Золочів Плюс
Форум міста Золочів

Де і як в Золочеві можна добре заробити

Автор Повідомлення
Де і як в Золочеві можна добре заробити
Кажуть в Золочеві великими грішми і не пахне А може не так Є ж способи що в Золочеві можна добре заробити От наприклад взяти скрипку і грати в суботу на базарі, поставивши перед собою чемодан Цікаво скільки за день так можна назбирати грошиків? або ... мити біля магазину СМАК та ДЕЛІКАТ машини, які там кругом ставлять, що не проїхати і не пройти ! От бабла заробити можна
Народ, давайте відкриєм в Золочеві бордель. Кажуть, в Амстердамі то самі прибутковіші підприємства. ми ж йдем в Європу, нашо гнутися на городі, копати картоплю і т. д., коли наші шановні жінки замість заводити коханців, будуть отримувати задоволення, а заодно і гроші.
Особисто для мене, така жінка вже буде далеко не "шанована"

додано через 1 хвилину 4 секунди:

А хіба то є ВЕЛИКІ гроші, грати на базарі в суботу?
Тій жінці, котра для тебе є не шанована, абсолютно фіолетово твоя думка про неї, якщо вона має денний прибуток рівний твоєму річному, на крайній випадок, піврічному. Надіюсь, зрозуміло написав.

А тепер серйозно відносно заробітку в Золочеві. Я не хочу займатися безплатною рекламою того, що любий бажаючий може знайти в неті. Зі знайомими на такі теми розмовляти не завжди безпечно, так що підтримуючи статус невідомого студента, можу поділитися методикою.
Після великих сумнівів, вивчення купи технічної та фінансово-економічної літератури(хоча це не мій профіль і навіть не спеціальність), беру купу грошей і підписую в великому місті з великим банком Договір про проведення арбітражних операцій з іноземною валютою через нет без реальної поставки валют. Договір настільки гнилий, що краще його не читати щоб не перестати поважати себе. Єдине що банк надає кредитне плече1:100 на кровно зароблені $, котрі і лишив на рахунку . Грубо говорячи, маючи на рахунку реально 10.000$-віртуально-1млн$
2 лютого в 12.00 EUR коштував 1.4523USD. Ледве не втрачаючи свідомість від невпевненості щодо мого прогнозу майбутнього курсу EUR USD, я купив 250 лотів по1000 EUR, враховуючи плече 1:100 , студентських $ хватило для виконання всіх умов тупого договору .
Я міг закінчити торгову операцію в любий час в любу секунду , але не поспішав, бачачи, шо $ конвульсивно, помало, але падає.
7 березня, 15.35 -курс -1.5451. Більше я чекати не став. Може інтуїтивно відчув , може вивчена література, але позицію закрив за цим курсом
Хто вміє працювати з калькулятором може вирахувати прибуток знаючи операційну суму і різницю курсів, проте не забудьте від кінцевої суми відняти 15% податку для годівлі Верховної Ради

додано через 1 день 16 годин 11 хвилин 36 секунд:

Блін, щойно втратив 240$
Lucifer пише:
250 лотів по1000 EUR, враховуючи плече 1:100

ОГО!!! ЯКІ В НАС ЛЮДИ НА ФОРУМІ :shok
Lucifer пише:
Хто вміє працювати з калькулятором

Я не вмію. Скікось заробив за місяць?
То ж елементарно, Вася, так само як на піаніно грати-тикаєш пальцями і всьо! Шось по-любому натикаєш.
Lucifer пише:
То ж елементарно, Вася,

