доручив їм укласти заповіді віри, у нас була би тисяча заповідей.
•••••
Якось абба Віссаріон висловив таке оціночне судження:
– Чим менше розумний священик, тим більше глупою йому здається його паства.
А на адресу олександрійських душпастирів, чия поведінка була далеко не бездоганна, сказав:
– Багатьом священикам варто піти у пустелю, щоби врешті стати людиною.
•••••
Один старець провів довгі роки в духовній боротьбі. І ось, одного разу, з його душі вирвався крик розпачу:
– Господи, якщо Ти є всюди, то як же воно трапляється, що я так часто опиняюся деінде?
•••••
Коли аббу Поемена попросили розповісти про його спосіб молитви, він сказав:
– Не знаю, чи може хтось говорити про молитву, якщо він не молиться. А якщо молиться, у нього нема бажання про це говорити.
•••••
Один святий старець сказав:
– Я не вмію молитися. Я тільки дякую Богові.
•••••
Святий Антоній одного разу сказав:
– Люди поділяються на три категорії: заздрісників, гордих та інших... Але інших я майже не зустрічав.
•••••
– Я дуже хочу навчитися наслідувати тебе у святості, – сказав один чернець великому Йоану.
Той відповів:
– А я хотів би, щоб мене випереджували, а не йшли услід...
•••••
Один старець висловив таке переконання:
– Як багато людей знають усе, але нічого не розуміють! І навпаки: як мало таких, що не знають нічого, але розуміють усе!
•••••
Про монаха, який усюди розповідав, що на світі нема гіршого за нього, абба Димитрій сказав:
– Цьому братові нема потреби аж так сильно себе принижувати, він не настільки великий.
•••••
Один монах якось хизувався своєю "досконалістю":
– Якщо чернець говорить про себе: "У мене є смирення", то немає сумніву, що його в нього нема. Якщо ж він говорить: "У мене нема смирення", то, очевидно, воно в нього є. Ось я, наприклад, зовсім не маю смирення.
•••••
Ченця, який журився про своє грішне минуле, старець повчав:
– Минуле подібне до розбитого яйце, а майбутнє – до яйця, яке ще потрібно висидіти.
•••••
Ченцеві, який погано висловлювався про свого співбрата, блаженний Йоан сказав:
– Перше, аніж будь-кого будеш осуджувати, приміряй його взуття!
•••••
Молодого ченця, який аж надто вихваляв якогось старця, абба Макарій застеріг:
– Послухай, брате, часто ми вихваляємо інших у міру тієї пошани, яку і самі від них очікуємо.
•••••
Бажаючи втішити молодого ченця, засмученого своїм каліцтвом, старець сказав:
– Твоя вада має над красою велику перевагу: вона постійна!
•••••
Молодому священикові, який готувався виголосити свою першу проповідь, старець порадив:
– Запам’ятай, брате, проповідь ніколи не буде поганою, якщо вона буде коротшою, ніж очікували присутні...
•••••
Якось один ігумен виголосив доволі довгу й нудну проповідь про створення світу, яку завершив словами: "Кожен паросток трави – це проповідь для того, хто вміє розуміти". Через кілька днів старець, проходячи біля хатинки ігумена, побачив, як той підстригає траву, що виросла навколо його оселі.
– Як приємно, – сказав старець, – бачити тебе, отче, за вкороченням твоїх проповідей!
•••••
Один чернець сперечався зі старцем:
– Не завжди можна зрозуміти, в чому полягає твій обов’язок.
– Навпаки, дуже легко, – відповів старець. – Твій обов’язок – це те, що тобі хочеться робити найменше.
•••••
Молодий чернець скаржився старцеві:
– Як важко, отче, любити ближнього!
– А й справді! Ми одержали повеління Господа возлюбити ближнього свого, як самого себе, а ближній робить усе, щоби ми не могли цього не виконати.
•••••
– Сьогодні всі так роблять, – переконував молодий чернець старця стосовно якогось негарного звичаю.
– Усі моральні хиби, коли вони в моді, вважають чеснотами, – відповів старець.
•••••
Світ настільки поганий, – скаржився один чернець старцеві, – що часом я сам собі здаюся поганим...
– Навіщо нарікати на дзеркало, якщо пика незугарна, – спростував його нарікання старець.
•••••
– Чому на світі так багато невдячних людей? – запитали в абби Сисоя.
– Тому що після обіду ніхто не цінує ложки, – відповів старець.
•••••
– Я не щирий, – звірився старцеві один чернець.
– І до якої міри? – поцікавився старець.
– До такої, що я не щирий навіть тоді, коли говорю тобі, що я не щирий.
•••••
Один чернець сказав старцеві:
– Я чув, що абба Філомен вирішив написати спогади про своє життя. Що ти про це думаєш?
– Я думаю, що писати спогади про себе – це найкращий засіб говорити правду про інших.
•••••
Блаженний Даниїл Скитський, який в юності довго сумнівався, чи присвятити себе науці, чи служінню Господу, втік у пустелю в той день, коли почув від відомого вченого Олександрійської школи таку сентенцію:
– Від тепла фізичні тіла розширюються. Ось чому літом дні довші, аніж зимою.
•••••
Коли абба Віссаріон вирішив піти в пустелю, група молодих ледацюг оточила його і насміхалася:
– Куди ти біжиш, Віссаріоне? Хіба ти не чув, що диявол уже вмер?
– Прийміть мої співчуття, бідні сирітки, – відповів той.
•••••
Молодий послушник, що недавно вступив у монастир, якось побачив, що настоятель на порозі келії чистить своє взуття.
– Отче, – здивовано запитав послушник, – ти сам чистиш своє взуття?
– З того часу, як мене обрали настоятелем, я вже не можу чистити чуже, – відповів той.
•••••
У поселенні Келії молодий чернець рубав дрова. Старець, що проходив поруч, зупинився, дивився якийсь час, а тоді сказав:
– Твоя сокира, брате, нагадує мені блискавку.
– Це тому, що я замашно махаю? – запитав задоволений чернець.
– Ні, тому що вона двічі не потрапляє в те саме місце.
•••••
Один старець якось лагодив дах своєї хатини. Молодий монах, що проходив стежкою поруч, зупинився і став дивитися.
– Ти хочеш навчитися, як треба забивати цвяхи? – поцікавився старець.
– Ні, отче, я хочу дізнатися, що говорить поважний чернець, коли молотком поцілить по пальцях.
•••••
Якось старець дорікав молодому ченцеві:
– У твоєму віці я працював по десять годин у день, а ще десять проводив у молитві.
Той відповів:
– Я подивляю твою юнацьку хвацькість, отче, але ще більше мене захоплює твоя теперішня зрілість, завдяки якій ти облишив ці крайнощі.
•••••
Один чернець прийшов до старця, що жив на березі Червоного моря. Тихенько постукавши в двері його хатинки, він був наляканий грізним гавкотом собаки. У той же час з-за дверей почув голос старця:
– Та заходь вже, брате!
– А собака?...
– Ти хіба не знаєш приказки: гавкаючий собака не вкусить?
– Я таке чув, але чи знає про це твій собака?
•••••
Молодий послушник мив листя салату. До нього підійшов монах, який уже кілька років провадив чернече життя. Бажаючи показати свою зверхність над молодшим співбратом, він запитав:
– Чи можеш повторити те, що сьогодні вранці говорив старець у своїй проповіді?
– Я не пам’ятаю, – зізнався послушник.
– Тоді навіщо ти слухаєш проповідь, якщо відразу її забуваєш?
– Подивися, брате: ось вода миє салат, але не залишається на його листочках. Однак салат стає чистим.
•••••
Отці-пустельники працювали багато, але часом і серед них траплялися ледарі. Так, одного разу блаженний Даниїл сказав ледачому ченцеві:
– Прошу тебе, брате, якщо побачиш когось із нашої братії, хто відпочиває, допоможи хоча б йому...
•••••
Настоятель Нітрійського монастиря написав до настоятеля монастиря в Єгипті: "Отче, брат, якого звати Євлогій, що колись був у тебе, тепер поселився у нашому монастирі. Повідом, чи він насправді стійкий у подвижництві?"
Відповідь була лаконічна: "Цілком нерухомий".
•••••
Якось старець обурювався і скаржився ігуменові:
– Не розумію, навіщо в монастирі розклад, якщо ченці увесь час запізнюються?
Ігумен резонно зазначив:
– А як би ти знав, що ченці запізнюються, якщо б не було розкладу?
•••••
Один молодий монах постійно спізнювався на Вечірню на десять хвилин. Одного разу, коли він спізнився лише на п’ять хвилин, ігумен сказав:
– Вітаю тебе, брате! Ти вперше спізнюєшся з таким випередженням.
•••••
Старець, що не мав жодного майна, якось вирішив провідати одного співбрата й позичити посуд.
– Приятелю, – звернувся він до господаря келії, – у тебе випадково нема старого глечика для вина?
– По-твоєму, я схожий на людину, що п’є вино? – сухо запитав брат.
– Вибач мені, насправді я так не вважаю. Але глечик для оцту в тебе напевно знайдеться...
•••••
Одного разу абба Пресонцій отримав урок. Коли він молився у своїй келії, хтось постукав у двері:
– Вибач мене, аббо, – сказав перехожий. – Чи ти не міг би вказати мені шлях на Алеппо?
– Ні, – відповів абба, – але я знаю дорогу до неба.
– Як я можу повірити, що ти знаєш шлях, що веде так далеко, якщо не знаєш доріг у своїй околиці? – запитав перехожий.
•••••
Одного скитського ченця привели на суд за те, що він вилами простромив собаку.
– Так ось брате, як ти подаєш приклад лагідності й смирення? – дорікнув йому суддя. – І потім, хіба ти не міг ударити цього собаку руків’ям, а не зубцями?
– Я б так і зробив, – відповів чернець, – якби собака намагався вхопити мене хвостом, а не зубами!
•••••
Один олександрійський єпископ, що не звик до суворого чернечого життя, якось був змушений провести ніч у монастирі Енатон. Перед тим, як влягтися на убогому чернечому ложі у відведеній йому келії, єпископ помітив на підлозі трьох блощиць. Він покликав одного з братів і сказав:
– Ти бачиш?
– Не тривожся, владико, – відповів той, – адже це тільки блощиці. І потім, дивися, вони ж мертві...
Наступного дня, вставши раннього ранку, єпископ побачив того брата й сказав:
– Три вчорашні блощиці насправді були мертві, але який натовп родичів зібрався на їхній похорон!
•••••
Очікуючи на візит єпископа, абба Макарій пішов на ринок у сусіднє село. Там він незадоволено розглядав худих курчат, що лежали на прилавку, коли почув, як торговець вкрадливо шепоче йому на вухо:
– Купуй, купуй, отче! Повір мені, ці курчата прибувають сюди з Олександрії кожного дня.
– Охоче вірю, брате. Ось тільки даремно ти змушуєш їх чалапати пішки.
•••••
Одного разу вночі у келію прокрався злодій. І коли він там нишпорив, не помітивши старця, почув голос:
– Приятелю, навіщо ти шукаєш у темряві те, чого і при світлі не знайдеш?
•••••
Коли один з нас помре, – сказав чернець своєму співбратові по келії, – я повернуся в Скитський монастир.