чо какєтнічаєш, як дєфачка. В лом рахувати, кажи скіко
Вася, Калеф censored
Багато хто думає що добре можна заробити на шлюбі з іноземцем
Так це чи ні давайте обміркуємо :Дуже багато є сороміцького, принизливого та недостойного у нашій перевернутій з ніг на голову українській дійсності. Не секрет, що більшості членів нашого суспільства бракує самоповаги та національної гідності. Одним із таких принизливих для українців явищ є виїзд українських жінок закордон, наполегливі пошуки іноземця у якості супутника життя, які супроводжуються мріями про благополучне і сите існування.
Дівчата та молоді й не дуже жінки, які чомусь вирішили, що суспільство винне їм, а вони йому – нічогісінько, вершиною життєвого успіху і щастя уявляють шлюб з інозмемцем, який неодмінно буде багатий, щедрий і виконуватиме усі їхні забаганки без жодних зусиль з їхнього боку. Нагадує людину, що лежить під яблунею і очікує, доки яблуко впаде їй просто в руки, а ще краще – шматочками до рота, чи не так? Чи це вона така нерозумна, дурненька, дивиться на світ крізь рожеві окуляри і думає, що десь там, за далеким кордоном – чарівна казка, варто тільки перетнути його, і миттю станеш її частиною, а може навіть головною героїнею-попелюшкою?
Ні, це чисте, відверте споживацтво, небажання займатися продуктивною діяльністю тут, в Україні, приправлене лінню, підлістю, скупістю, зрадництвом і дуже часто почуттям власної неповноцінності та незнанням справжної психології західних чоловіків, їх культурних та сімейних традицій.
На Заході уже цілком оформлена та устійнена модель подружнього життя: кожен сам піклується про себе, кожен сам себе забезпечує. Чоловік і жінка - партнери по бізнесу, що називається “сім’я”, уклали угоду про співжиття та співпрацю - тільки у ліжку. Далі від нього подружні обов’язки не поширюються - контракт цього не передбачає. Корінна мешканка Лондону сказала: ”Ніколи не буде того, щоб я прала одяг мого чоловіка. Кожен сам піклується про себе, я йому нічого не винна”. Цікаво, як наші чоловіки оцінять таку турботу?
Але так поводяться там свої зі своїми. Які ж мотивації має чоловік, що шукає жінку закордоном, в економічно неблагополучній країні?
По-перше, потрібно з’ясувати, хто він і який він. У його менталітет органічно вкорінені поняття про кредити, шлюбні контракти та інші різноманітні угоди, поняття про те, що на романтичному побаченні з жінкою у ресторані кожен платить сам за себе. Більшість не мають уявлення про духовні цінності та якості. В усьому – чіткий розрахунок, зручності для себе, повний індивідуалізм. Все, що нагадує про піклування, турботу, самопожертву, відданість та вірність, давно лишилося в минулому, якщо взагалі було в історії західноєворпейської цивілізації. Тепер людина людині – партнер або клієнт, навіть якщо це лицемірно ховається під словом “друг” або “коханий”.
Ті чоловіки знають, що є у центрі Європи країна, де жінки найвродливіші та бідні, тому готові на все, достатньо лише поманити яскравою цяцькою, а потім отримати від неї все сповна.
До того ж і космополітичні уряди чужинських країн заохочують такі тенденції: відомо, що для того, щоб виростити і дати освіту одній дитині, європейська держава витрачає 400 тисяч євро...
Отже, приходимо до думки, що раціональніше викрадати з інших держав “готову” робочу силу. Так, це є ніщо інше, ніж підла крадіжка шляхом обману, задурювання та пропаганди. Звичайно, одиничні випадки не забезпечують відчутної економічної вигоди, а от коли це явище масове ... Чи не з цієї самої причини у нас, в Україні, існує така неймовірна і весь час зростаюча кількість шлюбних агенцій, що пропонують знайомства з чужинцями за досить привабливими та зручними умовами? Задарма тобі зроблять портфоліо, нададуть перекладача, подбають про всілякі зручності. Інтернет кишить об’явами про знайомства з іноземцями.... Відповідь очевидна.

А як складатиметься життя тієї нещасної та її стосунки з чоловіком? Жебрацької торби ніколи не наповниш. Той іноземець насампочатку знає й відчуває, що вона - неповноцінна, тому формується відповідне ставлення до неї: знає, що бере собі білу рабиню, безкоштовну служницю, якої він не знайде у власній країні серед своїх незалежних, гордих, повних самоповаги і достоїнства, затьмарених сліпим фемінізмом співвітчизниць, які добре знають собі ціну.
Дівчинка тягне “лотерейний квиток”, виграш у якому мінімальний. Той шлюб з іноземцем ще більше загострюватиме її почуття нижчості (це в кращому випадку, якщо той не буде бити та прямолінійно морально гнітити); сумнозвісний шмат гнилої ковбаси неодмінно стане їй поперек горла.
Інтелектуальна та моральна обмеженість, лінь і підлість не дають тим зрадницям дійти до думки, що гідною людиною будь-де, в Україні чи закордоном, можна почуватися лише тоді, коли ти сама чогось варта. Якщо маєш велике бажання жити в іншій країні, що здається тобі зручнішою та благополучнішою, створюй свій бізнес, розвивай його до певного рівня і переїжджай, куди душа забажає. Але в будь-якому випадку – це нахабне споживацтво, бажання скористатися тими зручностями, які до тебе створили інші.
Нам має бути соромно за ті негідні думки про те, що десь краще, десь можна заробити гроші і отримати більш вигідне положення для себе, за відсутність гордості та самоповаги. За те маніакальне бажання наших жінок будь-якою ціною вийти заміж за іноземця і довести таким самим недолугим подругам свою “вищість”, ніби це є єдиною справжньою ознакою життєвого успіху та самореалізації.
Моральна, духовна слабкість, лінь та підлість є справжніми причинам таких вчинків. Незнання або неспроможність зрозуміти, що людина приходить в цей світ для того, щоб змінити його, щоб віддати суспільству якомога більше своєї творчої енегрії, і того, що те суспільство нічого не винне тобі і ти не маєш права від нього чогось вимагати. І поки кожна людина це не зрозуміє, будемо ми слабкою біомасою, якою може скористатись на свій манер і задурити кожен, хто забажає.
ТАК МОЖНА ДОБРЕ ЗАРОБИТИ НА ШЛЮБІ З ІНОЗЕМЦЕМ ЧИ НІ ?
Ашобтібуквихолєратрусила!

Стосовно прочитаного першого рядка:
Дуже зле, шо багато хто так думає. Получається, тупа нація.
ХОЧУ ЗАЧЕПИТИ ТЕМУ ГРОШЕЙ
У фільмі «Уолл-стріт» про ставлення до грошей говорять усі. Батько головного героя повчає його: «Від грошей, мій хлопчику, тільки головний біль». Йому вторує літній начальник брокерської контори: «Гроші змушують нас робити те, чого ми не хочемо». А ось у великого біржового гравця – інший погляд. «Цей будинок, – розповідає він, – я купив за 200 тисяч, а через рік продав за мільйон. Це було краще, ніж секс!».
Відчуйте різницю. Для одних гроші – головний біль, для інших – задоволення, гра, насолода.
Добре пам’ятаю, як на початку підприємницької діяльності відверто розмовляв з досвідченішим партнером. Йшлося про плани на наступний рік, про те, що треба напружитися і знайти варіанти заробляти за місяць по 10 штук на кожного. «Зачекай, – наївно здивувався я, – ми вже купили по квартирі і машині. I все, що треба було в квартири, – теж купили. Хіба двох штук на місяць нам тепер не вистачить?». Партнер посміхнувся з розумінням: «На життя вистачить. Але ці гроші не дадуть тобі справжньої волі». «Волі»? «Звичайно! Так, щоб можна було, наприклад, побудувати яхту і півроку на ній плавати в нейтральних водах! Або організувати експедицію в Африку! Або купити завод. Або – газету. Гроші потрібні не тільки на життя, а щоб здобути волю».
I ще одну чудову функцію виконують гроші. Вони вказують шлях, правильний напрямок руху. Твої результати часто залежать тільки від уміння розставити пріоритети, бачити черговість проектів. Виділяти справи, які вимагають уваги насамперед. Чому це завжди непросто? Тому що немає критерію важливості. Ти займаєшся цією справою, а не тією – чому? Тому що хтось попросив? Чи комусь пообіцяв? Чи вона тобі здається більш перспективною? Чи нею простіше зараз займатися, зручніше, усе є під рукою? Чи тобі зараз ось це цікавіше? Критеріїв для вибору багато.
Отож, гроші дають дуже простий і безпомилковий критерій. Слід займатися тим, що дає найближчі гроші. Йти до найближчих грошей. Це могутній інструмент підвищення своєї ефективності – сам побачиш.
От і я тепер так рухаюся – від одних найближчих грошей до інших. Просунешся до цих інших, а вже видно ще гроші, наступні гроші. I ти нарощуєш ефективність, йдучи цим ланцюжком – від грошей до грошей. У напрямку до саду.
Правильно я кажу чи ні, як думаєте