додано через 57 хвилин 11 секунд:

До Валентина
Те, що є нормою для США, не факт, що буде функціонувати в нас. Теоретично воно можливе, але практично – ні. Звертатися до світських судів з позовами на священика є неприйнятним для нашої церковної традиції. Окрім того, не припустимо, аби світська влада втручалася у церковне життя. У самій Церкві повинна бути така структура, і вона буде, якщо матимемо достойне керівництво. Сьогодні, якщо між громадою і священиком виникає конфлікт і миряни звертаються до консисторії, у 95 випадках духовенство стає на боці духовенства. Кругова порука. Має трапитися вже надзвичайний випадок, щоб консисторія закликала священика до порядку. А щоб його відсторонила від сану – це взагалі з ділянки фантастики. Відсторонення може відбутися за умови, коли той священик ще й «побив горшки» з іншими душпастирями. А хіба таке нечасто трапляється?
Висновок один: якщо організм постійно лихоманить, йому потрібне комплексне лікування.
Якби Церкву очолював такий душпастир як, скажімо, падре Піо, у нас не виник би підгорецький конфлікт. Ці духовні особи просто не мали б підстав висувати звинувачення. Але, на жаль, якщо подивитися неупереджено, по справедливості, підстави вони мають, хто б там що не говорив. Інша річ, якими методами вони вирішили виправити цю ситуацію. І тут, якщо по справедливості, також є питання.
Залишається тільки одне: сподіватися, що Святий Дух, а саме Він провадить Церквою, в якийсь спосіб виведе її з цього глухого кута. Людськими методами тут нічого не вдієш, ніхто вже не сяде за стіл переговорів і порозуміння.
Така, на жаль, наша дійсність.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Дякуємо , Robin . Вітаємо Вас і всіх форумчан від усієї нашої сім"ї з світлим святом Небовзяття з тілом і душею Співвідкупительки нашої Пречистої Діви Марії.
Радію добрій звістці про владику Іринея, що він канонік папської базиліки Санта Марії Маджоре ( Святої Марії Старшої -від найстарішої ікони в ній, по переданні церковному, мальованій ап. Лукою і довершеній ангелами ). В 2002році каноніком якої був владика Роман Даниляк(тепер владика -емерит в Канаді). Це в його руках Оплатка( Найсвятіші Тайни) перетворювалася видимо на справжнє Тіло і Кров Ісуса Христа при Причасті кореянки Юлії Кім, яка вибрала на ведення Служби Божої саме його.
Також в цьому храмі є капличка з Дерев"яним розп"яттям в людський ріст Ісуса Христа з похиленою вліво головою. В середні віки один священник сповідав , як він думав, безнадійного грішника справа від розп"яття Ісуса і не дав йому розрішення . І сталося це чудо , що Голова Ісуса на розп"ятті відвернулася від священника, як знак того, що для Господа немає гріха , якого Він би не простив при каяті. І тепер розп"яття в такому вигляді.
МИР ВАМ!
Так, так, Господи, величні діла Твої. Навіть не знав про такого владику, а тим паче про згадане чудо. Ганьба мені.
Ну і скажіть тепер, на милість Божу, чому цей владика не приїжджає в Україну, не їздить єпархіями, не спілкується з людьми? Якщо в його руках оплаток став Божим Тілом, хіба він практично вже не святий? Хіба Божа рука його не діткнула? Хіба він не мав би що розповісти мирянам, духовно скріпити і священство?
Окей, приятелю, де ти там? Чому твій хвальний заклад не організує цикл зустрічей з цим святцем? Невже такі випадки щодня трапляються з усіма нашими єпископами, священиками? Чи все, що ви там вмієте, так тільки пасквілі писати на ближніх во Христі, поливати болотом?
Отут і вся правда – як тільки у Церкві (в даному випадку маю на увазі Україну) трапляється людина побожна, намолена, щира у намірах служити Господу, ви як та свора кидаєтеся на неї, цькуєте, аби її не видно було і не чути. Не хочеш розповісти про ці випадки, хоча б про два-три. Так, задля підтримки нашої милої бесіди.

Іхтісе,
якщо тобі відомі й інші такі цікаві випадки, які прославляють нашого Господа, розповідай, будь-яка. Людям щирим і вірним Господу така інформація дуже потрібна, щоб не впадати у розпач, коли бачать ці всі неподобства.
Хіба від Океїв і Томасів чогось подібного дочекаєшся? В них зовсім інша мета – Божу ниву засівати зернами модернізму.

додано через 21 хвилину:

Іхтісе,
ти часом не переплутав цієї історії, тобто владику Даниляка, з кимсь іншим?
Не те, щоб я тобі не довіряв, але вирішив ознайомитися з життєписом цього Божого мужа. Зайшов на сайт УГКЦ, де є весь єпископат та їхні біографії, але такої особи, як владика Даниляк, там нема.
Правду кажу, і викладаю список єпископату. Щоправда, я не дуже активно обертаюся у церковних колах, але про такого достойного чоловіка мав би чути.

Ось увесь список, як він представлений на сайті
* Блаженніший Любомир Гузар, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Глава УГКЦ
* Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Керівник Патріаршої адміністрації
* Владика Гліб Лончина, Студійський Устав, Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії, Іспанії і Ірландії
* Владика Богдан Дзюрах, ЧНІ, Єпископ-помічник Київської архиєпархії, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ
* Владика Василій Медвіт, ЧСВВ, Єпископ-помічник
* Владика Ігор Возьняк, ЧНІ, Архиєпископ Львівський
* Владика Юліян Ґбур, Єпарх Стрийський
* Владика Юліан Вороновський, Студійський Устав, Єпарх Самбірсько-Дрогобицький
* Владика Ярослав Приріз, ЧНІ, Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії
* Владика Василь Семенюк, Єпарх Тернопільсько-Зборівський
* Владика Михаїл Колтун, ЧНІ, Єпарх Сокальський
* Владика Володимир Війтишин, Єпарх Івано-Франківський
* Владика Софрон Мудрий, ЧСВВ, Єпископ-емерит
* Владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ, Єпископ-емерит
* Владика Микола Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький
* о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії
* Владика Степан Меньок, ЧНІ, Екзарх Донецько-Харківський
* Владика Василь Івасюк, Екзарх Одесько-Кримський
* Владика Йосафат Олег Говера, Екзарх Луцький
* Владика Мілан Шашік, Апостольський Адміністратор Мукачівський (ГКЦ)
* Владика Іван Семедій, Єпископ-емерит
* Владика Іван Мартиняк, Митрополит Перемишльсько-Варшавський
* Владика Володимир Ющак, ЧСВВ, Єпарх Вроцлавсько-Ґданський
* Владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії
* Владика Петро Крик, Апостольський Екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії
* Владика Михаїл Кучмяк, ЧНІ, Єпископ-емерит
* Владика Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький
* Владика Михаїл Бздель, ЧНІ, Єпископ-емерит
* Владика Степан Хміляр, Єпарх Торонтонський
* Владика Браєн Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський
* Владика Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит
* Владика Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський
* Владика Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит
* Владика Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський
* Владика Стефан Сорока, Митрополит Філадельфійський
* Владика Іван Бура, Єпископ-помічник Філадельфійський
* Владика Стефан Сулик, Єпископ-емерит
* Владика Володимир Паска, DD, JCD, Єпископ-емерит
* Владика Павло Патрикій Хомницький, Єпарх Стемфордський
* Владика Василь Лостен, Єпископ-емерит
* Владика Роберт Москаль, Єпарх Пармський
* Владика Річард Стефан Семінак, Єпарх Чиказький
* Владика Інокентій Лотоцький, Єпископ-емерит
* Владика Володимир Ковбич, ЧСВВ, Єпарх Куритибський
* Владика Мирон Мазур, ЧСВВ, Єпископ-помічник Куритибської єпархії
* Владика Даниїл Козлинський, Єпископ-помічник Куритибської єпархії
* Владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, Єпископ-емерит
* Владика Михаїл Микицей, Єпарх для українців католиків в Аргентині
* Владика Андрій Сапеляк, Єпископ-емерит
* Владика Петро Стасюк, Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії

додано через 15 хвилин 29 секунд:

Іхтісе,
дуже добре, що ти зауважив і наголосив, що Богородиця не просто наша духовна Матір, але і Співвідкупителька всього людства, а не «Мати Божа є людиною – такою як і всі», як це вважає «світило моральності» УГКЦ, усілякі там пошиваки підтакують, а томаси глибокодумно кивають головами.
Якщо знайду одну річ, обов’язково викладу на форумі, щоб почитали провідники духовні.
Я з ним в Римі і інші вірні(до десяти чол.) щонеділі проводили цілий день. І коли ми молилися загальну вервичку то від владики йшов трояндовий запах. Родом з Тернополя, в 1942році виїхав на захід , потім в Канаду. Він марійський владика, т. т. в особливий спосіб посвячений Пречистій Діві Марії. Йому тепер близько 80-ти років. Два місяці тому я дзвонив в Київ в митрополичі палати і сестра на телефоні сказала , що він в Канаді . Проте я не довів пошуки до кінця, не передзвонив , щоб взнати телефон його і інтернет -адресу. Події з чудесним перетворенням Оплатки в Серцевий мяз Ісуса відбулися в Кореї. Цю інформацію даю вам в вільній формі переказу як спомин(Є офіційні підтвердження). Юлія Кім -католичка , в чудесний спосіб оздоровлена, навернена з поганства і вибрана Господом для утвердження нас в вірі.
Також владика Роман багато розказував про з"явлення Матінки Божої в Гваделупі (Мексіка) на початку 16-го століття. Цікаві аналогії часу з"яви-це період, коли Лютер і команда відірвали від Тіла Христового(Католицької церкви) близько 8-ми мільйонів вірних. І в цей час Господь чудесним способом навернув таку ж кількість тузумців в Новому Світі до своєї церкви католицькими місіонерами.
Наш Ісус ще й Добрий Бухгалтер.
Якщо цікаво про з"я ву Пречистої Діви-перекажу оповідь на форум.