додано через 11 хвилин 45 секунд:

І ще про егоїзм, щоб заробити гроші Егоїзм як перша умова
Я колись видавав ділові публікації, і часто зустрічався з людьми винятково успішними, процвітаючими, грошовитими, щасливими. Писав про них і про їхні справи. I давно звернув увагу, що усі вони, абсолютно всі, по-здоровому егоїстичні.
Але от зараз, коли на тренінгу «Особистість керівника як інструмент успіху» починаєш розмову про те, як це правильно – бути егоїстом, як добре любити самого себе, то багато учасників дивуються, перезираються і заперечують. Як же це, говорять вони, а чому нам батьки говорили, що недобре бути егоїстом? I в школі теж...
На тренінгах непогано спрацьовує, коли цитуєш заповідь «Возлюби ближнього як самого себе». I пояснюєш, що спочатку треба возлюбити себе, бо якщо ти себе не любиш, то як зможеш возлюбити ближнього?
На топ-менеджерів авторитет святої Книги діє добре. А, до речі, – от ви, читачу, можете перелічити, як говориться, не встаючи, 10 своїх переваг, за які ви себе любите? А тепер встаньте і розкажіть це випадковим оточуючим. Потренуйтеся. Це добра звичка – повідомляти оточенню, за що вас можна любити. I от побачите – вони краще до вас ставитимуться.
Якщо хочете ще потренуватися, – напишіть десять варіантів, як ви можете любити себе більше. Складіть план: як я любитиму себе більше. Поставте дати – і за роботу. Взагалі любіть себе і вас любитимуть.
Коли керівників просять розписати свої витрати часу протягом дня, то з’ясовується, що багато часу йде на... виконання роботи за підлеглих. Знайома ситуація? I підлеглі, гади, знають, що якщо прийдуть до тебе і щиро так скажуть: «Михайле Івановичу, у мене нічого не вийшло! Він не хоче зі мною розмовляти». Або: «Я так і знала! Вони не погоджуються на наші умови». Або ще: «Засада! Я ніяк не можу придумати сюди гарний слоган. Коротше, отут треба, щоб ви...» I ти берешся, і швидко й добре робиш, домовляєшся і придумуєш. Та що там – зрозуміло, що ти справжній профі, найкращий у цьому офісі. Але річ навіть не в професіоналізмі. Просто ти – вихований хлопчик, так? I тебе так привчили – людям треба допомагати. А те, що ти їм зарплату за цей час платиш…
I ще. Адже ніхто, ніхто з них у цей час не робить за тебе твою роботу. Та ти б, напевно, і не довірив...
Або ще один погляд на егоїзм. Людина дуже багато чого не робить, не починає через те, що це може не сподобатися її оточенню. Тим, хто її оточив... Партнерам, дружині, батькам, однокурсникам, колегам, підлеглим. «Ну, і навіщо це тобі? Навіщо це нам з тобою?» Це вони так говорять. I дивляться. Потім знову: «Ну чого ти, їй Богу, фігнею займаєшся?».
I не те, щоб ти боявся такої оцінки. Просто сама її можливість, навіть уявна, відразу знижує пафос твоєї думки, ідеї, здогаду, бажання.