додано через 13 хвилин 20 секунд:

Чому немає в списках- не знаю, але гоніння на нього спостерігав ще в 2002-му і чудесну поміч і призначення його каноніком базиліки Санта Марія Маджоре також(призначений 13 травня 2002р. -День з"яви Фатімської Матері Божої, коли його хотіли вже виселяти з церковного готелю при церкві Сергія і Вакха в Римі , що па площі Мадонни, за неплатежі). Зловмисники цим призначенням були шоковані. Мають слабку віру , не розуміють, що Матінка Божа -Владна Цариця, як і цінність терпіння для християнина.

додано через 31 хвилину 2 секунди:

**
Від 2000 року донедавна владика Іриней Білик, ЧСВВ, був Правлячим Єпископом Бучацької єпархії УГКЦ. 28 липня 2007 року Папа Венедикт XVI призначив владику Іринея Каноніком римської папської базиліки Santa Maria Maggiore. Це вже другий, після владики Романа Даниляка з Канади, український греко-католицький єпископ, який удостоївся цієї честі." (кінець цитати)
Google-владика Роман Даниляк УГКЦ, попробуй, Robine, бо я слабкий в інтернеті.
А церква Сергія і Вакха - грекокатолицька.

додано через 57 хвилин 19 секунд:

Оповім з пам"яті в цей славний день про чудесну з"яву пречистої Діви Марії в Гваделупі(початок 16-го сторіччя).

Селянину -індійцю(туземцю) при переході гори з"явилася Прекрасна Пані і сказала :"Скажи Моєму єпископу ...(і дала поручення). Бідний індієць приходить до єпископа в страсі ( бо в ці часи єпископи мали і світські владу і індієць запросто міг отримати патиків) і розказує про Подію. Владика не йме віри , але все ж наказує при наступній зустрічі з Красивою Панею попросити в неї троянд( один із сортів , що росте тільки в єдиній місцевості Іспанії, а де Мексіка). Ще з більшим страхом туземець відходить і десятою дорогою минає місце зестрічі з Богородицею. Та не тут то було . Захворіла його жінка і він спішить іншою дорогою в сусіднє село по поміч. І знову йому являється Матінка Божа:
-Ти чому уникаєш Мене?
-А де я єпископу знайду цих троянд?
-Вони за тобою!
І дійсно, повернувшись, він вгледів прекрасний трояндовий кущ , саме тих рідкісних іспанських троянд.
-Але я спішу по поміч для хворої жінки.
-Не турбуйся - вона вже здорова, ти ж занеси єпископу троянди і передай...(послідувала просьба про церкву і інші поручення).
Окрилений посміливівший індієць збирає в пончо з допомогою Марії (їхня національна накидка-плащ) троянди і спішить до єпископа. З форсом кидає пончо з трояндами на підлогу і спостерігає реакцію єпископа і бачить, що його збентежений погляд прикований власне не до троянд, а до пончо на якому відбився чудесним способом Образ Гваделупської Пречистої Діви Марії в одежі інкійської царівни на восьмому місяці вагітності. Тобто Пречиста Діва з"явилася з Ісусом в Лоні на фоні зоряного неба. Як досліджували вчені в 20-му сторіччі -ця карта зоряного неба відповідає дню з"яви.
Ця з"ява послужила сильним чинником навернення індійців Центральної Америки до Христа.

додано через 6 хвилин 48 секунд:

Владика Роман Даниляк УГКЦ-єпископ Нісси, проживає в Канаді.
Це не дивина, що владики Даниляка нема в тому списку. Владики Іринея Білика теж нема! Тобто на сайті УГКЦ вважають, що він через це призначення перестав бути єпископом УГКЦ.

А владика Даниляк у 1992 - 1998 рр. був Апостольським Адміністратором sede plena Торонтської єпархії УГКЦ (тобто з уваги на особливі обставини - досить серйозний конфлікт у єпархії - Апостольський Престол призначив його керувати Торонтською єпархією, коли її єпископ Ізидор Борецький ще не подав був у відставку). Потім, коли проблеми в Торонтській єпархії трохи втихомирилися, а єпископ нарешті подав у відставку за віком, новим єпископом призначили Корнилія Пасічного, ЧСВВ, а владика Даниляк став "нікому не потрібний", і його призначили каноніком базиліки Санта Марія Маджоре в Римі.

Зараз він перебуває в Канаді, і здоров"я його, наскільки мені відомо, дуже кепське.

додано через 22 хвилини 46 секунд:

Слава Ісусу Христу!
Виконую свою вчорашню обіцянку, але спочатку хочу щиро подякувати Ihtisу і Guinnessу за таку цікаву інформацію. Я навіть не зауважив, що ім’я владики Іринея теж викреслено зі списку ієрархів УГКЦ. Отже, маємо вже два випадки на рівні єпископату, коли відданих Богові єпископів зневажливо викреслюють з життя церковної спільноти. Та це – тільки людські списки. Головне, і нема підстав сумніватися, що імена владик Іринея Білика і Романа Даниляка записані на Божій долоні. І цього достатньо, аби стати спадкоємцями Царства Небесного.

Отож, можемо вже зробити деякі оціночні висновки стосовно форуму.
Цей форум, який у злобі своїй громадянин Окей замислив як лобне місце для підгорецьких священиків або єпископів (як і кому до вподоби), Господь Бог, у Своїй Премудрості, перетворив на місце прослави Його щирих апостолів і на місце ганьби підступних христопродавців. І слава Йому за це, як у небесах, так і на землі.
Аби не бути голослівним, наведу «вчення» громадянина Гузара у трактуванні його вірного «апологета», такого собі Пошивака. Цитую слова Гузара (їх можна перевірити на форумі): «Мати Божа є людиною – такою як і всі. Просто кажучи, вона була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір'ю; без сумніву, люди любили її. Вона була одною з них – оце й усе».
А я кажу – ні, це далеко не все. Діва Марія не просто БУЛА жінкою, сусідкою, матір’ю, вона Є назавжди Матір’ю мого Господа. Апостол Христовий не може так думати, а тим паче повчати, як це зробив громадянин Гузар. Такий спосіб мислення притаманний лише духові тьми, який вже від віків не може змиритися, що на вершину небесної слави Всевишній возніс скромну назаретянку. Його, духа тьми, послідовники, вужами підступними прослизнувши в Христову кошару, звили собі кубло. Та цього, як бачимо, їм недостатньо. Вистромивши з кубла свої отруйні жала, вони уп’ялись у п’ятку Матері нашого Господа. Марні старання. У день, коли по вінці сповниться чаша Божої терпеливості, п’ята Богородиці розчавить хитромудрі голови новоявлених єресіархів.
Ми ж – християни, справжні послідовники Ісуса і люблячі щиро нашу Небесну Матір, відповідаймо на гузарівсько-пошивацьке кумедне безглуздя істинним віровизнанням першопрестольної Римської кафедри, зведеної на смиренні святого Петра і наділеної ключами Божої правди.

Богородичний символ віри
I. Вірую у Пречисту Діву Марію, вірую твердо і з усього серця.
II. Вірую в Її Непорочне Зачаття, в Її вічне Дівоцтво, в Її Божественне Материнство і співучасть у Відкупленні пліч-о-пліч з Сином-Відкупителем.
III. Вірую в Її Успіня і прославлення в Небі разом з тілом і душею, бо Непорочна Діва Марія є прообразом Христової Церкви, яка матиме завершення і цілковите прославлення у прийдешньому віці.
IV. Вірую в Її духовне Материнство, в Її церковне Материнство, в Її дійсну Царственість.
V. Вірую в посередництво благословенної Діви Марії між Ісусом і Церквою, і в Її вболівання за спасіння душ наших.
VI. Вірую в Її милосердне ставлення до кожної людини як Матері, як Заступниці і як Рятівниці.
VII. Вірую у всесвітнє торжество Непорочного Серця Пречистої Діви Марії уже сьогодні, бо настав Її час.


Настане день, єресіархи кануть в лету, а цей Богородичний символ віри ми ще будемо проказувати у наших церквах, омитих з неправди сучасного модернізму.

Ім’я Господнє прославляймо відважно і проказуймо вервицю до Діви Марії самі, коли бачимо, що пастирі наші принишкли, бо якщо замовкнемо й ми – каміння волатиме.

І нехай усіх нас утвердять в істинній вірі Святий Дух і Непорочна Діва Марія, всемилостива Мати нашого Спасителя.
І слава Богові за все.
Робінам та іже з ними
Відповідь:
1. Не кічися своїми статками, фірмами. В царство Боже багатому ввійти, як у вушко голки верблюду( почитай Євангелію )
2. УГКЦ не лихоманить і не лихоманило. Це ви на заказ Москви та екстремістського кола -частини Риму ( Ватикану) хочете щоб лихоманило. Але у вас нічого не виходить. І не вийде. От і біситесь ( хтось із жиру, як ти), а хтось по глупості своїй, черех гіпнози, екзорцизми і т. п. А наша церква Христова буде вічно.
3. Вся "провина" Патріярха Любомира Гузара перед вами, Москвою та реакцією Ватикану - його поступ до ЄДНОСТИ УКРАЇНСЬКИХ ХРИСТИЯН ( а не перед нами , церквою та чесним Римом). ДЛЯ НАС - ХРИСТИЯН УКРАЇНИ ЦЕ БЛАГО, підтвердження на ділі Христової науки, щоби всі були одно, ДЛЯ ВАС же - КЛІНІЧНА СМЕРТЬ.
4. Про монахинь. Не треба їм вонючої німецької допомоги ( з лютеранським відтінком ) НИМИ В ЧУДЕСНИЙ СПОСІБ ОПІКУЄТЬСЯ САМ ІСУС, а не ви та німці. Така допомога для них - духовна смерть. Вже купляли такі як ви монахиням мобілки, сателітарки, авта і забирали цим в них дорогу до спасіння, робили їх залежними від світу. ІСУС ПРО НИХ ПІКЛУЄТЬСЯ. А ВИ ПОДАЄТЕ ЇМ ЗАМІСТЬ ХЛІБА ДУХОВНОГО " ГАДИНУ".
5. Не турбуйтесь так про відданість майбутнього ПАТРІЯРХАТУ РИМУ. Не будьте адвокатами Риму та Москви. Боже провидіння, Ісус допровадить його до ПРАВДИ БОЖОЇ. А яка буде її суть- БОГ ПОКАЖЕ, а не Ви содомські діти пекельного світу князя тьми ( бо розкол задуманий вами, лжа на Патріярха Гузара це задум князя темряви, який вашими брудними руками та помислами впроваджується в життя ).
Сказано все це з любов'ю до вас, закликом до вас покаятися , ходити щоденно до сповіді та причастя та спокутувати гріхи проти Патріярха Гузара, церкви , її єдности

додано через 9 хвилин 29 секунд:

Бачу, що Робін хоче заснувати ще одну секту в Україні, мовливо на цей раз і не тоталітарну, як лже-єпископи Підгорець. СЕКТА МАРІЇНІСТІВ. Навіть новий сектантський символ їхньої віри придумали. ЦЕ ПРОТЕСТАНТСЬКІ ШТУЧКИ. Вони ніколи не пройдуть в свідомості, вірі нашого страдницького, доброго, БОГОЛЮБИВОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, як не пройдуть розколи, єресь та нововведення Робінів і іже з ними. З нами БОГ ! А хто з вами ???
Томасе, що тобі повісти, приятелю милий? Не поталанило тобі в житті, глупий піп тебе хрестив.
З чого ти взяв, що я – Ахметов? Я лише заробляю на хліб з маслом. І щось не пригадую, аби Христос казав, що з хлібиною й рибою в Царство Боже не увійтиду.
Якщо гуманітарка приходить для вашої братви, то вона хороша, а якщо для хворих черниць, то відразу вонюча. Здається, що в Євангелії це названо іскаріотством, нє?
Як же мені не турбуватися, якщо твій Гузар не узгоджує свій незбагненний поступ з, як ти кажеш, «чесним Римом»? Того і гляди, ще забреде казна-куди, якщо вже не забрів.
Твердиш, що я дитина Содому. Та щось не пригадую, щоб ти свою задницю мені підставляв. То ж залиши свою «любов» при собі, а я вже якось з любов’ю Ісусовою і Його Матері дійду до пристані, мені призначеній.
«Секту Маріїністів» – це твої слова – нема потреби засновувати, вона вже є від століть. До неї можна зачислити безліч святих, а навіть й увесь орден святого Домініка. Так компанія наша вельми шляхетна, не рівень вашій.
І останнє. Фашисти теж переконували, що з ними Бог. І де вони зараз?
Втомив ти мене, Томасе, своєю вузьколобістью. Іду на перекур. Але ще повернуся.

додано через 1 годину 13 хвилин 5 секунд:

Томасе, агов? Я же тут. Оце ж бо постояв, покурив, подумав і вирішив – візьму над тобою духовне шефство. На якийсь час. Може отямишся.
Тижнів зо три тому придбав я цікаву книжку про Папу Пія Х. Знаменита річ, хочу тобі сказати. Ось нам би такого главу Церкви, ми би горя не знали. То ж я хочу поділитися з тобою своєю радістю від прочитання життєпису цього Римського архиєрея. Всю книжку не зможу викласти, а скануватиму невеликими фрагментами.
В цій книзі стисло, але фахово викладена історія всієї вашої модерністської братви. Тобі повинно бути цікаво, чомусь так подумав. Так би мовити - і тобі на радість, і людям на користь.
Але спочатку хочу подарувати тобі один вислів св. Августина, аби твої думки віднадити від содомського зацікавлення.

«Милосердя Серця Ісусового таке неосяжне, але таке доступне і так щиро прагне дарувати нам щедроти Своєї милості, лише б ми самі захотіли їх прийняти».
Святий Августин.

***

Понтифікат св. Пія Х – одного з великих Римських Архиєреїв, був позначений цілопальною жертвою і цілковитою присвятою себе справі духовного оновлення світу. Його служіння на кафедрі Святого Петра назавжди записане золотими літерами на сторінках історії Христової Церкви і ніколи не зітреться у пам’яті прийдешніх поколінь. До особи св. Пія Х ставлення ніколи не було однозначним ні в минулому, ні сьогодні. Його подвижницьке служіння біля керма човна св. Петра й досі збурює суперечки у Церкві: одні вважають його зразком для наслідування, інші про нього говорять зневажливо, а ще хтось старається щонайменше не надавати уваги його пасторальній праці.
Проте, в усьому остаточний вердикт виносить тільки Господь Бог – відвічний Суддя Світла і Правди. І саме Всевишній уділив Своєму вірному слузі Пію Х частку зі Своїх надприродних властивостей – освячувати грішні душі та зцілювати немічні тіла.
З Божої ласки цей смиренний вікарій Ісуса Христа оздоровлював таких безнадійно хворих, що медичні світила світової слави лише мовчки знизували плечима.
Так нехай і сьогодні св. Пій Х своїми молитвами перед Господом допоможе кожному, хто потребує його заступництва і провадження на шляху до Небесного Царства.

ПАНОРАМА ІСТОРІЇ
У другій половині ХIХ – початку ХX століть на вчення Христової Церкви напосідають різні ідеології, породжені добою так званого Ренесансу (Відродження): спочатку лібералізм, а пізніше модернізм, фашизм, соціалізм і комунізм. Ці ж ідеології лягають у концепцію розбудови європейських держав.

У країнах ліберального ладу релігію трактують як виключно приватну справу громадян, обмежують діяльність усіх церковних закладів і нівелюють у суспільстві будь-яке значення церковного життя. У країнах фашистського устрою в той період, коли Церкву відверто не переслідують, намагаються зробити її інструментарієм державної влади. У країнах комуністичного режиму Церкву вважають шкідливою ідеологічною надбудовою, яку потрібно ліквідувати цілком.

У 1870 році війська Савойської династії захоплюють Рим і нищать Папську державу. Святіший Отець Пій IХ стає добровільним в’язнем у Ватикані, а в 1874 році забороняє італійським католикам брати участь у політичному житті об’єднаного антиклерикального Італійського королівства.

Доба індустріалізації робить можновладців ще більш заможними. Європейські країни прагнуть заволодіти рештою світу, щоб експлуатувати його багатства і творити нові ринки збуту для свого виробництва. Під час Берлінського конгресу головні європейські держави ділять між собою Африканський континент.

Паралельно з посиленням у суспільстві впливів індустріального капіталу зростає зубожіння та експлуатація робітників, започатковується емігрантський рух на континент Нового Світу, де спочатку пересічні поселенці ледь животіють. За неповне століття тільки з Італії в Америку емігрує понад 18 мільйонів людей. У той час, коли Італійське королівство байдуже споглядає на своїх громадян, які назавжди покидають домівки, Церква знаходить можливості, щоби про них хоч якось подбати.

Черниця Франческа Кабріні – «свята емігрантів», засновує Орден Пресвятого Серця Ісусового, монахині якого стають новітніми самарянками. У 1889 році сестра Франческа прибуває в Нью-Йорк і організовує для емігрантів та їхніх дітей притулки, гуртожитки, школу, амбулаторію. Тендітна, хвороблива черниця, проте наділена від природи залізною волею, розвиває подиву гідну діяльність: 24 рази вона перетинає Атлантику в пошуках коштів для цих благодійних закладів.

Після смерті Святішого Отця Пія IХ, на папський престол 20 лютого 1878 року сходить його наступник – Лев ХIII.
Новообраний єпископ Риму опрацьовує можливості примирення зі світською владою. У своїй інтронізаційній енцикліці він ставить конкретну мету і способи її досягнення: привести суспільний світогляд у гармонію з вірою; вирішити проблеми сучасного світу, збудувавши суспільний лад на підвалинах Євангельського вчення. Позбувшись прерогативи Папської держави, Церква може розраховувати на більшу довіру своєї пастви. Не можна жити, оплакуючи своє минуле, а за будь-яких обставин, які допускає Боже Провидіння, необхідно проповідувати Благовість Ісуса Христа.

Під час понтифікату Лева ХIII набуває сили робітничий рух, появу якого спонукують нелюдські умови праці на заводах і мануфактурах та цинічна експлуатація працівників. Інтелігенти й учені, виховані на рафінованих ідеях Ренесансу, гарячково шукають відповідь на цей найболючіший виклик індустріалізації суспільства. Анархісти закликають знищити будь-яку владу; соціалісти вимагають ліквідувати приватну власність і запровадити робітниче самоуправління; ще більш утопічні «наукові соціалісти» (Маркс і Енгельс) пророкують занепад буржуазії і закликають створити «найдосконаліший суспільний лад» – комунізм. Водночас представники усіх цих ідеологій запекло ворогують поміж собою, але у боротьбі з Церквою знаходять подиву гідне порозуміння.

У 1881 році ліберали і масони, об’єднавши сили, планують провести у Римі так званий «Універсальний конгрес». Газета «Ле Монд Масонік» пише: «Революція прийшла до Риму, щоби поборювати папу обличчям в обличчя. Для цієї благородної мети видаємо розпорядження: усіх борців за людський розум зібрати навколо куполу св. Петра. Для маніфестації потужної сили вільних масонів, нехай усі члени зберуться у серці столиці світу. Звідтіля вільні масони розпочнуть переможний похід проти усіх релігій, які проповідують віру в бога і безсмертя людської душі».

У 1891 році Папа Лев ХIII публікує одну з вагомих енциклік новітніх часів – «Rerum Novarum» («Нові речі»). У цьому злободенному документі Святіший Отець наголошує: християнство не тільки відстоює права кожної особи, на чому так наполягають представники лібералізму, але і права суспільні також є невід’ємною частиною християнської Благовісті.

З того часу розвивається, а правильніше буде сказати, відроджується доброчинна діяльність Церкви.
У Бельгії деякі священики разом з робітниками йдуть працювати пліч-о-пліч у шахти, організовують католицькі ліги і домагаються змін у законодавстві на користь найманих працівників; в Італії – постановляють жити в убогості й роздають своє майно; у Франції – створюють католицькі спілки ремісників, сільські каси взаємодопомоги і народні банки; у Німеччині – організовують для простих людей широку мережу бібліотек і гуртки релігійного просвітництва. Майже повсюди були засновані християнські профспілки.

Настало ХХ століття. Світ опинився на порозі прийдешніх катаклізм.
У 1903 році на папський престол зійшов Святіший Отець Пій Х. Перше, аніж посісти кафедру Святого Петра він проходить довгий душпастирський шлях – сотрудника, пароха, каноніка, єпископа, кардинала і патріарха Венеції, і всюди залишає за собою пам’ять ревного і добродійного пастиря людських душ. Людина шляхетної вдачі й великої пастирської інтуїції, він не є прихильником нововведень, але саме під час його понтифікату навколо Христової Церкви й у самій Церкві остаточно утверджується рух, який названо модернізмом[1]. Мета ідеології модернізму, на перший погляд, начебто шляхетна: примирити християнський світогляд зі світськими поглядами нових часів. Однак, в ім’я науки, найбільш реакційні прихильники модернізму заперечують існування Бога і постулати Нагірної проповіді. Римський Архиєрей рішуче засуджує це новітнє поганство, не роблячи розрізнень між її поміркованими та радикальними течіями.