От згадай, тобі захотілося зробити щось інше, нове, не те, що ти робиш щоразу і вже не перший рік. I ти вже дозрів і уявляєш, як зараз це розповіси комусь із найближчого оточення. От тільки кому ж розповідати? Не випадковому ж попутникові? А вони кажуть: «Ні, фігня». I поводять так носом злегка, вліво – вправо. А це не фігня, це спроба вилізти на іншу гірку. Це можливість по-іншому подивитися на околиці і побачити варіанти шляху. Це важливий здогад. Але ти в ньому ще до кінця не впевнений. А вони вже впевнені, що фігня. I тобі вже не хочеться говорити і не хочеться робити.
Ні, вони радо тобі допоможуть, якщо якась зрозуміла особиста проблема, засада або навіть повна жопа…
Вони радо тобі допоможуть. Але саме от у такий особливий момент...
Або ти бачиш небезпеку. Наростаючу значну проблему. I хочеш щось змінити істотно, поки не пізно! – і говориш їм про цю проблему. Це дуже важливо, хлопці, і ми ще можемо встигнути!..
А вони кажуть: «Так не сци. Усе нормально буде». I що? Це ж люди, з якими ти тягав торби з Туреччини і відмазувався від перших рекетирів. Залишається погодитися знову і буцім заспокоїтися. I ти знову без руху, без розвитку, у простої. А в простої на сад не заробиш. Так узагалі ні на що не заробиш – тільки втратиш.
А як правильно вчинити?
А як егоїст – зробити те, що захотів і намітив. Реалізувати свій здогад, свою ідею. З повагою і любов’ю до себе, нікого навіть не повідомляючи. Поставити їх перед фактом.
Або навпаки – конкретно «вишикувати» їх і жорстко змусити зробити, тому що ти це бачиш і розумієш. Нагадати, хто тут начальник і хто це усе взагалі придумав. I дарма, що їм незрозуміло і вони в курилці крутять пальцем біля скроні. Пізніше зрозуміють.
I в цей момент зовсім не обов’язково кричати: «Так пішли ви… Так я сам без вас... Так я інший…».
Навіщо?
Ти удавано адаптований, зовні все як і раніше, але внутрішньо ти уже вільний. Ти вже ДОЗВОЛИВ собі це.
I ти холодно, ніби збоку дивишся, що відбувається на фірмі. Якщо не занурюватися повністю, то не система керує тобою, а ти – системою.
Егоїзм чим ще добрий – він дозволяє не засмічуватися стосунками. Так, з успішною людиною всі хочуть дружити, співпрацювати, радитися, бути запанібрата, випивати і закушувати, ділитися потаємним, проводити вихідні... Ну і добре, спілкуємося. Але це не накладає на тебе обов’язків. Пояснюю на макеті, навмисно загострюючи ситуацію, – можна і з секретаркою переспати, якщо вже дуже приспічило (або так склалося, що не встиг відмовитися). Але не обов’язково тепер з нею одружуватися або дозволяти їй керувати офісом. Але ж у багатьох – ну згадай, подивися навколо – саме так. Якщо ти засмічений стосунками, псевдообов’язками, то перетворюєшся на об’єкт впливів, залежиш від багатьох, втрачаєш здатність бачити шлях і приймати правильні рішення.
Рятує від цього тільки егоїзм. Вони перестануть тебе любити, посміхатися і говорити компліменти, коли ти входитимеш до їхніх кабінетів, але ти повертаєш собі здатність свідомо приймати рішення і рухатися далі.
Це про здоровий егоїзм, без нього не заробиш грошей, навіть в Золочеві З Хто проти ?