У середині цієї єретичної доктрини виникає криза. Вона лавиною котиться між прихильниками модернізму, протвережує поміркованих інтелектуалів та спонукає їх до нагального пошуку таких обґрунтованих аргументів, які можна протиставити зарозумілим світоглядним конструкціям раціоналізму[2] і сцієнтизму[3]. Деякі світлі уми врешті збагнули, що атеїзм – оте потворне «дитя» модернізму, є матеріалізованим привидом диявольського безумства і мотивацією пихатості гордих боговідступників, які зухвало вирішили, що людина є центром Всесвіту і сама та в усьому собі зарадить. Один з них – французький письменник Поль Клодель, спочатку відходить від християнства, а потім притьмом біжить з «матеріалістичної в’язниці» і стає одним із відомих католицьких інтелектуалів.

Римський Архиєрей Пій Х – святий, чудотворець, містик і провидець – в імлі грядущих років бачить жахливі катаклізми, що невідворотно насуваються на грішне людство. Він намагається відвернути їх силою молитви смиренного вікарія Ісуса Христа, навіть просить Господа прийняти у жертву його життя, проте вже було пізно: чаша Божої терпеливості переповнилася і на небосхилі століть зійшла кривава зоря доби Червоного Дракона. Про час, коли Пречиста Діва своєю п’ятою остаточно розчавить його смертоносне жало, стерничий лодії св. Петра тільки здогадується.

[1] Модернізм – один із напрямків у релігійно-ідеалістичній філософії, послідовники якого закликають провести ревізію віровизнання (догматів) Христової Церкви в дусі нових філософських концепцій – волюнтаризму та інтуїтивізму.

[2] Раціоналізм – філософський напрям, що протиставляє себе теології. Його прихильники переконанні, що людина є самодостатнім індивідуумом, а тому здатна самотужки пізнавати закони розвитку Всесвіту і облаштовувати суспільство.

[3] Сцієнтизм – світогляд, який вважає науку та її досягнення першочерговим фактором соціального прогресу та єдиним засобом у вирішенні всіх суспільних питань і соціальних проблем.

додано через 1 годину 8 хвилин 54 секунди:

Томасе,
поки ти читав, я «політав» по Інтернету, як порадив Ihtis, і щоб ти подумав? Таки знайшов сайт владики Даниляка, де є докладна розповідь про диво, яке трапилося з Юлією Кім. Навіть і фото є. Побачене або справляє враження, якщо людина віруюча, або відразу, якщо вона безвірок. Серце Христове немов криголам ламає наші стереотипи, і навіть дуже конкретно. А де вже опинишся – з правого, чи лівого борту – це твій вибір людини вільної. А Ісус пошанує твою свободу. Пиши адресу:

http://sacredheartofjesus.ca/Naju/najuUkr.htm

Бажаю тобі приємних вихідних і Божої любові в серці.
Дякую Robinу за гарні слава про святого Папу Пія Х. Святий Пій Х - син убогого італійського сільського листоноші і кравчині. В родині був другою дитиною із десяти. В дитинстві майбутній Папа дуже хотів вчитися, тому кожного дня з шматком хліба в кишені ходив дві милі до школи. Щоб не сходжувати взуття, яке батькові не легко було купити, хлопець ходив босоніж, а черевики взував під мостом.
Святий Папа призначив першого єпископа УГКЦ у США - єпископа Сотера Ортинського та єпископа у Канаді - єпископа Никиту Будку. Папа підримував діяльність митрополита Андрея Шептицького. Святий Папа володів пророчим даром. Він за декілька років до початку Першої Світової Війни передбачив точно дату її початку. Він закликав усіх європейських володарів перш за все зберегати мир і не допустити війни. Папа, власне, і помер через цю війну, бо після початку війни вдень і вночі молився за її припинення і за порятунок душ загиблих.
В наш тривожний час необхідно молитися святому Пію Х за те, щоб Господь відвів загрозу нової світової війни і дав всім сили зберегти мир, зокрема в наших душах.

Тепер про патріархат.
ХОЧУ СКАЗАТИ І ОСОБЛИВО НАГОЛОСИТИ, ЩО ТАК САМО ЯК ДІЇ ПІДГОРЕЦЬКИХ САМОСВЯТІВ, ПРОТЕСТАНСЬКІ СТАТТІ ІЗ ЖУРНАЛУ "ПАТРІАРХАТ" ВІДРИВАЮТЬ ВІД ЄДНОСТІ ІЗ КАТОЛИЦЬКОЮ ЦЕРКВОЮ, СУПЕРЕЧАТЬ ВІРІ І ЇЇ ЕКЛЕЗІОЛОГІЇ.
До прикладу стаття Микола КРОКОША, псевдоканоніста, доктора богослов’я в журналі "Патріархат": "Чи можливий патріярхат за сучасного вчення про Католицьку Церкву?": http://www.patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;233:393/
В ній псевдоканоніст проштовхує абсолютно протестантську еклезіологію. В статті - погляди пізнього протестантизму, навіть більш протестантського, ніж в усіченій візантійській псевдоеклезеології.

Цитата:
"Чи можливий патріярхат за сучасного вчення про Католицьку Церкву?

Микола КРОКОШ

Погляд каноніста
Нашу УГКЦ можна умовно поділити на «патріярхальників» і «не дуже». Якщо перші вже десятиліттями завзято борються за український патріярхат у Католицькій Церкві, то другі (хоч переважно не є його противниками) з дитячим довір’ям залишають справу офіційного затвердження нашого патріярхату Апостольській Столиці. У підсвідомості останніх патріярхат асоціюється з насильницькою «ревізантинізацією» златинізованого, але також рідного обряду, яку бачать у намаганнях відродити «чистий» візантійський обряд. Підозрілим для «латинофобів» є передусім те, що патріярхальники нібито домагаються більшої незалежности нашої Церкви, а це пахне порушенням єдности з Апостольським Престолом і поверненням у ненависну «схизму». Навпаки, «пролатинська» частка УГКЦ, за якою стоять передусім отці-василіяни, підозрюється «візантинофілами» мало не у зраді рідної Церкви та прихованих намірах остаточно її латинізувати. Насправді еклезіологічні позиції обидвох сторін відрізняються радше їхніми векторами, ніж їхнім змістом: візантинофільські і латинофільські уявлення про Церкву мають більше спільного, ніж це здається на перший погляд; вони є навіть майже ідентичними.
Вже давно склалася парадоксальна ситуація з поминанням або непоминанням патріярха на Літургії. Якщо такого поминають, тоді він повинен нібито існувати. А якщо це так, тоді змагання за патріярха увінчалися успіхом. Але що це не так – еклезіологічний факт, який важко заперечити навіть найбільшим прихильникам українського патріярхату. Що ж саме має бути незаперечним критерієм або доказом існування паріярхату? На це можуть бути різні відповіді – залежно від того, якого саме патріярхату ми хочемо: чи справжнього патріярхату, чи лише його вивіски, щоб заспокоїти в собі почуття того, що ми вважаємо власним ображеним візантійством.
Східні патріярхи в Католицькій Церкві існують на Близькому Сході, але, на жаль, тільки на папері. Бо вони не є автокефальними (тобто самостійними), як це є у Православній Церкві і як це було в Католицькій Церкві до великого розколу між Західною та Східними Церквами. Сучасне правове становище Східних Католицьких Церков – в тому числі й таких, на чолі яких стоїть патріярх, — регламентується Кодексом Канонів Східних Церков (ККСЦ), який фактично з еклезіологічної точки зору є нічим іншим, як пристосованим до візантійського обряду кодексом латинського церковного права (Сodex Iuris Canonici) і залишає поза увагою східну еклезіологічну традицію. В сучасній католицькій еклезіології помісна Церква розглядається лише як частина Вселенської Церкви (ecclesia universalis) з усіма наслідками. Отже, патріярх у ККСЦ є лише намісником, або представником Римського папи у своїй Церкві, адже папа як Глава Колегії Єпископів мас найвищу владу в цілій Церкві (пор. канони 42-54). Так, патріярх «повинен подавати звіт про стан Церкви» (кан 92, § 3) папі. Патріярх має виявляти Єпископові Риму «вірність, пошану і послух» (кан. 92, § 1) – а це є поняття, що їх можна класифікувати як типові ознаки відносин підданого і пана. Найбільшою вадою цих канонів є та, що в них не береться до уваги той історико-еклезіологічний факт, що «класичні» патріярхати не були підпорядковані Римському патріярхові, який був лише «першим серед рівних» і мав «першенство чести» між іншими патріярхатами. Канон 57 ККСЦ навіть ставить саме існування патріярхатів у повну залежність від папи Римського, бо «заснування, відновлення, змінювання і скасування патріярших Церков застережено найвищій владі Церкви».
Рим визнає нашу Церкву хоч і не патріяршою, але все-таки Церквою, глава якої має титул Верховного Архиєпископа і майже ті самі права у своїй Церкві, що й патріярх. Це зазначено в каноні 152. Отже, визнання українського патріярхату Римською Церквою, по суті, нічого не змінило б у факті підпорядкування УГКЦ Римському Престолові. У Католицькій Церкві існування справжнього патріярхату просто не є можливим, допоки залишається в силі те церковне право, а найголовніше – та юридична еклезіологія другого тисячоліття з її стрижневою категорією влади (лат. potestas), котра прирівнює Церкву, Тіло Христове, до світського суспільства з його механізмом функціонування.
Після відділення Римського патріярхату від східних патріярхатів латинський Захід, якому вже не треба було з ними рахуватися, розвинув з метою внутрішньої консолідації в боротьбі Західної Церкви за незалежність від світської влади римоцентричну еклезіологію (Григоріянська реформа), де Римський папа став єдиним суперпатріярхом, якому підлягали всі єпископи. Центральну роль у цьому процесі відіграло нове кодифіковане церковне право, куди ввійшли папські декреталії з відображеними в них уявленнями Римських єпископів про власну повноту влади (plenitudo potestatis) у Церкві. У цьому церковному праві всі єпископи ставали фактично намісниками (vicarii) папи в довірених їм частинах Церкви, тому термін «партикулярна Церква» (ecclesia particularis) дотепер використовується у латинській еклезіології для означення дієцезії (єпархії). Саме це церковне право залишається в силі досі – принаймні в тому, що стосується його еклезіологічних засад. Вони були сформульовані на І Ватиканському соборі 1869-1870 рр. як догми про юрисдикційний примат і непомильність папи Римського, а також, на жаль, були підтверджені ІІ Ватиканським собором 1962-19б5 рр.
Отже, УГКЦ для того, щоб стати справжньою Східною Церквою, не потрібен якийсь маргінальний псевдопатріярхат. Їй потрібна автокефалія – тобто повернення до еклезіологічних реалій часів перед великим розколом між Сходом і Заходом, реалій, які й тепер існують у Православ’ї.
Звичайно, наша церковна незалежність не повинна стати ще одним розколом у Христовій Церкві. Тому йдеться не про повний розрив із Римом, а про домагання наших природних прав, які належать Східній Церкві. Слід не заперечувати Римський Петровий примат загалом, а привести його в розумні рамки еклезіології сопричастя (гр. koinonia, лат. communio), яка панувала у Церкві до великої схизми. Згідно з цією наукою, центром Церкви є Христос – глава Свого Євхаристійного Тіла, видимо-невидимої Церкви. Кожний єпископ, як глава євхаристійного зібрання, є Його намісником, а точніше – іконою Христа, тому навіть патріярх може бути між єпископами лише «першим серед рівних». Пізніше латинське вчення про Церкву на несторіянський лад (єретики-несторіяни ділять Христа на дві особи – божественну і людську) відокремлює видиму Церкву від невидимої й робить центром і главою видимої Церкви папу Римського.
Лише коли Католицька Церква реформується ізсередини, возз’єднання з Православ’ям стане реальністю. Історична місія Східних Католицьких Церков полягає саме в тому, щоб Західна Церква перестала вважати власну версію Римського примату за істину віри Вселенської Церкви.
Першим і неминучим кроком до віднайдення єдности Церков повинно стати скасування чинного церковного права, яке, хоч існує як кодекс усього півтора десятка років, проте, з огляду на еклезіологічні вимоги часів екуменізму, вже застаріло і стало гальмом для віднайдення еклезіологічної самобутности Східних Католицьких Церков. Ця мета може бути досягнута лише їхніми спільними зусиллями.
Микола КРОКОШ – д-р богослов’я, Мюнхен"


"Їй потрібна автокефалія"
Ось як ясно, чесно і прямо. Невже весь рух за патріархатом саме для цього? Ну нехай, мовляв, Римський престол задовольняється якоюсь незрозумілою "першістю честі", як у Константинополя. А ми будемо самі по собі, захочемо слухатимемо Рим (якщо нам це буде вигідно), а захочемо - не будемо (у нас свій "кефаль" на плечах є). Якщо так, то для чого тоді була Свята Унія, 400-річне існування тієї ж самої УГКЦ! Мучинецький подвиг св. Йосафата, блаженних мучеників Пратулинських, нових мучеників і все підпілля - було б БЕЗГЛУЗДИМ!

"Кодексом Канонів Східних Церков (ККСЦ), який фактично з еклезіологічної точки зору є нічим іншим, як пристосованим до візантійського обряду кодексом латинського церковного права (Сodex Iuris Canonici) і залишає поза увагою східну еклезіологічну традицію."
Абсолютна вигадка псевдоканоніста!

"Пізніше латинське вчення про Церкву на несторіянський лад (єретики-несторіяни ділять Христа на дві особи – божественну і людську) відокремлює видиму Церкву від невидимої й робить центром і главою видимої Церкви папу Римського"

ЦЕ ДЕМАГОГІЧНЕ ЗВИНУВАЧЕННЯ ЛАТИНЯН В ЕРЕСІ! ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЗВИНУВАЧЕНЬ ПІДГОРЕЦЬКИХ?

"Історична місія Східних Католицьких Церков полягає саме в тому, щоб Західна Церква перестала вважати власну версію Римського примату за істину віри Вселенської Церкви."
ТА ЦЕ ЯК СПРАВЖНЯ ПЯТА КОЛОНА!
Для всіх, котрі вважають, що "західна версія" Римського примату не є істинною вірою Вселенської Церкви, пропоную "східну версію":
"Злочинно було те падіння (Петра), тому що жоден гріх не може зрівнятися із зреченням (від Христа), - проте ж, і після такого великого гріха, (Христос) знову звів його в колишню гідність і доручив йому управління Вселенською Церквою, і - що всього важливіше - представив таким, що його має більше любові до Господа, ніж всі апостоли, тому що сказав: Петро, "Симон Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони?" (Іоан. 21:15).
Іоан Золотоустий. Беседа V про покаяння.

Цілком зрозумілою є мета цього протестанського псевдоканоніста, справжнього "вовка в овечій шкурі" - тихою мовою з усмішечками і запевненнями в слухняності Риму, підмінити універсальну еклезіологію Католицької Церкви невиразною протестанською "еклезіологією". За красивими словами про "Христа - главу Церкви" ховається бажання бути необмеженими і самовладними правителями своїх маленьких помісних церков. Мова про те, щоб Дійсну Єдність підмінити єдністю уявною, а Вселенську Церкву замінити рихлою конфедерацією національних помісних церков, де кожен сам собі папа, а про Єдність говорять лише на протокольних зустрічах...
Приклад у Вас перед очима – Руська православна церква і іже з ними.

Невже прихильники патріархату нерозуміють, що коли в значній частині храмів і єпархій УГКЦ зараз підносяться єктинії про патріарха Любомира (а не про верховного архієпископа), то у вірних католиків виникає протест проти патріаршого статусу?

МЕНІ НЕПРИЄМНО ЧИТАТИ ОПУСИ ПІДГОРЕЦЬКИХ, АЛЕ ТАК САМО НЕПРИЄМНО ЧИТАТИ ТАКІ АНТИКАТОЛИЦЬКІ ОПУСИ В "ПАТРІАРХАТІ". Я НЕ ПРОТИ ПАТРІАРХАТУ І ВВАЖАЮ ЙОГО НЕОБХІДНИМ. УГКЦ ВЖЕ ЗАРАЗ Є ПОМІСНОЮ СХІДНОЮ КАТОЛИЦЬКОЮ ЦЕРКВОЮ СВОГО ПРАВА. А ТАКІ ПРОТЕСТАНСЬКІ ОПУСИ ВЕДУТЬ ВЛАСНЕ ДО КАТЕГОРИЧНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ ТАКОГО ПАТРІРХАТУ!
Ми українці - різні. Хтось каже найперше я католик- потім українець, хтось, як я, каже спершу яч українець, а потім католик, хт ось спершу я православний ...
Не будьмо адвокатами Москви та Риму. Будьмо найперше українцями. Бог допровадить спрву Патріархату до логічного завершення, так як вважатиме за потрібне. Треба нам лише молитися за це. МСи не можемо бути католиками в чистому виді. Коли нас хрестив Володимир церква поділена не була. І тепер вона може стати провісницею обєднання християн. Ми особливі і неповторні, бо ми українці і церква наша Володимирового хрещення. Латинники можуть уповати на те, що ми робимо щось не так. Але так сталося в історії, таке Боже провидіння. Не прийняли ми їх обряд. Будуймо Помісну церкву Володимирового Хрещення, а ПРОМИСЕЛ БОЖИЙ , Дух Святий підкаже і направить так, щоб було це по ЗАКОНУ БОЖОМУ. Не біймося бути українцями, спершу українцями. а потім католиками чи православними

додано через 11 хвилин 36 секунд:

іще. Для Робінів. Ніколи на Україні з казальниць та амвонів не було прийнято віщати антилюдське-содомське . Підгорецькі цю тему накинули просто-таки на наш благочестивий нарід.
А знаєте Робіни і іже з Вами. На злодієві шапка горить. Щось Ви дуже красочно описуєте те, кому підставляєте свої задниці. Тепер навіть маленька дитинка фаната-підгорецького знає про ГОМОСЕКСУАЛІЗМ. Це фактично його пропаганда. Це частина масонського плану знищення основ християнства. Вам- сіячам смути та морального розтління ганьба. Можливо ви ( РОбіни та підгорецькі писаки ) і є носіями та майстрами нетрадиційної орієнтації, оскільки так красочно, з пієтетом, професіоналізмом про це розказуєте. Я свічку не тримав, і не знаю точно, АЛЕ НАРІД НАШ КАЖЕ, ЩО НА ЗЛОДІЄВІ ШАПКА ГОРИТЬ І ЗЛОДІЙ ПЕРШИЙ ГОРЛАЄ - " ТРИМАЙТЕ ЗЛОДІЯ ".
ШАНОВНИЙ ТОМАСЕ!
Ви знаєте, що ніхто гостро і офіційно не висловлювався проти Патріархату УГКЦ, крім православних із МП і іже з ними. Коли читати їхні абсурдні опуси проти Патріархату УГКЦ
(наприклад: http://www.tserkov.info/numbers/orthodox/?ID=863), то складається враження, що вони ніби дійсно живуть в камяному періоді, обросли бородами і волоссями та бояться випустити из зубів свій кусок мяса.
Але Ви поясніть мені: для чого "Патріархат" друкує виразні антикатолицькі статті? Невже редакція думає, що вони йдуть на користь Патріархату? Ви порівняйте те, що пише псевдоканоніст Микола Крокош з наукою і висловлюваннями нашого донецького владики Степана (з інтерв'ю 9.07.2008 року):
"Українська Греко-Католицька Церква - це церква Східного обряду, але все-таки вона належить до Вселенської (в грецькій мові - Католицької) Церкви, про яку так мало знають на Сході України. Тут слово "католицька" перекладається також як "соборна", тобто це саме та церква, про яку ми говоримо у Символі Віри: "Вірую в єдину святу соборну й апостольську Церкву". Там немає терміну "православна церква", бо слово "православний" має стосунок до Віри. В різні часи з метою захисту від єресей скликалися собори, на яких вирішувались правди Віри і проголошувались догми. Ці правди зобов'язували усіх християн, вони свідчили визнанням Православної Віри, тобто віри, яка правдиво прославляє Бога. Таким чином прикметник "православний" стосується віри. А до церкви застосовуються означення "єдина", "соборна", "вселенська", "католицька"... В московському журналі "Патріархія" я прочитав дуже цікавий вислів, який напевно багатьох би шокував: "Русская Православная Церковь является католической церковью."
Коріння нашої церкви пролягає в часах Володимирового Хрещення. 988 рік - князь Володимир Великий хрестить Русь-Україну, ми приймаємо Православну Віру з Греції. Тоді грецький патріарх підпорядковувався Папі Римському, який мав верховну юрисдикцію на єдину Церкву в цілому світі. 1054 року стався розкіл: амбіції Константинопольського Патріарха Кирулярія поширилися настільки, що він захотів стати главою Церкви. Тобто Кирулярій хотів перейняти юрисдикцію в Папи. Чим він це аргументував? До того було перенесення столиці (Римської імперії - авт.) з Риму до Константинополя. Костянтин Великий переїжджає до міста Візантія, і воно отримує назву Константинополь. Деякі церковні ієрархи вважали, що якщо державну столицю перенесено до іншого міста, то патріарх цього міста має перейняти усі права патріарха колишньої столиці, тобто Риму. Але ж між державним і церковним велика різниця! Церковна влада є відмінною від державної, друга ніколи не має втручатись у справи першої. Звідси виник термін "цезаропапізм", коли церква починає підпорядковуватись державним установам і втрачає свою духовність і післаництво - те, що дав їй сам Ісус Христос.
Ще раз наголошу, ми є прямими спадкоємцями Володимирового Хрещення. Коли Візантія "відірвалась" від Риму, наша Церква була змушена піти за нею, адже наші митрополити та єпископи висвячувались в Греції. Пізніше було декілька спроб відновити церковну єдність. Тут велике значення мала Флорентійська унія 1438 року, після якої руський Митрополит Ізидор приїхав до Москви і проголосив возз'єднання із Західною Церквою. За це його було кинуто до в'язниці, але він дивом утік і загинув у 1453 році під час облоги Константинополя турками. Відтоді починається гірка доля нашої Церкви, яка тривала до XVI ст. Тоді протестантизм, а особливо лютеранство, набрало такої сили, що стало поширюватись по всій Європі, і почало загрожувати Україні. В української Церкви не лишалось вибору. В 1596 році митрополити Михайло Рогоза та Кирило Терлецький знову вирішили приєднатись до Вселенської Церкви, залишаючи власний обряд. Це була ініціатива церковних верхів, яка мала канонічну силу. Її підтримував і князь Костянтин Острозький, але його не було запрошено на перемовини. Через цю образу він створив власну "ініціативну" групу, яка скликала свій собор і відмовилась від прийняття новоухваленої унії... Таким чином, про з'єднання Святих Божих Церков моляться всі, тільки когось більше хвилює, хто головуватиме у цій Вселенській Церкві.
Тому з 1596 року ми є уніатами. Назва "греко-католики" виникла пізніше для розрізнення з нашими братами, які належать до Західного обряду. З того часу ми є Українською Греко-Католицькою Церквою. Існує багато молодих людей, які не обізнані в релігіознавстві. На власному прикладі можу пояснити, що, досліджуючи історію християнських церков, я дійшов висновку, що Церква має бути єдиною. Не може бути навіть двох церков, не кажучи про те "розмаїття", яке ми маємо зараз в Україні. Церква йде від Христа. Вивчаючи дане питання глибше, переконуємось, що вона іде від апостольських часів. Спілкуючись із сектантами, можете запитати, в якому році виникла їхня течія. Якщо вони скажуть "в такому-то", спитайте: "А що було до того?" Не могло ж бути цілковитого релігійного вакууму! Всі історичні джерела доводять, що, починаючи від Петра, ми маємо його наступників у особі пап. Адже сам апостол помер у Римі, тут знайдено його гріб. Позиція нашої церкви різниться лише тим, що, визнаючи верховенство Папи Римського як єпископу Риму, ми зберігаємо свій обряд, свої богослужіння."

А від себе додам, що не вина моїх предків, що вони перебували у схизмі, яку нам накинули греки, після того як возгордилися їхні патріархи, та постали проти Голови Церкви, Папи Римського. Грецькі патріархи зреклися Папи, щоби служити своєму царю, за що й були покарані турецькою навалою! (Де зараз Константинополь!) В цій грецькій схизмі нас довго тримали брехливі московські попи, перетворивши саме поняття "католик" на щось дуже негативне. Жоден православний не міг і не може мені пояснити, чому він вірить у те, що Святий Дух не ісходить від Сина, але тільки від Отця, адже Христос - Бог Син. Навіщо він молиться за усопших, не вірячи в чистилище, адже душі померлих за православ'ям, після смерті одразу потрапляють до раю, або до пекла, то навіщо ці молитви душам в раю, вона їм не потрібна, а душі у пеклі молитвою вже не врятуєш.
УГКЦ є спадкоємицею тієї самої церкви, та сповідує ту саму віру, яку наші предки прийняли за Св. Володимира у Києві - християнську православну віру у візантійському обряді, у тоді Єдиній, Святій Соборній, Вселенській-Католицькій і Апостольській Церкві (яка мала два рівнозначимих обряди, латинський та візантійський), у єдності з Апостольським Престолом, з Римським Папою на її чолі. У 1596 р. Свята Унія лиш юридично підтвердила цю єдність та відданість Римському престолу, та візантійській традиції. Наприкінці XVI ст. українські владики на чолі з київським митрополитом Михайлом Рогозою, виразно відчули волю Божественного Спасителя, щоб було “одне стадо і один пастир” . Вже напротязі століть Боже Провидіння вказувало українським ієрархам дорогу до церковного з’єднання. І так, скріплені архієрейською молитвою Ісуса Христа “щоб всі були одно”, під натхненням Святого Духа, вони зважилися на вирішальний крок: проголосити з’єднання з Римською Церквою. Наші владики вислали наприкінці 1595 р. до Риму двох своїх представників: єпископа Іпатія Потія і єпископа Кирила Терлецького, які, 23 грудня 1595 року перед папою Климентієм VIII і Римською Курією у Ватикані, від імені всієї української ієрархії, склали ісповідання віри, та визнання Римського Архієрея найвищим Пастирем цілої Церкви. Свята Берестейська Унія, беручи почин від Флорентійського Собору, залишила глибокий слід та здійснила вагомий внесок в історію з’єднання і навернення Церков під проводом Папи Римського. Умови з’єднання в Бересті дали поштовх до витривання в Католицькій вірі мільйонам греко-католиків. Унія мусіла перейти через великі випробовування. Вона була представленою, не один раз, в найгіршому світлі як в очах Апостольського престолу, так і перед польськими королями. 23 березня 1629 року у Бреве Папа Урбан VIII, в листі єпископу Терлецькому в Холмі, висловив такі слова: “Через Вас, мої русини, сподіваюсь навернути до єдності цілий Схід”.
Нажаль дуже багато українців на сході, та півдні, навіть національно свідомих вороже ставляться до Греко-Католицької Церкви, бо ще досі перебувають у полоні московських міфів, асоціюючи Католицьку церкву лише з інквізицією, та з Хрестовими походами.
Аргументують, що козаки були православними, билися з ляхами, турками, татарами. Але вони вбивали й українців греко-католиків. Цих козаків як маріонеток, використовували москалі, граючи на їхніх релігійних почуттях, бо православні. Коли козаки стали непотрібні, москалям, їх просто було знищено. Не козаки здобували українську державу, але добровільно самі здали Україну москалям. Бо московський цар був православним. Так само й в майбутні століття, православні українці тягнулися до своїх братів по вірі, православних москалів, хоч самі від цього потерпали, а не тягнулись до братів по крові, українців греко-католиків. Подивіться де вони зараз, нащадки тих православних козаків? На Кубані служать Московщині! Коли дивитися по москальському телебаченню концерт кубанських козаків (був такий перед Путіним), то вони не виконають ЖОДНОЇ української пісні! От до чого призводить таке православіє!
Та й зараз більшість східняків бачать більше в москалях своїх братів, бо православні, а в західних українцях бачать ворогів, бо вони "уніати". Під час І Світової, православні українці стріляли в українців греко-католиків з австрійського війська. Переважно православний уряд УНР бачив Україну лише у федерації з Московщиною. Розпустили військо. Лише військовий наступ москалів, переконав їх у необхідності самостійности України, але було запізно. Саме греко-католики з УСС до останньої краплі крові, до останнього подиху воювали з москалями, бо бачили в них монголів-ординців, загрозу для існуання нашої нації. А більшість православних наддніпрянців розійшлися по домівках, мовляв, не звикати нам до москалів, за що й поплатилися репресіями та голодоморами. Як і в часі ІІ світової, переважно православні українці воювали на боці московських окупантів, а греко-католики воювали в УПА ! Греко-католицькі парохи благословляли хлопців йти на священну війну з московською ордою! УГКЦ, а не православна церква дала Україні УВО, УГА, УСС, УГВР, УПА!
Чого Москва так воює з УГКЦ? Чого москалі так ненавидять греко-католицьку Галичину? Обурюються з того, що УГКЦ будує храми на захід вд Збруча, що будує Патріарший Собор у Києві? Бо сьогодні розуміють москалі, що коли все більше українців на схід від Збруча ставатимуть греко-католиками, то з Московщиною їх більше нічого не зв'язуватиме. І той останній ланцюг над Україною Москва втратить назавжди!!! Бо вже не зможуть сказати вони нам - "ви ж наши православниє братья"! Термін "український греко-католик" давно стало синонімом терміну "український націоналіст"!
Вірність Католицькій Церкві засвідчили українські святі й блаженні мученики: Св. Йосафат, якого жорстоко вбили православні у Вітебську, блаженний отець Зиновій Ковалик, якого катами НКВД було розп'ято, розпорото живіт, куди вони засунули мертву недоношену дитину, блаженний отець Яким Сеньківський, який був зварений у казані в Дрогобицькій тюрмі. Блаженні: отець Северіян Бараник, отець Віталій Байрак, владика Григорій Хомишин, владика Миколай Чарнецький, Климентій Шептицький, Микола Конрад, Іван Слезюк, владика Симеон Лукач, владика Теодор Ромжа та тисячі священників не перейшли у православ'я, але терпіли пекльні муки, тортури, знущання, віддали своє життя за вірність Католицькій Церкві! То що ж дарма?
Блаженний єпископ Григорій Хомишин мав намір ввести в Україні, григорианський календар, як у римо-католиків, щоб назавжди покінчити з москальським впливом на наш народ, щоби не мати нічого спільного з москалями, щоби українці церковні свята окремо від москалів святкували! Шкода що тоді не вдалося, запровадити це, бо замордували Владику Григорія москалі в катівнях НКВД. Ми особисто за те щоб не тільки ввести григоріанський календар в Українську церкву, але й замінити абетку з кирилиці на латиницю! За зразок взяти словацьку, як найближчу до української серед західних слов'янських мов. Бо не можна мати з москалями однакового слова, однакової літери, однакової йоти, навіть однакової коми!

То чому ми повинні боятися і встидатися називати себе і бути українськими католиками?

ТЕПЕР СПРАВЕДЛИВО НАЗИВАЄМО ВАСИЛЯ КОВПАКА, ПІДГОРЕЦЬКИХ ОТЦІВ СХИЗМАТИКАМИ. А визнання віри Вселенського Тридентського Собору між іншим говорить: "Sanctam catholicam et apostolicam Ecclesiam romanam omnium ecclesiarum matrem et magistram agnosco" - "Визнаю святу Католицьку і Апостольську Римську Церкву Матір'ю і Наставницею всіх Церков". Якщо католик не визнає рішення Вселенського Тридентського Собору, то ким він тоді є? Правильно, схизматиком!

А я на зло тупим москалям і їх віршам буду католиком. Ось який вірш мені недавно принесли православні із МП (мовою оригіналу).

Cтихи о католиках.
Будь ты дважды хорош, будь ты трижды умен,
Милосерден как Тереза и тверд как Катон,
Молчалив точно схимник и чист словно майская роза,
Будь ты врач или пахарь, академик, герой,
Все равно ты чума, все равно геморрой,
Ты зловредный микроб, гвоздь в ботинке и в попе заноза.

Ненавижу твой взгляд, презираю твой смех,
До икоты, до дрожи, до колик.
Ты на этой земле хуже всех -
Ты же, падла, католик.
Я не сяду с тобой на соседний толчок,
А тем более с пивом за столик.
И руки не подам нипочем -
Ты же, падла, католик.

Ты ходил на нас, курва, в крестовый поход,
Заразил нас холерой либеральных свобод,
Ты растлил нашу молодежь собственным гнусным примером.
У тебя филиокве и экуменизм,
Нам не нужен твой интернационализм,
Ты почем продаешь православную русскую веру?

Был бы ты идиот, эпилептик, дебил,
Наркоман или там алкоголик,
Я бы понял тебя и простил -
Но ты, падла, католик!
Был бы ты кришнаит, мусульманин, буддист,
Иудей, сатанист иль стригольник,
Я сумел бы тебя пожалеть -
Но ты, падла, католик!

И твой Папа католик!
И твой мама католик!
И Святой Петр твой католик!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Немає ні еллена ні юдея, а є християнин! Тому я перше християнин-потім все інше.
"Вушко голки"-назва вузеньких воріт в тогочасному Єрусалимі , через яке проходив верблюд, але мало нагружений (вузькі в оборонних цілях). Тому спасуться всі (бідний чи багатий, розумний чи не дуже, красивопишучий чи тугоязикий, лиш би були мало нагружені "подарунками" світу)хто ввірує в Бога Ісуса, покається і охреститься.
Москаль -образливе слово для людини, котра живе в Росії. З поваги і любові до творіння Господнього кличу їх росіянами.
В первинному вигляді "Символ віри"-Дух Святий від Отця ісходить- за інше анатема. Не ставте закон вище Любові і Служіння.
Для чого вам патріархат в Єдиній, Святій, Соборній, Апостольській Церкві? Хіба для того щоб викинути з неї неугодних вам по якихось критеріях вірних Господніх(сьогодні владик підгорецьких, Ковпака, а завтра інших і також "обгрунтовано" згідно канонів).
Знав одного екс-монаха -василіянина, нафаршированого за вісім років навчання знаннями і співживучому на віру(чужоложство) з чужою жінкою.
Robine, дякую за Богородичний символ віри. Як і Ви я Марійський християнин.
Нехай на всіх форумчан зійде Мудрість Божа, початком якої є Страх Божий!
МИР ВАМ!

додано через 10 хвилин 19 секунд:

Валентине, будь -ласка, не передруковуйте віршів з плота.
Цитата:
Немає ні елліна ні юдея, а є християнин! Тому я перше християнин-потім все інше.

Правильно. Тому Церква повинна бути наднаціональною. В Старому Завіті був один вибраний народ, а в Новому Завіті такого одного народу немає, є одна Церква для всіх народів. Також не забувайте, що тут, на Землі Церква - воююча, в Небі - прославлена і у чистилищі - терпляча.

Цитата:
Дух Святий від Отця ісходить

Святий Дух лише від Отця ісходить? Ви заперечуєте рівність усіх Божих Осіб? Чи Господь наш Ісус Христос не приймає жодної участі в походженні Святого Духа? А хто ще так думає?

Цитата:
за інше анатема

ЗА ЯКЕ ІНШЕ? ЯКУ ЩЕ ТАМ ПІДГОРЕЦЬКІ ДІЯЧІ АНАФЕМУ ПРИДУМАЛИ?

Цитата:
Для чого вам патріархат

Підгорецьким суперєпископам патріархат точно не потрібен. ВОНИ Й ТАК СЯЮТЬ НЕРУКОТВОРНИМ ЕЛЕКТРИЧНИМ СВІТЛОМ І НАСОЛОДЖУЮТЬСЯ ВЛАСНОЮ НЕПОРОЧНІСТЮ.
ПОЧИТАЙТЕ ОСТАННІ ЛИСТИ ПІДГОРЕЦЬКИХ. Що це за пастирі, які прагнуть реалізувати свою гординю і мізантропію, самостверджуються в боротьбі з придуманими "єретиками" і "апостатами". БЕЗ БОРОТЬБИ З ВІТРЯНИМИ МЛИНАМИ ВОНИ ВЖЕ ЖИТИ НЕ МОЖУТЬ, бо такий в них спосіб самореалізації. Одним словом, "сіль несолона".
"Сіль - добрая річ; але коли сіль звітріє, чим її приправити? Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають" (Євангеліє від Луки 14:34,35)

Цитата:
Валентине, будь -ласка, не передруковуйте віршів з плота.

По-перше, це не з плота, а по-друге я вже звик до такої антикатолицької пропаганди. Вибачте, якщо такий абсурдний вірш Вас зранив. Такий вірш "ходить" між православними із МП. Він довго висів на старому форумі диякона всєя Русі Кураєва - на тому, що потім в секту перетворився. Скільки там всього вислухати прийшлось. Потім вони вже самі одне з одним гризлися страшно. Виганяли один одного цілими натовпами, зокрема священиків, без права доступу на форум. Це вже секта була. Ну а відносно католиків сектанти взагалі неадекватні.
Мир Вам , Валентине!
Перший Нікейський собор(325 рік)-Дух Святий , що від Отця ісходить. За будь-які зміни-анатема(додати слово чи відняти, одна із причин розколу Церкви).
ТАК, ТРИ БОЖІ ОСОБИ РІВНІ!
На плоті і не таке пишуть, але я не уособлюю себе з цим, не передруковую , не пропагую.
Підгорецькі владики є СІЛЬ ЗЕМЛІ.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
це буває рідко, але на рахунок Св. Духа я підтримую Іхтіса ( як і на рахунок рок-музики ) ВСЕ, що введено після роз'єднання християн, після 1054 року, має бути скасовано. Тільки тоді можна говорити про єдність церкви главою якої є Ісус Христос. Можні йти на компроміси в календарях, обрядах і т. п., але треба слідувати, як пише Іхтіс, Символу віри даного нам на Першому Нікейському соборі.
А латинники теж гордолюбці добрі, скільки ввели новшеств після 1054 року, навіщо? ЩОБИ ПОГЛИБЛЮВАТИ РОЗКОЛИ. Так, тоді час був такий - час вічної боротьби, воєн і ненависті. А тепер маємо розуміти, ЩО ЄДНІСТЬ ЦЕ ВЗАЄМНІ ПОСТУПКИ.
Чи не Божа кара латинникам за ці нововведення після 1054 року - розколи католицизму в Європі, зародження комунізму ( Маркс), СПІДУ, нетрадиційні орієнтації, порно в кожен дім, і т. п. ЦЕ ВСЕ З ЄВРОПИ І АМЕРИКИ, незважаючи на те, що там сидить ПАПА. ТАК. це кара Божа. Чи не кара Божа, коли поблизу ВАтикану в цьому році проходив один з наймасовіших в Європі ГЕЙ-ПАРАДІВ. ВИЗНАЙТЕ- ЦЕ КАРА ЗА ГРІХИ , в тому числі і ГРІХИ РОЗКОЛУ, теперішні
содомські гріхи латинників.
ТОМУ не ідеалізуймо ЗАХІД, все, що після 1054 року сталось, критично відноситись до цього ми маємо, через призму, а що для України це дало.
А НІЧОГО. ЛИШ горе та бездержавний статус, лиш розєднання. ТА так- щоб брат на брата.
І унії, і московський садизм.
НАЙПЕРШЕ НАМ ТРЕБА БУТИ САМИМ СОБОЮ.
А ми попадаємся на московську удочку, підтримувану окремими кругами Ватикану - ПАтріархат для України -ЗЛО. Бо віддалить її і від Риму, і від Москви. ТАК. ВІДДАЛИТЬ. ТАК, МИ СТАНЕМО ІНШІ, ТАКІ, ЯК ХОТІВ ІСУС - ЄДИНИМИ. КОЛИ ВСІ ПРИЗНАЄМО, ЩО САМЕ ВІН Є ГЛАВА ЦЕРКВИ, А ніхто інший. КОЛИ МИ , кожен, в чомусь поступилось заради єдности.
ТАК, це важко. Особливо тим, що так ідеалізують чи то ЗАХІД чи то СХІД.
Будемо надіятись на ПРОМИСЕЛ БОЖИЙ, БОЖЕ ПРОВИДІННЯ.
БОГ НАМ ПОМОЖЕ в поступі до єдности. В це треба вірити.

додано через 12 хвилин 3 секунди:

А на рахунок вірша. Католики бувають різні. Як і православні. Бувають і такі, гордолюбиві занози -про яких руский писака пише. Це погляд з боку Москви. Це все правда, віона так думає.
АЛЕ ВОНА ТАК ДУМАЄ І ПРО НАС, УКРАЇНЦІВ. ДУМАЄ, АЛЕ ВГОЛОС ЦЕ СКАЗАВ ЛИШЕ ЦЕЙ ЇЇ ПОЕТ ( і не тільки цей).
ЦЕ ПРАВДИВИЙ ВІРШ, який може мати назву - МОСКВА про ХОХЛів, де слова католик замінити " хохол". ВІРНІШЕ ХОХОРЛ, який хоче стати українцем. БО своїх хохлів-підлабузнгиків вони люблять.
Окей , ДУХ СВЯТИЙ ісходить від ОТЦЯ І СИНА! Це моя віра. Інакше Ви не католик , а схизматик. А на католиків Ви ще хіба що сусідського здохлого пса не повісили. Ваша позиція- антихристиянська. А найперше нам потрібно бути ХРИСТИЯНАМИ, а не самим собою, чи українцями. Бо і держава наша-ДАР БОЖИЙ!
На Нікейському соборі написали -від ОТЦЯ, і зміни заборонили під страхом анатеми(закон, людське).
Я ж приклад цей привів про змінне людське і НЕЗМІННЕ БОЖЕ.
Тому не робім людського-незмінним.
Підгорецькі, поки що , незмінно служать НЕЗМІННОМУ БОГУ!
Мдя, суходрочка триває.....
От я теж католик по конфесії, але я сабе називаю Християнином, а Ви запитаете чому, от Вам моя відповідь:

Истинные христиане - христиане!

"И говорит им: чашу Мою будете пить, и крещением, которым Я крещусь, будете креститься, но дать сесть у Меня по правую сторону и по левую - не от Меня зависит, но кому уготовано Отцем Моим"/от Матфея 20.23/

"говорят: 'я Павлов'; 'я Аполлосов'; 'я Кифин'; 'а я Христов'. Разве разделился Христос? разве Павел распялся за вас? или во имя Павла вы крестились?"/1-е Коринфянам 1.12/

І діалог Ваш без смислу, погляньте на себе збоку, Ви робите із себе посміховисько, айаяй... Християнин із Християнином свариться у кого віра в Бога краща (як два барана на бревні), правильно замітив Васілій "суходрочка триває...."